Ухвала суду № 69590723, 10.10.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2017 року м. Київ К/800/10072/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Калашнікової О.В., Єрьоміна А.В., Стрелець Т.Г.,

розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 1 лютого 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2016 року у справі №500/5467/15-а за позовом ОСОБА_4 до Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про зобов'язання вчинити дії, -

в с т а н о в и л а :

У серпні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, у якому просив:

визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області по відмові в перерахунку пенсії;

скасувати рішення від 29 травня 2015 року про відмову в перерахунку пенсії;

зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області здійснити перерахунок пенсії відповідно до довідки ДП «Ізмаїльський морський торгівельний порт» від 09.02.2015 року №44 з 1 лютого 2015 року.

Посилався на те, що надав до управління Пенсійного фонду усі необхідні документи для перерахунку пенсії, проте відповідач протиправно відмовляється здійснити такий перерахунок.

Постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 1 лютого 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2016 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області щодо відмови ОСОБА_4 в перерахунку пенсії згідно довідки ДП «Ізмаїльський морський торгівельний порт» від 09.02.2015 року №44. Визнано протиправним та скасовано рішення управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області від 29.05.2015 року №46. Зобов'язано відповідача провести перерахунок пенсії ОСОБА_4 згідно довідки наданої ДП «Ізмаїльський морський торгівельний порт» віл 09.02.2015 року №44 з моменту звернення з 09.02.2015 року в частині місячного окладу 175 крб., але з урахуванням роботи в зоні небезпеки І та відповідно в 2-х кратному розмірі тарифної ставки. У решті в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідачем протиправно відмовлено в перерахунку пенсії, оскільки довідка про заробіток в зоні відчуження підтверджується первинними документами, проте розрахунок слід робити виходячи з місячного окладу з урахуванням роботи в зоні небезпеки І в 2-х кратному розмірі тарифної ставки.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені судами попередніх інстанцій, просить змінити рішення судів, задовольнивши позовні вимоги в повному обсязі. Вказує на те, що довідка для перерахунку пенсії від 09.02.2015 року №44 повинна бути прийнята для перерахунку пенсії в повному обсязі без винятків.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги з урахуванням наступного.

Як установлено судами попередніх інстанцій, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, належить до категорії 1 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 22 жовтня 2014 року зобов'язано ДП «Ізмаїльський морський торгівельний порт» видати позивачу довідку про те, що він в зоні ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС працював на посаді капітана кранмайстера змінного механіка СПК №10/16т з місячним окладом 175 крб. Зазначене судове рішення набуло законної сили.

Згідно довідки від 9 лютого 2015 року №44, наданої ДП «Ізмаїльський морський торгівельний порт» про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках позивач за роботу в зоні відчуження м. Чорнобиль з 23 серпня 1986 року по 23 вересня 1986 року за місцем роботи Ізмаїльський морський торгівельний порт, отримав заробітну платню за тарифною ставкою 175 карбованців, виплачену з урахуванням коефіцієнту 3 відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР та Укрпрофради від 10 червня 1986 року №207-7 «Про умови оплати праці та матеріального забезпечення робітників підприємств, організацій та установ, зайнятих на роботах пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та запобіганню забрудненню навколишнього середовища». Також, у зазначеній довідці вказується ІІ зону відчуження.

9 лютого 2015 року позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області із заявою про перерахунок пенсії з більшого заробітку, згідно вказаної довідки про заробітну плату.

Рішенням від 17 березня 2015 року №21 позивачу відмовлено в перерахунку пенсії, оскільки довідка про заробітну плату видана не вірно, а саме невірно застосовано кратність розрахунку середньомісячного заробітку за роботу у зоні відчуження.

Рішенням від 29 травня 2015 року №46 позивачу знову відмовлено в перерахунку пенсії, оскільки первинним документами не підтверджується факт отримання зазначених сум у довідці про заробітну плату від 9 лютого 2015 року №44.

Відповідно до абзацу 4 підпункту 1 пункту 1 Постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 року за №207-7 оплата праці працівників підприємств, організацій і установ, відряджених у І зону небезпеки для виконання робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС в зоні відчуження і запобіганню забруднення навколишнього середовища провадилася у 2 кратному розмірі тарифної ставки понад середньомісячну заробітну плату, яка відповідно до чинного законодавства зберігалась за основним місцем роботи.

Розпорядженням Ради Міністрів СРСР №964 від 17 травня 1986 року за період з 15 липня 986 року до 1 березня 1988 року м. Чорнобиль віднесено до І зони небезпеки.

Згідно наказу Ізмаїльського морського торгівельного порту №126-ВК від 20 серпня 1986 року кранмайстра капітана - змінного механіка ОСОБА_4 було відряджено в розпорядження Главрічфлоту УРСР, тобто як було вірно встановлено судом першої інстанції позивач перебував в зоні Чорнобильської АЕС з 23 серпня 1986 року по 23 вересня 1986 року.

Таким чином, з урахуванням наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги позивача в частині визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у призначенні пенсії згідно довідки №44 від 9 лютого 2015 року та скасування рішення управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області від 29 травня 2015 року №46 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи касаційної скарги про зміну судових рішень, оскільки судами вірно встановлено, що перерахунок пенсії позивачу має бути здійснений саме у відповідності до довідки №44 від 9 лютого 2015 року в частині місячного окладу 175 крб. та з урахуванням роботи в І зоні небезпеки, тобто у двох кратному розмірі тарифної ставки, що в свою чергу відповідає визначеному розміру в абзаці 4 підпункту 1 пункту 1 Постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 року за №207-7.

Доводи касаційної скарги про те, що цей нормативно-правовий акт не застосовується до спірних правовідносин, є необґрунтованими, оскільки вказаний акт підлягав застосуванню в період роботи позивача в зоні відчуження у 1986 році.

Відповідно до статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої та апеляційної інстанції винесені законні і обґрунтовані рішення, ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

На підставі наведеного, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 1 лютого 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: