Ухвала суду № 69589751, 12.10.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Подобайло З.Г. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.06.2017р. по справі № 816/654/17

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління статистики у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління статистики в Полтавській області, в якому просила: визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління статистики у Полтавській області "Про звільнення у зв'язку зі скороченням чисельності ОСОБА_1." від 11 квітня 2017 року № 48-к; зобов'язати Головне управління статистики у Полтавській області поновити ОСОБА_1 на посаді начальника управління по організації роботи з респондентами; стягнути з Головного управління статистики у Полтавській області суму заробітної плати за час вимушеного прогулу з 12 квітня 2017 року по день поновлення на роботі; стягнути з Головного управління статистики у Полтавській області 24 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.06.2017р. по справі № 816/654/17 адміністративний позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись з постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.06.2017р., позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Позивач в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала в повному обсязі, просила її задовольнити. Пояснила, що наполягає на тому, що скорочення штатів не відбулось.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, пояснення позивача, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, що згідно наказу Головного управління статистики в Полтавській області від 25 червня 2013 року № 144-к ОСОБА_1 призначено на посаду начальника управління по організації роботи з респондентами Головного управління статистики в Полтавській області з 25 червня 2013 року.

На виконання вимог пункту 9, розділу III "Прикінцеві положення Закону України від 28 грудня 2014 року № 76-VІІІ "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України", а також доручення Міністра економічного розвитку та торгівлі України Держстатом з серпня 2015 року розпочалося здійснення заходів щодо реорганізації структури органів державної статистики та скорочення кількості працівників, з приводу чого 14.08.2015, 01.09.2015, 09.09.2015 були проведені відео-наради з територіальними органами державної статистики. На цих нарадах були присутні начальник Головного управління статистики, його заступники, керівники юридичної, кадрової, бухгалтерської служб, а також керівники управління по організації роботи з респондентами, зокрема і ОСОБА_1

Окрім того, на виконання листа Держстату від 31.08.2015 № 134-17/136-15 відповідачем розроблений проект структури з урахуванням усіх вимог, рекомендацій і пропозицій Держстату, який передбачав закриття (ліквідацію) 14 відокремлених підрозділів з 27, ліквідацію усіх структурних підрозділів апарату Головного управління статистики в Полтавській області, крім відділу фінансово-економічного забезпечення, бухгалтерського обліку та звітності, та створення нових підрозділів з урахуванням процесно-орієнтованого підходу до вироблення статистик інформації.

Після затвердження в.о. голови Держстату 28 вересня 2015 року структури Головного управління статистики у Полтавській області, яку 02 жовтня 2015 року погоджено в. о. Міністра економічного розвитку і торгівлі України та 06 жовтня 2015 року штатного розпису на 2015 рік Головного управління статистики у Полтавській області наказом Головного управління статистики від 07 жовтня 2015 року № 104 "Про введення в дію структури та штатного розпису" було введено в дію нові структуру і штатний розпис (а.с. 23).

Питання щодо реорганізації Головного управління статистики та введення в дію нових структури і штатного розпису було винесене на розширене засідання колегії, яке відбулось 27 жовтня 2015 року, і на якому були присутні всі керівники структурних та відокремлених підрозділів Головного управління статистики, у тому числі і ОСОБА_1, як член колегії.

Як встановлено постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.02.2017 у справі № 816/43/16, що набрала законної сили, в результаті реорганізації Головного управління статистики у Полтавській області було закрито (ліквідовано) 14 відокремлених підрозділів у районах, ліквідовано всі структурні підрозділи, крім відділу фінансово-економічного забезпечення, бухгалтерського обліку та звітності, скорочено 103 штатні посади (з 387 до 284), звільнено за п. 1 ст.40 КЗпП України 47 працівників, за переведенням до інших установ (організацій) - 4 працівники, понижені в посадах за їх згодою 24 працівники (кожен з яких має стаж роботи в органах статистики від 15 до 30 років), з них 12 - перейшли із категорії керівників до категорії спеціалістів, 4 працівники ліквідованих відокремлених підрозділів погодилися перейти на вакантні посади до відділів статистики у інших сусідніх районах.

Колегія суддів наголошує, що обставину скорочення встановлено саме судовим рішенням, яке набуло законної сили, а отже в силу приписів ст. 72 КАС України, не підлягає доказуванню, у зв'язку з чим доводи позивача про те, що скорочення не відбулось, не ставляться під сумнів в межах даної справи.

Управління по організації роботи з респондентами, яке очолювала ОСОБА_1, було ліквідоване. Для забезпечення функціонування процесу "збирання" у новій структурі Головного управління статистики було утворене управління збирання даних статистичних спостережень, взаємодії з респондентами та роботи з постачальниками адміністративних даних. До складу управління збирання даних статистичних спостережень, взаємодії з респондентами та роботи з постачальниками адміністративних даних ввійшло два відділи: відділ взаємодії з респондентами та роботи з постачальниками адміністративних даних та відділ збирання даних статистичних спостережень.

Наказом Головного управління статистики у Полтавській області "Про звільнення у зв'язку зі скороченням чисельності ОСОБА_1." від 24 грудня 2015 року № 235-к позивачку звільнено із займаної посади у зв'язку зі скороченням чисельності, пункт 1 статті 40 КЗпП України. Не погодившись з діями відповідачів та вважаючи за необхідне визнати протиправним та скасувати вказаний наказ, поновити її, а також стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та за час затримки її виплати, а також моральної шкоди, ОСОБА_1 звернулася до суду.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду у справі № 816/43/16 адміністративний позов задоволено, поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника управління по організації роботи з респондентами Головного управління статистики в Полтавській області з 25 грудня 2015 року.

На виконання зазначеної постанови суду наказом Головного управління статистики у Полтавській області № 11 від 06.02.2017 ОСОБА_1 поновлено на посаді начальника управління по організації роботи з респондентами згідно зі штатним розписом на 2015 рік, затвердженим в.о. Голови Держстату 05.10.2015 та наказом Головного управління статистики від 05.10.2015 № 101 (а.с. 21).

Відповідач 10 лютого 2017 року попередив позивача про те, що посада начальника управління по організації роботи з респондентами підлягає скороченню у зв'язку із введенням в дію штатного розпису від 07.10.2015, з яким ОСОБА_1 ознайомлена 10.02.2017 (а.с. 75)

Разом з попередженням позивачці надано список вакантних посад, наявних в Головному управлінні статистики у Полтавській області станом на 10.02.2017 (додаток 1, а.с. 76 - 78) та список запропонованих ОСОБА_1 вакантних посад, наявних у Головному управлінні статистики у Полтавській області станом на 10.02.2017 (додаток 2, а.с. 79), в якому містяться відмітки "не згодна" та підпис ОСОБА_1 щодо кожної із запропонованих посад.

У попередженні зазначено, що в разі незгоди із запропонованими посадами, за наявності відповідної кваліфікації та освіти ОСОБА_1 може обрати посади із додатку 1.

ОСОБА_1 11 квітня 2017 року повторно запропоновано вакантні посади згідно списку, від яких вона відмовилася, зробивши відповідну відмітку та поставивши підпис щодо кожної із запропонованих посад (а.с. 80).

Головним управлінням статистики у Полтавській області 11 квітня 2017 року винесено наказ № 48-к "Про звільнення у зв'язку зі скороченням чисельності ОСОБА_1.", з яким позивача ознайомлено в той же день (а.с. 22).

ОСОБА_1 не погодилася з наказом про звільнення та оскаржила його до суду.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з безпідставності заявлених позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмовити у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Так, з матеріалів справи судом встановлено, що звільнення ОСОБА_1 із займаної посади наказом Головного управління статистики у Полтавській області від 11 квітня 2017 року № 48 - к здійснено з підстави, визначеної у п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу", а саме: за скороченням чисельності або штату державних службовців.

Таке скорочення обумовлене проведенням реорганізації структури органів державної статистики та скорочення кількості працівників на виконання вимог пункту 9, розділу III "Прикінцеві положення Закону України від 28 грудня 2014 року № 76-VІІІ "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України", а також доручення Міністра економічного розвитку та торгівлі України Держстатом, що позивачем не заперечується та підтверджується відповідачами та матеріалами справи.

