Ухвала суду № 69590208, 09.10.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2017 р.Справа № 816/786/17Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Любчич Л.В.

Суддів: Сіренко О.І. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

представника відповідача - Ципко Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Коста" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.07.2017 по справі № 816/786/17

за позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Коста"

про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.07.2017 задоволено адміністративний позов Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Коста" (далі - відповідач, ТОВ "Коста").

Стягнуто з ТОВ "Коста" адміністративно - господарські санкції у розмірі 39 037,20 грн. та пеню у розмірі 468,30 грн. на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що протягом 2016 року відповідач подавав до центру зайнятості звітність про наявність вільних робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів. Горішньоплавнівським міським центром зайнятості було напрвлено 3 громадян вказаної категорії для працевлаштування, але вони самостійно відмовились від запропонованих посад або не відповідали вимогам щодо працевлаштування за медичними показниками стану здоров'я - протипоказане тривале статичне навантаження (стояння), протипоказання великої фізичної праці.

Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, місце та час розгляду справи належним чином був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до положень ч.4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України (далі- КАС України) справа розглянута без участі позивача.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обгрунтованості.

Колегія суддів з даним висновком суду погоджується виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 16.02.2017 ТОВ "Коста" подано до Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2016 рік (форма № 10-ПІ) (далі - Звіт).

Згідно відомостей, зазначених у Звіті за формою 10-ПІ, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу підприємства у 2016 році становила 43 особи, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 осіб, кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" - 2 особи.

Беручи до уваги дані звіту, позивачем розраховано суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, виходячи із кількості незайнятих робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів (2 особи), в сумі 39037,20 грн.

З огляду на прострочення відповідачем терміну оплати адміністративно-господарських санкцій на 30 днів (з 19.04.2017 по 18.05.2017), позивачем розраховано пеню у розмірі 468,30 грн.

Перевіряючи правомірність доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 № 875-ХІІ (далі - Закон України № 875-ХІІ) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 20 Закону України № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Згідно з ч. 4 ст. 20 Закону України № 875-ХІІ адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Колегія суддів зазначає, що адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Податковим кодексом України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Разом із тим, відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України (далі - ГК України) підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він ужив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Колегія суддів зазначає, що висновок про належне виконання підприємством свого обов'язку по вжиттю усіх залежних від нього заходів щодо утворення робочих місць для працевлаштування інвалідів може бути зроблений у разі підтвердження здійснення підприємством передбачених чинним законодавством заходів щодо створення умов для працевлаштування інвалідів та заходів щодо інформування уповноважених органів про наявну можливість на підприємстві для працевлаштування інвалідів для забезпечення можливості виконання органами, зазначеними в статті 18 Закону України № 875-ХІІ, свого обов'язку стосовно безпосереднього працевлаштування інвалідів.

Аналогічні правові висновки висловлені у постановах Верховного Суду України від 28.05.2013 у справі 21-386а12, від 11.06.2013 у справі 21-63а13, від 11.02.2014 року у справі 21-485а13.

Згідно з ч. 3 ст. 18 Закону України № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 3 ст. 18-1 Закону України № 875-ХІІ державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Згідно з положеннями наказу Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316 "Про затвердження форми звітності N 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядку її подання" форма звітності N 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" (далі - інформація) заповнюється роботодавцями та подається до територіального органу Державної служби зайнятості України у містах Києві та Севастополі, районі, місті, районі у місті не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й).

За таких обставин неналежне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, а саме неподання звітів за формою № 3-ПН про наявність вакансій для інвалідів державній службі зайнятості є порушенням вищезгаданих норм матеріального права та підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій.

Як вбачається з письмових доказів у справі, з січня по березень, а також з травня по грудень 2016 року відповідачем щомісяця подавалася до Горішньоплавнівського міського центру зайнятості звітність за формою №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" із зазначенням двох вакансій для працевлаштування інвалідів за посадою "комплектувальник матеріалів, крою та виробів". У квітні 2016 року відповідачем подано звітність за формою 3-ПН із зазначенням однієї вакансії для працевлаштування інвалідів за посадою "комплектувальник матеріалів, крою та виробів", у зв'язку із переведенням Бондаренко О.М. за станом здоров'я, за її згодою, комплектувальником на спеціально обладнане місце для інвалідів з 01.04.2016, яка була звільнена за власним бажанням 04.05.2016 згідно наказу № 18-К ВІД 04.05.2016.

Судовим розглядом встановлено, що Горішньоплавнівським міським центром зайнятості у 2016 році на робоче місце (вакансію) відповідача "комплектувальник матеріалів, крою та виробів" направлено Журило А.С., яка є інвалідом 3 групи, що підтверджується відповідною довідкою МСЕК серії АВ № 0494281. У корінці направлення на працевлаштування від 12 вересня 2016 року, засвідченого підписом та печаткою відповідача, зазначено "відмовлено у прийнятті на роботу, робоче місце зайняте з 12.09.2016", "за станом здоров'я".

За змістом висновку про умови та характер праці у довідці МСЕК, а також індивідуальної програми реабілітації інваліда № 667, Журило А.С. рекомендована "праця без важких фізичних навантажень, без довготривалої ходи та перебування в вимушеній позі".

Журило А.С. було надано відповідачу довідку Комсомольської міської лікарні від 09.09.2016, в якій зазначено, що хворій протипоказано тривале статичне навантаження (стояння, тривала ходьба).

Також Горішньоплавнівським міським центром зайнятості у 2016 році на робоче місце (вакансію) відповідача "комплектувальник матеріалів, крою та виробів" направлено Шостак Т.Т., яка є інвалідом 3 групи, що підтверджується довідкою МСЕК серії АВ № 0490776. У корінці направлення на працевлаштування від 22 вересня 2016 року, засвідченого підписом та печаткою відповідача, зазначено "відмовлено у прийнятті на роботу, робоче місце зайняте з 26.09.2016", "за станом здоров'я". При цьому за змістом висновку про умови та характер праці у довідці МСЕК, Шостак Т.Т. "протипоказана важка фізична праця, інсоляції, переохолодження".

Відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України № 875-ХІІ відмова в укладенні трудового договору <…> не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров'я перешкоджає виконанню професійних обов'язків, загрожує здоров'ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров'я інвалідів.

З аналізу наведеної норми права слідує, що відмова в укладенні трудового договору з інвалідом може мати місце лише у випадках, вичерпний перелік яких зазначено у статті 17 Закону України № 875-ХІІ.

Як вбачається з поданої позивачем до Горішньоплавнівського міського центру зайнятості звітності за формою № 3-ПН за 2016 рік, зазначено вакансії для працевлаштування інвалідів на посаді - "комплектувальник матеріалів, крою та виробів", у графі 8 "Умови праці" вказано - оптимальні, що за "Гігієнічною класифікацією праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу" (далі - "Гігієнічна класифікація праці") та додатком № 15 до неї означає легку працю, яка передбачає зокрема, що маса вантажу, що постійно підіймається та переміщується вручну для жінок складає до 5 кг.

Колегія суддів зазначає, що характеристика вакансії, яка була подана відповідачем до центру зайнятості, для працевлаштування інвалідів також не містила застережень щодо важких фізичних умов праці.

Проте згідно п. 3.2 наданої до суду характеристики робочого місця "комплектувальник матеріалів, крою та виробів", зазначено умови праці - оптимальні. Разом з цим даним пунктом передбачено виконання роботи, пов'язаної з постійним переміщенням, перенесенням значних (понад 10 кг) вантажів.; транспортуванням ящиків з матеріалами, кроєм, фурнітурою і нитками або виробами до 14,9 кг; своєчасною подачею крою, фурнітури і ниток на робочий стіл швачки до 15 кг. Згідно п. 3.4 Робоча поза: стоячи і переміщення в декількох робочих зонах протягом зміни, підйом, нахили корпусу, переважно стоячи. Важкість праці: значне фізичне напруження, навантаження на опорно-руховий апарат і функціональні системи організму (беруть участь м'язи рук, ніг, плечового пояса і корпусу, робота з поворотом і нахилом тулуба, знаходження в позі стоячи до 80% часу зміни). (п 4.2 зазначеної характеристики)

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про невідповідність зазначеного відповідачем у характеристиці вакансії(й) та вимоги до претендента(ів) класу - оптимальні умови праці, характеру виконуваних робіт на посаді "комплектувальник матеріалів, крою та виробів", що призвело до неналежного виконання підприємством свого обов'язку по вжиттю усіх залежних від нього заходів щодо інформування уповноважених органів про наявну можливість на підприємстві для працевлаштування інвалідів та унеможливило забезпечення можливості виконання органами, зазначеними в статті 18 Закону України № 875-ХІІ, свого обов'язку стосовно безпосереднього працевлаштування інвалідів.

Посилання в апеляційній скарзі на вмотивованість та законність відмови відповідача у працевлаштуванні інвалідів, а також надані до суду апеляційної інстанції медичні довідки Журило А.С. та Шостак Т.Т., колегія суддів вважає такими, що не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції, оскільки створення робочих місць для інвалідів та належне інформування про створені робочі місця є обов'язком відповідача. А неналежне інформування про створені робочі місця є невиконанням відповідачем своїх обов'язків.

Враховуючи те, що відповідачем не сплачено у встановлений законом строк суму адміністративно-господарських санкцій, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення із відповідача адміністративно-господарських санкцій в сумі 39037,20 грн. та пені в сумі 468,30 грн.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів прийшла до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для скасування постанови суду немає.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Коста" - залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19 липня 2017 року по справі № 816/786/17 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий суддя Л.В. ЛюбчичСудді О.І. Сіренко О.А. СпаскінПовний текст ухвали виготовлений 13.10.2017