Рішення № 69596783, 05.10.2017, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (265) 6-17-89, факс (265) 6-16-76, inbox@fs.ko.court.gov.ua

______________

2/381/1245/17

381/2814/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2017 року Фастівський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого судді Чернишової Є.Ю., за участі секретаря Пруднікової П.М., представника позивача ОСОБА_1, представників відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, розглянувши позовну заяву ОСОБА_4 до виконавчого комітету Фастівської міської ради, фізичної особи підприємця ОСОБА_5 про визнання недійсним рішень Фастівської міської ради, державного акта на право приватної власності на земельну ділянку та зустрічну позовну заяву ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та повернення самовільно зайнятої земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

07 серпня 2017 року позивачка за первісним позовом звернулась до Фастівського міськрайонного суду з позовом до виконавчого комітету Фастівської міської ради, фізичної особи підприємця ОСОБА_5 про визнання недійсним рішень Фастівської міської ради, державного акта на право приватної власності на земельну ділянку, мотивуючи вимоги тим, що 14 червня 1978 року на підставі рішення виконкому Фастівської міської ради народних депутатів її батьку ОСОБА_6 як інваліду ІІ групи було надано дозвіл на встановлення металевого гаража по вул. 9 Січня в м. Фастів поблизу будинку №8, який зразу ж був встановлений та було оформлено необхідну документацію у відділі архітектури м.Фастова. Після смерті ОСОБА_6 позивач, як спадкоємиця, оформила спадщину на усе спадкове майно, у тому числі продовжувала користуватися вказаним гаражем, право власності на який покійним не оформлювалося. В 2008 році позивачка, як дочка покійного, отримала погодження Фастівського ЖЕК на продовження користування існуючим гаражем, яким користується по теперішній час.

ОСОБА_4 вказує, що співвідповідач ОСОБА_5, стверджуючи,що він являється власником як земельної ділянки колишнього заводу скоб'яних виробів, так і нежитлової будівлі за адресою м. Фастів, вул. 1 Травня 1, почав вимагати від неї зміщення металевого гаража на відстань з метою будівництва нового приміщення. Представник позивача звертався до Фастівської міської ради та отримав відповіді, з яких вперше стало відомо, що рішенням від 01.11.2005 року надано дозвіл на викуп земельної ділянки несільськогосподарського призначення ФОП ОСОБА_5 в АДРЕСА_1та відповідно до рішення від 21.12.2006 року здісненопродаж вказаної земельної ділянки. Також стало відомо, що за зверненням ОСОБА_5 було прийняте рішення від 01.08.2008 року про надання дозволу на реконструкцію розважального комплексу в АДРЕСА_1 з двоповерховою прибудовою для розміщення офісних приміщень та спортивного залу.

ОСОБА_4 вважає, що Фастівської міською радою було проігноровано її право, як дочки покійного, на подальше користування металевим гаражем, тому просить скасувати рішення Фастівської міської ради від 01.11.2005 року № 3/47-ХХХУІ-ІУ про надання дозволу на викуп земельної ділянки несільськогосподарського призначення ФОП ОСОБА_5 в АДРЕСА_1, рішення Фастівської міської ради від 21.12.2006 року № 1/37/ХІІ-У про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення ОСОБА_7, визнати недійним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,073 га за вищевказаною адресою, виданий на ім'я ОСОБА_5

Відповідач ОСОБА_8 звернувся до суду із зустрічним позовом, відповідно до якого просить суд зобов'язати ОСОБА_4 не перешкоджати у користуванні земельною ділянкою в АДРЕСА_1 та повернути самовільну зайняту земельну ділянку під металевим гаражем за аналогічною адресою.

Свої вимоги позивач за зустрічним позовом мотивує тим, що згідно договору купівлі-продажу споруди від 01.03.2001 року він став власником складів - нежитлової будівлі, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. Оскільки відповідно до Земельного кодексу в редакції, чинній на момент придбання будівлі, при переході прав власності на будівлі і споруди переходить і право власності або право користування земельною ділянкою під спорудами, він звернувся до Фастівської міської ради із заявою про надання в строкове платне користування земельної ділянки в АДРЕСА_1. Так, 25.04.2001 року було отримано дозвіл на виготовлення технічної документації на право користування земельною ділянкою та затверджена технічна документація на право тимчасового користування землею за вказаною адресою, вирішено надати в оренду земельну ділянку терміном в 1 рік та зобов'язано оформити договір оренди. 13.09.2001 року укладено договір оренди земельної ділянки щодо передачі ОСОБА_9 у строкове платне володіння і користування земельної ділянки площею 730 кв.м та рішенням Фастівської міської ради в 2002 року продовжений термін дії вказаного договору на п'ять років. В 2005 році Фастівська міська рада надала дозвіл на викуп земельної ділянки несільськогосподарського призначення в АДРЕСА_1 та 25.12.2006 року ОСОБА_5 відповідно до договору купівлі-продажу прийняв у власність і оплатив вартість земельної ділянки. Вважає свої дії щодо оформлення оренди та викупу земельної ділянки такими, що проведені без порушень та у відповідності до законодавства України.

У зв'язку із закінченням реконструкції розважального комплексу з двоповерховою прибудовою офісних приміщень, спортивного залу та необхідністю введення їх в експлуатацію, ОСОБА_5 звернувся до Фастівського міського голови із заявою щодо з'ясування відповідно до яких документів на його земельній ділянці частково встановлений металевий гараж та отримав відповідь, що вказаним гаражем користується ОСОБА_4, дозвіл на встановлення якого надавався її покійному батьку ОСОБА_6, без належним чином оформлених документів на право користування земельною ділянкою. Добровільно користувач металевого гаража ОСОБА_4 звільнити земельну ділянку не бажає, що стало підставою для звернення до суду.

Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні проти зустрічних позовних вимог заперечував та просив відмовити в їх задоволенні.

Представник відповідача за первісним позовом ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову ОСОБА_4, зустрічні позовні вимоги просив задовольнити в повному обсязі.

Представник Фастівської міської ради в судовому засіданні заперечувала проти задоволення первісного позову, а зустрічний позов вважала обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено,що відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_1 ОСОБА_6 є батьком ОСОБА_4 (а.с.11).

Відповідно до рішення виконкому Фастівської міської ради народних депутатів від 14.06.1978 року ОСОБА_6 дозволено встановити металевий гараж по вул. 9 Січня та зобов'язано оформити необхідну документацію у відділі головного архітектора (а.с.6).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер, про що відділом реєстрації актів цивільного стану Фастівського міськрайонного управління юстиції Київської області видано свідоцтво про смерть НОМЕР_2 (а.с. 12).

Після смерті батька позивачка ОСОБА_4 продовжує користуватись металевим гаражем по вул. 9 Січня, правомірність чого підтверджує листом Житлово-експлуатаційної контори виконавчого комітету Фастівської міської ради від 08.05.2008 року № 175, за яким останній не заперечує проти продовження користування ОСОБА_4 існуючим гаражем, дозволеного рішенням виконкому № 154 від 14.06.1978 року по АДРЕСА_2 (а.с.8).

Разом з тим, як зазначає позивач, Фастівської міською радою були порушені її права, як законного користувача металевим гаражем та земельною ділянкою, на якій він розміщений, незаконними діями, які полягають у наступному.

Так, рішенням Фастівської міської ради від 01.11.2005 року за № 3/47-ХХХV1-1Vз метою забезпечення надходжень планового обсягу коштів від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення у 2005 році до місцевого бюджету вирішено дати дозвіл на викуп земельної ділянки несільськогосподарського призначення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 в АДРЕСА_1, площею 0,0730 га, яка знаходиться в користуванні на підставі договору оренду № 114 від 03.09.2002 року, на якій розташоване приміщення розважального комплексу, що належить ОСОБА_5 по праву власності 117/4 від 17.05.2005 року (а.с. 17).

Рішенням Фастівської міської ради від 21.12.2006 року за № 1/37-ХІІ-V вирішено, зокрема, продати ПП ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0.0730 га та після сплати вартості земельної ділянки оформити та видати у встановленому законом порядку державний акт на право власності на землю (а.с. 16).

Рішенням Фастівської міської ради від 01.08.2008 року за № 181/1 надано дозвіл ОСОБА_5 на реконструкцію розважального комплексу по АДРЕСА_1 з двоповерховою прибудовою для розміщення офісних приміщень та спортивного залу (а.с. 18).

Згідно державного акта на право власності на земельну ділянку, ПП ОСОБА_5 належить земельна ділянка площею 0,0730 га за адресою: АДРЕСА_1, цільовим призначенням - для здійснення комерційної діяльності (а.с.48).

Позивач та її представник, обґрунтовуючи свій позов, вказали, що оскаржувані рішення є незаконними,оскількина момент їх прийняття її батько ОСОБА_6 на законних підставах користувався металевим гаражем, дозвіл на встановлення якого наданий рішенням виконкому Фастівської міської ради народних депутатів від 14.06.1978 року, яке є чинним до теперішнього часу.

Суд не може погодитися з таким твердженням з огляду на наступне.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже вирішуючи спори, що випливають з правовідносин, які виникли до набрання чинності ЗК України та тривають до цього часу, суди, повинні виходити з положень законодавства, яке діяло на час виникнення правовідносин.

Як зазначалось, дозвіл на встановлення металевого гаражу отриманий батьком позивачки у 1978 році, тому застосуванню підлягають положення Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 № 1540-VI та Земельного Кодексу Української РСР в редакції від 14.10.1977 року.

Так, ст. 90 Цивільного кодексу Української РСР передбачає, що земля, її надра, води і ліси є у виключній власності держави і надаються тільки в користування.

Стаття 86 Земельного Кодексу Української РСР встановлює, всі землі в межах міста перебувають у віданні міських Рад народних депутатів, компетенція яких в галузі регулювання земельних відносин визначається статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 8,11 Земельного Кодексу Української РСР, відповідно до Основ земельного законодавства Союзу РСР і союзних республік державне управління в галузі використання та охорони земель здійснюється Радою Міністрів СРСР, Радою Міністрів Української РСР, виконавчими комітетами місцевих Рад народних депутатів, а також спеціально уповноваженими на те державними органами відповідно до законодавства Союзу РСР і Української РСР.

Міські Ради народних депутатів, їх виконавчі комітети в межах і в порядку, встановлених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, на території міста надають у користування, а також вилучають земельні ділянки для державних або громадських потреб відповідно до статей 16, 37, 38 цього Кодексу; видають землекористувачам документи на право користування землею.

Згідно ст.16 вказаного кодексу надання земельних ділянок у користування здійснюється в порядку відведення. Відведення земельних ділянок провадиться на підставі постанови Ради Міністрів УРСР або рішення виконавчих комітетів обласної, районної, міської, селищної і сільської Рад депутатів трудящих в порядку, встановлюваному законодавством Союзу РСР і Української РСР. У постановах або рішеннях про надання земельних ділянок вказується мета, для якої вони надаються, і основні умови користування землею.

Відповідно до ст.20 кодексу, документи, що стверджуютьправо землекористування є:право короткострокового тимчасового користування землеюзасвідчується рішенням органу, який надав земельну ділянку в користування. Право довгострокового тимчасового користування землеюзасвідчується актами, форма яких встановлюється Радою Міністрів Української РСР. Зазначені документи видаються після відводу земельних ділянок в натурі.

Системний аналіз наведених положень законодавства дає змогу дійти висновку, що для того, щоб вважати себе законним користувачем металевого гаража недостатньо лише отримання дозволу на його встановлення, необхідно ще набути статусу землекористувача земельної ділянки, на якій такий гараж розміщений.

В ході розгляду справи достовірно встановлено, що ОСОБА_6 за життя такого статусу не набув, оскільки будь-якого рішення міською радою щодо надання йому земельної ділянки в користування не приймалось.

Спадкування - це перехід майнових прав та обов'язків померлого громадянина (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). Фактично спадкування - це правонаступництво, за яким відбувається перехід прав та обов'язків від особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Якщо до спадкової маси (спадщини) входить земельна ділянка, яка належала спадкодавцю на праві власності або користування, то відповідно до статті 1225 Цивільного кодексу України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.

Оскільки за життя ОСОБА_6 не став власником металевого гаражу, як і не став користувачем земельної ділянки, на який він розміщений, тобто такого права не набув, тому твердження позивачки щодо отримання нею законного права користуватись таким гаражем та земельною ділянку в порядку спадкування, не необґрунтованими та такими, що суперечать положенням законодавства.

При цьому, суд не приймає до уваги погодження Житлово-експлуатаційною конторою виконавчого комітету Фастівської міської ради, викладене у листі від 08.05.2008 року № 175, щодо можливості продовження користування ОСОБА_4 існуючим гаражем, оскільки повноваженнями щодо надання дозволу на користування спорудою та земельною ділянкою ЖЕК не наділений.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Згідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування (ч. 3 цієї ж статті).

Таким чином, відповідно до вимог ч. 1 ст. 15 ЦК України, ст. 3 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення.

Суд вважає, що позивач не довела свого позову щодо порушення її прав, що є її обовязком відповідно до засад змагальності процесу за ст.10 ЦПК України.

З огляду на встановлені факти, надані сторонами та досліджені судом докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

З приводу зустрічних позовних вимог ОСОБА_5 суд зазначає наступне.

Рішення Фастівської міської ради від 25.04.2001 року за № 3/15-ХХШ-Ш, надано дозвіл ОСОБА_5 на складання технічної документації на право користування земельною ділянкою під існуючою будівлею, для ведення спортивної та комерційної діяльності по АДРЕСА_1 (а.с. 39).

Згідно договору оренди земельної ділянки, укладеному між Фастівською міською радою та приватним підприємцем ОСОБА_5, останньому надано в оренду у строкове платне володіння та користування земельну ділянку, яка знаходиться в АДРЕСА_1, розмір земельної ділянки 730 кв.м, термін дії договору - один рік з дня підписання (а.с.40-41).

