Ухвала суду № 69589066, 18.10.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Борзаниця С.В.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

.

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2017 року справа №812/1095/16

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді: Шишова О.О., суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3, розглянувши в письмовому провадженні апеляційні скарги ОСОБА_4, ОСОБА_5 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2017 р. у справі № 812/1095/16 (головуючий І інстанції Борзаниця С.В.) за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_4 до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, Білокуракинської районної державної адміністрації треті особи Луганська обласна державна адміністрація, Відкрите акціонерне товариство "Білокуракинський" про визнання права на отримання земельної ділянки, неправомірною бездіяльності, зобовязання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_4 до Білокуракинської районної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, в якому остаточно просили:

- визнати неправомірною бездіяльність суб'єкта владних повноважень - Білокуракинської районної державної адміністрації щодо не розгляду заяв від 28.01.2014, повторних заяв від 15.07.2016 ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_4 про виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки відповідно до сертифікатів на право на земельну частку (пай) серії ІІА № НОМЕР_1, , здійснення повноважень, пов'язаних з приватизацією земель радгоспу «Білокуракинський», а саме: щодо невиконання ст.ст. 34, 19 Конституції України, Земельного кодексу України, ЗУ «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі», відмови у включенні у списки пайщиків та видачі рішення про виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) радгоспу «Білокуракинський», правонаступником якого є ВАТ «Білокуракинський», не прийняття рішення (розпорядження) про надання (узгодження) ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_4 земельних ділянок із земель радгоспу «Білокуракинський», переданих в оренду ВАТ «Білокуракинський»;

- зобов'язати Білокуракинську районну державну адміністрацію включити позивачів: ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_4 в списки осіб, що мають право на земельну частку(пай) в ВАТ «Білокуракинський» колишнього радгоспу «Білокуракинський», та повторно розглянути Білокуракинською районною державною адміністрацією питання щодо виділення позивачам ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_4 у власність земельних ділянок в межах земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства із земель радгоспу «Білокуракинський»;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Луганській області як державного органу, наділеного повноваженнями щодо розпорядження землями державної власності з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин, щодо не розгляду заяв ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_4 від 28.01.2014, повторних заяв від 15.07.2016 і неприйняття рішення по суті;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Луганській області розглянути заяву від 28.01.2014, повторні заяви від 15.07.2016р. ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_4 щодо видачі позивачам сертифікатів на право на земельні частки (паї) та прийняти рішення по суті, а саме: надати дозвіл на розробку проектної документації щодо відведення у власність земельної ділянки із земель радгоспу «Білокуракинський».

На обґрунтування позову зазначено, що позивачі, як колишні працівники радгоспу «Білокуракинський» пішли на пенсію після роботи в радгоспі, отримали право на земельну частку (пай) у складі земель, які перебували у колективній власності радгоспу. Однак позивачі звільнилися з радгоспу через багаторічну невиплату заробітної плати, у зв'язку з чим не були включені до числа осіб, які отримали право на земельну частку (пай) у колективній власності радгоспу, а тому не набули права на земельну частку (пай) з причин, що не залежали від їх волі.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду провадження по справі закрито. Суд першої інстанції виходив з того, що Білокуракінська РДА згідно з договором оренди від 13 березня 2009 року передала радгоспу Білокуракинський в оренду земельні ділянки строком до 2018 року та 2057 року (рілля, багаторічні насадження, землі меліоративної підготовки, садозахисні лісосмуги) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Суд дійшов висновку, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації), оспорювання правомірності набуття фізичною особою права на земельну ділянку має вирішуватися у порядку цивільної юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

З постановою суду першої інстанції не погодився позивач та звернувся з апеляційною скаргою у якій вказав, що у справі, що розглядається, спір виник щодо правомірності дій відповідачів щодо відмови позивачам про надання їм у користування земельних ділянок як колишнім працівникам радгоспу Білокуракинський. Вважали, що такийспір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Просили суд скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду або відкрити провадження по справі.

