Ухвала суду № 69589800, 10.10.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Домусчі С.Д.,

- Кравець О.О.,

за участю: секретар судового засідання - Курманова І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІНІ ВІДІ ВІЦІ ТРЕЙД» до Одеської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІНІ ВІДІ ВІЦІ ТРЕЙД» звернулось з позовом до Одеської митниці Державної фіскальної служби, в якому просило: визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товару від 09.04.2016 року № 500060006/2016/000028/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060006/2016/00079 від 09.04.2016 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року заявлений позов задоволено.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її задовольнити та скасувати рішення суду першої інстанції з прийняттям по справі нового рішення про відмову у задоволенні заявлених вимог, наголошуючи на порушенні судом першої інстанції, зокрема, норм матеріального права, невідповідності висновків суду обставинам справи.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 11.02.2016 року між ТОВ «ВІНІ ВІДІ ВІЦІ ТРЕЙД», Україна, та PANACEA EXIM, Індія, (Постачальник) був укладений Контракт № 07/16 на поставку товарів в кількості, за ціною та на умовах, визначених в інвойсах.

Згідно даного Контракту позивачем на митну територію України був ввезений вантаж - виноград без кісточок, столовий свіжий, вага нетто - 18302,4 кг (2232 ящиків), врожай 2016 року, торговельна марка - «PANACEA» (фірма-виробник «PANACEA EXIM», Індія).

08.04.2016 року ТОВ «ВІНІ ВІДІ ВІЦІ ТРЕЙД» до митного органу була надіслана електронна декларація МД-2 № 500060006/2016/005474, в якій декларантом визначена митна вартість товару за методом визначення митної вартості № 1 - за ціною контракту згідно інвойсу, щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) в розмірі 21962,88 доларів США, із - розрахунку 1,2 доларів США за 1 кг.

Разом із митною декларацією позивачем (декларантом) були подані наступні документи: контракт № 07/16 від 11.02.2016 року; інвойс від 12.03.2016 року № EXPORT/1053; міжнародна автомобільна накладна СМR від 08.04.2016 року; інформація про фітосанітарний контроль від 16.03.2016 року, радіологічний та ветеринарно-санітарний контроль товарів від 08.04.2016 року; сертифікат про походження товару форми А 954263 від 15.03.2016 року; митна декларація країни відправлення від 15.03.2016 року; коносамент MSCUOI374593 від 16.03.2016 року.

Здійснюючи контроль за правильністю визначення митної вартості задекларованого товару, 08.04.2016 року державним інспектором відділу митного оформлення митного посту «Одеса - порт» Одеської митниці ДФС в електронній формі повідомлено декларанта, що подані документи містять розбіжності, а саме: в експортній декларації відправника від 15.03.2016 року № 35/14 зазначено код товару «Виноград без кісточок,столовий свіжий» 0806100000, в графі 33 поданій до митного оформлення ЕМД - код товару 0806101000; в експортній декларації відправника від 15.03.2016 року № 35/14 зазначено FOB VALUE, тобто умови поставки FOB (перекладу експортної МД до митного оформлення не подано), в графі 20 ЕМД умови поставки СІF; відповідно до п. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюванні товари, додаються, зокрема, якщо вони не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на страхування цих товарів. Відповідно до наданого інвойсу від 22.03.2016 року № 62 поставка товару здійсняється на умовах CIF - Одеса. У наданих до митного оформлення документах відсутні страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; в інвойсі від 12.03.2016 року № EXPORT/1053 в графі кількість не вказано брутто чи нетто.

Враховуючи спрацювання профілю ризику автоматизованої системи аналізу та управління ризиками щодо можливого заниження митної вартості (орієнтовний показник митної вартості, розрахований відповідно до ПКМУ від 16.09.2015 року № 724, вище ніж заявлено за МД), та у зв'язку із тим, що подані документи містять розбіжності, відповідно до п. 3 ст. 53 Митного кодексу України, митним органом для підтвердження заявленої митної вартості декларанту запропоновано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

08.04.2016 року TOB «ВІНІ ВІДІ ВІЦІ ТРЕЙД» було надано лист № 39 з інформацією про неможливість надати витребувані документи та проханням поновити митне оформлення.

09.04.2016 року Одеською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 500060006/2016/000028/2, яким визначено вартість за кг нетто товару у розмірі 1,5 дол. США. При визначенні митної вартості товарів митним органом обрано другорядний (за ціною договору щодо ідентичних товарів) метод визначення митної вартості.

Також, позивачем було отримано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060006/2016/00079 із зазначенням вимог для прийняття митної декларації та випуску товарів.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «ВІНІ ВІДІ ВІЦІ ТРЕЙД» скористалось своїм правом випустити товар у вільний обіг під гарантії по ст. 55 Митного кодексу України та оформило товар за електронною МД № 500060006/2016/005485 від 09.04.2016 року, яка була заповнена з урахуванням вимог рішення про коригування заявленої митної вартості товару № 500060006/2016/000028/2 від 09.04.2016 року та картки відмови, з забезпеченням оплати митних платежів фінансовою гарантією. Після цього товар позивача було випущено у вільний обіг для подальшої реалізації.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями та неврахуванням поданих документів, позивач, керуючись ч. 8 ст. 55 Митного кодексу України, додатково надав митному органу із супровідним листом № 46/16 від 11.05.2016 року та письмовими поясненнями стосовно зауважень митного органу лист продавця про підтвердження всіх взаємовідносин по поставці товару та відсутності розбіжностей у заявлених даних (із перекладом).

Відповідач, розглянувши вказаний лист позивача, повідомив останнього листом від 16.05.16 року № 1712/10/15-70-61, про залишення без змін оскаржуваних рішень з підстав, наведених в раніше направлених позивачу електронних повідомленнях, а також посилаючись на те, що надані пояснення та надані документи не усувають виявлених розбіжностей, а та лист відправника не відноситься до бухгалтерських документів чи висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, які згідно із п. 3 ст. 53 Митного кодексу України вимагав орган доходів і зборів.

Не погоджуючись із наведеними рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спірне питання та задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач по справі прийняв рішення про корегування митної вартості та картку відмови за відсутністю обґрунтованих підстав вважати заявлені позивачем відомості про митну вартість товарів неповними, недостовірними чи з розбіжностями, у зв'язку з чим, під час здійснення митного контролю правильності визначення позивачем митної вартості товарів, діяв у спосіб, що не відповідає вимогам Митного кодексу України.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на викладене.

Згідно ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

За правилами ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений положеннями даної статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч. 6 ст. 53 Митного кодексу України).

Як встановлено ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55цього Кодексу.

Згідно ч. 4 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

З наведеного вбачається, що орган доходів і зборів у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Проте, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

При цьому, в розумінні наведених статей Митного кодексу України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Аналогічна позиція висловлена Верховним судом України, зокрема, у постановах від 31.03.2015 року у справі № 21-127а15, від 30.06.2015 року у справі № 21-591а15 (814/283/14), в яких вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України зазначила, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної позивачем митної вартості товарів заявлених у спірному випадку до декларування, відповідач послався на те, що в поданих декларантом документах, які підтверджують заявлену митну вартість, містяться розбіжності, а саме: в експортній декларації відправника від 15.03.2016 року № 35/14 зазначено код товару «Виноград без кісточок,столовий свіжий» 0806100000, в графі 33 поданій до митного оформлення ЕМД - код товару 0806101000; в експортній декларації відправника від 15.03.2016 року № 35/14 зазначено FOB VALUE, тобто умови поставки FOB (перекладу експортної МД до митного оформлення не подано), в графі 20 ЕМД умови поставки СІF; відповідно до наданого інвойсу від 22.03.2016 року № 62 поставка товару здійсняється на умовах CIF - Одеса, проте у наданих до митного оформлення документах відсутні страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; в інвойсі від 12.03.2016 року № EXPORT/1053 в графі кількість не вказано брутто чи нетто.

Проте, вказані обставини, на які посилається відповідач, жодним чином не свідчать про не підтвердження позивачем саме митної вартості заявленого ним до декларування товару.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не вказано, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що позивачем заявлено неповні чи/або недостовірні відомості щодо митної вартості заявленого до декларування товару, зокрема, не вказано які саме складові митної вартості є непідтвердженими.

З рішення відповідача про коригування заявленої митної вартості товару за другорядним методом не вбачається, в чому саме полягала неможливість визначення митної вартості за першим методом, на підставі документів поданих позивачем.

Так, колегія суддів наголошує, в оскаржуваному рішенні, як на підставу для невизнання заявленої позивачем митної вартості товарів, відповідач послався на те, що в експортній декларації відправника від 15.03.2016 року № 35/14 зазначено код товару «Виноград без кісточок,столовий свіжий» 0806100000, в графі 33 поданій до митного оформлення ЕМД - код товару 0806101000.

Проте, відповідачем не вказано, яким чином наведені обставини свідчать про не підтвердження позивачем саме митної вартості заявленого ним до декларування товару.

Під час апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції витребовувались у відповідача відповідні пояснення та підтверджуючи докази стосовно того: чи були у митного органу сумніви у визначенні позивачем коду товару; яким чином це вплинуло на митну вартість заявленого товару; чи приймалось відповідачем рішення про визначення коду товару; які саме документи були витребуванні для усунення встановлених, на думку відповідача, розбіжностей.

Разом з тим, під час апеляційного розгляду апелянтом було вказано, що у митного органу відсутні сумніви у визначенні позивачем коду представленого до митного оформлення товару.

Відповідач вказав, що ним не приймалось рішень про визначення коду товару позивача.

Більш того, представлений позивачем товар був розмитнений саме за визначеним ним кодом.

Колегія суддів зазначає, що зауважень щодо того, що імпортований позивачем товар не є виноградом свіжим столовий, відповідач не висловлював.

В свою чергу, як вірного зазначено судом першої інстанції, відповідно до розділу 3 Закону України «Про митний тариф України» від 05.04.2001 року № 2371-III, до 08 групи товарів відносяться їстівні плоди та горіхи; шкірки цитрусових або динь. Зокрема, коду 0806 відповідає товар - виноград свіжий або сушений, 0806 10 - свіжий, 0806 10 10 00 -столовий, 0806 10 90 00 - інший, 0806 20 - сушений, 0806 20 10 00 - коринка, 0806 20 30 00 - султана, 0806 20 90 00 - інший.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необґрунтованість доводів відповідача про невідповідність коду товару експортній декларації, оскільки класифікація товарів проводиться згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності, що і було підтверджено відповідачем при розмитнені товару позивача саме за вказаним ним кодом.

Посилання відповідача на те, що в інвойсі від 12.03.2016 року № EXPORT/1053 в графі кількість не вказано брутто чи нетто, що, на думку відповідача, впливає на визначення митної вартості товару, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано визнані безпідставними, оскільки в експортній декларації відправника від 15.03.2016 року зазначено наступне: кількість коробок 2232; вага брутто - 20520,9 кг.; вага нетто - 18302,4 кг. В митній декларації МД-2 № 500060006/2016/005485 зазначено: вага нетто: 18302,4 кг; вага брутто - 20520, 9 кг. В наданому до митного органу коносаменті також містяться відомості про вагу нетто та брутто товару, як і в міжнародній товарно-транспортній накладній.

Що стосується посилань відповідача, як на підставу для невизнання заявленої позивачем митної вартості товарів, на те, що в експортній декларації відправника від 15.03.2016 року № 35/14 зазначено FOB VALUE, тобто умови поставки FOB (перекладу експортної МД до митного оформлення не подано), в графі 20 ЕМД умови поставки СІF, колегія суддів зазначає, що в експортній декларації відправника вказано, що вартість рахунку-фактури складає 1470414, 82 індійських рупій, що еквівалентно 21962,88 дол. США. При цьому, загально вартість товару складається з: вартість FOB - 1336514,82 індійських рупій (тобто вартість товару без страхування та фрахту) - 19962,88 дол. США, вартість страхування - 0,00, вартість фрахту - 2000,00 дол. США.

Таким чином, вбачається, що відповідачу були представлені документи, що містять усю інформацію щодо вартості поставленого товару, вартості фрахту (2000,00 дол. США), страхування (0,00).

Колегія суддів наголошує, що відповідачем під час розгляду справи не доведено неможливість визначення митної вартості представленого позивачем до митного оформлення товару.

Більш того, колегія суддів наголошує, що оскаржуваним рішенням відповідачем визначено митну вартість заявленого позивачем товару за ідентичними товарами, при цьому, саме товаром позивача, який ним імпортувався у березні 2016 року від того самого контрагента, за тим самим контрактом та при представленні аналогічно складених документів на товар.

Так, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, в даному випадку митним органом використано МД № 50006000/2016/003621 від 11.03.2016 року, за якою ТОВ «ВІНІ ВІДІ ВІЦІ ТРЕЙД» здійснено митну процедуру товару, отриманого від «PANACEA EXIM».

Як вбачається з МД № 500060006/2016/003621 від 11.03.2016 року та документів поданих ПП «ВІНІ ВІДІ ВІЦІ ТРЕЙД» поставка товару відбувалась також на умовах CIF, але за ціною 1, 5 дол. США за 1 кг винограду свіжого столового. При цьому, вартість товару формувалась так само, як і при формуванні вартості товару за даною поставкою та інвойсу оформлений із зазначенням ваги без вказівки нетто або брутто.

Зауважень з цього приводу, при здійсненні митного оформлення 11.03.2016 року відповідач не висловлював та визнав митну вартість товару заявлену позивачем за 1 методом.

Разом з тим, слід врахувати, що рівень ціни на товар - свіжий виноград може коливатися в залежності від строків збору врожаю, його якості, наявності на ринку та попиту на нього, оскільки він є сільськогосподарським продуктом, який швидко псується та термін його зберігання не значний.

При цьому, митним органом не було спростовано контрактну ціну оцінюваних товарів, об'єктивну можливість і спроможність відповідача визначити на підставі наданих позивачем документів зазначену ціну товарів, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у ст. 58 Митного кодексу України.

Відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що позивачем надані відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені Митним кодексом України, що дають можливість визначити митну вартість товару за першим методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту), подані документи ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця.

Таким чином, враховуючи, що правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем, висновки щодо документального не підтвердження позивачем митної вартості товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості за допомогою іншого методу є протиправним.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За викладених обставин, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що вимоги позивача про визнання протиправними та скасування рішення відповідача про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів через митний кордон України є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно вимог ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, оскільки висновки суду першої інстанції обґрунтовані та відповідають чинному законодавству, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують, колегія суддів, на підставі ст. 200 КАС України, приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІНІ ВІДІ ВІЦІ ТРЕЙД» до Одеської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання законної сили безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: М.П. Коваль

Суддя: С.Д. Домусчі

Суддя: О.О. Кравець