Ухвала суду № 69589836, 10.10.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2017 р.Справа № 816/951/17Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Зеленського В.В.

Суддів: П'янової Я.В. , Чалого І.С.

за участю секретаря судового засідання Городової А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31.07.2017р. по справі № 816/951/17

за позовом ОСОБА_1

до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області третя особа Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області

про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

13.06.2017 року ОСОБА_1 (надалі по тексту позивач) звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області (надалі по тексту відповідач), третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області, в якому просив суд:

- визнати протиправною відмову ТУ ДСА України в Полтавській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди у розмірі, встановленому ч. 1 ст. 133 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453-VІІІ , тобто 10 мінімальних заробітних плат, з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати 3200 грн;

- зобов'язати ТУ ДСА України в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду за січень - травень 2017 року включно, доплату за вислугу років в розмірі 30 % від посадового окладу 32000 грн. та матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі, встановленому ч.1 ст. 133 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VІІІ, тобто посадовий оклад 10 мінімальних заробітних плат, з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати в розмірі 3200 грн. та з врахуванням виплачених сум;

- зобов'язати ТУ ДСА України в Полтавській області в місячний строк з дня набрання чинності постановою суду подати звіт про виконання рішення;

- допустити постанову до негайного виконання у межах виплат за один місяць.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 31.07.2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в Полтавській області про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області в частині не нарахування та не виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди у розмірі, встановленому ч. 1 ст. 133 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453-VІІІ, тобто 10 мінімальних заробітних плат, з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, встановленої ЗУ "Про Державний бюджет України на 2017 рік" від 21.12.2016 № 1801-VIII, за період з 01.01.2017 по 31.05.2017.

Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з 01.01.2017 по 31.05.2017, за період фактичної роботи, допомогу на оздоровлення у розмірі, встановленому ч. 2, 3, 5 ст. 133, ст. 134 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453-УІ, тобто виходячи із посадового окладу 10 мінімальних заробітних плат, з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2017 року ЗУ "Про Державний бюджет України на 2017 рік" від 21.12.2016 № 1801-VІІІ, в розмірі 3200 грн., з виплатою доплати за вислугу років - з 01.01.2017 року в розмірі 30% від посадового окладу, з урахуванням проведених позивачу виплат у вказаному періоді.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відповідач, Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31.07.2017 року по справі №816/951/17 та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що вплинуло на неправильне вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання 10.10.2017 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 постановою Верховної Ради України від 12.01.2012 №4322-VI обрана на посаду суддів Карлівського районного суду Полтавської області безстроково.

Указом Президента України «Про переведення суддів» від 13.03.2013 № 133/2013 суддю Карлівського районного суду Полтавської області Миронець Олену Костянтинівну переведено на роботу на посаді судді Київського районного суду міста Полтави.

На підставі вказаного Указу Президента України наказом голови Київського районного суду м. Полтави від 28.03.2013 №3-о.с. зараховано ОСОБА_1 на посаду судді Київського районного суду м. Полтави з 28.03.2013.

Згідно штатного розпису Київського районного суду м. Полтави на 2017 рік посадові оклади суддів затверджені на рівні 16 000 грн.

Відповідно до наказу Київського районного суду м. Полтави з 14.03.2016 № 2-о.с. ОСОБА_1 встановлено надбавку за вислугу років у розмірі 30% посадового окладу в зв'язку з наявністю стажу роботи 10 років.

ОСОБА_1 не проходила кваліфікаційного оцінювання, зокрема, для підтвердження відповідності займаній посаді судді, що підтверджується листом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 12.07.2017 № 21-39123/17-вих.

За змістом бухгалтерського розрахунку ТУ ДСА України в Полтавській області суддівська винагорода позивачу у період з 01.01.2017 по 31.05.2017 нараховувалася виходячи із посадового окладу 10 мінімальних заробітних плат у розмірі 1600 грн., визначених згідно п. 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 № 1774-VIII (у загальному розмірі 16 000 грн).

Доплата за вислугу років позивачу нараховувалася, виходячи із цього ж окладу у розмірі 30 % посадового окладу з 01.01.2017 по 31.05.2017.

Також у спірному періоді позивачу згідно наказу Київського районного суду м. Полтави від 23.01.2017 № 3-в надано частину щорічної основної відпустки за період роботи з 28.03.2017 по 27.03.2018 тривалістю 10 робочих днів з 06 по 19 лютого 2017 року.

Крім того, у відповідності до наказу Київського районного суду м. Полтави від 14.03.2017 № 3-о.с. ОСОБА_1 надано допомогу на оздоровлення у розмірі посадового окладу за період відбутої частини щорічної основної відпустки з 06 по 19 лютого 2017 року.

Як слідує із бухгалтерського розрахунку ТУ ДСА України в Полтавській області позивачу нараховано та виплачено матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі посадового окладу - 16 000 грн.

Позивач звернулася до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Полтавській області із заявою від 30.05.2017, в якій просила нарахувати та виплатити судді Київського районного суду м. Полтави Миронець О.К. суддівську винагороду за січень-травень 2017 року включно у розмірі, встановленому ч. 2, 3, 5 ст. 133, ст. 134 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453-УІ, тобто виходячи із посадового окладу 10 мінімальних заробітних плат, з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2017 року ЗУ "Про Державний бюджет України на 2017 рік" від 21.12.2016 № 1801-VІІІ, в розмірі 3200 грн., з виплатою доплати за вислугу років 30% від посадового окладу та матеріальної допомоги на оздоровлення за 2017 рік.

06.06.2017 року Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Полтавській області надано відповідь №02-19/1150, в якій вказано, що правових підстав для перерахунку та виплати позивачу суддівської винагороди з розрахунку посадового окладу 32000,00 грн. у Територіального управління Державної судової адміністрації України у Полтавській області немає.

ОСОБА_1 не погодилася із такими нарахуваннями, посилаючись на статтю 130 Конституції України, якою визначено, що розмір суддівської винагороди визначається законом про судоустрій, а у спірних правовідносинах підлягає застосуванню Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453-VІ, частиною 1 статті 133 якого встановлено, що суддівська винагорода регулюються цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами, звернулася до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем по справі не було доведено правомірності своєї відмови у наданні позивачу довідки про розмір заробітної плати, що подається для перерахунку пенсії непрацюючим державним службовцям.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Частиною 2 статті 130 Конституції України визначено, що розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Відповідно до ч. 1 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 1 частини 3 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Водночас абзацом 1 статті 22 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII обумовлено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Натомість пунктом 23 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII визначено, що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№41 - 45, ст.529; 2015 р., №№18 - 20, ст.132 із наступними змінами).

Таким чином, посадовий оклад судді, який не пройшов кваліфікаційне оцінювання визначається відповідно до розміру визначено ч. 3 ст. 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 р. № 2453-VI, а саме в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" від 21.12.2016 № 1801-VIII встановлено, що у 2017 році мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 1 січня складає 3200 гривень.

В той же час, пункт 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 № 1774 - VIII "Про внесених змін до деяких законодавчих актів України" (надалі за текстом - Закон № 1774-VIII), який набрав чинності 01.01.2017 року, встановлює, що мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, а до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується в розмірі 1600,00 грн.

Слід зазначити, що пункт 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 № 1774 - VIII не визначає до посадових окладів яких працівників не застосовується мінімальна заробітна плата як розрахункова величина, а також не зазначає сферу застосуванню розрахункової величини в розмірі 1600 грн.

При цьому в ст. 133 № 2453-VI, на яку відсилає пункт 23 Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 1402-VШ в частині визначення розміру суддівської винагороди, будь-які зміни щодо незастосування мінімальної заробітної плати не вносилися.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.06.2016 № 4-рп/2016 у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої, абзаців першого, другого, четвертого, шостого частини п'ятої статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та положень пункту 5 розділу III Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (справа про щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці) відзначив, що гарантії незалежності суддів встановлено у статтях 48, 52 розділу III, статті 117 розділу VII, розділах IX, X Закону №2453-VIП в редакції Закону №192, зі змісту яких вбачається, що однією з гарантій незалежності суддів є їх належне матеріальне та соціальне забезпечення, зокрема надання суддям за рахунок держави суддівської винагороди. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності суддів.

Таким чином, на конституційному рівні законодавцем закріплено фінансове забезпечення судді в розмірі суддівської винагороди, яка визначається виключно відповідним законом про судоустрій, при цьому матеріальне забезпечення судді є невід'ємною частиною гарантій незалежності суддівської влади.

Враховуючи, що законодавцем не вносилися зміни до Закону №2453 в частині розміру суддівської винагороди, у тому числі й розрахункової величини з огляду на яку здійснюється її нарахування, та зважаючи на гарантію передбачену ч.2 ст.130 Конституції України, стосовно встановлення розміру винагороди судді виключно законом про судоустрій, колегія суддів приходить до висновку, що застосування відповідачем при виплаті позивачу суддівської винагороди пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VIII порушує гарантоване державою право на належне матеріальне забезпечення судді як одну із складових його незалежності.

Приписи ч. 3 ст. 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 р. № 2453-V встановлюють безпосередню залежність розміру суддівської винагороди від мінімальної заробітної плати.

Слід відмітити, що відповідно до ст.10 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що розмір мінімальної заробітної плати встановлюється Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України не рідше одного разу на рік у законі про Державний бюджет України з урахуванням вироблених шляхом переговорів пропозицій спільного представницького органу об'єднань профспілок і спільного представницького органу об'єднань організацій роботодавців на національному рівні.

Зміни розміру мінімальної заробітної плати є чинними виключно після внесення змін до Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Законом України "Про Державний бюджет на 2017 рік" встановлено місячний розмір мінімальної заробітної плати 3200,00 гривень, іншого розміру мінімальної заробітної плати не передбачено.

Отже, з 01.01.2017року відповідно до пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VIII 1600 гривень є розміром іншої спеціальної тимчасової розрахункової величини, але не іншим розміром мінімальної заробітної плати на 2017 рік.

Натомість, як вже було зазначено вище, ч.1 ст.133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.10 №2453-VI розмір посадового окладу судді місцевого суду обраховується саме з розміру мінімальної заробітної плати, а не іншої розрахункової величини.

Таким чином, враховуючи, що мінімальна заробітна плата з січня 2017 року дорівнювала 3200 гривень, посадовий оклад позивача з січня 2017 року повинен був дорівнювати 32000 гривень.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи те, що у спірному періоді а ні до ст. 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453-VІ, а ні до ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" від 21.12.2016 № 1801-VІІІ, зміни в установленому порядку законодавчої техніки на вносилися, то суд погоджується із доводами позивача, що починаючи з 01.01.2017 суддівська винагорода суддів, які не пройшли кваліфікаційне оцінювання, повинна обраховуватися виходячи із посадового окладу 10 мінімальних заробітних плат (ч. 3 ст. 133 Закону № 2453) відповідно до розміру встановленого ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" від 21.12.2016 № 1801-VІІІ - 3200 грн.

Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги ОСОБА_1 стосовно визнання відмови ТУ ДСА у Полтавській області, що виявилася у бездіяльності, протиправною в частині не нарахування та не виплаті ОСОБА_1 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення у розмірі, встановленому ч. 1 ст. 133 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453-VІІІ, тобто 10 мінімальних заробітних плат, з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, встановленої ЗУ "Про Державний бюджет України на 2017 рік" від 21.12.2016 № 1801-VIII, за період з 01.01.2017 по 31.05.2017 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти адміністративного позову не виконав покладений на нього ч. 2 ст. 71 КАС України обов'язок.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 31.07.2017 року по справі №816/951/17 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31.07.2017р. по справі № 816/951/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Зеленський В.В.Судді Пянова Я.В. Чалий І.С. Повний текст ухвали виготовлений 17.10.2017 р.