Ухвала суду № 69590661, 11.10.2017, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/1732/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Заброцька Л.О. Суддя-доповідач: Загороднюк А.Г.

11 жовтня 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Загороднюка А.Г.

суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Ременяк С.Я.,

представника позивача: Левченко О.А.,

представника відповідача: Мельник Т.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області до управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про скасування постанови про накладення штрафу,

В С Т А Н О В И В :

постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2016 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволені позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.

Представник позивача в судовому засіданні заперечила проти доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим просила залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримала вимоги апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах апеляційної скарги у відповідності до частини 1 статті 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено з матеріалів справи, постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 17 липня 2015 року в справі №802/1634/15-а, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2015 року, окрім іншого, зобов'язано Жмеринську ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області внести до інтегрованої картки платника податків ТОВ "ІТЦ Енергооблік" по податку на прибуток відомості про сплату ТОВ "ІТЦ Енергооблік" сум податку на прибуток за 2014 рік в сумі 53985,17 грн. (п'ятдесят три тисячі дев'ятсот вісімдесят п'ять гривень сімнадцять копійок), авансового внеску по податку на прибуток за 2015 рік в сумі 255430,00 грн. та переплату по податку на прибуток в сумі 6014,83 грн.

З метою виконання постанови від 17 липня 2015 року Вінницьким окружним адміністративним судом 31 травня 2016 року видано виконавчий лист №802/1634/15-а, який 28 вересня 2016 року разом із заявою про примусове виконання рішення було подано ТОВ "ІТЦ "Енергооблік" до управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області.

30 вересня 2016 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою боржнику надано строк для самостійного виконання рішення суду до 07 жовтня 2016 року ( а.с. 7 ).

Вищевказана постанова про відкриття виконавчого провадження з супровідним листом №7430/02.2-27/7 від 30 вересня 2016 року направлена боржнику для виконання та ТОВ "ІТЦ Енергооблік" для відома ( а.с. 63 ).

07 жовтня 2016 року Жмеринською ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області листом від 05 жовтня 2016 року №11424/10/10-13 повідомлено державного виконавця про добровільне часткове виконання рішення суду та наявність ускладнень або взагалі неможливість виконання постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 17 липня 2015 року у справі №802/1634/15-а в частині внесення до інтегрованої картки платника податків ТОВ "Інженерно-технічний центр "Енергооблік" по податку на прибуток відомостей про сплату ТОВ "ІТЦ Енергооблік" сум податку на прибуток за 2014 рік в сумі 53985,17 грн. та авансового внеску по податку на прибуток за 2015 рік в сумі 255430,0 грн. та переплату по податку на прибуток в сумі 6014,83 грн. з поважних причин ( а.с. 10-11 ).

При цьому, до таких причин Жмеринська ОДПІ відносить неможливість на рівні районної податкової інспекції здійснити відповідні коригування в інтегрованій картці платника на підставі судового рішення, а також зазначає про оскарження судового рішення в касаційній інстанції в зв'язку з наявністю іншої судової практики в аналогічних справах.

У зв'язку з невиконанням судового рішення в повному обсязі у визначений постановою державного виконавця від 30 вересня 2016 року строк, керуючись частиною 1 статті 75 Закону України "Про виконавче провадження", відповідачем 10 жовтня 2016 року прийнято постанову про накладення на боржника штрафу в розмірі 5100,00 грн.

Вважаючи такі дії державного виконавця протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом щодо скасування постанови від 10 жовтня 2016 року.

За результатом розгляду справи, суд першої інстанції, керуючись положеннями Закону України "Про виконавче провадження" дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Станом на час відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №802/1634/15-а, виданого Вінницьким окружним адміністративним судом 31 травня 2016 року, діяв Закон України "Про виконавче провадження" №606-ХІV від 21 квітня 1999 року.

З 01 січня 2013 року набув чинності Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", який встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження", та особливості їх виконання.

Відповідно до частини 1 статті 2 вказаного Закону держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Статтею 17 вказаного Закону визначений перелік виконавчих документів, що підлягають примусовому виконанню державною виконавчою службою.

Так, згідно з пунктом 1 частини 2 вказаної статті відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.

Відповідно до статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Відповідно до частин 1 - 2 статті 75 Закону України "Про виконавче провадження" після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Статтею 255 КАС України визначено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Згідно з частиною 2 статті 257 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 17 липня 2015 року, прийнятою у справі №802/1634/15-а, зокрема, зобов'язано Жмеринську ОДПІ внести до інтегрованої картки платника податків ТОВ "Інженерно-технічний центр "Енергооблік" по податку на прибуток відомості про сплату ТОВ "Інженерно-технічний центр "Енергооблік" сум податку на прибуток за 2014 рік в сумі 53985,17 грн. та авансового внеску по податку на прибуток за 2015 рік в сумі 255430,0 грн. та переплату по податку на прибуток в сумі 6014,83 грн.

Розділом ІІ Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Міністерством фінансів України № 422 від 07 квітня 2016 року (далі - Порядок № 422), встановлено порядок ведення інтегрованої картки платника.

Зокрема, пунктом 1 розділу ІІ вказаного Порядку, встановлено, що метою відкриття ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками є ведення обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС.

ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.

Отже, зазначені в ІКП відомості мають вагоме значення при наданні оцінки стану розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу та їх недостовірність може негативно вплинути на діяльність відповідної юридичної особи.

Розділом ІІ Порядку №422 передбачено, що органу ДФС, в якому перебуває платник за основним місцем обліку, надається доступ до ІКП, відкритих за основним місцем обліку, для внесення відповідної інформації, а за неосновним місцем обліку - в режимі перегляду.

Наведеним порядком визначено вичерпний перелік первинних документів, на підставі яких в ІКП здійснюється погашення (зменшення) суми податкового боргу та заборгованості зі сплати єдиного внеску.

Постанова суду, згідно з визначеним переліком, не є первинним документом в розумінні Порядку №422.

Таким чином, Жмеринська ОДПІ не виконавши рішення суду та не забезпечивши своєчасне внесення до інтегрованої картки платника податків ТОВ "Інженерно-технічний центр "Енергооблік" по податку на прибуток відомості про сплату останнім сум податку на прибуток за 2014 рік в сумі 53985,17 грн. та авансового внеску по податку на прибуток за 2015 рік в сумі 255430,0 грн. та переплату по податку на прибуток в сумі 6014,83 грн., порушує статтю 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", а саме право стягувача на мирне володіння своїм майном, що також є невід'ємним правом на повагу до своєї власності.

Так, відповідно до статті 1 Протоколу 1 кожна юридична особа має право на мирне володіння своїм майном. Конвенція, залишаючи за державною владою велику свободу відносно рішень в сфері економічної та соціальної політики, підтверджує, що таке вручання в гарантовані права не буде довільним.

Мирне володіння означає, що порушення принципу, встановленому у першому реченні, може мати місце і за відсутності прямого або фізичного втручання у право власності. Так, наприклад, порушення може мати форму позбавлення можливості використати власність, ненадання дозволів, або інших форм перешкоджання реалізації права власності, що є наслідком застосування законодавства або заходів органів державної влади (рішення Європейського суду у справі Wiggins v. Unated Kingdom Appl. 7456/76 (1976)).

Отже, не відображення податковим органом в інтегрованій картці платника податків ТОВ "Інженерно-технічний центр "Енергооблік" по податку на прибуток відомостей про сплату останнім сум податку на прибуток фактично призводить до негативного впливу на господарську діяльність товариства (стягувача ).

Крім того, суд вважає, що невиконання рішення суду в даному випадку порушує принцип правової визначеності, сутність якого Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються; цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Таким чином, неврегульованість нормами чинного законодавства механізму внесення до інтегрованої картки платника податків відомостей щодо погашення (зменшення) суми податкового боргу та заборгованості зі сплати єдиного внеску не є підставою для не виконання рішення суду, що набрало законної сили, та не може вважатись поважною причиною його невиконання.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що з 05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02 червня 2016 року, згідно з яким Закон України "Про виконавче провадження" № 606-ХІV від 21 квітня 1999 року втратив чинність.

На момент відкриття виконавчого провадження №52405456, умови та порядок виконання рішень судів та інших органів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку були врегульовані Законом України "Про виконавче провадження" № 606-ХІV від 21 квітня 1999.

Статтею 5 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-ХІV визначено, що вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.

Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Відповідно до статті 6 вказаного Закону № 606-ХІV державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Державний виконавець роз'яснює особам, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до проведення виконавчих дій, їхні права згідно з вимогами цього Закону.

Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частиною 1 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою від 30 вересня 2016 року відкрито виконавче провадження №52405456, зазначена постанова супровідним листом №7430/02.2-27/7 від 30 вересня 2016 року направлена боржнику - Жмеринській ОДПІ для виконання.

При цьому, у постанові № 52405456 від 30 вересня 2016 року відповідач повідомив позивача про наслідки, які очікують останнього у випадку ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення суду в наданий державним виконавцем строк для самостійного виконання.

Проте, рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17 липня 2015 року у визначений чинним законодавством строк в повному обсязі не виконано, у зв'язку з чим державним виконавцем розпочато примусове виконання рішення.

На момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження наслідки невиконання рішення суду в добровільному порядку визначались нормами статей 75, 89 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-ХІV.

Згідно з частинами 1 - 2 статті 75 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-ХІV після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Відповідно до частини 1 статті 89 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-ХІV у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Отже, розмір штрафу за невиконання в повному обсязі без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення суду в даному випадку повинен становити від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто в межах від 680 грн. до 1020 грн.

Разом з тим, Законом України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02 червня 2016 року, що вступив в дію 05 жовтня 2016 року, розмір штрафних санкцій за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення суду визначено статтею 75, якою встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Колегією суддів встановлено, що відповідач при прийнятті постанови від 10 жовтня 2016 року про накладення на Жмеринську ОДПІ штрафу в розмірі 5100,00 грн. керувався нормами Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02 червня 2016 року.

У той же час, статтею 58 Конституції України закріплено, що Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Проте, при прийнятті вищевказаної постанови діяв Закон України "Про виконавче провадження" № 606-ХІV, тому санкції за її невиконання мають застосовуватись згідно з даним Законом.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що постанова управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області від 10 жовтня 2016 року ВП №52405456 про накладення штрафу в розмірі 5100 грн. підлягає скасуванню.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2016 року слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 17 жовтня 2017 року.