Ухвала суду № 69593060, 12.10.2017, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/5413/16

№ 1-кп/183/570/17

У Х В А Л А

12 жовтня 2017 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Мельника О.М.,

судді Городецького Д.І.,

присяжних Ремезок Н.А., Нортенко О.М., Ралдугіна Е.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання Тен І.О.,

прокурора Зейналова І.А.,

потерпілого ОСОБА_4,

захисника Жмуренка А.В.,

обвинуваченого ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12016040370000252 відносно:

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Павлоград Дніпропетровської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не працюючого, неодруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, який мешкає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 187, ч. 2 ст. 15, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України,-

в с т а н о в и в :

В судовому засіданні захисник Жмуренко А.В. звернувся до суду з клопотанням про зміну обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу на домашній арешт. Клопотання обґрунтовано тим, що обвинувачений вже тривалий час перебуває під вартою, згідно положень ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, сама лише тяжкість обвинувачення не може бути достатньою підставою для продовження тримання особи під вартою, хоча це є найбільш суворим запобіжним заходом. Також, обвинувачений раніше не судимий, має постійне місце проживання, одружений, хоча і неофіційно, на його утриманні перебувають двоє неповнолітніх дітей, за місцем проживання характеризується позитивно. Захисник також зазначив, що обвинувачення ОСОБА_6 фактично ґрунтується лише на непрямих доказах і показаннях одного допитаного в суді свідка, які, на думку захисника, мають наклепницький характер, тобто обвинувачення ОСОБА_6 не доведено. З цих підстав просив змінити обвинуваченому запобіжний захід на домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_6 погодився з позицією свого захисника, просив змінити йому запобіжний захід на домашній арешт.

Прокурор Зейналов І.А. заперечував проти задоволення клопотання захисника. Вважає, що на теперішній час не втратили свою актуальність ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які враховувались судом під час обрання вказаного запобіжного заходу. ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочину, і з огляду на тяжкість покарання, що йому загрожує, може незаконно впливати на свідків, які ще не допитані судом, а також переховуватися від суду. В свою чергу, прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою на 60 днів, пославшись на вказані обставини.

Потерпілий ОСОБА_4 підтримав позицію прокурора.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.

Вирішуючи заявлені захисником і прокурором клопотання суд враховує, що на даний час судовий розгляд кримінального провадження триває, судом не з'ясовані всі обставини, які мають значення для справи, не досліджені письмові докази, не допитані більшість свідків по справі. Суд приймає до уваги, що ОСОБА_6 офіційно не працевлаштований, не одружений, обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочинів проти особи. При цьому суд враховує тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим в інкримінованих йому злочинах. Тому, суд вважає, що існують ризики того, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, які ще не допитані судом, з огляду на тяжкість покарання, що йому загрожує. Крім того, стороною захисту не надані належні та переконливі докази на підтвердження того, що ризики та обставини, які враховувались судом при обранні запобіжного заходу, на сьогодні змінились. Посилання захисника на практику Європейського суду з прав людини щодо недопустимості тривалого тримання особи під вартою лише через тяжкість обвинувачення суд приймає до уваги.

В той же час, відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ), обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою. При цьому суд враховує, що судове рішення щодо обрання та (або) продовження запобіжного заходу повинно забезпечити не тільки права підозрюваного чи обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», суд вважає обґрунтованими доводи прокурора про необхідність застосування до обвинуваченого виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім для нейтралізації зазначених вище ризиків, що узгоджується з правовими позиціями ЄСПЛ.

При цьому, суд не може погодитись з доводами захисника, що на момент вирішення питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтованість підозри у вчиненні обвинуваченим інкримінованого йому злочину належним чином не доведена, оскільки відповідно до п. 55 рішення ЄСПЛ у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред'явлення обвинувачення, що є завданням наступних етапів кримінального процесу. Отже, при вирішенні питання щодо запобіжного заходу на цій стадії процесу суд не вправі оцінювати докази, в тому числі показання свідків, з точки зору їх допустимості і достатності для доведення винуватості особи, оскільки ці питання повинні вирішуватися судом в нарадчій кімнаті під час постановлення остаточного рішення у справі. З цих підстав суд відхиляє доводи захисника щодо недоведеності вини обвинуваченого у пред'явленому обвинуваченні, оскільки вирішення цього питання є завданням іншої стадії судового процесу.

Таким чином, враховуючи вказані вище обставини та особу обвинуваченого, суд приходить до висновку, що застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу на теперішній час не зможе забезпечити належного виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків та не зможе запобігти ризикам, передбаченим п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Тому, в задоволенні клопотання захисника слід відмовити, а клопотання прокурора задовольнити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 331, 383, 391 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

В задоволенні клопотання захисника Жмуренка А.В. про зміну обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу, - відмовити.

Клопотання прокурора Зейналова І.А. про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, - задовольнити.

Обвинуваченому у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 187, ч. 2 ст. 15, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, продовжити строк раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по 08 грудня 2017 року включно.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.М. Мельник

Суддя Д.І. Городецький

Присяжні: Ремезок Н.А. Нортенко О.М. Ралдугін Е.Б.