Ухвала суду № 69593725, 11.10.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Городничої В.С.,

суддів - Варенко О.П., Лаченкової О.В.

при секретарі - Порубай М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 11 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» за участю третьої особи на стороні позивача - Первинна профспілкова організація ДП «СхідГЗК» Східної об’єднаної організації професійної спілки, третьої особи на стороні відповідача - ОСОБА_3 про скасування наказу про виведення за штат та скорочення позаштатного працівника, наказів про направлення у простій, наказу про звільнення позаштатного працівника, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації моральної шкоди, витрат на правову допомогу, визнання дій незаконними та зобов’язання вчинити певні дії, –

ВСТАНОВИЛА:

В серпні та грудні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції з позивними вимогами до ДП «СхідГЗК», які ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 28 грудня 2016 року було об’єднано в одне провадження, в обґрунтування яких посилався на те, що 01 вересня 2008 року він працював на посаді заступника начальника відділу кадрів управління ДП «СхідГЗК». 26 квітня 2016 року відповідач видав наказ №166 «Про зміну в організації виробництва і праці та скорочення штату працівників в підрозділах ДП «СхідГЗК» згідно з додатками до якого було виключено зі штатного розкладу відділ кадрів управління ДП «СхідГЗК». В подальшому відповідач видав наказ про створення служби по роботі з персоналом від 23 травня 2016 №193, яким до штатного розкладу підприємства було введено штатний розклад служби по роботі з персоналом, у тому числі і посаду заступника начальника служби по роботі з персоналом. 27 травня 2016 року позивача було письмово попереджено про наступне вивільнення та про наступне розірвання трудового договору з ним 01 серпня 2016 року у відповідності до п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв’язку із скороченням штату працівників. Вказане попередження про наступне вивільнення та про наступне розірвання трудового договору 01 серпня 2016 у відповідності до п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв’язку із скороченням штату працівників підписане заступником генеральним директором з безпеки, який не є уповноваженим органом власника відповідно до чинного трудового законодавства України та Статуту ДП «СхідГЗК». 02 серпня 2016 року ОСОБА_2 було ознайомлено з наказами про виведення його поза штат та скорочення від 02 серпня 2016 №301 і про направлення його у простій від 02 серпня 2016 року № 4484-к, від 12 вересня 2016 року №5387-к, від 11 жовтня 2016 року №6048-к, від 31 жовтня 2016 року №6464-к., а також знову було попереджено про наступне вивільнення як позаштатного працівника 04 листопада 2016 року.

03 жовтня 2016 відповідачем було подано подання до профспілкового комітету ДП «СхідГЗК» про звільнення позаштатного працівника ОСОБА_2 Постановою від 17 жовтня 2016 №71-1 профспілковий комітет не надав згоду на звільнення ОСОБА_2 за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв’язку невідповідністю вказаної підстави звільнення фактичним обставинам. Проте, в порушення вимог трудового законодавства ДП «СхідГЗК» знову звернувся до профспілкового комітету ДП «СхідГЗК» з поданням на звільнення з тих самих підстав та обставин, на яке згідно із протоколом від 10 листопада 2016 року №72 було прийнято рішення про повернення подання відповідачеві без розгляду.

Наказом від 18 листопада 2016 року № 2353–ос ДП «Схід ГЗК» звільнив позивача ОСОБА_2 у зв’язку із скороченням чисельності працівників за п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Тож, не погоджуючись із такими діями відповідача, ОСОБА_2 просив суд: скасувати вищевказані наказ про виведення за штат та скорочення позаштатного працівника, накази про направлення у простій, наказ про звільнення позаштатного працівника; поновити позивача на роботі та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 48787,47 грн., моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 20887,22 грн. та сплачений ним судовий збір у розмірі 552,00 грн.

Рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 11 травня 2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 було відмовлено.

Не погодившись із таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін, з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач з 16 серпня 2005 року по 18 листопада 2016 року перебував у трудових відносинах з ДП «СхідГЗК». Почав свою трудову діяльність юрисконсультом управління ДП «СхідГЗК», а з 01 вересня 2008 року до моменту його звільнення згідно із наказом від 18 листопада 2016 року №2353-ос працював заступником начальника відділу кадрів управління ДП «СхідГЗК».

Наказами генерального директора підприємства від 26 квітня 2016 № 166, від 13 травня 2016 №184 «Про зміну в організації виробництва і праці та скорочення чисельності і штату працівників в підрозділах ДП «СхідГЗК» на підприємстві було розпочато процедуру змін в організації виробництва і праці та скорочення чисельності і штату працівників в підрозділах ДП «СхідГЗК».

Окрім того, з метою підвищення якості та ефективності кадрової роботи з персоналом підприємства, своєчасної та якісної підготовки резерву керівників та спеціалістів усіх рівнів і кваліфікованих робітників, більш оптимального завантаження кадрових працівників та підвищення їх кваліфікації з огляду на завдання, поставлені перед кадровою службою підприємства, було прийнято рішення щодо удосконалення діяльності кадрових підрозділів на Жовтоводському майданчику ДП «СхідГЗК» шляхом їх реорганізації.

Згідно з наказами генерального директора підприємства від 26 квітня 2016 №166 (з додатками), від 13 травня 2016 №184 «Про зміну в організації виробництва і праці та скорочення чисельності і штату працівників в підрозділах ДП «СхідГЗК» зі структури управління ДП «СхідГЗК» з 02 серпня 2016 виключено (ліквідовано) структурну одиницю управління - відділ кадрів підприємства, а зі структури структурних підрозділів ГМЗ, РМЗ, АТГ, СБ, СПО, РБУ, ЦЛ КВПіА виключено (ліквідовано) відділ обліку та комплектації кадрів, бюро з обліку та комплектації кадрів, старших інспекторів з кадрів, інспекторів з кадрів, старших табельників і табельників та інший обслуговуючий персонал.

Наказом від 23 травня 2016 №193 на підприємстві з 02 серпня 2016 року створено новий самостійний структурний підрозділ (код цеху 07) – служба по роботі з персоналом ДП «СхідГЗК». Пунктами 2 та 3 цього наказу введено з 02 серпня 2016 року організаційну структуру служби по роботі з персоналом та штатний розпис керівників, професіоналів, фахівців, технічних службовців та робітників служби по роботі з персоналом.

Згідно з вищезазначеними наказами зі штатного розпису керівників, професіоналів, фахівців, технічних службовців і робітників ДП «СхідГЗК» виключено з 02 серпня 2016 року всі штатні одиниці кадрових працівників зазначених структурних підрозділів підприємства та відділу кадрів управління, у зв`язку з чим всі кадрові працівники підлягали стовідсотковому вивільненню згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України про що вони отримали письмові попередження, в тому числі і заступник начальника відділу кадрів управління підприємства - ОСОБА_2 Одночасно з врученням попередження роботодавцем було запропоновано працівникам, які підлягали звільненню, посади в новоствореній службі по роботі з персоналом, в тому числі і позивачу.

ОСОБА_2 у відповідності до вимог ст. 49-2 КЗпП України, за два місяці – 27 травня 2016 року, було персонально попереджено про наступне вивільнення 01 серпня 2016 року. Одночасно із попередженням про можливе звільнення ОСОБА_2 було запропоновано іншу роботу на підприємстві - за посадою інженера групи обліку та комплектації кадрів служби по роботі з персоналом ДП «СхідГЗК».

Крім цього, запропоновано ознайомитися з переліком усіх вакансій на ДП «СхідГЗК» для можливості вибору іншої професії або роботи на підприємстві.

Від запропонованої роботи – інженера групи обліку та комплектації кадрів служби по роботі з персоналом, а також від ознайомлення із запропонованими вакансіями по підприємству позивач відмовився, про що було складено акт від 27 травня 2016 року.

16 червня 2016 ДП «СхідГЗК» листом від 15 червня 2016 року за №01-05/4466 ОСОБА_2 повторно було запропоновано роботу за посадою інженера групи обліку та комплектації кадрів служби по роботі з персоналом ДП «СхідГЗК», і нагадано про можливість знайомитися у відділі кадрів управління підприємства з переліком вакансій по підприємству, які оновлювалися щопонеділка впродовж усього часу до фактичного вивільнення. Проте позивач таким правом не скористався, згоди на переведення на іншу роботу не надав.

04 липня 2016 року відповідач звернувся до профспілкового комітету ППО ДП «СхідГЗК» із поданням про надання згоди на звільнення заступника начальника відділу кадрів управління ДП «СхідГЗК» - ОСОБА_2 01 серпня 2016, у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці та скороченням чисельності і штату працівників у підрозділах ДП «СхідГЗК» згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Постановою від 18 липня 2016 року №67-3 профспілковий комітет ППО ДП «СхідГЗК» не надав згоду на звільнення заступника начальника відділу кадрів управління ДП «СхідГЗК», члена профспілки ОСОБА_2 за п. 1 ст. 40 КЗпП України з підстав: «у зв’язку із невідповідністю вказаної підстави звільнення фактичним обставинам. Профком вважає, що створення за наказом від 23 травня 2016 №193 служби по роботі з персоналом шляхом перепідпорядкування кадрових працівників та табельників підрозділів є фактично перейменуванням відділу кадрів на службу по роботі з персоналом при відсутності суттєвих змін функцій та завдань кадрової служби. З врахуванням кола службових обов’язків, що покладені на цей час на заступника начальника відділу кадрів управління (у тому числі «методичне керівництво роботою кадрової служби комбінату» п.2.8 посадової інструкції ОСОБА_2М.) та за відсутності підтверджень зміни у подальшому його трудової функції, профком вважає, що при продовженні роботи ОСОБА_2 за тією ж спеціальністю та кваліфікацією змінюється фактично найменування посади, що носить ознаки зміни істотних умов праці (ст.32 КЗПпУ). Про ці зміни ОСОБА_2 своєчасно повідомлений не був».

У зв’язку з відсутністю згоди профспілки на звільнення позивача з займаної посади 01 серпня 2016, та відсутністю його згоди на переведення на іншу посаду, відповідачем було видано наказ від 02 серпня 2016 №301 «Про виведення за штат працівника та скорочення позаштатного працівника ДП «СхідГЗК».

Окрім того, через відсутність з 02 серпня 2016 в штатному розписі підприємства посади заступника начальника відділу кадрів управління ДП «СхідГЗК», та відсутністю організаційних умов, необхідних для забезпечення роботою ОСОБА_2 стосовно виконання завдань та обов’язків за посадою заступника начальника відділу кадрів управління наказом від 02 серпня 2016 №4484-к, а надалі наказами від 12 вересня 2016 №5387-к, від 11 жовтня 2016 №6048-к та від 31 жовтня 2016 №6464-к позивача було направлено у простій.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 суд першої інстанції керувався положеннями КЗпП України, та виходив із того, що на ДП «СхідГЗК фактично відбулася ліквідація і скорочення структурних одиниць та штатного розпису кадрових працівників по усім підрозділам Жовтоводського майданчику підприємства, у тому числі посада позивача, з новим переліком вакантних посад ОСОБА_2 ознайомитись та обрати іншу посаду на виявив бажання, що підтверджено належними доказами і не заперечувалось самим позивачем, а тому відповідачем при звільненні були дотримані всі умови, передбачені діючим законодавством України, наказ про його звільнення з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП України є законним і підстав для його скасування та поновлення позивача на роботі, не має.

В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення було неправильно встановлено обставини справи, зокрема, не врахована зміна істотних умов праці - зміна назв посад працівників, які здійснювали кадрове діловодство на підприємстві, а також, функцій та задач за вказаними посадами. Вважає, що скорочення штату на підприємстві не проводилося.

Однак, колегія суддів не погоджується із таким доводом апелянта, оскільки станом на 02 серпня 2016 року в штатному розписі ДП «СхідГЗК» вже була відсутня посада заступника начальника відділу кадрів управління (посада, яку до звільнення обіймав позивач), тобто, фактично відбулась ліквідація та скорочення структурних одиниць і штатного розкладу кадрових працівників по усім підрозділам Жовтоводського майданчику підприємства.

Від запропонованої відповідачем посади інженера групи обліку та комплектації кадрів служби по роботі з персоналом ДП «СхідГЗК» ОСОБА_4 відмовився, ознайомитись у відділі кадрів управління підприємства з переліком вакансій по підприємству, які оновлювалися щопонеділка впродовж усього часу до фактичного вивільнення, позивач не виявив бажання.

Згідно з п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Звільнення з підстав, зазначених у п. п. 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Поміж іншого, колегія суддів не погоджується із посиланнями апелянта на звільнення його без згоди Первинної профспілкової організації ДП «СхідГЗК» Східної об’єднаної організації професійної спілки, оскільки такі доводи спростовуються матеріалами справи.

Так, відповідач звертався до ППО ДП «СхідГЗК» » із поданням про надання згоди на звільнення ОСОБА_4 у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці та скороченням чисельності і штату працівників у підрозділах ДП «СхідГЗК» згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України, на що було отримано відмову у зв’язку із невідповідністю вказаної підстави звільнення фактичним обставинам – профком вважав, що створення за наказом від 23 травня 2016 №193 служби по роботі з персоналом шляхом перепідпорядкування кадрових працівників та табельників підрозділів є фактично перейменуванням відділу кадрів на службу по роботі з персоналом при відсутності суттєвих змін функцій та завдань кадрової служби, що є виключно суб’єктивним висновком на користь позивача.

Згідно наявної в матеріалах справи інформації від 20 січня 2017 №18/339 та додатків до наказів від 26 квітня 2016 №166, від 23 травня 2016 №193 вбачається, що кількість штатних одиниць кадрових працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці та скорочення скоротилась з 30 штатних одиниць до 27 штатних одиниць - на 3 штатні одиниці, і на момент звільнення позивача, як зазначало вже вище, посади заступника начальника відділу кадрів управління не існувало – вона була скорочена.

Інші звернення відповідача до профспілки були залишені без розгляду (подання від 21 жовтня 2016 року №18/7349), тож суд апеляційної інстанції не вбачає порушення процедури звільнення у відповідності до чинного КЗпП України в діях ДП «СхідГЗК».

Також, ОСОБА_2 в своїй апеляційній скарзі посилається на те, що попередження про наступне вивільнення та про наступне розірвання трудового договору 01 серпня 2016 року у відповідності до п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв’язку зі скороченням штату працівників підписано заступником генерального директора з безпеки, який не є уповноваженим органом власника відповідно до діючого законодавства та Статуту ДП «СхідГЗК».

Проте, суд апеляційної інстанції вважає такі доводи необґрунтованими, так як з аналізу ч. 1 ст. 49-2 КЗпП України не визначено коло осіб, які мають попереджати про вивільнення працівників, а відповідно до довіреності від 16 липня 2014 №18/5019, заступникові генерального директора з безпеки ОСОБА_5 надається право здійснення особистого прийому громадян, у тому числі з питань працевлаштування на підприємство, право підпису кадрових документів, що належать до його повноважень, документів, пов’язаних з укладанням трудових договорів, розірванням трудових договорів, вивільненням працівників підприємства тощо,.

Тож, відповідачем при звільненні ОСОБА_6 були дотримані всі умови, передбачені діючим законодавством України, а наказ про його звільнення з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП України, на думку суду апеляційної інстанції, є законним.

Інші доводи апеляційної скарги вже були предметом дослідження судом першої інстанції, оскільки відповідають фактичному викладу обставин справи та обґрунтуванням позовної заяви, тож додаткового правового аналізу не потребують та не є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

А тому, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянта не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону.

Відповідно ж до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтовані, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, –

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – відхилити.

Рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 11 травня 2017 року – залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: О.П. Варенко

ОСОБА_7