Ухвала суду № 69590225, 12.10.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2017 р.Справа № 820/1423/17Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.

Суддів: Макаренко Я.М. , Шевцової Н.В.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.06.2017р. по справі № 820/1423/17

за позовом акціонерної компанії "Харківобленерго"

до Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

про скасування рішення та визнання дій протиправними,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, акціонерна компанія "Харківобленерго", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати рішення Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 07.03.2017 № 2 та визнати протиправними дії Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби щодо складання інкасових доручень, прийнятих на виконання рішення від 07.03.2017 № 2.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.06.2017р. по справі № 820/1423/17 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 07.03.2017 р. № 2. Визнано протиправними дії Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби щодо складання інкасових доручень, прийнятих на виконання рішення від 07.03.2017 р. №2.

Відповідач, Харківське управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з постановою суду обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права, а саме п.3 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 95 Податкового кодексу України. Просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.06.2017р. по справі № 820/1423/17 та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Представники позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечували, просили суд залишити без змін постанову суду першої інстанції.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою позов залишити без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 28.03.2017 р., 29.03.2017 р., 30.03.2017 р. з розрахункових рахунків акціонерної компанії "Харківобленерго" у банках в примусовому порядку було списано кошти у розмірі 415824,19 грн. Згідно з виписками банків та даними меморіальних ордерів таке списання проведено на виконання рішення Харківського управління офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 07.03.2017 р. № 2.

Позивач не погодився з рішенням від 07.03.2017 р. № 2, яким у період з 28.03.2017 року по 30.03.2017 року з рахунків акціонерної компанії "Харківобленерго" стягнуто податковий борг у розмірі 415824,19 грн., звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на час прийняття оскаржуваного рішення у позивача відсутній податковий борг, що виник у результаті несплати грошового зобов'язання та/або пені, визначених платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, стягнення якого може бути проведено відповідно до п. 95.5 ст. 95 Податкового кодексу України за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, в звязку з чим у відповідача не було підстав для прийняття оскаржуваного рішення та стягнення коштів позивача з рахунків у банках в рахунок погашення податкового боргу.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.

У відповідності до п. 95.5 ст. 95 Податкового кодексу України у разі якщо податковий борг виник у результаті несплати грошового зобов'язання та/або пені, визначених платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків такого платника, у банках здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, за умови якщо такий податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень та не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутні зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань.

У таких випадках: рішення про стягнення коштів з рахунків такого платника податків у банках є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов'язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи; рішення про стягнення готівкових коштів вручається такому платнику податків і є підставою для стягнення; стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України".

Вказана норма була внесена до Податкового кодексу України Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" від 21.12.2016 р. № 1797-VIII та набрала чинності з 01.01.2017 р.

Зі змісту п. 95.5. ст. 95 Податкового кодексу України встановлено, що стягнення коштів з рахунків такого платника у банках можливе лише за одночасного виконання визначених ним обов'язкових умов: податковий борг має виникнути у результаті несплати грошового зобов'язання та/або пені, визначених платником податків самостійно у податковій декларації або уточнюючому розрахунку; податковий борг має перевищувати 5 мільйонів гривень; податковий борг має бути несплаченим протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати; мають бути відсутніми зобов'язання держави щодо повернення платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань.

Отже, зазначена норма закону прямо встановлює право керівника контролюючого органу (його заступника або уповноваженої особи) прийняти рішення про стягнення коштів платника податків лише в сукупності перелічених вище умов, у тому числі і у разі відсутності зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань.

При цьому зміст п. 95.5 ст. 95 Податкового кодексу України вказує на необхідність відсутності зобов'язань саме держави щодо повернення платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань, а не конкретного контролюючого органу та за необмеженим колом грошових зобов'язань, тому наявність зобов'язань держави в особі будь-якого державного (контролюючого) органу перед платником податків щодо повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань з будь-якого податку чи збору унеможливлює стягнення податкового боргу на підставі рішення контролюючого органу без звернення до суду.

З матеріалів справи встановлено, що на час прийняття оскаржуваного рішення, а саме станом на 07.03.2017 р., згідно з даними інтегрованої картки електронного кабінету платника податку "Податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності" у позивача наявна переплата в розмірі 3344772,60 грн. з податку на прибуток підприємств.

