Постанова № 69588712, 11.10.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Баранник Н.П.

суддів: Чабаненко С.В. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Спірічева Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в м. Дніпрі на постанову Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 13 березня 2017 року у справі № 204/6716/16-а (2-а/204/6/17) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора 7 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в м. Дніпрі Департаменту патрульної поліції Солодовника Євгена Григоровича про скасування постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом в якому просив:

- визнати незаконною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення від 11.10.2016 року серії АР №019972, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП;

- провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях позивача складу правопорушення.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що при розгляді справи відповідачем не були з'ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в діях позивача є ознаки складу правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП.

Постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська області від 13 березня 2017 року позов задоволено частково. Суд скасував оскаржену позивачем постанову про притягнення до адміністративної відповідальності, в задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції встановив, що позивач, проїжджаючи перехрестя, не змінював напрямку свого руху, рухався по криволійній траєкторії головної дороги, а тому і не подавав сигналу попередження повороту. За встановлених обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Департаментом патрульної поліції Управління патрульної поліції в м. Дніпрі була подана апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції. В скарзі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального права, що полягає у неналежній оцінці доказів, просить постанову суду скасувати та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована незгодою з висновками суду першої інстанції про недоведеність факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.122 КУпАП.

Позивач у судовому засіданні заперечував проти вимог апеляційної скарги, прохав залишити рішення суду першої інстанції без змін. Подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких посилається на безпідставність вимог скаржника.

Відповідач та особа, що подала апеляційну скаргу були повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, своїх представників для участі в судовому засіданні не направили.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що 11.10.2016 року інспектором 7 роти 3 батальйону УПП в м. Дніпрі Солодовником Є.Г. винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії АР №019972 (а.с.6) відносно ОСОБА_1.

За фабулою постанови, 11.10.16 о 22.30 в м. Дніпро на перехресті пр. І.Мазепи та вул. Орловської, водій ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом SEAT IBIZA номерний знак НОМЕР_1, здійснюючи поворот, не подав сигнал попередження повороту відповідного напрямку, чим порушив п.9.2 "Б" Правил дорожнього руху України.

Позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень.

Правомірність та обґрунтованість вказаної постанови є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи в частині адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено факт скоєння позивачем правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.122 КУпАП.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до п.9.2 "Б" Правил дорожнього руху України, водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом.

Згідно із ч.2 ст.122 КУпАП, порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Отже, порушення правил користування попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку створює склад правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.122 КУпАП.

Статтею 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

З дослідженого відеозапису, зробленого нагрудною відеокамерою патрульного поліції, чітко вбачається, що водій, в даному випадку позивач, керуючи автомобілем SEAT IBIZA, змінюючи напрямок руху транспортного засобу на перехресті вправо, не включив сигнал світлового покажчика повороту відповідного напрямку.

Вказаний відеозапис, був наданий відповідачем до суду першої інстанції, та у розумінні положень ст.251 КУпАП є доказом у справі про адміністративне правопорушення, і підтверджує факт скоєння позивачем правопорушення, за вчинення якого його було притягнуто до відповідальності.

Фото, на які посилався суд першої інстанції, роблячи висновок, що позивач не змінював напрямку руху, оскільки рухався по криволійній траєкторії головної дороги, фіксують місце, де було зупинено автомобіль позивача, а не місце скоєння правопорушення, що чітко видно на відеозаписі. До того ж суд не обґрунтував у своєму рішенні підстав врахування лише одних доказів - фото, та підстав не врахування інших, таких як відеозапис.

Щодо доводів позивача про обов'язковість складання протоколу, слід зазначити наступне.

Частиною 2 ст. 258 КУпАП визначено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Відповідно до ст. 222 КУпАП України, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (ст. 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша ст. 44, ст. 44-1, ч. 2 ст. 106-1, ч. 1, 2, 3, 4 і 6 ст. 109, ст. 110, ч. 3 ст. 114, ч. 1 ст. 115, ст. 116-2, ч. 2 ст. 117, ч. 1,ч 2 ст. 119, ч. ч. 1, 2, 3, 5 і 6 ст. 121, ст. 121-1, 121-2, ч. 1, 2 і 3 ст. 122, ч. 1 ст. 123, ст. 124-1 - 126, ч. 1, 2 і 3 ст. 127, ст. 128-129, ст. 132-1, ч. 1, 2 та 5 ст. 133, ч.ч. 3, 6, 8, 9, 10 і 11 ст. 133-1, ч. 2 ст. 135, ст. 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), ст. 137, ч. 1, 2 і 3 ст. 140, ст. 148, 151, ст. 161, 164-4, ст. 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), ст. 176, 177, ч. 1 ч. 2 ст. 178, ст. 180, 181-1, ч. 1 ст. 182, ст. 183, 184, 189-2, 192, 194, 195).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07 листопада 2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, ч.2 ст. 122 КУпАП.

Згідно з п. 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, ч. 2 ст. 122 КУпАП виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

В даному випадку оскаржена постанова винесена відповідачем у відповідності до вимог зазначених вище нормативних актів.

З огляду на викладене, судом апеляційної інстанції встановлено невідповідність висновків суду першої інстанції встановленим обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, і відповідно до ст.202 КАС України, є підставою для скасування постанови суду та прийняття нової про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Керуючись п.3 ч.1 ст.198, ст.202, ст.205 ст.207 КАС України суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в м. Дніпрі - задовольнити.

Постанову Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 13 березня 2017 року у справі № 204/6716/16-а (2-а/204/6/17) - скасувати та прийняти нову постанову.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити у повному обсязі.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Н.П. Баранник

Суддя: С.В. Чабаненко

Суддя: А.А. Щербак