Ухвала суду № 69590155, 11.10.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2017 р.Справа № 816/2164/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Жигилія С.П. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.07.2017р. по справі № 816/2164/16

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА

23.11.2016 р. ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1, позивач) звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (далі по тексту - ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, відповідач), в якому просила суд :

- визнати протиправною відмову ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, яка викладена у листі від 17.10.2016 р. № 8642/6-16, у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розміром 5,99 умовних кадастрових гектарів для товарного сільськогосподарського виробництва із земель запасу Пишненківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області;

- зобов'язати ГУ Держгеокадастру у Полтавській області у межах своєї компетенції повторно розглянути та вирішити відповідно до закону клопотання ОСОБА_1 від 30.05.2016 р. про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розміром 5,99 умовних кадастрових гектарів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель запасу Пишненківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.07.2017 року по справі № 816/2164/16 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано протиправною та скасовано відмову Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, яка зазначена в листі від 17.10.2016 р. № 8642/6-16, у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розміром 5,99 га для товарного сільськогосподарського виробництва із земель запасу Пишненківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області.

Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 30.05.2016 р. про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розміром 5,99 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель запасу Пишненківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39767930) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1102,40 грн. (одна тисяча сто дві гривні сорок копійок).

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить суд апеляційної інстанції постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.07.2017 року по справі № 816/2164/16 скасувати.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що відповідно до Державного акту на право колективної власності на землю ПЛ № 13 від 13.11.1995 року земельна ділянка, про яку зазначав позивач у своїй заяві, була включена до земель, переданих у колективну власність, а відтак, розпоряджатися цими землями можуть виключно загальні збори колишніх членів КСП, включених до списку-додатку до державного акту на колективну власність. Стверджує, що ГУ Держгеокадастру у Полтавській області не наділене повноваженнями щодо видачі державних актів або сертифікатів та розпорядження відповідними землями, отже, для виділення земельної ділянки на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) позивач звернувся до неналежного відповідача. З урахуванням викладеного, ГУ Держгеокадастру не має правових підстав щодо надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розміром 5,99 умовних кадастрових гектарів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Позивач в надісланому до суду письмовому клопотанні просила суд апеляційної інстанції перенести розгляд справи у зв'язку з перебуванням на лікарняному.

Разом з тим, з наданої позивачкою копії вбачається, що даний документ не є листком непрацездатності, та не свідчить про перебування позивачки на стаціонарному лікуванні станом на дату розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідачем також подано клопотання про перенесення розгляду справи у зв'язку з участю представника ГУ Держгеокадастру у Полтавській області в іншому судовому засіданні по справі № 816/1359/17.

Разом з тим, відповідачем не надано жодного документу на підтвердження зайнятості в іншому судовому засіданні.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

З огляду на наведену норму, беручи до уваги, що причини неможливості участі сторін в судовому засіданні на 11.10.2017 року не підтверджені документально, з метою дотримання строку розгляду справи, встановленого статтею 195-1 КАС України, колегія суддів вважає, що клопотання сторін про перенесення розгляду справи не підлягають задоволенню, розгляд справи слід провести за відсутності представників сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 30.05.2016 р. ОСОБА_1 звернулась до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розміром 5,99 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель запасу Пишненківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області відповідно до сертифікату про право власності на земельну частку (пай) серії ПЛ № 012798 від 07.10.1996 р., на підставі рішення Зіньківського районного суду /а.с. 32/.

За результатами розгляду зазначеного клопотання відповідач листом від 17.10.2016 р. №8642/6-16 відмовив позивачу у задоволенні заяви, зазначивши, що земельна ділянка, про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення якої просить позивач, перебуває у колективній власності, водночас, відповідач позбавлений права розпоряджатися землями колективної власності /а.с. 33/.

Не погодившись із зазначеною відмовою, ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом про її оскарження та зобов'язання ГУ Держгеокадастру в Полтавській області повторно розглянути та вирішити відповідно до закону клопотання ОСОБА_1 від 30.05.2016 р. про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розміром 5,99 умовних кадастрових гектарів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель запасу Пишненківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відмова ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, оформлена листом від 17.10.2016 р. № 8642/6-16, є протиправною, оскільки не містить передбачених законодавством підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач звернулась до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель запасу.

