Ухвала суду № 69589142, 17.10.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/12294/16 Головуючий у 1-й інстанції: Клименчук Н.М. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

17 жовтня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Мєзєнцева Є.І.

Чаку Є.В.

При секретарі: Марчук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2017 року у справі за адміністративним позовом Підприємства із 100% іноземним капіталом «ААЗ Трейдінг Ко» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2017 року адміністративний позов Підприємства із 100% іноземним капіталом «ААЗ Трейдінг Ко» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення, винесене Офісом великих платників податків ДФС України № 0001714209 від 25 липня 2016 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було вжито всіх можливих заходів для своєчасної сплати узгодженого зобов'язання із сплати земельного податку за грудень 2015 року, а несвоєчасне зарахування таких коштів на відповідні бюджетні рахунки відповідача не може слугувати підставою для нарахування штрафних санкцій.

Мотивуючи свою апеляційну скаргу, відповідач зазначив, що прийняте ним податкове повідомлення-рішення є правомірним.

З таким висновком апелянта не можна погодитися.

Судовою колегією встановлено, що позивач являється платником земельного податку, та подає декларацію з плати за землю за земельну ділянку, що знаходиться у Святошинському районі міста Києва по вулиці Екскаваторна, 37-А.

Офісом великих платників податків ДФС України проведено камеральну перевірку Підприємства з 100% іноземним капіталом «ААЗ Трейдінг Ко» з питань несвоєчасної сплати земельного податку за грудень 2015 року.

За результатами перевірки складено Акт від 04 липня 2016 року № 875/28-10-42-09/21622958, яким встановлено, що Підприємством з 100% іноземним капіталом «ААЗ Трейдінг Ко» в порушення п. 57.1 ст. 57 п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України несвоєчасно сплачено самостійно визначені грошові зобов'язання по земельному податку за грудень 2015 року на суму 10 073,05 грн. згідно поданої податкової декларації з плати за землю за 2015 рік від 03 лютого 2015 року №9008192500 та донарахування податку за грудень 2015 року в сумі 1 521,75грн. згідно уточнюючої податкової декларації від 28 вересня 2015року №9199285252, кількість днів затримки - 20 днів.

Не погодившись із висновками податкового органу, викладеними в акті перевірки, позивачем 12 липня 2016 року до Офісу великих платників податків ДФС України подано заперечення на акт перевірки, за результатами розгляду якого, листом від 20 липня 2016 року № 157414/10/28-10-42-8-47 позивачу повідомлено про відповідність висновків акту камеральної перевірки вимогам законодавства.

На підставі висновків зазначеного Акту перевірки Офісом великих платників податків ДФСУ 25 липня 2016 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0001714209, яким на підставі статті 126 Податкового кодексу України за затримку сплати узгодженого зобов'язання, з земельного податку з юридичних осіб, на 20 календарних днів, нараховано штрафні санкції у розмірі 1 158,05грн.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Обговорюючи правомірність рішення відповідача щодо нарахування позивачу податкового зобов'язання із земельного податку, судова колегія зважає на таке.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У відповідності до п.п. 16.1.4 п. 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 126.1. статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно п. 287.1. статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У відповідності до статті 285 Податкового кодексу України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Положеннями п.286.2. статті 286 Податкового кодексу України встановлено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Відповідно до п. 287.3. статті 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугували висновки податкового органу щодо несвоєчасної сплати зобов'язання по земельному податку за грудень 2015 року, зокрема таку суму сплачено лише 19 лютого 2016 року, хоча граничний термін сплати зобов'язання настає 30 січня 2016 року.

Однак, згідно декларації від 03 лютого 2015 року №9008192500 та уточнюючої декларації від 28 вересня 2015 року №9199285252, позивачем було самостійно визначено суму грошового зобов'язання із сплати земельного податку за грудень 2015 року на загальну суму 11 595,00грн. із граничним терміном сплати - 30 січня 2016 року.

Так, відповідно до наявної в матеріалах справи копії платіжного доручення від 21 січня 2016 року № 5417, Підприємством з 100% іноземним капіталом «ААЗ Трейдінг Ко» сплачено зобов'язання з земельного податку за грудень 2015 року в розмірі 11 595,00 грн.

Проте, дану суму зобов'язання підприємством було сплачено на рахунки ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві.

При цьому, платника податку було переведено з 01 січня 2016 року на облік до Офісу великих платників податків ДФС України, про що було повідомлено позивача заздалегідь. Відтак, земельний податок повинен сплачуватися на рахунок офісу в розрізі районів міста.

Позивач, дізнавшись про не зарахування сплаченого зобов'язання з податку на землю за грудень 2015 року, листом від 25 січня 2016 року звернувся до ДПІ у Святошинському районі із проханням зарахувати сплачений на рахунки ДПІ земельний податок перерахувати на рахунки Офісу великих платників податків.

Відповідно до статті 109 ПК України, податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Тобто, настання відповідальності, передбаченої статтею 126 ПК України, можливе лише за умови встановлення ознак податкового правопорушення, які визначені статтею 109 ПК України, в діяннях особи, що до неї притягається. В даному випадку протиправність має полягати, зокрема, в несплаті платником податку узгодженої суми грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом.

Проте, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає, що оскільки податкове зобов'язання щодо плати за землю сплачується за місцезнаходженням земельної ділянки, то сплата зобов'язання відповідно до платіжного доручення від 21 січня 2016 року № 5417 на рахунок ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві є належним доказом своєчасного погашення узгодженого зобов'язання, а несвоєчасне зарахування таких коштів на відповідний бюджетний рахунок Офісу великих платників податків ДФС України не може слугувати підставою для нарахування штрафних санкцій на підставі статті 126 ПК України.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001714209 від 25 липня 2016 року, винесеного Офісом великих платників податків ДФС України, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя: Файдюк В.В.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Чаку Є.В.

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Чаку Є.В.