Ухвала суду № 69590580, 10.10.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2017 року м. Київ К/800/31277/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі суддів:

Калашнікової О.В.,

Горбатюка С.А.,

Єрьоміна А.В.,

розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 05 серпня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2016 року у справі №264/2442/16-а за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в Іллічівськом районі м. Маріуполя, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про скасування рішення, визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и л а :

У квітні 2016 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя, в якому просив:

скасувати рішення №1 (295/03-1) від 12.01.2016 року УПФУ в Іллічівському районі м. Маріуполя «Про відмову в призначенні пенсії»; скасувати рішення від 24.12.2015 р. № 34/795 Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років при головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області;

скасувати рішення № 175-К-01 від 14.03.2016р. Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області;

визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі міста Маріуполя та Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області по виключенню зі стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах стаж за Списком № 1 - 06 років 04 міс. 04 дні;

зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі міста Маріуполя включити позивачу в пільговий стаж для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за «Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» стаж за Списком № 1 - 06 років 04 міс. 04 дні, та призначити пенсію відповідно до п. «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 19.09.2015 року і сплатити суму недоотриманих грошових коштів

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем всупереч нормам пенсійного законодавства протиправно відмовлено йому у призначенні пільгової пенсії за Списком №1, оскільки в матеріалах пенсійної справи містяться всі необхідні документи, які підтверджують його право на нарахування такої пенсії.

Постановою Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 05 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, ОСОБА_4 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 05 липня 1982 року був прийнятий на роботу до Жданівського підприємства «Енергоремонт», яке в подальшому змінило назву на Товариство з обмеженою відповідальністю Маріупольське підприємство «Енергоремонт», в електроцех № 2 електромонтером з ремонту обладнання 4 розряду. З 01 жовтня 1986 року там же був призначений на посаду майстра. З 30 вересня 1994 року призначений майстром цеху № 2. З 10 травня 1995 року переведений начальником ділянки № 2 цеху № 2. 15 жовтня 1996 року був звільнений з ТОВ МП «Енергоремонт». Вказані відомості підтверджуються наявною в справі трудової книжкою позивача (а.с. 119-122).

В жовтні 2015 року позивач звернувся до УПФУ в Іллічівському районі м. Маріуполя із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за списком № 1. Серед документів надав трудову книжку та уточнюючу довідку з підприємства ТОВ МП «Енергоремонт» від 31.07.2012 року.

Проте відповідач своїм рішенням від 12.01.2016 року відмовив в призначенні пенсії через відсутність довідки, що підтверджувала пільговий стаж за списком №1. Позивач звертався із скаргою до Головного управління ПФУ в Донецькій області, однак рішенням від 14.03.2016 року скаргу було залишено без задоволення.

Судами також встановлено, що 24.09.2012 року позивач звертався до УПФУ в Іллічівському районі м.Маріуполя з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1. При розгляді документів було встановлено, що страховий стаж роботи складає 35 років 09 місяців 08 днів, в тому числі за Списком № 1 - 06 років 04 місяці 04 дні. До пільгового стажу роботи за Списком № 1 не враховано період роботи з 05.07.1982 року по 30.06.1986 р. на посаді електромонтера по ремонту електроустаткування в ТОВ «МП Енергоремонт», оскільки при визначенні на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, які діяли на період роботи особи. Розділом ІІІ «Металургійне виробництво» Списку №1...., затвердженого постановою Міністрів СРСР від 22.08.1956 р. № 1173 посада «електромонтера по ремонту - устаткування» не передбачена, тому права на зарахування до пільгового стажу роботи за Списком № 1 немає.

УПФУ в Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області рішенням № 16 від 29.10.2012 року відмовлено ОСОБА_4 в призначені пільгової пенсії відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи за Списком №1. В рішенні також було зазначено, що ОСОБА_4 набуде права на призначення пенсії по досягненню 54 років. Підставою для зарахування пільгового стажу за списком №1 - 6 років 4 місяці 4 дні" була довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №84 від 31.07.2012 року, яка видана ТОВ «МП «Енергоремонт».

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди першої і апеляційної інстанцій виходили з того, що позивачем не підтверджено право на зарахування пільгового стажу за Списком №1.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України з цього приводу звертає увагу на наступне.

Згідно ст. 81 Закону України «Про пенсійне забезпечення» призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Статтею 83 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що пенсії призначаються з дня звернення за пенсією.

Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.1.1 Наказу №58 Міністерства праці та соціальної політики, Міністерства юстиції України і Міністерства соціального захисту населення України «Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників» №58 від 29.07.93 року трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника, тобто, одним з первинних документів на підставі якого встановлюється право працівника на призначення пенсії, в тому числі на пільгових умовах.

Пунктом 2.14 вказаної Інструкції передбачено, якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення. Показники, зазначені у цих Списках обов'язково повинні бути підтверджені у карті оцінки умов праці робочого місця за результатами атестації і можуть записуватись у дужках.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. N 637 було затверджено «Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» відповідно до пункту 1 якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Судами встановлено, що у трудовій книжці позивача маються записи про найменування посад, які він займав на підприємстві ТОВ МП «Енергоремонт», проте у встановленому порядку відсутні повні дані про умови праці на підприємстві позивача, які є визначальними при віднесені займаних ним посад до списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1. Оскільки підприємство ТОВ МП «Енергоремонт» само по собі не є металургійним, а його працівники можуть виконувати доручену роботу на будь-якому з підприємств замовників, в тому числі і металургійному з особливо важкими умовам праці, тому вирішальним при визначені права позивача на пенсію на пільгових умовах є доведеність первинними документами додаткових даних про безпосередню зайнятість працівника повний робочий день в особливо важких умовах праці.

Відповідно до пункту 20 постанови КМУ від 12 серпня 1993 р. N 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем була представлена уточнююча довідка з підприємства ТОВ МП «Енергоремонт» від 31 липня 2012 року № 84 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (а.с. 26). Однак вказана довідка обґрунтовано не була прийнята відповідачем в якості належного підтвердження пільгового трудового стажу, оскільки за даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців підприємство ТОВ МП «Енергоремонт» було ліквідовано у зв'язку із визнанням його банкрутом на підставі рішення Господарського суду Донецької області від 20 листопада 2008 року справа № 27/69Б (а.с.71).

Відповідно до частини 5 пункту 20 постанови КМУ від 12 серпня 1993 р. N 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» у разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Постановою Правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 року N 18-1 затверджено спеціальний Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, який застосовується у випадку ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника.

Підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років (далі за текстом - Комісії), які створюються при головних управліннях Пенсійного фонду України в областях.

На підставі зазначених норм, у зв'язку із відсутністю правонаступника підприємства ТОВ МП «Енергоремонт», яке могло надати підтвердження періодів роботи позивача на пільгових умовах, 13 жовтня 2015 року ОСОБА_4 звернувся до Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою про підтвердження стажу роботи (а.с. 70).

Відповідно до пункту 9 Порядку комісії повідомляють заявника про час, дату та місце розгляду заяви про підтвердження стажу роботи.

Згідно поданої позивачем заяви до Комісії на зворотньому боці заяви ОСОБА_4 власноруч зазначив, що просить розглянути його заяву на Комісії за його відсутності.

За таких обставин право позивача про дату та час розгляду його заяви не було порушено, позивач представив до комісії всі наявні у нього документи, а відповідачем дотримано встановлений порядок проведення засідання Комісії. Будь-яких інших документів, які б впливали на правильність прийнятого рішення щодо періоду пільгового стажу позивачем представлено не було. Отже на даний час підстав для скасування рішення Комісії не має.

24 грудня 2015 року Комісією було прийнято рішення № 34/795 про підтвердження ОСОБА_4 періоду роботи на пільгових умовах за Списком № 2 з 05.07.1982 року по 30.09.1986 року на посаді електромонтера з ремонту устаткування, з 01.10.1986 року по 09.05.1995 року на посаді майстра цеху, з 10.05.1995 року по 15.10.1996 року на посаді начальника дільниці в ТОВ Маріупольське підприємство «Енергоремонт» (а.с. 49).

На підставі даного рішення Комісії та інших документів, наявних в матеріалах пенсійної справи, УПФУ в Іллічівському районі м. Маріуполя було прийнято рішення від 12 січня 2016 року про відмову в призначенні ОСОБА_4 пільгової пенсії відповідно до п. «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», так як довідка підтверджуюча пільговий стаж за списком № 1 відсутня (а.с. 7).

Відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Відповідно до пункту 3 Наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року N 383 «Про затвердження Порядку застосування Списків N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.

Судами встановлено, що в період роботи позивача з 05 липня 1982 року по 30 червня 1986 року діяли Списки виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчислені стажу роботи, що дає право на призначення пенсію за віком на пільгових умовах, затверджені Постановою Ради міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173. В розділі ІІІ «Металургійне виробництво» Списку № 1 посада електромонтера з ремонту устаткування не передбачена.

Крім того, згідно витребуваних Управлінням ПФУ з Маріупольського міського архіву карток обліку відпрацьованого часу з ремонту обладнання в цехах та виробництвах з важкими умовами праці, робота в яких дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, з 1982р. по 1996р. ОСОБА_4 працював на посадах: «електромонтера по ремонту електроустаткування», «майстра цеху», «начальника дільниці» в цехах, передбачених Списком № 2 (а.с. 114-116, 126-130). Зазначені карти обліку відпрацьованого часу позивача свідчать про віднесення посад, які займав позивач, та умов його праці безпосередньо до Списку № 2.

Будь-яких інших даних про умови праці позивача в особливо важких умовах, що давали б право на призначення пенсі за Списком №1 до органів ПФУ та суду представлено не було.

На підставі вказаних карток обліку робочого часу Іллічівським управлінням ПФУ була проведена зустрічна перевірка достовірності архівних довідок про стаж роботи та заробітну плату та встановлено, що з 1982 року по 1996 рік позивач працював на посадах електромонтера по ремонту електроустаткування, майстра цеху, начальника дільниці в цехах, передбачених Списком № 2 (а.с. 48).

Отже, як вірно зазначено судами, при затвердженні Порядку застосування Списків № 1 і № 2 Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року N 383 було відмежовано два періоди: до 21.08.1992 року та після цієї дати. Період роботи позивача до 21.08.1992 року може бути зарахований до пільгового стажу за Списком №1 лише за умови підтвердження документами відповідних умов праці, а після 21.08.1992 року - за результатами проведення атестації робочих місць.

Проте позивачем не було надано до суду та до органів пенсійного фонду належних доказів, які підтверджували би виконання робіт саме за Списком № 1, тобто в особливо важких умовах праці на гарячих ділянках робіт або наявність документального підтвердження відповідних доплат за особливо шкідливі умови праці.

Натомість назва посади, яку займав позивач (електромонтер з ремонту обладнання, майстер, майстер цеху, начальник ділянки) в спірний період роботи, та існуючі в матеріалах справи карти обліку робочого часу свідчать про набуття пільгового стажу за Списком № 2.

Крім того, атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442 (далі Порядок) та розробленими Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 1 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).

Атестація робочих місць відповідно до Порядку та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Відповідно до положень Порядку відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Комплексний аналіз норм Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ та Порядку дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку № 1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Таким чином, відсутність підтвердження вищезгаданих обставин позивачем не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу ОСОБА_4

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 10 вересня 2013 року та 25 листопада 2014 року (№№ 21-183а13, 21-519а14 відповідно), від 19 травня 2015 року (справа № 21-175а15).

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що дії відповідачів та прийняті ними рішення щодо відмови в призначені пенсії позивачу відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах за Списком № 1 є правомірним та законних підстав для скасування їх рішень не має.

Щодо посилання позивача про обов'язок Управління призначити пенсію в 54 років, оскільки таке право було визначено раніше попередніми рішеннями Управління ПФУ в Іллічівському районі м. Маріуполя від 29 жовтня 2012 року, яким відмовлено у призначені пенсії ОСОБА_4, колегія суддів зазначає наступне.

В матеріалах справи маються докази, які свідчать про звернення позивача до Управління ПФУ в Іллічівському районі м. Маріуполя із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1.

Однак своїм рішенням № 16 від 29 жовтня 2012 року Управління ПФУ в Іллічівському районі м. Маріуполя відмовило позивачу в призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно до п. «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Одночасно в даному рішенні було зазначено, що позивач набуде право на призначення пенсії за п. «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» по досягненню 54 років. Аналогічні висновки зроблені Головним управлінням ПФУ в Донецькій області в листі від 09.01.2013 року № 6006-к01 за результатами звернення позивача з питання призначення пенсії на пільгових умовах.

Згідно статті 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення» Пенсійний фонд України є самостійною фінансово-банківською системою, не входить до складу державного бюджету України.

Згідно статті 10, 81 Закону пенсійне забезпечення, призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Згідно статті 82 Закону документи про призначення пенсій розглядаються органом, що призначає пенсії. Повідомлення про відмову в призначенні пенсії із зазначенням причин відмови та порядку оскарження орган, що призначає пенсії, видає або надсилає заявникові не пізніше 5 днів після винесення відповідного рішення.

Згідно статті 101 Закону органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно пункту 4.2. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Пунктом 4.7. зазначеного порядку передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Заява про призначення пенсії з усіма поданими документами та рішенням про призначення пенсії зберігаються в окремій пенсійній справі на кожного пенсіонера (п.4.8).

Документом, який підтверджує призначення особі пенсії, є пенсійне посвідчення, що видається органом, що призначає пенсію.

У разі звернення пенсіонера видається виписка з розпорядження про призначення (перерахунок) пенсії з інформацією про періоди страхового стажу та заробітної плати (доходу), яка врахована при розрахунку пенсії (пункт 4.9).

З наведених норм законодавства слідує, що органи пенсійного фонду України належать до центрального органу виконавчої влади та є самостійною фінансово-банківською системою. Під час своєї діяльності приймають документи від громадян, перевіряють обґрунтованість видачі наданих документів та за наявності достатніх підстав призначають пенсії громадянам України або відмовляють у призначені пенсійних виплат, про що приймають відповідне рішення. При підтвердженні права на пенсійне забезпечення та призначенні пенсії видають підтверджуючий документ - посвідчення.

Рішення про відмову в призначенні пенсії, прийняте органом ПФУ, за своєю суттю незалежно від змісту не може бути зобов'язальною підставою для призначення пенсії в майбутньому, воно не може вирішувати або встановлювати правовідносини на майбутнє, оскільки має одноразовий характер та вичерпує свою дію після його винесення.

Проаналізувавши функції і повноваження органу пенсійного фонду, врегульовані законами України та іншими нормативними актами, щодо прийняття рішення про відмову в призначенні пенсії позивачу, колегія суддів дійшла висновку, що орган пенсійного фонду, а саме відповідач 1, будучи самостійним центральним органом виконавчої влади, вирішуючи питання про відмову в призначенні пенсії приймає ненормативний акт - рішення, яке передбачає певну суб'єктивну позицію органу владу за результатами звернення особи та розгляду конкретних документів, поданих позивачем; звернене до окремого суб'єкта, застосовується одноразово і після винесення (реалізації) вичерпує свою дію.

Обставини і факти, викладені і встановлені в рішенні відповідача 2012 року про відмову в призначені пенсії позивачу не підлягають обов'язковому врахуванню самим же органом УПФУ при розгляді нового звернення за призначенням пенсії в 2016 році. Рішення УПФУ від 29 жовтня 2012 року, на яке посилається позивач, не є преюдиційним тобто таким, що не носить обов'язкового характеру та не підлягає обов'язковому застосуванню при всіх подальших рішеннях щодо позивача. Більше того, рішення відповідача від 29 жовтня 2012 року про відмову у призначені пенсії ОСОБА_4, де зазначено про його право на пенсію в 54 роки, приймалося, зокрема на підставі представленої позивачем уточнюючої довідки з ТОВ МП «Енергоремонт» від 31.07.2012 року, недійсність якої пізніше було встановлено відповідачем після з'ясування факту ліквідації даного підприємства на момент видачі довідки про підтвердження трудового стажу позивача.

На підставі зазначеного, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що дії відповідачів при розгляді заяви про призначення пенсії позивачу в 2016 році та неврахування свого же рішення про відмову в призначенні пенсії від 29 жовтня 2012 року є законними та не суперечать нормам діючого законодавства.

Враховуючи викладене, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли до вірного висновку про відсутність підстав задоволення позовних вимог.

Згідно ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Постанову Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 05 серпня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: