Вирок № 69592020, 18.10.2017, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/11596/17

Провадження № - 1кп/201/481/2017

В И Р ОК

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2017 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі судді Мельниченко С.П. за участі секретаря судового засідання Ярличенко І.В.., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська кримінальне провадження № 12017040650002577 відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 РФ, росіянина, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, не одруженого, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, судимого:

-08.04.2016 Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська за ч. 1 ст. 185 КК України до одного року позбавлення волі зі звільненням від відбуття покарання з іспитовим строком два роки,

обвинуваченого у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,

в кримінальному провадженні приймали участь:

прокурор Смирнов А.В.

обвинувачений ОСОБА_1

захисник ОСОБА_2

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 26.07.2017 близько 11-00 годин, знаходячись в приміщенні автомийки, яка розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Шевченко 17, побачив у кімнаті роздягальні мобільний телефон Sony Хрегіа модель 2312 та визначив його об'єктом свого злочинного посягання.

Далі ОСОБА_1, реалізовуючи свій раптово виниклий злочинний умисел направлений на повторне, таємне викрадення чужого майна, діючи таємно, умисно, повторно з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, викрав зі вказаного приміщення мобільний телефон Sony Хрегіа модель 2312, вартістю 3 332.67 гривень, завдавши потерпілому ОСОБА_3 майнової шкоди на вказану суму, після чого з місця скоєння злочину зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд.

Вказаними діями ОСОБА_1 вчинив злочин передбачений ч. 2 ст. 185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у скоєному злочині визнав у повному обсязі, підтвердив фактичні обставини щодо вчиненого ним діяння та викладених у обвинувальному акті обставин, у скоєному розкаявся та пояснив, що на такий вчинок його спонукала поведінка потерпілого з яким обвинувачений раніше знайомий та який винен обвинуваченому певну суму коштів.

Враховуючи те, що обвинувачений інші учасники процесу не оспорюють всі обставини кримінального провадження і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз'яснивши учасникам кримінального провадження положення ст.349 КПК України, ухвалив проводити судовий розгляд даного провадження щодо всіх його обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження доказів.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні ним злочину доведена в повному обсязі і умисні дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковані органом досудового слідства за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

При визначенні виду та розміру покарання ОСОБА_1 суд виходить зі ступеня тяжкості вчиненого злочину, який являється злочином середнього ступеню тяжкості, даних про особу обвинуваченого, який судимий та вчинив новий злочин під час іспитового строку, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, однак перебуває на обліку у лікаря нарколога з діагнозом: «Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання кількох наркотичних речовин та інших психоактивних речовин. Синдром залежності»

До обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_1 відповідно до ст. 66 КК України, суд відносить щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_1 відповідно до ст. 67 КК України в судовому засіданні не встановлено.

З урахуванням викладеного суд вважає, що з метою виправлення та попередження нових злочинів, обвинуваченому слід призначити покарання у виключно виді позбавлення волі, оскільки саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого злочину, конкретних його обставин, даним про особу обвинуваченого, встановленим під час розгляду кримінального провадження обставинам, що пом'якшують покарання обвинуваченого, а також, на думку суду, посприяє подальшому виправленню останнього та попередження вчинення нею нових злочинів.

Підстав для застосування до ОСОБА_1 положеньст. 69 КК України, а саме призначення покарання нижче нижчої межі встановленої санкцією статті суд не вбачає.

Судом було доручено представнику Соборного районного сектору ЦМВ м. Дніпра Уповноваженого органу з питань пробації в порядку визначеному законодавством скласти досудову доповідь відносно ОСОБА_1, однак доповідь по даній справі на день ухвалення вироку не надійшла, а тому з метою дотримання принципу розумності строків розгляду кримінального провадження суд вирішив розглядати справу у відсутність вищезазначеної доповіді.

Враховуючи , що ОСОБА_1 вчинив злочин під час іспитового строку, суд вважає за необхідне після призначення покарання за вчинення цього злочину призначити покарання шляхом приєднання частини невідбутого покарання за вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08.04.2016 року до покарання призначеного за цим вироком.

В той же час, враховуючи, що обвинувачений має батька, визнаного інвалідом першої групи і в судовому засіданні не встановлено, що батько має інших працездатних дітей, суд вважає за можливе на підставі п. «є» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» звільнити обвинуваченого від відбування призначеного покарання у вигляді позбавлення волі.

Питання про судові витрати слід вирішити у відповідності до вимог ст. 124 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374-376 КПК України, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на два роки.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України призначити ОСОБА_1 остаточне покарання шляхом часткового приєднання до призначеного цим вироком покарання, шести місяців позбавлення волі невідбутого покарання за вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08.04.2016 року, визначивши остаточно до відбування два роки шість місяців позбавлення волі.

На підставі п. «є»ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році»звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання у вигляді позбавлення волі строком на два роки шість місяців.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, застосований відносно ОСОБА_1 скасувати, звільнивши останнього з-під варти в залі судового засідання.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати на залучення експерта у розмірі 198 гривень.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана сторонами кримінального провадження до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти діб з дня проголошення вироку суду.

Суддя: С.П. Мельниченко