Ухвала суду № 69588939, 10.10.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"10" жовтня 2017 р.

справа № 804/1963/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Юрко І.В., суддів: Гімона М.М., Чумака С. Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 липня 2017 року у справі №804/1963/17 за позовом Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач 21.03.2017 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС, в якому просив визнати противоправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.04.2016 року №0000094801 в частині суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 1252435,61 грн., в тому числі за податковими зобов’язаннями у розмірі 834957,07 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 417478,54 грн..

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 липня 2017 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління ДФС №0000094801 від 15.04.2016 року в частині суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 1252435,61 грн., в тому числі за податковими зобов’язаннями у розмірі 834957,07 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 417478,54 грн..

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове пос рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до частини четвертої статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, та явка яких у відповідності до статті 120 Кодексу адміністративного судочинства України не визнавалась судом обов’язковою, не перешкоджає судовому розгляду справи.

За нормами пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, так як не прибула жодна з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля» є юридичною особою (код ЄДРПОУ 00178353), зареєстрований у виконкомі Павлоградської міської Ради народних депутатів з 02.04.1997 року, є платником податків, в т.. ПДВ.

Відповідач - Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби є суб’єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.

В період з 15.02.2016 року по 11.03.2016 року СДПІ з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління ДФС, (правонаступником якої є Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби) проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» з питання дотримання вимог податкового законодавства України, правильності, повноти нарахування та своєчасності сплати податків до бюджету при фінансово-господарських взаємовідносинах з підприємствами за період з 01.01.2015 року по 31.10.2015 року, за результатами якої 24.03.2016 pоку складено акт №54/28-01-48-00178353 (а.с.86-116 т.1).

За висновками акту перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України (в редакції на момент здійснення господарських операцій) завищено податковий кредит на загальну суму ПДВ - 10650938,71 грн., у т.ч. по періодах:

- січень 2015 року на загальну суму ПДВ 256400,10 грн.;

- лютий 2015 року на загальну суму ПДВ 339515,00 грн.;

- березень 2015 року на загальну суму ПДВ 756805,09 грн.;

- квітень 2015 року на загальну суму ПДВ 382411,24 грн.;

- травень 2015 року на загальну суму ПДВ 295291,46 грн.;

- червень 2015 року на загальну суму ПДВ 533310,02 грн.;

- липень 2015 року на загальну суму ПДВ 620050,91 грн.;

- серпень 2015 року на загальну суму ПДВ 1429647,56 грн.;

- вересень 2015 року на загальну суму ПДВ 1472203,57 грн.;

- жовтень 2015 року на загальну суму ПДВ 4565303,76 грн..

На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом 15.04.2016 року винесено податкове повідомлення-рішення №0000094801, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість за податковим зобов’язанням у сумі 10650938,71 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 5325469,36 грн. (а.с.18-19 т.1).

Позивач, не погодившись з таким податковим повідомленням-рішенням в частині суми грошового зобов’язання з ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 1252435,61 грн. (основне зобов’язання - 834957,07 грн., штрафні санкції - 417478,54 грн.), які донараховані по невизнаним податковою службою господарськм операціям з контрагентами позивача: ПП «Форсайд-Т», ТОВ «ФБС ВЕЛЕС», ТОВ «ЛЕСПРОМСНАБ», ТОВ - фірма «Дніпро-Контракт», оскаржив податкове повідомлення-рішення в цій частині до суду.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив із того, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, на підставі яких позивачем задекларовано грошові зобов’язання з податку на додану вартість (договори, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, тощо). Складені контрагентом податкові накладні відповідають вимогам законодавства України стосовно форми і порядку їх оформлення, а придбані позивачем товари та послуги використані у власній господарській діяльності, що не заперечується матеріалами перевірки.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’ємів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту, як зазначено в п.198.1 «а» ст.198 Податкового кодексу України, виникає в тому числі у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Приписами п.198.6 ст.198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Приписами статті 9 вказаного Закону України визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 року №969, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість

Згідно п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Пунктом 201.6 ст.201 ПК України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов’язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Отже, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

З наведеного вище можно зробити висновок, що податковий кредит для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

У перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з ПП «Форсайд-Т», ТОВ «ФБС ВЕЛЕС», ТОВ «ЛЕСПРОМСНАБ», ТОВ -фірма «Дніпро-Контракт». Саме по цим контрагентам позивачем оскаржується ППР, тобто в частині суми грошового зобов’язання з ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) з вказаними контрагентами у розмірі 1252435,61 грн. (основне зобов’язання - 834957,07 грн., штрафні санкції - 417478,54 грн.), та господарські операції з якими податковою службою визначені як нереальні.