Пунктом 1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу" серед підстав для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення визначено скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.

Відповідно до частини 3 цієї статті процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю. При цьому звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з частинами першою та третьою статті 492 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 492 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому, позивачу було двічі (10.02.2017 та 11.04.2017) запропоновано вакантні посади в Головному управлінні статистики у Полтавській області, від яких вона відмовилась.

Оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 492 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Аналогічна позиція викладена у постанові Судової палати у цивільних та адміністративних справах Верховного суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15, а також неодноразово викладалась Верховним судом України в постанові від 01 жовтня 2013 року у справі за позовом фізичної особи до Державної митної служби України (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/35985744) та від 28 жовтня 2014 року у справі за позовом фізичної особи до Державної митної служби України (http://www.reyestr.court. gov.ua/Review/41602330).

Відповідно до частини другої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Абзацом другим частини першої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Таким чином, оскаржуваний наказ Головного управління статистики у Полтавській області "Про звільнення у зв'язку зі скороченням чисельності ОСОБА_1." від 11 квітня 2017 року № 48 - к винесений з дотриманням гарантій встановлених Законом України "Про державну службу" та КЗпП. Тому позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування зазначеного наказу не підлягають задоволенню.

Доводи відповідача про те, що новостворене управління не змінило своїх функцій колегія суддів вважає безпідставними, виходячи з наступного.

З матеріалів справи судом встановлено, що управління по організації роботи з респондентами, яке очолювала ОСОБА_1, ліквідоване у 2015 році.

Для забезпечення функціонування процесу "збирання" у новій структурі Головного управління статистики утворене управління збирання даних статистичних спостережень, взаємодії з респондентами та роботи з постачальниками адміністративних даних.

До складу управління збирання даних статистичних спостережень, взаємодії з респондентами та роботи з постачальниками адміністративних даних ввійшло два відділи: відділ взаємодії з респондентами та роботи з постачальниками адміністративних даних та відділ збирання даних статистичних спостережень.

При цьому, в роботі новоутвореного відділу, окрім назви, змінився як обсяг роботи (внаслідок реорганізації було ліквідовано відділи у Диканському, Новосанжарському та Полтавському районах, що увійшли до Головного управління), так і окремі його функції, що підтверджується Положенням про управління збирання даних статистичних спостережень, взаємодії з респондентами та роботи з постачальниками адміністративних даних (а.с. 150 - 154).

Згідно ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Оскільки оскаржений наказ Головного управління статистики у Полтавській області "Про звільнення у зв'язку зі скороченням чисельності ОСОБА_1." від 11 квітня 2017 року № 48 - к є правомірним, позовні вимоги про поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволенню не підлягають.

Щодо вимог позивача про стягнення з Головного управління статистики у Полтавській області 24 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, яка на думку позивачки була завдана відповідачем, шляхом перевищення службових повноважень при порушенні процедури звільнення та звільненні, застосувавши дискримінаційні дії до неї, як до особи, що має інвалідність, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 23 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у своїй Постанові від 31 березня 1995року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (із змінами та доповненнями) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків /пункт 3 Постанови/.

За відсутності факту порушення прав ОСОБА_1 при її звільненні, підстави для стягнення моральної шкоди також відсутні, відтак позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди також задоволенню не підлягають.

Доводи позивача про те, що її було поновлено на роботі лише "формально" не є предметом розгляду даної справи, оскільки наказ Головного управління статистики у Полтавській області № 11 від 06.02.2017 про поновлення на роботі ОСОБА_1 не є предметом розгляду даної адміністративної справи.

З урахуванням наведених обставин у їх сукупності колегія суддів, погоджуючись з правовим обґрунтуванням висновків суду першої інстанції і вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята у відповідності з нормами матеріального права, з дотриманням приписів процесуального права, а доводи апеляційної скарги цього не спростували, тому колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.06.2017р. по справі № 816/654/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 17.10.2017 р.