Постанова № 69595853, 13.10.2017, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 348/2000/17

13 жовтня 2017 року м. Надвірна

Суддя Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області Грещук Р.П., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про зобов'язання відповідача до вчинення певних дій, -

ВСТАНОВИВ:

04.10.2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про зобов'язання відповідача до вчинення певних дій, в якому просить визнати дії Надвірнянського обєднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківської області протиправними в частині встановлення йому щомісячного грошового утримання в меншому розмірі, без врахування половини строку навчання за денною формою у Харківському юридичному інституті з 01.09.1984 року по 30.06.1988 року, що становить 1 рік 10 місяців, період проходження строкової військової служби з 06.05.1978 року по 03.05.1980 року 1 рік 11 місяців 28 днів, а також щодо відмови у нарахуванні до розміру довічного грошового утримання 20% надбавки, як особі, що проживає у населеному пункті, що має статус гірського. А також просить зобов'язати Надвірнянське обєднане управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківської області зарахувати до стажу роботи, що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, половину строку навчання за денною формою в Харківському юридичному інституті з 01.09.1984 року по 30.06.1988 року, що становить 1 рік 10 місяців, період проходження строкової військової служби з 06.05.1978 року по 03.05.1980 року 1 рік 11 місяців 28 днів та зобов`язати Надвірнянське обєднане управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області проводити нарахування та виплату йому щомісячного довічного грошового утримання в збільшеному на 20 % розмірі, як жителю населеного пункту, що має статус гірського, починаючи з 01.10.2017 року, відповідно до Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» та стягнути з відповідача на його користь понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що з 06.05.1978 року по 03.05.1980 року він проходив військову службу.

З 01.09.1984 року по 30.06.1988 року навчався в Харківському юридичному інституті, а з 06.09.1990 року по 23.12.2016 року працював на посадах суддів в судах різних інстанцій.

Рішенням Вищої ради юстиції № 3255/0/15-16 від 19.12.2016 року його звільнено з посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку та 23.12.2016 року наказом голови Апеляційного суду №02-04/269 від 21.12.2016 року було відраховано зі складу суду на підставі вказаного рішення Вищої ради юстиції.

З 23.12.2016 року відповідачем йому призначено виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Однак, при призначенні вказаного грошового утримання йому було відмовлено у зарахуванні до стажу роботи на посаді судді половини строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі та календарний період проходження строкової військової служби, а з 01.10.2017 року припинено нарахування доплати у розмірі 20 % надбавки, як особі, що проживає у населеному пункті, що має статус гірського.

Не погоджуючись із розміром щомісячного довічного утримання, він звернувся із відповідною заявою до Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області.

Проте, листом відповідача за № 5940/03 від 29.09.2017 року з приводу проведення доплати в розмірі 20 % як жителю гірського населеного пункту відповідно до Закону України „Про статус гірських населених пунктів" Надвірнянським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Івано-Франківської області надана відповідь з посиланням на те, що підстав для виплати підвищення за проживання в гірському населеному пункті немає, оскільки йому призначено щомісячне грошове утримання.

Вважає дії відповідача протиправними оскільки відповідно до вимог ст. 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року з урахуванням рішення Конституційного суду України від 08.06.2016 року до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів. Відповідачем не було враховано при визначенні розміру щомісячного довічного грошового утримання вказаний стаж навчання. Також зазначає, що він проживає постійно в с. Молодків Надвірнянського району Івано-Франківської області, має статус особи, що проживає на території гірського населеного пункту, а отже, має право на гарантії і пільги, встановлені Законом України «Про статус гірських населених пунктів в Україні», зокрема, на збільшення грошового утримання на 20 відсотків. Просить суд задоволити його позов в повному об'ємі.

Ухвалою Надвірнянського районного суду від 05.10.2017р. у справі було відкрито скорочене провадження.

Відповідачу у передбаченому законом порядку було направлено позовну заяву та надано строк для подачі письмових заперечень проти позову.

З письмових заперечень представника Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області вбачається, що позивач перебуває на обліку в Надвірнянському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Івано-Франківської області та отримує довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій та статус суддів».

Статтею 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції на час розглядуваних правовідносин) передбачено, що судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), одержуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Таким чином, суддя, який вийшов у відставку, має право на отримання пенсії на умовах, визначених Законом, або на щомісячне довічне грошове утримання.

Стаття 5 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» передбачає, що статус особи, яка проживає і працює (навчається) на території населеного пункту, якому надано статус гірського, надається громадянам, що постійно проживають, постійно працюють або навчаються на денних відділеннях навчальних закладів у цьому населеному пункті, про що громадянам виконавчим органом відповідної місцевої ради видається посвідчення встановленого зразка.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні», розмір державних пенсій, стипендій, всіх передбачених чинним законодавством видів державної матеріальної допомоги громадянам, які одержали статус особи, що працює, проживає або навчається на території населеного пункту, якому надано статус гірського, збільшується на 20 відсотків.

В цьому переліку відсутнє щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці. Оскільки позивач отримує щомісячне довічне грошове утримання, а не пенсію, тому підстав для виплати підвищення за проживання в гірському населеному пункті, на думку відповідача, немає.

Також відповідач зазначає, що із заявою про зарахування до стажу роботи, що дає право на щомісячне довічне грошове утримання у відставці, половину строку навчання за денною формою навчання в Харківському юридичному інституті з 01.09.1984р. по 30.06.1988р. та періоду проходження строкової військової служби з 06.05.1978р. по 03.05.1980р. гр. ОСОБА_1 не звертався.

Просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.183-2 КАС України скорочене провадження застосовується в адміністративних справах щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку скороченого провадження, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач з 06.05.1978 року по 03.05.1980 року проходжив строкову військову службу, про що свідчить запис в його трудовій книжці (а.с.7).

З 01.09.1984 року по 30.06.1988 року навчався в Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е.Дзержинського (а.с. 16).

Як вбачається із запису копії трудової книжки, позивач 01.09.1984 року був зарахований на перший курс денного факультету Харківського юридичного інституту, згідно з наказом № 136-с від 29.08.1984 року. Наказом № 113-с від 29.06.1988 року він відрахований з числа студентів інституту з підстав закінчення навчання (а.с. 7).

Доведено також, що 12.12.2016 року позивач отримав посвідчення особи, яка проживає на території гірського населеного пункту, що дає їй право на отримання пільг передбачених Законом України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» (а.с. 16).

З 06.09.1990 року по 23.12.2016 року позивач ОСОБА_1 працював на посадах судді в судах різних інстанцій.

Рішенням Вищої ради юстиції №3255/0/15-16 від 19.12.2016 року ОСОБА_1 звільнено з посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку. А наказом в.о. голови суду № 03-04/269 його було відраховано з 23.12.2016 року зі складу Апеляційного суду Івано-Франківської області на підставі вказаного рішення Вищої ради юстиції, що підтверджується копією наказу в.о. голови Апеляційного суду Івано-Франківської області та записами в його трудовій книжці. (а.с. 10, 14-15).

Як вбачається з матеріалів справи, 24.12.2016 року Надвірнянським ОУПФ України, Івано-Франківської області позивачу призначено виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (а.с. 17).

Не погоджуючись із розміром щомісячного довічного грошового утримання позивач звернувся до Надвірнянського ОУПФ із заявою про проведення доплати у розмірі 20% як жителю гірського населеного пункту.

Однак, листом Надвірнянського ОУПФ України Івано-Франківської області за № 5940/03 від 29.09.2017 року з приводу проведення доплати ОСОБА_1 в розмірі 20 % як жителю гірського населеного пункту відповідно до Закону України «Про статус гірських населених пунктів» надана відповідь з посиланням на те, що підстав для виплати підвищення за проживання в гірському населеному пункті немає, оскільки йому призначено щомісячне грошове утримання (а.с. 17).

Частиною 1 ст.126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Однією з гарантій забезпечення незалежності суддів є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту, до яких, зокрема, відноситься і щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №647 від 11.08.1995 року «Про перелік населених пунктів, яким надається статус гірських» селу Молодків, Надвірнянського району Івано-Франківської області надано статус гірського.

Статтею 5 З-ну України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» визначено, що статус особи, яка проживає і працює (навчається) на території населеного пункту, якому надано статус гірського, надається громадянам, що постійно проживають, постійно працюють або навчаються на денних відділеннях навчальних закладів у цьому населеному пункті, про що громадянам виконавчим органом відповідної місцевої ради видається посвідчення встановленого зразка.

Статтею 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» передбачено, що розмір державних пенсій, стипендій, всіх передбачених чинним законодавством видів державної матеріальної допомоги громадянам, які одержали статус особи, що працює, проживає або навчається на території населеного пункту, якому надано статус гірського, збільшується на 20%.

Зазначена правова норма не містить вичерпного переліку видів державної матеріальної допомоги, які підлягають збільшенню на 20%. У цій нормі не приведено також переліку будь-яких виплат, що фінансуються за рахунок державного бюджету України, збільшення яких на зазначені 20% не допускається.

З системного аналізу наведеної правової норми суд робить висновок, що усі державні пенсії, стипендії, інші види державної матеріальної допомоги, у тому числі і щомісячне довічне грошове утримання суддів для осіб, якіпроживають на території населеного пункту, якому надано статус гірського, підлягають збільшенню на 20%.

Що стосується вимог позивача щодо протиправного нарахування йому щомісячного грошового утримання в меншому розмірі, без врахування половини строку навчання за денною формою у Харківському юридичному інституті з 01.09.1984 року по 30.06.1988 року, що становить 1 рік 10 місяців та періоду проходження строкової військової служби з 06.05.1978 року по 03.05.1980 року 1 рік 11 місяців 28 днів суд приходить до таких висновків:

Відповідно до пункту 8 частини 4 статті 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 р. № 2453-VI (чинної на час виникнення спірних правовідносин) незалежність судді забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді (частина 6 статті 47 вказаного Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 Закону №2453-VI (в редакції, чинній на час звільнення позивача у відставку) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до ст. 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

У відповідності до положень ч.1 ст.135 Закону №2453-VI, до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; 2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Частиною 3 ст.141 Закону №2453-VI (в редакції, Закону №192-VIII, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 №1-8/2016) визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Пунктом 11 «Перехідних положень» Закону №2453-VI (в редакції, від 07.07.2010) передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

Згідно з ч.4 ст.43 Закону України від 15.12.1992 року №2862-ХІІ «Про статус суддів», який діяв до набрання чинності Законом №2453-VІ від 07.07.2010 року, судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді.

До стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років (абзац 2 цієї статті).

Крім того, положеннями п.п.3-1 п.3 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів», доповненими згідно зпостановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2008 №545, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Отже, законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Законом №2453-VI, було передбачено право судді на зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів, календарного періоду проходження строкової військової служби, а також часу роботи на посадах прокурорів і слідчих.

Таким чином, до стажу роботи позивача на посаді судді, що дає право на відставку та обчислення розміру довічного грошового утримання судді у відставці, слід врахувати половину строку навчання за денною формою в Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е.Дзержинського (з 01.09.1984 року по 30.06.1988 року), що становить 1 рік 10 місяців та календарний період проходження строкової служби (з 06.05.1978 року по 03.05.1980 року), що становить 1 рік 11 місяців 28 днів, що у загальному складає - 3 роки 9 місяців та 28 днів та дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що дії відповідача є протиправними, а позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в цілому.

Ч.2 ст. 99 КАС України передбачає, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи викладне, положення ч.2 ст.99 КАС України, а також те, що про своє порушене право позивач дізнався 29.09.2017 року з письмової відповіді Надвірнянського ОУПФ України Івано-Франківської області, він не пропустив строк для звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів і його порушене право підлягає захисту з 01.10.2017 року, як вказано в адміністративному позові.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений судовий збір в сумі 640 грн.

На підставі ст.ст. 19, 22, 46, 55, 64 Конституції України, ст.ст. 48, 141, п. 11 Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 р. № 2453-VI, п. 25 Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, ст.ст. 5, 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні», ст.ст. 2, 6, 11, 71 КАС України, керуючись ст.ст. 94, 159, 162, 183-2, КАС України суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про зобов'язання відповідача до вчинення певних дій - задовольнити.

Визнати дії Надвірнянського обєднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області протиправними в частині встановлення ОСОБА_1 щомісячного грошового утримання в меншому розмірі, без врахування половини строку навчання за денною формою в Харківському юридичному інституті з 01.09.1984 року по 30.06.1988 року, що становить 1 рік 10 місяців, календарного періоду проходження строкової військової служби з 06.05.1978 року по 03.05.1980 року 1 рік 11 місяців 28 днів, а також щодо відмови з 01.10.2017 року у нарахуванні до розміру довічного грошового утримання 20% надбавки, як особі, що проживає у населеному пункті, що має статус гірського.

Зобов'язати Надвірнянське обєднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, половину строку навчання за денною формою в Харківському юридичному інституті з 01.09.1984 року по 30.06.1988 року, що становить 1 рік 10 місяців, календарний період проходження строкової військової служби з 06.05.1978 року по 03.05.1980 року 1 рік 11 місяців 28 днів, що в загальному становить 3 роки 9 місяців 28 днів.

Зобов`язати Надвірнянське обєднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області проводити нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання в збільшеному на 20 % розмірі, як жителю населеного пункту, що має статус гірського, починаючи з 01.10.2017 року, відповідно до Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні».

Стягнути з Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області на користь ОСОБА_1 640 грн. 00 коп. сплачених судових витрат.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, але якщо апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Львіського апеляційного адміністративного суду через Надвірнянський районний суду Івано-Франківсської області протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Грещук Р.П.