Постанова № 69599526, 18.10.2017, Крюківський районний суд м. Кременчука

Номер провадження: 2-а/537/139/2017

Справа № 537/2750/17

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.10.2017 року м. Кременчук

Крюківський районний суд м.Кременчука Полтавської області в складі: головуючого судді Сьоря С.І розглянувши в м.Кременчуці Полтавської області в приміщенні Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом фізичної особи ОСОБА_1 до Кременчуцького об»єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про зобов»язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, відповідно до якого просить суд ухвалити постанову, якою зобов'язати Кременчуцьке об'єднане Управління Пенсійного фонду України Полтавської області провести йому нарахування пенсії з 07 жовтня 2009 року (дата встановлена ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.10.2015 року) у розмірі не менше прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з врахуванням всіх перерахунків відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Свої вимоги мотивував тим, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2015 року, з урахуванням ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.10.2015 року зобов'язано Управління пенсійного фонду в м Кременчуці Полтавської області поновити і виплачувати йому пенсію з 07.10.2009 року з проведенням її індексації. Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 13.09.2016 року Управління Пенсійного фонду України замінено на Кременчуцьке об»єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області.

На виконання вищезазначених рішень суду він звернувся до відповідача з вимогою про добровільне виконання. Проте, 28.12.2016 року він отримав лист відповідача №171/Т-03 від 22.12.2016 року, яким було повідомлено, що відповідач поновив йому виплату пенсії, проте розмір його пенсійної виплати встановив на рівні 148,52 грн..

Вважає, що поновлення виплати пенсії в розмірі меншому від рівня прожиткового мінімуму на час такого поновлення суперечать нормам міжнародного права, так як згідно з ч.3 ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом та відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсії, призначені цим законом індексуються відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення та перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, а тому він змушений звернутися до суду з даним позовом.

Представник відповідача - Кременчуцького об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Полтавської області надіслав до суду письмові заперечення проти позову, в яких в задоволенні позову просить відмовити у зв'язку з його безпідставністю.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, приходжу до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується копією закордонного паспорта НОМЕР_1, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України, виїхав на постійне місце проживання до держави Ізраїль, де з 03.03.2003 року перебуває на консульському обліку посольства України в державі Ізраїль.

Постановою Печерського районного суду м.Києва від 27 березня 2014 року задоволено частково позовні вимоги ОСОБА_1 до Пенсійного Фонду України, Управління Пенсійного Фонду України в м. Кременчуці Полтавської області, визнано протиправною відмову Управління Пенсійного Фонду України в м. Кременчуці Полтавської області у поновленні та виплаті пенсії ОСОБА_1, зобов'язано Управління Пенсійного Фонду України в м. Кременчуці Полтавської області поновити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію з 19 серпня 2013 року.

Вказаною постановою Печерського районного суду м.Києва від 27.03.2014 року встановлено, що 21 листопада 2013 року позивач звернувся до Управління Пенсійного Фонду України в м. Кременчуці Полтавської області із заявою про поновлення та виплату пенсії за віком, однак Управління Пенсійного Фонду України в м. Кременчуці Полтавської області своїм листом від 5 грудня 2013 року відмовило у поновленні пенсії.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2014 року постанову Печерського районного суду м. Києва від 27 березня 2014 року скасовано в частині про відмову у задоволенні позовних вимог про зобов'язання управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області поновити з листопада 2001 року ОСОБА_1 нарахування і виплату пенсії з проведенням її індексації, зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області поновити з листопада 2001 року ОСОБА_1 нарахування і виплату пенсії з проведенням її індексації.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 01 жовтня 2015 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2014 року змінено, зазначено в абзаці третьому цієї постанови дату, з якої необхідно поновити нарахування і виплату ОСОБА_1 пенсії з проведенням індексації, - з 07 жовтня 2009 року. В решті постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2014 року залишено без змін.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 13 вересня 2016 року задоволено подання державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГУТУЮ у Полтавській області, замінено сторону виконавчого провадження, а саме боржника - Управління Пенсійного фонду України в м.Кременчуці Полтавської області на Кременчуцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України у виконавчому проваджені про зобов'язання УПФУ в м.Кременчуці Полтавської області поновити з 07 жовтня 2009 року ОСОБА_1 нарахування і виплату пенсії з проведенням її індексації у справі 757/4114/14-а

Згідно розпорядження Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України від 24.11.2016 року за № 165152 ОСОБА_1 з 07.10.2009 року поновлено виплату пенсії.

Відповідно до довідки, виданої Управлінням Пенсійного фонду України в м.Кременчуці Полтавської області 22.12.2016 року за вих..№ 171/Т-03, ОСОБА_1 з 07.10.2009 року було поновлено виплату пенсії та у грудні 2016 року на пенсійний рахунок позивача перераховано суму 1382 грн. 08 коп., яка складається з пенсії за поточний місяць 148 грн. 52 коп. та доплати індексації пенсії, нарахованої за минулий період.

Відповідно до ст.. 6 КАС України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів, незалежним і неупередженим судом.

У відповідності до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.2 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону.

Відповідно до ст..46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.49 закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється на весь час проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою.

Згідно зі ст.51 цього закону у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою.

Рішенням №25-рп/2009 п.2 ч.1 ст.49, друге речення ст.51 закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана ВР, Конституційний Суд визнав такими, що не відповідають Конституції (є неконституційними). Зазначені положення закону №1058-ІV втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом цього рішення.

Як зазначено в рішенні №25-рп/2009, оспорюваними нормами закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07.02.2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (п.51 цього рішення).

У п.54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала ст.14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4.11.50, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі ст.1 Першого протоколу до конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Також Європейський суд з прав людини 12.07.2016 року ухвалив рішення у справі "Петриченко проти України", яким визнав порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у зв'язку з тим, що у цій справі національні суди не розглянули доводи заявника з прямим посиланням на статтю 46 Конституції України про те, що розмір його пенсії був нижчим від встановленого у відповідний час прожиткового мінімуму. Європейський суд дійшов висновку, що, цілком проігнорувавши доводи заявника, навіть коли вони були конкретними, доречними та важливими, національні суди не дотримались свого зобов'язання за пунктом 1 статті 6 Конвенції.

Враховуючи те, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до ст.46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі й у рішення у справах «Пічкур проти України», «Петриченко проти України», як джерело права відповідно до ст.17 закону «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

На підставі наведеного суд приходить до висновку, що з дня набрання чинності рішенням №25-рп/2009 щодо неконституційності положень п.2 ч.1 ст.49, другого речення ст.51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного закону. З цього часу управління ПФУ має відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.

Враховуючи викладене, встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідач, поновивши виплату пенсії позивачу, однак виплачуючи її у розмірі нижчому від прожиткового мінімуму встановленого Законом, діяв всупереч вимог ст..46 Конституції України, а тому позовні вимоги позивача є законними і обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При обґрунтуванні заперечень проти позову представник відповідача, як на підставу для відмови у задоволенні позову, посилається на те, що позивач, в порядку визначеному Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із заявою про перерахунок пенсії до Управління не звертався, а тому в Управління не виникло обов»язку вчиняти дії щодо проведення такого перерахунку.

Суд вказані твердження до уваги не приймає, оскільки з дня набрання чинності Рішенням Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 7 жовтня 2009 року щодо неконституційності положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону № 1058-ІV виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного Закону. Тобто, з цього часу відповідно до ч. 2 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» органи Пенсійного фонду мають відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, а питання щодо виплати такої пенсії у розмірі не нижчому від прожиткового мінімуму встановленого Законом безпосередньо передбачено положеннями ст..46 Конституції України.

Оскільки позов підлягає задоволенню, то за рахунок бюджетних асигнувань Кременчуцького об»єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області на користь позивача необхідно стягнути сплачений судовий збір.

Керуючись ст.ст. 6,12,94, 159-163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Кременчуцького об»єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про зобов»язання вчинити дії - задовольнити.

Зобов»язати Кременчуцьке об»єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області провести перерахунок та виплачувати ОСОБА_1 пенсію починаючи з 07.10.2009 року у розмірі не нижчому від прожиткового мінімуму встановленого Законом для осіб, які втратили працездатність із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, які передбачені чинним пенсійним законодавством України, як не працюючому пенсіонеру.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Кременчуцького об»єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (ідентифікаційний код 40367050) на користь ОСОБА_1 - 640 грн. сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Харківського апеляційного адміністративного суду через Крюківський районний суд м.Кременчука Полтавської області на протязі десяти днів з дня отримання копії постанови у повному обсязі з одночасним подання копії апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Суддя: С.І. Сьоря