Ухвала суду № 69589709, 10.10.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2017 р.Справа № 640/7975/15-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Тацій Л.В. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_3 та Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на постанову Київського районного суду м. Харкова від 11.07.2017р. по справі № 640/7975/15-а

за позовом ОСОБА_1

до Харківського обласного військового комісаріату , Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області Харківський університет Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба

про визнання дій (бездіяльності) протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Представник позивача ОСОБА_3, звернувся до суду із заявою до відповідачів, в якій просив: визнати протиправними дії (бездіяльність) головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо невиконання постанови Київського районного суду м. Харкова від 01.03.2017 року по справі №640/7975/15-а, які полягають у не здійсненні належного перерахунку розміру пенсії ОСОБА_1 на виконання постанови Київського районного суду м. Харкова від 01.03.2017 року по справі №640/7975/15-а та зменшенні розміру пенсію позивачу з 83 % грошового забезпечення до 70 % грошового забезпечення, нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 пенсії без доплати, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2012 року №355 у розмірі 35 % пенсії; визнати незаконними та нечиннимиз моменту прийняття перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 16.05.2015 року, з 10.09.2015, з 01.05.2016, 01.12.2016 за пенсійною справою № 2001001244 від 10.05.2017 року; зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок розміру пенсії та виплачувати ОСОБА_1, пенсію обчисливши розмір пенсії з 83% грошового забезпечення, нараховувати та виплачувати доплату до пенсії яка передбачена постановою КМУвід23квітня 2012 р. за № 355 у розмірі 35% пенсій; подати протягом десяти днів, з дня набрання постановою законної сили, звіт про виконання судового рішення, що передбачено ч.1ст. 267КАС України.

Свої вимоги представник заявника мотивував тим, що головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області на виконання постанови суду від 01.03.2017 року безпідставно під час проведення перерахунку розрахував розмір пенсії виходячи з 70% розміру грошового забезпечення, в той час як на момент призначення пенсії позивач мав право та отримував пенсію в розмірі 83% грошового забезпечення. Крім того, вказував, що позивач отримав право та отримував доплату до пенсії, яка передбачена постановою КМУ від 23квітня 2012 р. за № 355 у розмірі 35% пенсій, проте нарахування та виплата пенсії ОСОБА_1 за рішенням суду від 01.03.2017 року було здійснено без врахування її розміру. На підставі викладеного, просив суд задовольнити його заяву в повному обсязі.

Постановою Київського районного суду м. Харкова від 11.07.2017 року заяву представника позивача ОСОБА_3 в порядку ст. 267 ч.9 КАС України задоволено частково. Визнано протиправними дії (бездіяльність) головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо невиконання постанови Київського районного суду м. Харкова від 01.03.2017 року по справі №640/7975/15-а, які полягають у не здійсненні належного перерахунку розміру пенсії ОСОБА_1 на виконання постанови Київського районного суду м. Харкова від 01.03.2017 року по справі №640/7975/15-а у вигляді зменшення розміру пенсії позивачу з 83 % грошового забезпечення до 70 % грошового забезпечення. Визнано незаконними та нечинними з моменту прийняття перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 16.05.2015 року за пенсійною справою №2001001244 від 10.05.2017, перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 10.09.2015 за пенсійною справою №2001001244 від 10.05.2017, перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.05.2016 за пенсійною справою №2001001244 від 10.05.2017, перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2016 за пенсійною справою № 2001001244 від 10.05.2017 року. Зобов'язано головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок розміру пенсії та виплачувати ОСОБА_1 пенсію, обчисливши її розмір з 83% грошового забезпечення. Зобов'язано головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подати протягом десяти днів, з дня набрання постановою законної сили, звіт про виконання судового рішення, що передбачено ч.1ст. 267КАС України. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх, м. Харків, код ЄДРПОУ 14099344) судовий збір за розгляд заяви в розмірі 640 (шістсот сорок) грн. на користь ОСОБА_1.

Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області з постановою суду не погоджується, подало апеляційну скаргу, вважає її не обґрунтованою, незаконною, постановленою з порушенням норм матеріального та процесуального права, вважає, що на виконання постанови Київського районного суду м.Харкова від 01.03.2017 року 10.05.2017 року ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії з 16.05.2015 року, в розмірі, який обчислений з урахуванням грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та одноразової грошової допомоги при звільненні відповідно до довідки про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії ОСОБА_1 університету повітряних сил імені Івана Кожедуба від 05.10.2015 року. З 16.05.2015 року загальний розмір грошового забезпечення складає 7537,28 грн. Отже, перерахунок пенсії ОСОБА_1 проведено в межах покладених зобов'язань в установленому чинним законодавством порядку. Оскільки, вимоги позивача, які зазначені у заяві в порядку ч. 9 ст. 267 КАС України не були предметом розгляду зазначеної справи та не вивчалися судом при ухваленні рішення від 01.03.2017 року, бо зазначене відбулося вже після ухвалення рішення, а тому не може бути розглянуто в площині виконання рішень суду, згідно ч. 9 ст. 267 КАС України. Просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Київського районного суду м. Харкова від 10.07.2017 року в частині задоволених вимог; прийняти в цій частині нову постанову, якою відмовити ОСОБА_1 в задоволенні заяви в повному обсязі.

Представник позивача ОСОБА_3, не погодившись з постановою суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними дії (бездіяльність) головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо невиконання постанови Київського районного суду м. Харкова від 01.03.2017 р. по справі № 640/7975/15-а, яка полягає у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 пенсії без доплати яка передбачена постановою КМУ від 23 квітня 2012 р. за № 355 у розмірі 35% пенсій; зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок розміру пенсії та виплачувати ОСОБА_1 доплату до пенсії яка передбачена постановою КМУ від 23 квітня 2012 р. за № 355 у розмірі 35% пенсій. Вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставин справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи; порушено норми процесуального та матеріального права, права позивача як людини, які передбачені ч. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вказує, що розмір грошового забезпечення, визначеного відповідно до постанови Кабінету Міністрів України 6460 грн. 50 коп. судом встановлений помилково без урахування додаткових видів грошового забезпечення відповідно до висновків Верховного Суду України від 10.03.2015 р., а розмір грошового забезпечення, визначеного відповідно до постанови Кабінету Міністрів України значно більше ніж розмір грошового забезпечення, отриманого заявником після перерахунку пенсії в сумі 7537 грн. 28 коп.. що вимагає від відповідача застосування положень абз. 2 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2012 р. №355. Таким чином , головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області протиправно позбавило позивача доплати до пенсії яка встановлена постановою КМУ від 23.04.2012 р. № 355. Просить скасувати постанову Київського районного суду м. Харкова від 11.07.2017 р. по справі № 640/7975/15-а в частині яка оскаржується та прийняти в цій частині нову постанову ,якої задовольнити його позовні вимоги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 01.03.2017 року Київським районним судом міста Харкова прийнято постанову, якою позов ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України в Харківський області, Харківського обласного військового комісаріату про визнання протиправними дій (бездіяльності) та зобов'язання вчинити певні дії, було задоволено частково, а саме: визнано бездіяльність головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не перерахування та виплати ОСОБА_1 пенсії з грошового забезпечення з урахуванням грошової допомоги забезпечення з урахуванням грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільненні відповідно до довідки про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії Харківського університету повітряних сил імені Івана Кожедуба від 05.10.2015 року протиправними; зобов'язано головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати розмір раніше призначеної пенсії та виплачувати ОСОБА_1 пенсію обчисливши розмір пенсії з урахуванням грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та одноразової грошової допомоги при звільненні відповідно до довідки про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії Харківського університету повітряних сил імені Івана Кожедуба від 05.10.2015 року з 16.05.2015 року; зобов'язано головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити виплату ОСОБА_1 різницю в пенсії за минулий час з 16.05.2015 року; визнано бездіяльність головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не нарахування та не виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати частини основного розміру пенсії з 29.01.2014 року по 04.11.2016 року протиправною; зобов'язано головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу з 29.01.2014 року по 04.11.2016 року у відповідності до положень статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплатити». В задоволенні іншої частини позовних вимог позивачу було відмовлено.

Вказана постанова суду була залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2017 рокута набула законної сили.

Ці обставини були визнані сторонами, а тому за ч.3 ст. 72 КАС України не підлягають доказуванню.

Як з'ясовано судом, підтверджується наявними у справі доказами, головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області на виконання постанови Київського районного суду міста Харкова від 01.03.2017 року проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 16.05.2015 року, в розмірі, який обчислений з урахуванням грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та одноразової грошової допомоги при звільненні відповідно до довідки про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії ОСОБА_1, виданої університетом повітряних сил імені І. Кожедуба від 05.10.2015 року. При цьому встановлено, що розрахунок проведено в розмірі 70% грошового забезпечення на підставі чинного законодавства на момент перерахунку пенсії, при обчисленні розміру пенсії доплата до пенсії яка передбачена постановою КМУвід 23 квітня 2012 р. за № 355 у розмірі 35% пенсій не нарахована.

Крім того, як вбачається з долученого до справи копії звіту начальника головного управління Пенсійного фонду у Харківській області, ОСОБА_1 було здійснено виплату різниці в пенсії за минулий час з 16.05.2015 року в розмірі 2640,38 грн. та нараховано та виплачено компенсацію втрати частини доходу з 29.01.2014 року по 04.11.2016 року в розмірі 47180,27 грн.

Тобто, судом встановлено, що підставою звернення представника заявника до адміністративного суду в порядку ч.9 ст.267 КАС України стало на його думку протиправне зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 83% на 70 % грошового забезпечення та неврахування при обчисленні нового розміру пенсії позивачу доплату, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2012 року №355 у розмірі 35% пенсії.

Задовольняючи частково заяву представника позивача ОСОБА_3 в порядку ч. 9 ст. 267 КАС України, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не виконана належним чином постанова Київського районного суду м.Харкова від 01.03.2017, а саме головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області дійсно протиправно зменшило відсотковий розмір грошового забезпечення ОСОБА_1

Відмовляючи в задоволенні вимоги представника заявника щодо визнання протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії без доплати, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2012 року за №355 у розмірі 35 % пенсії та зобов'язання здійснити відповідне нарахування та виплату, суд першої інстанції виходив того , що з урахуванням розміру грошового забезпечення ОСОБА_5 на теперішній час у відповідача є підстави припиняти нараховувати та виплачувати позивачу доплату яка передбачена постановою КМУ від 23 квітня 2012 р. № 355 у розмірі 35% пенсій, обчислену відповідно до статей 13, 21, 36 Закону № 2262-12 .

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення заяви представника позивача ОСОБА_3, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування зобов'язані діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією й законами України.

Згідно з ч.1, 2 ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує принцип верховенства права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ч.1 ст.6 КАС України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним та неупередженим судом, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена.

Згідно із ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч.2 ст.14 Кодексу адміністративного судочинства України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Виходячи з положень ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Також принцип обов'язковості виконання судових рішень передбачає Закон України «Про судоустрій і статус суддів», згідно із ч. 2 ст. 13 якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Колегія суддів зазначає, що Конституційний Суд України, розглядаючи справу N 1-7/2013 у Рішенні від 26.06.2013 року, звернув увагу, що вже неодноразово зазначав про те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року N 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року N 11-рп/2012).

За приписами ст. 257 КАС України, примусове виконання судових рішень адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст.1 Закону України "Про виконавче провадження", виконання судового рішення є завершальна стадія судочинства.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68).

Конституційний Суд України бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Отже, обов'язок виконати постанову, що набрала законної сили виникає з моменту набрання такою постановою законної сили.

Таким чином, у відповідності до зазначених правових норм, зокрема, Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, постанова Київського районного суду м.Харкова від 01.03.2017 року за справою №640/7975/15-а є обов'язковою до виконання на всій території України.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 267 КАС України суд, який ухвалив рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк, звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від 10 до 30 мінімальних заробітних плат.

Отже, ст. 267 КАС України передбачено чітку послідовність порядку судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, у випадку невиконання судового рішення суб'єктом владних повноважень, спочатку суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення; у разі неподання такого звіту або неналежного його виконання, судом розглядається питання про накладання штрафу на такий суб'єкт.

Відповідно до ч. 9 ст. 267 Кодексу адміністративного судочинства України визначено спеціальний спосіб судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.

З матеріалів справи вбачається, що підставою звернення представника заявника ОСОБА_3 до адміністративного суду в порядку ч.9 ст.267 КАС України стало невиконання головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області судового рішення, що порушує право позивача на соціальний захист гарантоване Конституцією України та спеціальним законодавством, яким є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Виходячи з мотивувальної частини постанови суду, судом встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером Збройних Сил України, перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Харківській області та з 01 листопада 2007 року йому було призначено пенсію за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб від 09 квітня 1992 року № 2262-XII (далі - Закон № 2262) в розмірі 83 % грошового забезпечення.

Згідно ст. 13 Закону № 2262-XII пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах:

а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення; (Пункт "а" частини першої статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3946-12 від 04.02.94).

Відповідно ч. 2 ст. 13 Закону № 2262-XII в редакції від 08.06.2014 максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 % відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43) .

У зазначеній редакції положення Закону № 2262-XII були застосовані відповідачем при обчисленні розміру пенсії позивачу при її перерахунку.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в редакції, що діяла на дату призначення позивачу пенсії та подальших перерахунках, загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 % відповідних сум грошового забезпечення.

Статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Аналізуючи наведені нормативно-правові акти, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки перерахунок пенсії ОСОБА_1 здійснювався на виконання постанови суду, якою відновлено порушене право пенсіонера на пенсію в більшому розмірі ніж призначена, то застосування відповідачем при перерахунку пенсії положень ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в редакції, яка була чинна на час перерахунку пенсії позивачу на виконання постанови суду - 10.05.2017року, суперечить нормам чинного законодавства, тому що право на пенсію у громадянина виникає не в момент звернення за призначенням пенсії, а в момент виникнення права на її призначення.

Розгляд справи в порядку ст. 267 КАС України в окремому провадженні не влив на правильне вирішення питання по суті.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач при перерахунку пенсії ОСОБА_1 на виконання постанови Київського районного суду м.Харкова від 01.03.2017 року за справою №640/7975/15-а діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення чим порушено законні інтереси позивача, тому в цій частині вимоги заявника є обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області не спростовують висновків суду першої інстанції .

Також, колегія суддів погоджується із задоволенням вимоги позивача в частині зобов'язання головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області як суб'єкта владних повноважень подати протягом десяти днів, з дня набрання постановою законної сили, звіт про виконання судового рішення, оскільки відповідно до частини першоїстатті 267 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу вказаної норми вбачається, що питання про надання звіту про виконанняпостановивирішує суд, який прийняв судове рішення по суті спору не на користь суб'єкта владних повноважень.

Цій нормі кореспондують положення абзацу 6 п. 4 ч. 1ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з яким постановас кладається з резолютивної частини із зазначенням встановленого судом строку для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій (перебіг цього строку починається з дня набрання постановою законної сили або після одержання її копії, якщо постанова виконується негайно).

Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може під час прийняття постанови у справі.

Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.

У Рішенні від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 Конституційний Суд України за значив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 06.09.1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Що найменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні вимоги представника заявника про визнання протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії без доплати, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2012 року за №355 у розмірі 35 % пенсії та зобов'язання здійснити відповідне нарахування та виплату, виходячи з наступного.

Правовідносини щодо встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах врегульовані статтею 267 КАС України.

Відповідно до ч. 9 ст. 267 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.

З аналізу ч. 9 ст. 267 КАС України слідує, що у разі вчинення суб'єктом владних повноважень - відповідачем дій чи бездіяльності, а також прийняття рішень на виконання постанови суду які порушують права позивача підтверджені такою постановою суду, то позивач на користь якого ухвалено постанову суду має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправним и таких рішень та бездіяльності.

Із заяви представника позивача, поданої в порядку судового контролю на підставі ч. 9 ст. 267 КАС України, вбачається, що він, просить визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо неврахування під час перерахунку пенсії позивача доплати передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2012 р. № 355 у розмірі 35% пенсій та зобов'язати відповідача здійснити такий перерахунок на підставі вищевказаної постанови Кабінету Міністрів України.

Між тим, як встановлено з матеріалів справи врахування доплати передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2012 р. № 355 у розмірі 35% пенсій та зобов'язання відповідача здійснити такий перерахунок на підставі вищевказаної постанови Кабінету Міністрів України при здійсненні перерахунку не були предметом розгляду під час ухвалення рішення Київського районного суду м.Харкова від 01.03.2017 року за справою №640/7975/15-а, таким чином, підстави для визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в цій частині відсутні, а тому доводи апеляційної скарги представника позивача ОСОБА_3 є помилковими.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки, тому постанова суду першої інстанції відповідно до положень ст. 200 КАС України підлягає залишенню без змін. Наведені ж у апеляційних скаргах доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_3 та Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Київського районного суду м. Харкова від 11.07.2017р. по справі № 640/7975/15-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення , є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г.Судді(підпис) (підпис) Тацій Л.В. Григоров А.М. Повний текст ухвали виготовлений 17.10.2017 р.