Ухвала суду № 69589918, 12.10.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді Бартош Н.С.,

Суддів: Присяжнюк О.В., Курило Л.В.

при секретарі Дудка О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватної фірми «Променерго» на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 22.08.2017р. по справі № 820/3481/17

за позовом Приватної фірми «Променерго»

до Головного управління ДФС України у Харківській області

про визнання протиправними дій та скасування наказів,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватна фірма «Променерго», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправними дії службових осіб Головного управління ДФС у Харківській області, які виразилися у незаконному виданні наказу № 3177 від 13.07.2017 р. «Про проведення документальної планової перевірки ПФ «Променерго», його направленні разом із повідомленням № 488 від 13.07.2017 р. про проведення документальної планової перевірки на адресу ПФ «Променерго», виданні наказу № 3754 від 03.08.2017 р. «Про внесення змін до наказу ГУ ДФС у Харківській області від 13.07.2017 р. № 3177 «Про проведення перевірки ПФ «Променерго» та врученні його копії представнику ПФ «Променерго»; скасувати накази Головного управління ДФС у Харківській області № 3177 від 13.07.2017 р. «Про проведення документальної планової перевірки ПФ «Променерго» та № 3754 від 03.08.2017 р. «Про внесення змін до наказу ГУ ДФС у Харківській області від 13.07.2017 р. № 3177 «Про проведення перевірки ПФ «Променерго».

Також, позивачем заявлене клопотання про забезпечення позову, в якому він просив суд вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони ГУ ДФС у Харківській області проводити планову перевірку ПФ «Променерго» терміном до вирішення по суті спору про визнання протиправними та скасування наказів № 3177 від 13.07.2017 р. «Про проведення документальної планової перевірки ПФ «Променерго» та № 3754 від 03.08.2017 р. «Про внесення змін до наказу ГУ ДФС у Харківській області від 13.07.2017 р. № 3177 «Про проведення перевірки ПФ «Променерго».

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2017р. по справі № 820/479/17 в задоволенні клопотання про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено.

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 22.08.2017р. по справі № 820/3481/17 та прийняти нову ухвалу, якою задовольнити клопотання про вжиття заходів забезпечення позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідач письмові заперечення на апеляційну скаргу не подав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Звертаючись до суду із клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову, позивач по справі послався на наявність ознак протиправності оскаржуваних наказів та якщо документальна перевірка на підставі зазначених наказів буде проведена, захист прав платника податків стане неможливим. Крім того, позивач зазначив, що проведення перевірки перешкоджає нормальній роботі працівників підприємства і створює перешкоди для нормального здійснення господарської діяльності.

Відповідно ч. 1 ст. 117 КАС України суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. Вказаною статтею також встановлено, що забезпечення позову в адміністративних справах допускається лише у двох формах: 1) зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються; 2) заборони вчиняти певні дії. Наведений перелік підстав забезпечення позову є вичерпним.

Колегія суддів зазначає, що наведені в ст. 117 КАС України підстави для вжиття заходів забезпечення позову є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Крім того, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.

В свою чергу, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі. Забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, певних заходів щодо охорони прав та свобод позивача, для створення можливості реального виконання позитивного (для позивача) рішення суду.

Колегія суддів зазначає, що згідно роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» та Постанови Пленуму Вищого адміністративного Суду України від 06.03.2008 р. № 2 «Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ», при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного Суду України № 2 від 06.03.2008 р. застосування судом таких заходів забезпечення, які за змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Забезпеченням позову у такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, що є неприпустимим.

Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

З урахуванням наведених вище обставин, колегія суддів зазначає, що посилання заявника на ознаки, які свідчать про очевидність протиправності наказу про проведення перевірки, є поверхневими, оскільки вони ґрунтуються виключно на судженнях позивача, в той час, як надання оцінки правомірності чи неправомірності прийняття оспорюваного наказу контролюючого органу належить виключно суду. Сам по собі факт проведення податкової перевірки не може свідчити про очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем під час подання клопотання про забезпечення адміністративного позову, належним чином необґрунтовано існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, та те, що для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а тому суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що подане клопотання є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки доводи апеляційної скарги його не спростовують.

Враховуючи те, що ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 22.08.2017р. по справі № 820/3481/17 прийнята з дотриманням норм матеріального права, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 199, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Приватної фірми «Променерго» на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 22.08.2017р. по справі № 820/3481/17 - залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 22.08.2017р. по справі № 820/3481/17 за позовом Приватної фірми «Променерго» до Головного управління ДФС України у Харківській області, про визнання протиправними дій та скасування наказів - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 17.10.2017 року.