Рішенням Фастівської міської ради від 27 червня 2002 року за № 9/35-ІІ-IV термін оренди вказано вище земельної ділянки продовжено терміном на п'ять років (а.с.43).

Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 25.12.2006 року між Фастівською міською радою та ОСОБА_5, останній є власником земельної ділянки з усіма обтяженнями, обмеженнями за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 0,0730 га (а.с. 46-47).

Відповідно до акта прийомка-передачі межових знаків на зберігання від 28 липня 2016 року, були закріплені в натрі межі земельної ділянки за адресою: за адресою: АДРЕСА_1. При встановлені меж земельної ділянки виявлено, зокрема, що між точками 2-3 знаходиться металевий гараж, що не належить власнику (а.с. 49-50).

Відповідно до акта комісійного обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_1, комісія у складі: в.о. начальника відділу містобудування та архітектури ОСОБА_12, в.о. начальника відділу з питань раціонального використання земель та майна ОСОБА_13, головного спеціаліста сектору державного архітектурно-будівельного контролю ОСОБА_14, встановила, що в південно-західному куті земельної ділянки ОСОБА_5 розташований самовільним металевий гараж невідомого власника, який частково розміщений на приватній власності ОСОБА_5 (а.с. 52).

Як вбачається з відповіді Фастівського міського голови ОСОБА_15 від 15.07.2016 року, гр. ОСОБА_4 користується металевим гаражем, дозвіл на встановлення якого надавався її батьку ОСОБА_6, без належним чином оформлених документів на право користування земельною ділянкою (а.с.54).

Статтею 2 Земельного кодексу України (далі ЗК України) передбачено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Згідно із ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Причому одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення дії, яка порушує право.

За ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Відповідно до ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Згідно ч. 5 ст. 319 ЦК України, власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Згідно ст. 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

В судовому засіданні достовірно встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що земельна ділянка площею 0,0730 га, цільовим призначенням для здійснення комерційної діяльності, що розташована в АДРЕСА_1, належить ОСОБА_5

Згідно зі ст.1 ЗУ «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільним зайняттям земельної ділянки вважаються будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Отже, самовільному зайняттю земельних ділянок притаманні такі юридичні ознаки: з об'єктивної сторони - це будь-які дії особи, які свідчать про фактичне заволодіння чи використання земельної ділянки; відсутність при цьому відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її відчуження або надання у користування; відсутність вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки; такі дії є неправомірними, тобто їх правомірність не закріплена нормативно-правовим актом України; з суб'єктивної сторони - такі дії є винними.

Як було зазначено, ОСОБА_4. не надано суду жодного доказу в підтвердження факту правомірності користування нею земельною ділянкою, на якій розташований металевий гараж по АДРЕСА_2

Крім того, із акта обстеження металевого гаража гр. ОСОБА_4 по АДРЕСА_2, вбачається, що комісія з питань земельних відносин, архітектури та екології у складі: ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, обстеживши гараж, вивчивши документи, встановили, що він знаходяться на приватизованій земельній ділянці гр. ОСОБА_5 (а.с. 22).

Зазначений факт не заперечується ані позивачем у позовній заяві, ані її представником під час розгляду справи.

Відповідно до ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

ОСОБА_4, яка використовує земельну ділянку без будь-яких правових підстав, створила позивачу за зустрічним позовом перешкоди у володінні, розпорядженні та користуванні належною йому земельною ділянкою, тобто порушила права ОСОБА_5, як власника земельної ділянки, а тому права позивача за зустрічним позовом підлягають захисту шляхом зобов'язання відповідача за зустрічним позовом не чинити перешкоди ОСОБА_5 у користуванні земельною ділянкою шляхом повернення її власнику.

Відповідно до ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст.ст. 15, 319, 321, 386, 391 ЦК України, ст.ст. 116, 124, 152, 158, 212 ЗК України, ст.10, 16, 17, 18, 25, 26 ЗУ «Про місцеве самоврядування» та керуючись ст.ст. ст.ст. 3, 10, 60, 208, 209, 212, 215 ЦПК України, суд,-,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_5- задовольнити.

Зобов'язати ОСОБА_4 не чинити перешкоди ОСОБА_5 користуванні земельною ділянкою по АДРЕСА_1

Зобов'язати ОСОБА_4 повернути ОСОБА_5 самовільно зайняту земельну ділянку,на якійвстановленийметалевий гараж, щознаходитьсяпо АДРЕСА_1

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 судові витрати в розмірі 640,00 грн.

Повний текст рішення виготовлений 10 жовтня 2017 року.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області через Фастівський міськрайонний суд Київської області, протягом десяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час його проголошення, протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Є.Ю.Чернишова