По справі розглядаються апеляційні скарги ОСОБА_4, ОСОБА_5 по яким були відкриті апеляційне провадження.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Відповідно позовній заяві предметом спору є оскарження дій Білокуракинської районної державної адміністрації щодо не розгляду заяв про виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки відповідно до сертифікатів на право на земельну частку, не здійснення повноважень, пов'язаних з приватизацією земель, зобов'язання відповідача включити позивачів в списки осіб, що мають право на земельну частку(пай) в ВАТ «Білокуракинський» колишнього радгоспу «Білокуракинський», та повторно розглянути питання щодо виділення у власність земельних ділянок в межах земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства із земель радгоспу «Білокуракинський».

ОСОБА_7 позивачі просять визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Луганській області як державного органу, наділеного повноваженнями щодо розпорядження землями державної власності з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин, щодо не розгляду заяв і неприйняття рішення по суті та зобовязання його прийняти рішення по суті.

Колегія суддів зазначає, що вирішення питань щодо виділення в натурі земельних ділянок має певну процедуру.

Так, абзацем 2 пункту 8 Перехідних положень ЗК України передбачено, що члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств та працівники державних і комунальних закладів освіти, культури та охорони здоров'я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонери з їх числа, які на час набрання чинності цим Кодексом не приватизували земельні ділянки шляхом оформлення права на земельну частку (пай), мають право на їх приватизацію в порядку, встановленому статтями 25 та 118 цього Кодексу. В сільськогосподарських акціонерних товариствах право на земельну частку (пай) мають лише їх члени, які працюють у товаристві, а також пенсіонери з їх числа.

Частини 1, 2 Статті 25 ЗК України встановлюють, що при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров'я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю).

Рішення про приватизацію земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій приймають органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень за клопотанням працівників цих підприємств, установ та організацій.

Частина 3 статті 118 ЗК України встановлює, що громадяни працівники державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонери з їх числа, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні цих підприємств, установ та організацій, звертаються з клопотанням про приватизацію цих земель до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 122 ЗК України передбачено, що районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:

а) ведення водного господарства;

б) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті;

в) індивідуального дачного будівництва.

Крім того, порядок вирішення питань щодо виділення в натурі земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) передбачено частиною 1 статті 3 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) яка встановлює, що підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.

Не вдаючись в питання наявності порушень в дотриманні позивачами певної процедури та наявності чи відсутності права позивачів на отримання земельної ділянки в натурі, колегія суддів звертає увагу що позивачі оскаржують бездіяльність районної державної адміністрації та Головного управління Держгеокадастру у Луганській області та недотримання ними певного порядку зазначеної в перелічених вище нормах Законів та ЗК України щодо виділення позивачам земельних часток (паїв) у натурі.

Суд першої інстанції, обґрунтовуючи, що спір підлягає розгляду в поряду цивільного судочинства посилається на рішення Верховного суду України від 25 травня 2016 № 21-1204а16, який зазначив, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації), оспорювання правомірності набуття фізичною особою права на земельну ділянку має вирішуватися у порядку цивільної юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

При цьому суд першої інстанції зазначив, що земельна ділянка, на яку претендують позивачі, відповідно договору оренди знаходиться у користуванні ВАТ «Білокуракінсьий», тобто рішення щодо передачу земельної ділянки в оренду, вичерпало свою з моменту його прийняття а тому спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Проте, в даному випадку, посилання суду першої інстанції на рішення Верховного суду України від 25 травня 2016 № 21-1204а16 є недоречним, оскільки в справі що розглянув Верховний суд позовні вимоги стосуються оскарження рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду, тобто дійсно ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації.

В справі що розглядається позивачі не оскаржують рішення субєктів владних повноважень щодо передачі земельної ділянки в оренду та не оспорюють правомірність набуття особою права на земельну ділянку.

В даному випадку позивачами оскаржуються саме бездіяльність районної державної адміністрації та Головного управління Держгеокадастру у Луганській області щодо розгляду заяв про надання права на земельну частку (паю) та виділення її у натурі (на місцевості) та недотримання відповідачами процедури вирішення питання про надання права на земельну частку (паю) та виділення її у натурі (на місцевості).

Колегія суддів також звертає увагу, що в цій справі первинним є спір з субєктами владних повноважень, який ґрунтується на протиправності бездіяльності відповідачів, як субєктів, наділених владними функціями приймати рішення про надання прав на земельні ділянки, а не спір про право на земельну ділянку з ВАТ «Білокуракінський».