Так, відповідно до частини другої статті 30 Земельного кодексу України земельні ділянки державної і комунальної власності, які перебували у користуванні сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, що ліквідуються, включаються до земель запасу або передаються у власність чи користування відповідно до цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Зіньківськуого районного суду Полтавської області від 12.04.2016 року по справі № 530/431/16-ц, яке набрало законної сили 26.04.2016 року, визнано за ОСОБА_1 право в порядку спадкування після померлої 24.02.2001 року ОСОБА_2 на земельну частку (пай) розміром 5,99 умовних кадастрових гектарів, яка перебуває у колективній власності Колективного сільськогосподарського підприємства ім. Калініна, яка належала померлій 29.12.1997 року ОСОБА_3 відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ПО № 012798, право на яку в порядку спадкування перейшло до ОСОБА_2 (а.с.11-12).

У відповідності до п.16 Перехідних положень Земельного кодексу України громадянам - власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю.

Пунктом 17 Перехідних положень ЗК України передбачено, що сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Згідно зі ст.11 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власниками земельних часток (паїв)» встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) здійснюється на підставі проектів землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Відповідно до положень частин 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

За приписами частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Як визначено частиною сьомою цієї статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно з частиною 2 статті 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом. Вичерпний перелік земель, які не можуть передаватися у приватну власність визначено частиною 4 цієї статті, і спірна земельна ділянки до таких земель не належить.

Як вбачається з листа від 17.10.2016 р. № 8642/6-16 ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, відмова ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки обґрунтована тим, що земельна ділянка, зазначена позивачем у клопотанні, перебуває у колективній власності /а.с. 9/.

Так, відповідач стверджує, що спірна земельна ділянка належить до колективної власності на підставі Державного акта на право колективної власності на землю ПЛ № 13 від 13.11.1995 року (а.с. 36-40), внаслідок чого в управління немає повноважень щодо розпорядження нею.

Однак, колегія суддів вважає такі доводи відповідача хибними, оскільки з 01.01.2002 року - дати набрання чинності Земельним кодексом України - в Україні не існує права колективної власності.

Так, відповідно до частини 3 статті 78 Земельного кодексу України земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Такої форми власності, як колективна, Земельним кодексом України не передбачено, а тому посилання відповідача в обгрунтування оскаржуваної відмови на факт належності спірної земельної ділянки до земель колективної власності є неправомірним.

Отже, доводи відповідача, якими обґрунтовується відмова ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, оформлена листом від 17.10.2016 року, суперечать положенням Земельного кодексу України.

Інших підстав для відмови позивачці у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою відповідачем у листі № 8642/6-16 від 17.10.2016 року не наведено.

Як встановлено статтею 80 ЗК України, суб'єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Згідно з частиною 1 статті 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Повноваження органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування чітко визначені статтею 122 ЗК України. Так, частиною першою цієї статті передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради передають земельні ділянки у власність або у користування з відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб.

Районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва.

При цьому, частиною 4 статті 122 ЗК України прямо передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Таким чином, Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області має необхідні повноваження щодо розпорядження земельними ділянками за межами населених пунктів на території Пишненківської сільської ради Зінківського району Полтавської області.

Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного суду України від 21 грудня 2016 року по справі № 748/2942/14-ц за позовом прокурора Чернігівського району до Головного управління Держземагенства у Чернігівській області.

Крім того, колегія суддів відмічає, що відповідь про відмову у наданні позивачці дозволу на розроблення проекту землеустрою, оформлена листом від 17.10.2016 року № 8642/6-16, надана відповідачем з порушенням встановленого частиною 7 статті 118 ЗК України місячного строку розгляду клопотання про надання такого дозволу.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач, відмовляючи ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою з підстави віднесення земельної ділянки до колективної власності, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Земельним кодексом України, без дотримання вимог ч.3 ст.2 КАС України.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправною та скасування відмови ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, оформленої листом від 17.10.2016 р. № 8642/6-16, у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розміром 5,99 га для товарного сільськогосподарського виробництва із земель запасу Пишненківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області.

Беручи до уваги протиправність даної відмови, колегія суддів вважає вірним також висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог щодо зобов'язання відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 30.05.2016 р. про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розміром 5,99 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель запасу Пишненківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст.41, 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.07.2017р. по справі № 816/2164/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Перцова Т.С.Судді Жигилій С.П. Любчич Л.В. Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 17.10.2017 р.