Постанова № 69590072, 10.10.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2017 р. Справа № 820/383/17Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Старостіна В.В.

Суддів: Бегунца А.О. , Рєзнікової С.С.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Головного управління ДФС у Харківській області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківрегіонгаз" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.2017р. по справі № 820/383/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківрегіонгаз"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківрегіонгаз», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.12.2016 року № 0002671401 та № 0002661401.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту, на підставі яких винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, є необґрунтованими та помилковими. Щодо виявленого порушення у вигляді заниження податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Профешнл сервіс» позивач зазначив, що враховуючи положення ПК України товариство скористалось процедурою податкового компромісу. Визначена контролюючим органом сума податку на прибуток в розмірі 877 438,35 грн була сплачена підприємством в строки та порядку, визначених чинним законодавством. Так, позивач в рамках процедури податкового компромісу у квітні 2015 року в податковому обліку скоригув збитки попередніх років, а в бухгалтерському обліку вищезазначені операції не мали свого відображення, що врегульовано положеннями п. 9 підрозділу 9-2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, у разі досягнення податкового компромісу. Стосовно перебігу позовної давності по взаємовідносинам з вказаним контрагентом, а саме списання кредиторської заборгованості позивач зазначає, що за всіма договорами поставки, укладеними позивачем з контрагентом, строк звернення до суду сплинув в липні 2016 року, а період перевірки здійснювався з 01.01.2015 року по 30.06.2016 року. Таким чином, висновки акту перевірки щодо прострочення кредиторської заборгованості є невірними та такими, що виходять за межі даного спору. Щодо правильності обчислення акцизного податку з роздрібної реалізації товарів для комерційного використання позивач вважає, що операції з реалізації в роздріб підакцизного товару іншим суб'єктам господарювання, з розрахунком за товар у безготівковій формі, за виключенням розрахунку платіжними карткам, не є об'єктом оподаткування. Також ТОВ «Харківрегіонгаз» здійснювало у перевіряємий період реалізацію скрапленого газу за договорами купівлі-продажу, поставки з використанням смарт-карток, талонів, паливних карток на підставі яких проводився відпуск товару на АГЗС. Поставка здійснювалась для виробничого споживання у господарській діяльності підприємств-покупців. Щодо виявлених порушень стосовно цільового використання підакцизних товарів (скрапленого газу) по операціям з підакцизними товарами, які звільняються від оподаткування, позивач зазначив, що ТОВ «Харківрегіонгаз» впроваджено систему реалізації скрапленого газу для потреб населення із залученням представників селищних рад з метою унеможливлення його нецільового використання, про що містяться відмітки селищних (сільських, міських) рад на реєстрах заміни балонів зі скрапленим газом. Відсутність підписів деяких споживачів у реєстрах заміни балонів зі скрапленим газом та проведення технічного обслуговування ГБУ пояснюється деякими об'єктивними причинами та не можуть, на думку позивача, бути розцінені як нездійнення реалізації скрапленого газу, придбаного на спеціальних аукціонах та неотримання населенням скрапленого газу. Твердження контролюючого органу щодо нецільового використання скрапленого газу, викладені в акті перевірки, спростовуються письмовими поясненнями споживачів, що є підтвердженням, на думку позивача, отримання населенням газових балонів та доказами цільового використання скрапленого газу. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.2017 року адміністративний позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області № 0002661401 від 30.12.2016 року. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо відмови у задоволенні вимоги адміністративного позову ТОВ «Харківрегіонгаз» про скасування податкового повідомлення-рішення від 30.12.2016 року № 0002671401, прийнятого Головного управління ДФС у Харківській області та ухвалити нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов в цій чатині.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши доводи апеляційних скарг, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, вважає, що апеляційна скарга ТОВ «Харківрегіонгаз» підлягає задоволенню та, свою чергу, апеляційна скарга Головного управління ДФС у Харківській області задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що ТОВ «Харківрегіонгаз» зареєстроване як юридична особа (т. 2 а.с. 13) та перебуває на обліку в Східній ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області як платник податків, є платником, зокрема, податку на прибуток та акцизного податку, що не заперечується сторонами у справі.

Згідно довідки від 05.10.2012 року серії АА № 676294 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, виданої Головним управлінням статистики у Харківській області, видами діяльності ТОВ «Харківрегіонгаз» за КВЕД-2010 є роздрібна торгівля пальним; виробництво машин і устаткування для добувної промисловості та будівництва; виробництво промислових газів; розвідувальне буріння; оптова торгівля твердим, рідким пальним і подібними продуктами; торгівля газом через місцеві (локальні) трубопроводи (т. 2 а.с. 14).

Головним управлінням ДФС у Харківській області проведена планова виїзна перевірки ТОВ «Харківрегіонгаз» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи за період діяльності з 01.01.2015 року по 30.06.2016 року.

За результатами планової виїзної перевірки складений акт № 798/20-40-14-01-08/36224035 від 15.12.2016 року (т. 1 а.с. 10-42), у висновках якого встановлено порушення ТОВ «Харківрегіонгаз» п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, внаслідок чого занижено податок на прибуток рядок 06 податкової декларації у загальній сумі 533 082,00 грн, за 1 півріччя 2016 на суму 533 082,00 грн; за порушення вимог п.п. 2.6 п. 2 Положення № 637 застосовується фінансові санкції у вигляді штрафу: за не оприбуткування (неповне та/або несвоєчасне оприбуткування) в касах готівки - у п'ятикратному розмірі не оприбуткованої суми, а саме: 2000х5=10 000,00 грн; п.п. 14.1.2012 п. 14 ст. 14, п.п. 212.1.11 п. 212.1 ст. 212, п.п. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 ПК України та порушення порядку заповнення графи 3 «Вартість (з ПДВ) акцизних товарів, що реалізовані у роздрібній торговельній мережі, в т.ч. від реалізації товарів для комерційного використання» додатку 6 до декларації акцизного податку «Розрахунок суми акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів», визначеного Порядком заповнення та подання декларації акцизного податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 23.01.2015 року за № 14, внаслідок чого занижено податкове зобов'язання з акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів за 2015 рік у розмірі 1 287 378,15 грн; п. 24 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження роздрібної торгівлі та надання послуг з постачання скрапленого вуглеводневого газу для побутових потреб населення та інших споживачів» № 1790 від 20.11.2003 року, що призвело до порушень виконання умов цільового використання підакцизних товарів, які звільняються від оподаткування, передбачених п.п. 212.1.8 п. 212.1 ст. 212 п.п. 213.1.1 213.1 ст. 213, п. 214.4 ст. 214, п. 216.1. ст. 216 ПК України та занижено податкові зобов'язання з акцизного податку з вироблених в Україні підакцизних товарів у сумі 4 667,69 грн, в т.ч.: у 2015 році у сумі 3 932,84 грн, у 2016 році у сумі 734,85 грн.

На акт планової виїзної перевірки позивачем до ГУ ДФС у Харківській області подано заперечення (т. 1 а.с.43-46)

За результатами розгляду заперечень на акт перевірки ГУ ДФС у Харківській області надано відповідь, що відображена в листі № 7204/10/20-40-14-04-17/7204/1020-40 від 29.12.2016 року (т. 1 а.с. 47-53), в якій залишено без змін висновки акту перевірки.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ГУ ДФС у Харківській області 30.12.2016 року винесені податкові повідомлення-рішення, а саме:

- № 0002671401, яким збільшено суму грошового зобов'язання з акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів в розмірі 1 615 057,30 грн, в т.ч. за основним платежем - 1 292 045,84 грн та (фінансовими) санкціями - 323 011,46 грн (т. 1 а. с. 54);

- № 0002661401, яким збільшено суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 799 623,00 грн, в т.ч. за основним платежем - 533 082,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями - 266 541,00 грн (т. 1 а.с. 55).

Колегія суддів зазначає, що зі змісту акту перевірки вбачається, що податковим органом в ході перевірки встановлено порушення п.п. 212.1.8 п. 212.1 ст. 212 п.п. 213.1.1 213.1 ст. 213 ПК Украни, зазначене порушення виникло внаслідок не включення позивачем до графи 3 «Вартість (з податком на додану вартість) підакцизних товарів, що реалі роздрібній торговельній мережі, в т.ч. від реалізації товарів для комерційного використання» та графи 5 «Вартість підакцизних товарів до оподаткування» додатку 6 до декларації акцизного податку вартість (з податком на додану вартість) підакцизних товарів, реалізованих у січні-грудні 2015 року через мережу АГЗГІ у 25 747 563,00 грн (зведена інформація у розрізі контрагентів яким було відпущено скраплений газ для комерційного використання з сумами продажу наведена у додатку 7).

Відповідно до п.п. 213.1.9. п. 213.1 ст. 213 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року зі змінами та доповненнями, ТОВ «Харківрегіонгаз» здійснювало нарахування акцизного податку на суму реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

На підставі п.п. 214.1.4 п. 214.1 ст. 214, п.п. 215.3.4. п. 215.3 ст. 215, п. 216.9 ст. 216 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року зі змінами та доповненнями, ТОВ «Харківрегіонгаз» здійснювало нарахування акцизного податку у відповідних місцях продажу скріпленого газу.

За перевіряємий період підприємством нараховано акцизний податок податку у сумі 18 801 961,42 грн, що підтверджується наданими акцизними накладними (т. 5-т.10 а.с. 1-13).

ТОВ «Харківрегіонгаз» відповідно до п.п. 212.1.11 п. 212.1 ст. 212 Податкового Кодексу України, є платником акцизного податку, як суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Слід зазначити, що в ході розгляду справи ТОВ «Харківрегіонгаз» було надано оборотно-сальдові відомості по 361 рахунку за 2015 рік щомісячно, з яких вибачається, що у 2015 році ТОВ «Харківрегіонгаз» було укладено з суб'єктами господарської діяльності договори купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів з рядом контрагентів з використанням смарт-карт на АГЗП, згідно яких підприємством відпускався скраплений газ для комерційного використання по 90 СГД.

Згідно додатків до договорів купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів з використанням смарт-карт на АГЗП, який є невід'ємною частиною, контрагентом - покупцем надається перелік автотранспорту, який буде заправлятись скрапленим газом на власних АГЗП ТОВ «Харківрегіонгаз» або на АГЗП-партнерах, в свою чергу останній надає перелік АГЗП, на яких необхідно здійснювати заправку.

При цьому на час розгляду справи ТОВ «Харківрегіонгаз», не було надано переліку автотранспорту, який заправлявся покупцями за договорами з контрагентами, а також будь-яких інших доказів, що засвідчили б комерційне використання за вказаними господарськими операціями скрапленого газу, отже контрагенти-покупці є кінцевими споживачами.

У відповідності до п. 215.1 ст. 215 ПК України, до підакцизних товарів належать: спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво; тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, паливо моторне альтернативне; автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб і більше, транспортні засоби для перевезення вантажів; електрична енергія.

Реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - це продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, товарів, зазначених у п.п. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 ПК України (нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, а також паливо моторне альтернативне), безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування (абз. 1 та 2 п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно з ДСТУ 4303:2004 «Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять», роздрібна торгівля - це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачу та надавання йому торговельних послуг. Торговельна послуга передбачає здійснення додаткової діяльності суб'єкта господарювання в сфері роздрібної та оптової торгівлі з надання допомоги покупцям у здійсненні договору купівлі-продажу товарів, їх доставляння та використовування.

На підставі п.п. 214.1.4 п. 214.1 ст. 214 ПК України, базою оподаткування акцизним податком є вартість (з ПДВ) підакцизних товарів, що реалізовані відповідно до п.п. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 ПК України.

Таким чином, об'єктом оподаткування акцизним податком є будь-які операції з роздрібної реалізації нафтопродуктів кінцевим споживачам, при цьому, в незалежності від форми розрахунків.

Як встановлено п.п. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 ПК України, операції з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів оподатковуються акцизним податком у розмірі 5 % від вартості підакцизних товарів.

Датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР від 06.07.1995 року, а у разі реалізації товарів фізичними особами-підприємцями, які сплачують єдиний податок, є дата надходження оплати за проданий товар, що передбачено п. 216.9 ст. 216 ПК України.

Відповідно до п. 216.9 ст. 216 ПК України, при використанні підакцизних товарів (продукції) для власних виробничих потреб датою виникнення податкових зобов'язань є дата їх передачі для такого використання, крім використання для виробництва підакцизних товарів (продукції).

Як визначено Законом України № 265/95-ВР, розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Відповідно до п. 10 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами» № 1442 від 20.12.1997 року, розрахунки за продані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, талонів, відомостей на відпуск нафтопродуктів тощо) в установленому законодавством порядку.

Тобто, законодавством чітко визначено можливість розрахунку за придбані у роздріб нафтопродукти як у готівковій формі, так і з використанням талонів, платіжних карток та смарт-карток (паливних карток), у зв'язку з чим доводи позивача про те, що безготівкові розрахунки юридичних осіб за придбані нафтопродукти не підпадають під визначення розрахункових операцій, згідно із Законом № 265/95-ВР, оскільки при їх здійсненні відсутня дата виникнення податкового зобов'язання, є безпідставними.

Водночас, згідно з розділом 3 Інструкції «Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України», затвердженої спільним наказом Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України. Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики України №281/171/578/15 від 20.05.2008 року, талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.

Вимоги щодо обігу, використання (видачі водіям тощо) та зберігання платіжних паливних карток (у тому числі смарт-карток) і талонів встановлюються договором про відпуск палива і паливно-мастильних матеріалів за паливними картками між покупцем і продавцем. Паливна картка, талони передаються на підприємство за актом приймання-передачі після оплати вартості згідно з умовами договору.

Згідно із п. 10.3.1.1 Інструкції № 281 розрахунки під час відпуску нафтопродукту власникам автотранспорту за готівку здійснюються на АЗС з використанням РРО, які відповідають технічним вимогам до їх застосування та внесені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій згідно з Положенням про Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2002 року № 1315.

При цьому, відповідно до п. 10.3.1.3 Інструкції № 281 відпуск нафтопродуктів за готівку відображається у Змінному звіті АЗС за формою № 17-НП. У цьому ж змінному звіті АЗС має відображатися і відпуск нафтопродуктів за платіжними картками (п.п. 10.3.4.2 Інструкції № 281).

Як встановлено п. 10.3.2 Інструкції № 281, відпуск нафтопродуктів за безготівковим розрахунком за відомостями здійснюється АЗС на підставі договорів, укладених між підприємством та споживачем. Відпуск нафтопродуктів відображається у відомості на відпуск нафтопродуктів за формою № 16-НП.

У змінному звіті АЗС за формою № 17-НП відображаються також відпуск нафтопродуктів за відомостями (графа 9) та за талонами (графа 10). При цьому, відпуск нафтопродуктів за готівку та за платіжними картками відображаються відповідно у графах 8 та 11 змінного звіту АЗС за формою № 17-НП.

Таким чином, до графи 3 додатку 6 декларації акцизного податку мають бути внесені дані граф 8. 9, 10, 11, 12 змінного звіту АЗС за формою № 17-НП, а до графи 4 дані граф 9 (за відомостями), 10 (за талонами), 12 (за іншими документами).

Пунктом 2 Правил № 1442 встановлено, що роздрібний продаж нафтопродуктів здійснюється через мережу АЗС, що призначені для відпуску споживачам нафтопродуктів.

Пунктами 34 та 35 цих Правил встановлено, що заправка автомобілів та інших транспортних засобів населенню провадиться оператором АЗС через паливо-, масло- та газороздавальні колонки.

З вищезазначених норм вбачається, що через мережу АЗС здійснюється саме роздрібний продаж нафтопродуктів, а не оптовий, оскільки відпуск пального відбувається через паливо-, масло- та газороздавальні колонки кінцевому споживачу.

Згідно листа ДФС України № 1519/7/99-99-19-03-03-17 від 20.01.2015 року, акцизний податок з роздрібного продажу підакцизних товарів повинен відображатись у розрахунковому документі (фіскальному чеку) як окрема податкова група, що відповідає вимогам щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 199 від 18.02.2002 року, якими визначено формат та розрядність даних, що зберігається у фіскальній пам'яті РРО, у якому передбачено відображення не менше 6 груп з оподаткування товарів (послуг).

Враховуючи п.п. 3.5 п. 3 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом ДПА України № 614 від 01.12.2000 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 105/5296 від 05.02.2001 року, рядок 9 розрахункового документа (назва податку, літерне позначення ставки податку, ставка податку у відсотках, сума податку) може повторюватися відповідно до кількості податкових груп, тобто не менше 6.

Отже, акцизний податок з роздрібного продажу підакцизних товарів повинен відображатись у розрахунковому документі (фіскальному чеку) як окрема податкова група.

Ставка (розмір) акцизного податку вже закладена в ціні товару пального та відображена на АЗС як ціна пального.

При цьому, диференціації цін пального на АЗС для комерційного чи некомерційного (особистого) використання немає.

Отже, через мережу АЗС здійснюється роздрібний продаж нафтопродуктів кінцевому споживачеві (п. 2 Правил № 1442 та ДСТУ 4303:2004 «Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять»), а тому такі операції оподатковуються акцизним податком відповідно до п.п. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 ПК України у розмірі 5 % від вартості підакцизних товарів.

Таким чином, дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону № 265/95-ВР, через мережу АЗС, в тому числі і в безготівковій формі за допомогою талонів та паливних карток, смарт-карток, є датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (нафтопродуктів).

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 19.07.2016 року по справі № К/800/54544/15.

Таким чином, з суми 25 747 563,00 грн ТОВ «Харківрегіонгаз» в 2015 році не було сплачено акцизний податок у розмірі 5% - 1 287 378,15 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що в ході розгляду справи підтвердився факт порушення ТОВ «Харківрегіонгаз» п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14, п.п. 212.1.11 п. 212.1 ст. 212, п.п. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 Податкового кодексу України та порушення порядку заповнення графи 3 «Вартість (з податком на додану вартість) підакцизних товарів, що реалізовані у роздрібній торговельній мережі, в т.ч. від реалізації товарів для комерційного використання» додатку 6 до декларації акційного податку «Розрахунок суми акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів», визначеного Порядком заповнення та подання декларації акцизного податку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 23.01.2015 року за № 14, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 року за №105/26550, внаслідок чого занижено податкове зобов'язання з акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів у розмірі 1 287 378,15 грн.

Стосовно виявлених порушень за операціями з підакцизними товарами, які звільняються від оподаткування, суд першої інстанції зазначив наступне.

У період з 01.01.2015 року по 30.06.2016 року позивачем (покупець) та ПАТ «Укргазвидобування» (код 30019775) (продавець), а також з ПАТ «Укрнафта» (код 00135390) (Продавець), укладені договори купівлі-продажу скрапленого газу для потреб населення на спеціалізованих аукціонах відповідно до «Порядку організації та проведення біржових аукціонів з продажу нафти сирої, газового конденсату власного видобутку і газу скрапленого», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 року № 570.

На виконання умов вищевказаних договорів ТОВ «Харківрегіонгаз» придбав скраплений газ для потреб населення у ПАТ «Укргазвидобування» та ПАТ «Укрнафта» в кількості 980,25 тис. кг, в т.ч.: у 2015 році - 740,42 тис. кг. з 01.01.2016 року по 30.06.2016 року - 239,83 тис. кг.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем реалізовано у перевіряємому періоді 933,632 тис. кг, в т.ч.: у 2015 році - 611,849 тис. кг. з 01.01.2016 року по 30.06.2016 року - 321,783 тис. кг скрапленого газу.

Отримання скрапленого газу та його реалізація населенню підтверджується довідками про закупівлю та реалізацію скрапленого газу, закупленого на спеціалізованих аукціонах (т. 11 а.с. 249-150, т. 12 а.с. 1-11).

Згідно до п.п. 213.3.11 п. 213.3 ст. 213 Податкового кодексу України, операції з реалізації скрапленого газу на спеціалізованих аукціонах для потреб населення у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України, звільняються від оподаткування.

У перевіряємому періоді відповідно до вимог п.п. 213.3.11 п. 213.3 ст. 213 Податкового кодексу України, ПАТ «Укргазвидобування» та ПАТ «Укрнафта» реалізовували скраплений газ власного виробництва для потреб населення на адресу ТОВ «Харківрегіонгаз», яке, у свою чергу, не сплачувало акцизний податок з вироблених в Україні товарів до бюджету під час реалізації вказаного товару.

При цьому, відповідно до п.п. 212.1.8 п. 212.1 ст. 212 Податкового кодексу України, платником акцизного податку є особа, на яку при здійсненні операцій з підакцизними товарами (продукцією), які не підлягають оподаткуванню або звільняються від оподаткування, покладається виконання умов щодо цільового використання підакцизних товарів (продукції) в разі порушення таких умов.

Вимоги щодо реалізації скрапленого вуглеводневого газу для побутових потреб населення та інших споживачів затверджені Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил роздрібної торгівлі та надання послуг з постачання скрапленого вуглеводневого газу для побутових потреб населення та інших споживачів» № 1790 від 20.11.2003 року.

Згідно п. 24 Правил роздрібної торгівлі та надання послуг з постачання скрапленого вуглеводневого газу для побутових потреб населення та інших споживачів, працівники пункту реалізації газу після виконання робіт із заміни балона та технічного обслуговування індивідуальної газобалонної установки роблять в абонентній книжці споживача відмітку про виконані роботи із зазначенням дати та номера встановленого балона, проводять інструктаж абонента, після чого здійснюють з покупцем розрахунок за доставлений газ та видають накладну і розрахунковий документ. Виконання зазначених робіт підтверджується підписом споживача у реєстрі заміни балонів.

Як вбачається з акту перевірки, податковим органом встановлено, що на протязі 2015 року, січня - червня 2016 року відсутні підписи споживачів у реєстрах заміни балонів зі скрапленим газом та проведення технічного обслуговування ГБУ, а також оригінали зазначених реєстрів в порушення п. 24 Правил роздрібної торгівлі та надання послуг з постачання скрапленого вуглеводневого газу для побутових потреб населення та інших споживачів. Тобто, роботи з реалізації скрапленого газу, придбаного на спеціалізованих аукціонах, вважаються не виконаними, при цьому, населення скраплений газ не отримувало.

Так, у 2015 році не було отримано населенням скрапленого газу у кількості 156 балонів або 3 738 кг (кожний балон - 21 кг.) в т.ч.: у червні - 23 балона (відсутні підписи споживачів у реєстрах заміни балонів зі скрапленим газом та проведення технічного обслуговування ГБУ, а саме у реєстрі № 128 від 03.06.2015 року; № 137 від 11.06.2015 року; № 139 від 12.06.2015 року; № 149 від 16.06.2015 року; № 153 від 17.06.2015 року; № 160 від 20.06.2015 року; № 162 від 22.06.2015 року; № 176 від 30.06.2015 року), у липні - 2 балона (реєстр № 184 від 04.07.2015 року; № 185 від 04.07.2015 року), у серпні - 13 балонів, у вересні - 7 балонів, у жовтні - 29 балонів, у листопаді - 81 балон, у грудні 1 балон.

У 2016 році не було отримано населенням скрапленого газу у кількості 225 балонів або 462 кг (кожний балон - 21 кг.) в т.ч. у січні - 2 балона (відсутні підписи споживачів у реєстрах заміни балонів зі скрапленим газом та проведення технічного обслуговування ГБУ, а саме у реєстрі № 660 від 18.01.2016 року; №664 від 27.01.2016 року), у лютому - 8 балонів, у березні - 3 балона, у квітні - 4 балона, у травні - 4 балона, у червні 1 балон (реєстр № 420 від 09.06.2016 року).

В ході судового розгляду представниками позивача надано пояснення, що відсутні підписи споживачів у реєстрах заміни балонів зі скрапленим газом та проведення технічного обслуговування ГБУ пов'язано з небажанням споживачів по різним причинам ставити підпис, надавши до матеріалів справи пояснення з цього приводу уповноважених осіб позивача, що безпосередньо реалізовували балони газу (т. 1 а.с. 195, т. 2 а.с. 1-12).

Проте, виходячи зі змісту та форми наданих позивачем пояснень, суд дійшов висновку про те, що вказані пояснення не можуть бути належними доказами на підтвердження заміни балонів зі скрапленим газом та проведення технічного обслуговування ГБУ, оскільки відповідними Правилами передбачено підтвердження виконання зазначених робіт підписом споживача в реєстрі заміни балонів.

З огляду на викладене, ТОВ «Харківрегіонгаз» порушило умови щодо цільового використання підакцизних товарів, а саме: реалізації скрапленого газу для потреб населення, об'єктом оподаткування є операції з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (з яких не було сплачено акцизний податок виробниками та продавцями ПАТ «Укргазвидобування» та ПАТ «Укрнафта») згідно з п.п. 213.1.1, п. 213.1. ст. 213 Податкового кодексу України.

Таким чином, податковим органом правомірно встановлено, що ТОВ «Харківрегіонгаз» в зв'язку з порушенням умови щодо цільового використання підакцизних товарів, а саме: реалізації скрапленого газу для потреб населення, який придбано на спеціалізованих аукціонах, порушило п.п. 212.1.8 п. 212.1 ст. 212, п.п. 213.1.1 п. 213.1 ст. 213 Податкового кодексу України, за результатами чого занижено суму акцизного податку з вироблених в Україні підакцизних товарів всього у сумі 5 203,80 грн, в т.ч. у 2015 році у сумі 4 422,60 грн.

На підставі вищевикладеного, суд первої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 30.12.2016 року № 0002671401 прийнято ГУ ДФС у Харківській області обґрунтовано, у відповідності до чинного законодавства, через що у задоволенні позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення-рішення № 0002671401 від 30.12.2016 року належить відмовити.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.

Реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - це продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, товарів, зазначених у п.п. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 ПК України (нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, а також паливо моторне альтернативне), безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування (абзаци 1 та 2 п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Відповідно до п.п. 212.1.11 п. 212.1 ст. 212 ПК України, платником акцизного податку є особа - суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів.

Об'єктом оподаткування акцизним податком є, зокрема, операції з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (п.п. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 ПК України).

Згідно п.п. 215.3.10 п. 215.3 ст. 215 ПК України, для підакцизних товарів, реалізованих відповідно до п.п. 213.1.9 п.213.1 ст. 213 ПК України, ставки податку встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради у відсотках від вартості (з ПДВ, у розмірі 5 відсотків).

Таким чином, для цілей сплати акцизного податку до «суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі» відноситиметься суб'єкт господарювання за наявності наступних ознак: 1) здійснення продажу товарів, зазначених у п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 ПК України, а саме: пива, алкогольних напоїв (алкогольні напої - продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 1,2 відсотка об'ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2204, 2205, 2206, 2208 згідно з УКТ ЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відсотка об'ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 2103 90 30 00, 2106 90 згідно з УКТ ЗЕД, п.п. 14.1.5 п. 14.1 ст. 14 ПК України), тютюнових виробів (тютюнові вироби - сигарети з фільтром або без фільтру, цигарки, сигари, сигарили, а також люльковий, нюхальний, смоктальний, жувальний тютюн, махорка та інші вироби з тютюну чи його замінників для куріння, нюхання, смоктання чи жування, п.п. 14.1.252 п. 14 ст. 14 ПК України), промислових замінників тютюну, а також деяких паливо-мастильних матеріалів, перелік яких зазначено у п.п. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 ПК України; 2) продаж безпосередньо громадянам або іншим кінцевим споживачам для некомерційного використання, в тому числі на об'єктах громадського харчування.

Відповідно до Порядку заповнення та подання декларації акцизного податку, затвердженого наказом Мінфіну «Про затвердження форми декларації акцизного податку. Порядку заповнення та подання декларації акцизного податку» № 14 від 23.01.2015 року визначено, що в графі 4 додатку 6 до декларації акцизного податку зазначається вартість (з податком на додану вартість) реалізованих підакцизних товарів у роздрібній торгівельній мережі споживачам незалежно від форми розрахунків для їх комерційного використання, тобто для подальшої реалізації кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання.

Але, поняття «комерційне використання» та «некомерційне використання», які є визначальними для сплати акцизного податку, не визначенні жодним нормативно-правовим актом. Господарський кодекс України, а саме назва глави 4 - Господарська комерційна діяльність (підприємництво) - ототожнює комерційну діяльність з підприємництвом.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Колегія суддів наголошує, що Верховний Суд України у постанові від 11.06.2013 року (номер рішення в ЄДРСР 32532898) визначив, що під комерційною метою слід розуміти власну господарську діяльність, метою якої є одержання прибутку. Тобто, акцизний податок не сплачується в разі реалізації підакцизних товарів, які використовуватимуться в господарській діяльності для одержання прибутку (тобто у виробничих цілях).

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що будь-яке підприємство (юридична особа, крім неприбуткових організацій), купує нафтопродукти для комерційного використання у власній господарській діяльності, а тому позивач не зобов'язаний в даному випадку сплачувати акцизний податок при реалізації нафтопродуктів через мережу АЗС іншим юридичним особам для їх комерційного використання.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм права була висловлена і в рішеннях Вищого адміністративного суду України, а саме: в ухвалі від 29.03.2017 року - справа № К/800/16854/16, в постанові від.09.06.2016 року - справа № К/800/7048/15, в ухвалі від 16.11.2016 року - справа № К/800/10660/16, в ухвалі від 20.12.2016 року - справа № К/800/27450/16.

Крім того, механізм реалізації скрапленого газу позивачем по смарт-картам не можна віднести до роздрібної реалізації. Оскільки підприємству, що здійснює комерційну діяльність та використовує скраплений газ у цій діяльності пропонується внести певну суму коштів на разрахунковий рахунок позивача, що відразу вважається договором купівлі-продажу еквівалентної кількості скрапленого газу. А смарт-карта видається як засіб контролю споживання придбаного скрапленого газу покупцем, який вже належить йому на праві власності.

Відповідно до встановлених у справі обставин, враховуючи практику Вищого адміністративного суду України, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Харківрегіонгаз» про скасування податкового повідомлення-рішення № 0002671401 від 30.12.2016 року законні, обгрунтовані та підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення № 00026671401 від 30.12.2016 року, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що ці вимоги законними, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на підставі наступного.

Як вбачається з акту перевірки, контролюючим органом визначено порушення п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, у зв'язку з тим, що суб'єктом господарювання при складанні декларації з податку на прибуток приватних підприємств за 1 півріччя 2016 року не було враховано інші операційні доходи, а саме списання кредиторської заборгованості - 2 961 564,00 грн по взаємовідносинам з ТОВ «Профешнл сервіс», який не проводив робіт по стягненню вищезазначеної заборгованості, а саме не направлялись листи-вимоги та відповідні заяви до суду. Також податковим органом у акті перевірки зазначено про те, що за результатами минулої перевірки складено акт, у висновках якого визначено, зокрема, заниження валових витрат позивачем по взаємовідносинам з ТОВ «Профешнл сервіс», в результаті занижено ПДВ по вказаним взаємовідносинам шляхом самостійної відмови позивача від витрат та податкового кредиту внаслідок застосування процедури податкового компромісу, передбаченої вимогами п. 1 підр. 9 прим. 2р. ХХ ПК України.

З огляду на викладене контролюючим органом зроблено висновок, що внаслідок наведених порушень, позивачем були занижені доходи від здійснення господарської діяльності, що призвело до заниження фінансового результату до оподаткування на загальну суму 2 961 564,00 грн, визначених у фінансової звітності відповідно до національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, по рядку 02 податкової декларацій з податку на прибуток за 1 півріччя 2016 року на загальну суму 2 961 564 грн, що є порушенням вимог п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, внаслідок чого занижено податок на прибуток рядок 06 податкової декларації у загальній сумі 533 082,00 грн за 1 півріччя 2016 року на суму 533 082 грн.

В ході перевірки не встановлені порушення в частині коригування фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності позивача відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. В акті не зазначено, який стандарт порушено в частині визначення фінансового результату фінансової звітності позивача відповідно до МСФЗ.

Між ТОВ «Харківрегіонгаз» (покупець) та ТОВ «Профешнл сервіс» (продавець), укладено декілька договорів поставки:

- від 10.06.2013 року №37ГСПС/43 (т. 1 а.с. 61), від 11.06.2013 року № 38 ГСПС/44 (т. 1 а.а. 62), від 13.06.2013 року №39 ГС ПС/45 (т. 1 а.с. 63), від 18.06.2013 року № 40ГСПС/46 (т. 1 а.с. 64), від 27.06.2013 року № 41ГСПС/47 (т. 1 а.с. 65), від 29.06.2013 року № 42ГС ПС/48 (т. 1 а.с. 66). Згідно п.п. 3.2 вказаних договорів поставки - покупець здійснює оплату за поставлену партію товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок подавця в термін 12 банківських днів з дати отримання товару.

Рішенням Основ'янської ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області № 3052/10/20-38-22-05-06 від 23.06.2015 року (т. 1 а.с. 57-58) погоджено застосування податкового компромісу згідно заяви позивача від 15.04.2015 року. Визначено контролюючим органом сума ПДВ у розмірі 893 447,60 грн та податку на прибуток у розмірі 877 438,35 грн.

Визначена сума була сплачена позивачем, що не заперечується сторонами у справі та підтверджується випискою банку по особовому рахунку (т. 1 а.с. 59-60).

Позивач в рамках процедури податкового компромісу у квітні 2015 року в податковому обліку скоригував збитки попередніх років (т. 5-т. 9, т. 10 а.с. 1-13).

У відповідності до п. 9 підрозділу 9-2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, у разі досягнення податкового компромісу перевірки щодо податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за уточненими операціями у наступних періодах за зазначеними податками контролюючими органами не проводяться.

Таким чином, відповідачем, виходячи зі змісту положень п. 9 підрозділу 9-2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, неправомірно проведено перевірку щодо податку на прибуток та повторно нараховано вказаний податок.

Стосовно списання кредиторської заборгованості по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Профешнл сервіс» та її оподаткування, колегія суддів зазначає наступне.

В ході судового розгляду встановлено, що на час спірних правовідносин між позивачем та ТОВ «Профешнл сервіс» була наявна кредиторська заборгованість, проте, виходячи з умов вказаних договорів поставки, вбачається, що позовна давність за договорами поставки на момент перевірки ще не сплинула

Крім того, як вбачається з акту перевірки, податковим органом здійснювалася перевірка господарської дальності позивача за період з 01.01.2015 року по 30.06.2016 року.

Отже, визначення відповідачем порушення у вигляді простроченої кредиторської заборгованості є необґрунтованим та таким, що виходить за межі періоду перевірки.

На підставі ч. 2 ст. 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, який затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку податку на прибуток не встановлюють особливих вимог до первинних документів і облікових регістрів, що повинні використовуватися при обчисленні даного податку, тому відповідними документами податкового обліку вважаються бухгалтерські документи і регістри обліку, складені належним чином.

Згідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як передбачено п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

На підставі п. п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Стосовно розподілу судових витрат, колегія суддів відмічає, що у відповідності до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа, колегія суддів вирішує в порядку ст. ст. 87, 94 КАС України, та вважає за необхідне в даному випадку стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача на користь позивача витрати в розмірі 24 225,76 грн.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 162 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання не чинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Як визначено ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод і інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 30.12.2016 року № 0002671401 Головного управління ДФС у Харківській області, яким збільшено суму грошового зобов'язання по акцизному податку з роздрібної торгівлі підакцизними товарами на суму 1 292 045,84 грн. та накладено штрафні (фінансові) санкції в сумі 323 011,46 грн.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

З урахуванням встановлених обставин, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому, відповідно до вимог ст. 202, ч. 2 ст. 205 КАС України, підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення № 0002671401, складеного 30.12.2016 року Головним управлінням ДФС у Харківській області про збільшення суми грошового зобов'язання по акцизному податку з роздрібної торгівлі підакцизними товарами на суму 1 292 045,84 грн. та накладенню штрафних (фінансових) санкцій в сумі 323 011,46 грн.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківрегіонгаз" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.2017р. по справі № 820/383/17 скасувати в частині відмови в задоволенні позову.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківрегіонгаз" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0002671401 від 30.12.2016р., яким збільшено суму грошового зобов'язання по акцизному податку з роздрібної торгівлі підакцизними товарами на суму 1 292 045,84 грн. та накладено штрафні (фінансові) санкції в сумі 323 011,46 грн.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.2017р. по справі № 820/383/17 - залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області витрати по оплаті судового збору на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківрегіонгаз" в розмірі 24 225,76 (двадцять чотири тисячі двісті двадцять п'ять) грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Старостін В.В.Судді(підпис) (підпис) Бегунц А.О. Рєзнікова С.С. Повний текст постанови виготовлений 17.10.2017 р.