Враховуючи, що позивачами оскаржується недотримання субєктами владних повноважень процедури розгляду заяв про надання права на земельну частку (паю) та виділення її у натурі (на місцевості), то при таких обставинах спір є публічно-правовим.

Подібний підхід у питанні про визначення юрисдикції висловив Верховний суд України в рішенні від 25 квітня 2016, № 21-3197а16. Так, ВСУ зазначив, що позовні вимоги Товариства ґрунтуються на протиправності дій Держреєстратора як субєкта, наділеного владними функціями приймати рішення про державну реєстрацію прав, у звязку з недотриманням ним вимог Порядку, а саме проведення державної реєстрації права власності на спірне майно ?…?. Тобто, у цій справі спір про право відсутній, а дослідженню підлягають виключно владні, управлінські рішення та дії Держреєстратора, який у межах спірних правовідносин діє як субєкт владних повноважень.

Тобто, при визначенні юрисдикції слід виходити з характеру правовідносин, які виникли між позивачем та субєктом владних повноважень.

В даному випадку позивачі оскаржують виключно владні, управлінські дії, чи бездіяльність районної державної адміністрації та Держгеокадастру.

В підтвердження зазначеної позиції, колегія суддів посилається на рішення Верховного суду України від 15 листопада 2016, № 21-3030а16, згідно якого суд розглянув спір до реєстраційної служби, яка здійснила реєстрацію права оренди земельних ділянок, на які вже зареєстровано таке право позивача, чим допустила подвійну реєстрацію права оренди. Тобто, по справі вирішувалось питання дотримання субєктом владних повноважень процедурних питань, встановлених Законом № 1952-IV «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень». При цьому слід звернути увагу, що на цю земельну ділянку претендувала інша особа.

ОСОБА_7, по справі від 30 березня 2016, № 21-1434а15, яка була розглянута Верховним судом України спір полягав в тому, що між Позивачем і ТОВ укладено договір оренди належної позивачу земельної ділянки (паю). Цей договір зареєстрований відділом Держземагентства. Пізніше Позивач дізналася про те, що Реєстраційна служба зареєструвала право оренди зазначеної земельної ділянки на підставі договору оренди, який нібито укладений між нею і іншим ОСОБА_7 чином, існувала подвійна реєстрація прав оренди однієї й тієї ж земельної ділянки за різними правонабувачами.

Верховний суд також розглянув цей спір в порядку адміністративного судочинства дослідивши, дотримання відповідачем субєктом владних повноважень, процедури реєстрації права оренди земельної ділянки.

При цьому, незважаючи, що в наведених справах відповідачем є державний реєстратор а не місцева державна адміністрація чи Держгеокадастр, ці справи використані з огляду на висловлений підхід Верховного суду України, щодо розмежування юрисдикції, а саме виходячи з характеру правовідносин.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «субєкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший субєкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

Колегія суддів приходить до висновку, що оскільки позивачі оскаржують виключно владні, управлінські дії, чи бездіяльність Білокуракинської районної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру у Луганській області як державних органів, наділених повноваженнями щодо розпорядження землями державної власності з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин, то даний спір носить характер публічно-правового який підлягає розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Пунктом 3 частини 1 статті 199 КАС України встановлено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду;

Пунктом 4 частини 1 статті 202 КАС України встановлено, що підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції приймаючи рішення про закриття провадження допустив порушення норм процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно задовольнити, рішення скасувати в справу направити для продовження розгляду.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 197, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_4 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2017 р. у справі № 812/1095/16 задовольнити.

Ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2017 р. у справі № 812/1095/16 скасувати.

Справу № 812/1095/16 за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_4 до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, Білокуракинської районної державної адміністрації, треті особи Луганська обласна державна адміністрація, Відкрите акціонерне товариство "Білокуракинський" про визнання права на отримання земельної ділянки, неправомірною бездіяльності, зобовязання вчинити певні дії направити до Луганського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту постановлення і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийсуддяО.О.Шишов

СуддіІ.В.Сіваченко

ОСОБА_3