Ухвала суду № 69589314, 17.10.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/23018/15 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

17 жовтня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя: Шелест С.Б.

Судді: Глущенко Я.Б., Чаку Є.В.

Секретар судового засідання: Хаврат О.О.

За участі представників:

позивача: Поливач Є.Ю.;

відповідача: Гайдай В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.07.17р. у справі №826/23018/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автонова-Д» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення

у с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 17.09.15р. №519/26552213.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.07.17р. адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову задоволенні позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що господарські операції між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Елоніа» не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи та установлено судом першої інстанції, ДПІ в Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Елоніа» за період з 01.10.14р. по 31.10.14р., за результатами якої складено акт від 04.09.15р. №329/26-55-22-13/37954330.

На підставі акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 17.09.15р. №519/26552213, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 130 635 грн., в т.ч. основний платіж - 104 508 грн., штрафні (фінансові) санкції - 26 127 грн.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення - рішення слугували встановлені перевіркою порушення позивачем вимог: п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит за жовтень 2014 року на суму ПДВ 104 508,35 грн.

Такий висновок податкового органу ґрунтується на тому, що господарські операції позивача з його контрагентом ТОВ «Елоніа» не мали товарного (реального) характеру, з покликанням на те, що за результатами опрацювання податкової інформації, яка надійшла від територіальних органів, у ТОВ «Елоніа» відсутні основні та транспортні засоби, виробничі потужності, складські приміщення та трудові ресурси (середньооблікова кількість штатних працівників за жовтень складає 3 особи); підприємство має стан - 7 «внесено запис про відсутність підтвердження відомостей»; підприємство не знаходиться за місцезнаходженням.

Згідно проведеного аналізу ІР «Податковий блок», Єдиного реєстру податкових накладних та зібраної податкової інформації установлено, що ТОВ «Елоніа» у жовтні 2014 року придбавався у третіх осіб різної номенклатури товар, втім номенклатура придбаного товару не збігається з номенклатурою реалізованого товару на корить позивача.

Позивачем не надано доказів транспортування придбаного у ТОВ «Елоніа» товару.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується реальне здійснення господарської операції з придбання товару в межах звичайної господарської діяльності суб'єктів господарювання, оплата вартості товару, правомірність формування даних податкового обліку на підставі первинних та інших документів бухгалтерського та податкового обліку, які відповідають вимогам закону.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (надалі - Закону N 996-XIV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону N 996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону N 996-XIV).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий облік у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У даному випадку, обставини справи та зібрані у ній докази у їх сукупності свідчать про те, що господарські операції позивача з його контрагентом мали товарний (реальний) характер, вчинені в межах та з метою господарської діяльності суб'єктів господарювання.

Як вбачається з довідки з ЄДРПОУ АБ №692436 основним видом діяльності позивача за КВЕД у перевіряємому періоді було: оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів.

Як свідчать обставини справи та установлено судом першої інстанції, між позивачем та ТОВ «Елоніа» було укладено договір поставки №14-1 від 14.07.14р., за умовами якого постачальник постачає та передає у власність покупцеві, а покупець приймає та оплачує товари окремими партіями. Кількість, часткове співвідношення, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна визначаються сторонами у накладних, які є невід'ємною частиною договору.

Під товаром слід розуміти деталями та приладдям для автотранспортних засобів (втулка амортизатора, підшипник, опора, ущілюнувач, датчик температури тощо).

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій з поставки товару, позивачем надано видаткові та податкові накладні, які відповідають вимогам ст. 9 Закону N 996-XIV (розкривають зміст та обсяг господарських операцій: містять назву отриманого товару; одиницю виміру; кількість; вартість; ПІП відповідальних осіб та їх підписи; печатки суб'єктів господарювання).

Оплата вартості отриманого товару здійснювалась у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками.

У податкового органу відсутні зауваження щодо відповідності документів вимогам закону.

Згідно з п. 1.6 Договору, з урахуванням укладення додаткової угоди №1 від 02.10.14р. до договору поставки №14-1 від 14.07.14р., поставка товару здійснюється зі складу постачальника за адресою: м. Київ, провулок Червоноармійський, 14.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що передача товару від постачальника покупцю здійснюється зі складу постачальника, вказаного у п. 1.6 Договору, і оформлюється накладено, яка підписується сторонами.

Як свідчать обставини справи, позивачем самостійно перевозився придбаний товар на власних транспортних засобах, що підтверджується подорожніми листами службового користування, які відповідають вимогам законодавства, а саме: містять марку автомобіля, на якому здійснювалось перевезення, прізвище водія, фактичний час роботи, загальний пробіг за день тощо. У графі особливі відмітки міститься інформація щодо пунктів навантаження та розвантаження товару, серед яких зазначена адреса ТОВ «Елоніа» (а.с. 145-154, том І).