Крім того, станом на 07.03.2017 р. у позивача наявна переплата і з інших податків та зборів, зокрема з податку на землю на загальну суму 37198,10 грн., а саме: по Старосалтівській сільській раді в сумі 709,70 грн., по Печенізькій селищній раді в сумі 15212,41 грн., по Вовчанському району в сумі 21275,59 грн.; з податку на нерухомість по Барвінківській сільській раді на сумі 1 935,70 грн., та по орендній платі за землю на загальну суму 13134,81 грн., а саме: по Піско-Радьківській сільській раді Борівського району в сумі 322,26 грн та по Хотимлянській сільській раді в сумі 12812,55 грн., що підтверджується роздруківкою з електронного кабінету платника податків на веб-сайті ДФС.

У відповідності до пп. 14.1.115 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України надміру сплачені грошові зобов'язання є суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Також, з матеріалів справи встановлено, що позивачем в порядку ст. 43 Податкового кодексу України було направлено відповідачу заяву від 15.03.2017 р. № 02-12/1534 про повернення переплати на поточний рахунок позивача, яка на цей час є нерозглянутою та відповідно переплата не повернута.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не спростовано факту наявності зобовязань держави щодо повернення позивачу як платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобовязань.

Крім того, враховуючи, що зміни набрали чинності тільки з 01.01.2017 р., звітним (податковим) періодом відповідно до положень п. 202.1 ст. 202 Податкового кодексу України є календарний місяць, перша податкова декларація, яка має бути врахована при застосуванні п. 95.5 ст. 95 Податкового кодексу України, є декларація за грудень 2016 року.

Відповідно до ст. 58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів слід розуміти так, що той чи інший нормативно-правовий акт слід застосовувати у тій його редакції, що діяла на момент, коли відбувалась певна подія чи мав місце відповідний факт, щодо якого повинен бути застосований відповідний правовий акт.

Колегія суддів вважає, оскільки податковий борг, виник до 01.01.2017 р., то стягнення коштів для погашення податкового боргу має здійснюватись з використанням тієї редакції п. 95.5 ст. 95 Податкового кодексу України, яка діяла на момент, коли вказаний податковий борг виник (настав). Це означає, що податковий орган має право стягувати кошти для погашення такого податкового боргу тільки через суд, бо на момент виникнення податкового боргу редакція п. 95.5 не передбачала права за власним рішення керівника податкового органу стягувати кошти.

Згідно п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України, визначено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Таким чином, колегія суддів вважає, що на час прийняття оскаржуваного рішення у позивача відсутній податковий борг, що виник у результаті несплати грошового зобов'язання та/або пені, визначених платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, стягнення якого може бути проведено відповідно до п. 95.5 ст. 95 Податкового кодексу України за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у відповідача не було підстав для прийняття оскаржуваного рішення та стягнення коштів позивача з рахунків у банках в рахунок погашення податкового боргу.

Також відповідачем не надано витребуваних судом доказів вручення рішення від 07.03.2017 № 2 позивачу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що підстави для застосування відповідачем п. 95.5 ст. 95 Податкового кодексу України відсутні, а рішення від 07.03.2017 р. № 2 винесено з порушенням вимог чинного законодавства, і підлягає скасуванню.

Стосовно визнання протиправними дії відповідача щодо складання інкасових доручень, прийнятих на виконання рішення від 07.03.2017 р. № 2, колегія суддів зазначає, що Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління НБУ від 21.01.2004 р. № 22 передбачено порядок оформлення органом стягнення інкасових доручень (розпоряджень) для списання коштів на підставі саме рішення суду та не визначено механізму списання обслуговуючим платника податку банку коштів з його рахунку на підставі інкасового доручення (розпорядження), яке оформлене на підставі рішення керівника контролюючого органу, що має місце за даних обставин спору, а відтак, виконання оскаржуваного рішення шляхом складання інкасових доручень, що не відповідають цій Інструкції, є порушенням чинного законодавства та прав позивача.

Колегія суддів зазначає, що у відповідності до абз. 6 п. 95.5 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Доказів проведення стягнення податкового боргу у відповідності з приписами цієї норми відповідачем суду не надано.

В силу ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Судом апеляційної інстанції під час судового розгляду було витребувано у представників відповідача докази дотримання при прийнятті рішення від 07.03.2017 р. № 2 всіх вимог передбачених п. 95.5 ст. 95 Податкового кодексу України. Відповідачем не надано витребуваних доказів та не доведено правомірності свого рішення.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач діяв необґрунтовано, без врахування всіх обставин справи та всупереч вимогам чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови Харківського окружного адміністративного суду від 06.06.2017р. по справі № 820/1423/17 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.06.2017р. по справі № 820/1423/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_1Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_2 ОСОБА_3 Повний текст ухвали виготовлений 17.10.2017 р.