Так, 21.07.2015 року між Приватним акціонерним товариством «ДТЕК Павлоградвугілля» (покупець) та ПП «Форсайд-Т» (постачальник) укладено договір поставки №1932-ПУ, відповідно до умов якого постачальник зобов’язався поставити у власність покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення в асортименті, кількості, в терміни, за ціною і з якісними характеристиками, узгодженими сторонами в договорі та специфікаціях (а.с.1-6 т.2). ПП «Форсайд-Т» зареєстрований як платник податків, в тому числі ПДВ (а.с.191 т.2).

На підтвердження реальності господарських операцій позивачем під час перевірки та до матеріалів справи надані наступні документи:

- специфікації (а.с.7, 14, 25, 35, 43, 52, 60, 68, 76, 84, 92, 100, 108, 116, 124, 132, 140, 148, 156, 164, 172, 180 т.2);

- витяг з єдиного реєстру податкових накладних (а.с.8 т.2);

- податкові накладні (а.с. 9, 19, 30, 38, 47, 55, 63, 71, 79, 87, 95, 103, 111, 119, 127, 135, 143, 151, 159, 167, 175 т.2);

- видаткові накладні (а.с.10, 20, 31, 39, 48 56, 64, 72, 80, 88, 96, 104, 112, 120, 128, 136, 144, 152, 160, 168, 176 т.2);

- акти приймання-передачі (а.с.11, 21, 32, 40, 49, 65, 73, 81, 89, 97, 105, 113, 121, 129, 137, 145, 153, 161, 169, 177 т.2);

- акти приймання продукції (а.с.13, 23-24, 34, 42, 51, 57, 59, 67, 75, 83, 91, 99, 107, 115, 123, 131, 139, 147, 155, 163, 171, 179 т.2);

- товарно-транспортні накладні (а.с.15, 26-27, 36, 44, 53, 61, 69, 77, 85, 93, 101, 109, 117, 125, 133, 141, 149, 157, 165, 173, 181 т.2);

- прибуткові ордери (а.с.17, 18, 28, 29, 37, 45, 46, 54, 62, 70, 78, 86, 94, 102, 110, 118, 126, 134, 142, 150, 158, 166, 174, 182 т.2).

Оплата за поставлений товар проводилась у безготівковому вигляді, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.12, 22, 33, 41, 50 58, 66, 74, 82, 90, 98, 106, 114, 122, 130, 138, 146, 154, 162, 170, 178 т.2).

Отримані позивачем під час вказаної вище господарської операції ТМЦ використані ним в подальшому в своїй господарський діяльності, що апелянтом не заперечується та не спростовується.

На підтвердження використання у своїй господарській діяльності придбаних у контрагента ТМЦ позивачем до матеріалів справи надані наступні документи:

- накладні-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (а.с.2, 6, 7, 30-58, 69-89, 117-141 т.3);

- матеріальні звіти (а.с.3-4, 8-28 т.3);

- акти на списання ТМЦ (а.с.59-67, 90-115, 142-175 т.3).

Крім того, 01.12.2014 року між ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» (покупець) та ТОВ «ФБС ВЕЛЕС» (постачальник) укладено договір поставки №1651-ПУ, відповідно до умов якого постачальник зобов’язався поставити у власність покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення в асортименті, кількості, в терміни, за ціною і з якісними характеристиками, узгодженими сторонами в договорі та специфікаціях (а.с.177-189 т.3). ТОВ «ФБС ВЕЛЕС» зареєстрований як платник податків, в тому числі ПДВ (а.с.28 т.4).

На підтвердження реальності господарських операцій позивачем під час перевірки та до матеріалів справи надані наступні документи:

- специфікації (а.с.191, 192, 199, 207, 215, 223, 231 т.3);

- витяг з Єдиного реєстру податкових накладних (а.с.193 т.3);

- податкові накладні (а.с.194, 202, 210, 218, 226 т.3);

- видаткові накладні (а.с.195, 203, 211, 219, 227 т.3);

- акти приймання продукції (а.с.198, 206, 214, 222, 230 т.3);

- товарно-транспортні накладні (а.с.200, 208, 216, 224, 232 т.3);

- прибуткові ордери (а.с.201, 209, 217, 225, 233 т.3).

Оплата за поставлений товар проводилась у безготівковому вигляді, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.196, 197, 204, 205, 212, 213, 220, 221, 228, 229 т.3).

Отримані позивачем під час вказаної вище господарської операції ТМЦ використані ним в подальшому в своїй господарський діяльності, що апелянтом не заперечується та не спростовується.

На підтвердження використання у господарській діяльності придбаних у контрагента ТМЦ позивачем до матеріалів справи надані наступні документи:

- накладні-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (а.с.236-241, 250, 261 т.3);

- матеріальні звіти (а.с.251-259, 262-267 т.3);

- акти на списання ТМЦ (а.с.242-248 т.3);

- журнали обліку ТМЦ (а.с.3-8 т.4).

Також, 02.03.2015 року між ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» (покупець) та ТОВ «ЛЕСПРОМСНАБ» (постачальник) укладено договір поставки №1815-ПУ, відповідно до умов якого постачальник зобов’язався поставити у власність покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення в асортименті, кількості, в терміни, за ціною і з якісними характеристиками, узгодженими сторонами в цьому договорі та специфікаціях (а.с.51-58 т.4). ТОВ «ЛЕСПРОМСНАБ» зареєстрований як платник податків, в тому числі ПДВ (а.с.237 т.4).

На підтвердження реальності господарських операцій позивачем під час перевірки та до матеріалів справи надані наступні документи:

- специфікації (а.с.60, 61, 67, 74, 82, 92, 101, 109 т.4);

- витяг з Єдиного реєстру податкових накладних (а.с.62 т.4);

- податкові накладні (а.с.63, 70, 77, 88, 95, 105 т.4);

- видаткові накладні (а.с.64, 71, 78, 89, 96, 106 т.4);

- акти приймання продукції (а.с.66, 73, 81, 91, 100, 108 т.4);

- товарно-транспортні накладні (а.с.68, 75, 83, 93, 102, 110 т.4);

- прибуткові ордери (а.с.69, 76, 84, 85, 86, 87, 94, 103, 104, 111 т.4).

Оплата за поставлений товар проводилась у безготівковому вигляді, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.65, 72, 79, 80, 90, 97, 98, 99, 107 т.4).

Отримані позивачем під час вказаної вище господарської операції послуги ТМЦ використані ним в подальшому в своїй господарський діяльності, що апелянтом не заперечується та не спростовується.

На підтвердження використання у господарській діяльності придбаних у контрагента ТМЦ позивачем надані наступні документи:

- накладні-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (а.с.113-124, 139, 144-152, 158-161, 165-175, 209-212 т.4);

- звіти про рух ТМЦ (а.с.125-127 т.4);

- акт на списання ТМЦ (а.с.128-137, 153-154, 213-216 т.4);

- матеріальний звіт (а.с.140-142, 155-156, 162-163, 176-207 т.4);

- журнал реєстрації переміщення транспортніх засобів та ТМЦ (а.с.221-225 т.4);

- журнал обліку ТМЦ (а.с.226-229 т.4).

Далі, 30.07.2015 року між ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» та ТОВ фірма «Дніпро-Контракт» укладено договір поставки №1944-ПУ, відповідно до умов якого постачальник зобов’язався поставити у власність покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення в асортименті, кількості, в терміни, за ціною і з якісними характеристиками, узгодженими сторонами в цьому договорі та специфікаціях (а.с.39-44 т.5). ТОВ фірма «Дніпро-Контракт» зареєстрований як платник податків, в тому числі ПДВ (а.с.131 т.6).

На підтвердження реальності господарських операцій позивачем під час перевірки та до матеріалів справи надані наступні документи:

- специфікації (а.с.45, 46, 47, 48, 58, 65, 72, 79, 95 т.5);

- витяг з Єдиного реєстру податкових накладних (а.с.53 т.5);

- податкові накладні (а.с.54, 61, 68, 75, 82, 91, 98, 107, 116, 125, 130, 135, 145 т.5);

- видаткові накладні (а.с.55, 62, 69, 76, 83, 92, 99, 108, 117, 126, 131, 136, 146 т.5);

- акти приймання продукції (а.с.57, 64, 71, 78, 94, 149 т.5);

- акти приймання-передачі (а.с.128, 133, 148 т.5);

- товарно-транспортні накладні (а.с.59, 66, 73, 80, 87, 96, 101, 110, 119, 138 т.5);

- прибуткові ордери (а.с.60, 67, 74, 81, 88, 97, 102, 111, 120, 129, 134, 139-140, 150 т.5).

Оплата за поставлений товар проводилась у безготівковому вигляді, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.56, 63, 70, 77, 84, 85, 93, 100, 109, 118, 127, 132, 137, 147 т.5).

Отримані позивачем під час вказаної вище господарської операції послуги ТМЦ використані ним в подальшому в своїй господарський діяльності, що апелянтом не заперечується та не спростовується.

На підтвердження використання у господарській діяльності придбаних у контрагента ТМЦ позивачем надані наступні документи:

- накладні-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (а.с.181, 184-193, 208, 213, 214, 219, 220 т.5);

- акти на списання ТМЦ (а.с.194-202, 209-211, 221-223 т.5);

- наряди на виконання ремонтних робіт (а.с.182, 203-206, 215-217, 224, 225 т.5);

-журнали реєстрації переміщення транспортніх засобів та ТМЦ (а.с.159-164, 165-167, 172-177 т.5);

- журнал обліку ТМЦ (а.с.168-171 т.5);

Таким чином, у позивача наявні всі необхідні первинні документи, на підставі яких позивачем задекларовано грошові зобов’язання з податку на додану вартість (договори, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, тощо).

Складені контрагентом податкові накладні відповідають вимогам законодавства України стосовно форми і порядку їх оформлення, а придбані позивачем товари та послуги використані у власній господарській діяльності, що підтверджується матеріалами перевірки та не спростовано відповідачем.

Апелянтом не заперечується та не спростовується той факт, що зазначені вище податкові накладні та видаткові накладні зареєстровані у встановленому законом порядку в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних, а також того факту, що вказані вище контрагенти позивача є платниками податку на додану вартість та сплачують його, з Єдиного державного реєстру підприємств не виключені, податкову адресу не змінювали.

Вся зазначена вище первинна документація містить усі необхідні реквізити, передбачені п.п.1, 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», у тому числі зазначено найменування продукції, об’єми постачання, виконавці, печатки, суми коштів, що сплачені на виконання угод та т.і..

В акті перевірки не зазначено про випадки ненадання підприємством під час перевірки на запити податкового органу первинних документів, як і не зазначено про витребування податковим органом у позивача під час перевірки будь-яких документів. При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов’язаннях платника податків у зв’язку з його господарською діяльністю мали місце (ухвала ВАСУ від 20.01.2015 року № К/800/15312/13).

Таким чином, вказані первинні документи бухгалтерського та податкового обліку підтверджують реальність та здійснення господарських опреацій між позивачем та його контрагентами у перевіряємий період. Весь обсяг документів, наданих позивачем, є достатнім і свідчить про реальне настання правових наслідків, що обумовлені спірними угодами.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем правомірно сформовано у спірному періоді валові витрати під час здійснення фінансово-господарських операцій, а також, позивач мав право віднести до складу податкового кредиту суму ПДВ, сплачену у складі вартості товарів (робіт, послуг) по даних взаємовідносинах.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання податкового органу на порушення податкового законодавства контрагентами позивача та зазначає, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентами платника податку.

Правова позиція Верховного Суду України у розглядуваній категорії спорів, відображена, зокрема, в постанові від 31.01.2011 року № 14/11 у справі за позовом закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської ОДПІ в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Так, за тотожних обставин та на підставі вказаних норм закону Верховний Суд України дійшов висновку про те, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб’єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Таким чином, зобов’язання контрагентів позивача не спричиняють цивільно-правових чи податкових наслідків для позивача, так само позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства вчинені його контрагентами.

Крім того, податковий орган в акті перевірки посилається на те, що контрагенти позивача не мають достатніх трудових ресурсів та достатніх складських приміщень для здійснення основного виду діяльності.

Колегія суддів не приймає до уваги таке посилання контролюючого органу, оскільки позивач не має законодавчо визначених повноважень на здійснення контролю фінансово-господарської діяльності свого контрагента та дотримання ним вимог законодавства, при укладенні відповідних договорів. Позивачем при укладені договору із контрагентами всіма доступними йому способами було перевірено податкову правосуб’єктність таких контрагентів, а саме наявність статутних документів, взяття на облік в якості платника податків в податковому органі, тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби не доведено правомірність податкового повідомлення-рішення №0000094801 від 15.04.2016 року в частині суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 1252435,61 грн., в тому числі за податковими зобов’язаннями у розмірі 834957,07 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 417478,54 грн.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення адміністративного позову.

Згідно частини першої статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Керуючись статтями 160, 167, 184, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 липня 2017 року у справі №804/1963/17 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 липня 2017 року у справі №804/1963/17 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції постановлена в порядку письмового провадження, набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя: І.В. Юрко

Суддя: М.М.Гімон

Суддя: С.Ю. Чумак