На підтвердження можливості транспортування придбаного товару, позивачем надано копію свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів за ТОВ «Автонова-Д» марки VOLKSWAGEN, моделі TRANSPORTER (фургон маловантажний -В), марки CITROEN, моделі JUMPY (фургон маловантажний-В), марки ЗАЗ, моделі LANOS (фургон маловантажний -В).

Вказані обставини спростовують доводи апелянта про відсутність у позивача товарносупровідних документів.

Позивачем надано докази наявності у нього у перевіряємому періоді складських приміщень по вул. Сім'ї Хохлових, 9-а у м. Києві (договори оренди нежитлових приміщень від 29.12.12р. №29/12/2012 та від 29.12.14р. №29/12/2014; акти прийому - передачі нежитлових приміщень (а.с. 64-71, том І).

З наявних в матеріалах справи карток рахунку 281 вбачається, що придбаний у ТОВ «Елоніа» товар обліковувався на складі позивача.

Позивачем надано штатний розпис, з якого вбачається, що кількість працюючих на ТОВ «Автонова-Д» у 2014 році складає 25 осіб (а.с.62-63, том І).

Колегія суддів зазначає, що на момент взаємовідносин позивача з вказаним контрагентом такий був зареєстрований як юридична особа та платник податку на додану вартість, відомості стосовно зазначеного підприємства та його керівництва були зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а отже сумнівів щодо відсутності спеціальної правосуб'єктності у ТОВ «Елоніа» у позивача не виникало.

Анулювання свідоцтва платника ПДВ - ТОВ «Елоніа» мало місце після здійснення господарських операцій.

Як свідчать обставини справи та не заперечується податковим органом, ТОВ «Елоніа» декларувались податкові зобов'язання за господарськими відносинами з позивачем.

Податковим органом також не надано належних доказів на підтвердження фактичної відсутності у контрагента об'єктивної неможливості здійснення господарських операцій, або ж відсутності можливості залучення до виконання взятих на себе зобов'язань перед позивачем третіх осіб. Законодавство не виключає залучення до поставки товару третіх осіб. Якщо таке залучення має наслідком недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни, то це не може негативно впливати на податковий облік інших осіб за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Згідно з підпунктом 14.136 Податкового кодексу України підприємництво - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Розглядувана позиція випливає зі змісту підпункту 14.1.231 Податкового кодексу України, відповідно до якого розумна економічна причина (ділова мета) - розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, які мають розумну економічну причину.

У даному випадку, як свідчать матеріали справи та встановлено колегією суддів, придбаний у ТОВ «Елоніа» поставлявся позивачем на користь третіх осіб, що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними (а.с.159 - 244, том І) та виключає доводи апелянта про безтоварність господарської операції.

Податковим органом не доведено, що позивач та його контрагент при укладанні вказаної угоди мали умисел на її укладання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства; намірів їх на ухилення від оподаткування, безтоварність операції, неможливість її вчинення в силу відсутності основних засобів, персоналу, тощо.

Не заслуговують на увагу і покликання апелянта на податкову інформацію, отриману від територіальних органів за результатами співставлення даних Інтегрованої автоматизованої інформаційної системи «Податковий облік» по ТОВ «Елоніа», оскільки в рамках цього співставлення не досліджувались господарські операції позивача з ТОВ «Елоніа».

Також не заслуговують на увагу доводи податкового органу про те, що згідно номенклатури придбаного ТОВ «Елоніа» у жовтні 2014 року товару, товар який поставлявся на користь позивача у переліку відсутній, оскільки контролюючим органом не перевірялись поставки товару у інші, що перебували жовтню 2014 року, періоди. Доказів того, ТОВ «Елоніа» не мало товару для подальшої реалізації суду не надано.

Покликання апелянта на недобросовісність намірів ТОВ «Елоніа» у здійсненні господарських відносин не заслуговують на увагу, з огляду на те, що недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни (навіть якщо і мало місце) має правові наслідки саме для такого контрагента, адже порушення платником податків вимог податкового законодавства має персональний характер, тобто тягне за собою застосування заходів відповідальності саме для такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

В Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У Рішенні від 27 вересня 2010 року по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

У Рішенні від 22.01.2009 справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини наголошував на індивідуальній юридичній відповідальності за податкові правопорушення.

Згідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За наведених обставин та правових норм колегія, суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, підстави для задоволення апеляційної скарги - відсутні.

Керуючись ст.ст.195, 196, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

у х в а л и в:

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.07.17р. у справі №826/23018/15 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.07.17р. у справі №826/23018/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до вимог КАС України.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді : Глущенко Я.Б.

Чаку Є.В.

Повний текст ухвали складений: 18.10.17р.

Головуючий суддя

Судді: