Постанова № 69588438, 09.10.2017, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/1018/17

09 жовтня 2017 р.м.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі:

головуючої судді Подлісної І.М.

при секретарі судового засідання Павловського Ю.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 підприємства "Тернопільський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" філії "Лановецький райавтодор" до ОСОБА_2 управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанії" Автомобільні дороги України" звернулося у Тернопільський окружний адміністративний суд з позовом до ОСОБА_2 управління ДФС в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення Тернопільської ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області від 20.12.2016 року № НОМЕР_1 на суму 496 021 грн 58 копійок.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що працівниками контролюючого органу проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ДП "Тернопільський облавтодор" з питання порушення терміну сплати узгодженого податкового зобовязання за період з 09.08.2016 р. по 29.11.2016 р. про що складено акт перевірки від 07.12.2016 р. за № 4953/12-01/31995099.

Позивач вважає прийняте податкове повідомлення рішення Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Тернопільській області № НОМЕР_1 від 20.12.2016 р. незаконним, необґрунтованим та неправомірним.

В судовому засіданні представники позивача ДП "Тернопільський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанії" Автомобільні дороги України" ОСОБА_3 та ОСОБА_4 позовні вимоги підтримали у повному обсязі, з мотивів, викладених у позовній заяві, просили позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 управління ДФС в Тернопільській області ОСОБА_5, заперечуючи проти позову, суду пояснила, що оскаржені дії відповідача щодо винесення на підставі акту перевірки від 07.12.2016 року № 4953/12-01/31995099 оскарженого податкового повідомлення рішення здійснено на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та посилаючись на пояснення викладені у письмовому запереченні та додаткових пояснень, просила у задоволені позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін у справі, суд встановив такі обставини.

Відповідно до вимог пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Суд встановив, що 07.12.2016 року працівниками ОСОБА_2 управління ДФС у Тернопільській області проведено камеральну перевірку ОСОБА_1 підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанії" Автомобільні дороги України" по питанню порушення терміну сплати узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість за період з 09.08.2016 року по 29.11.2016 року.

За результатами перевірки складено акт від 07.12.2016 № 4953/12-01/31995099, у якому встановлено наступні порушення терміну сплати узгодженого грошового зобов'язання з податку на додану вартість за період з 09.08.2016 по 29.11.2016. Зокрема, частина податкового боргу в розмірі 2480107,86 грн. (по термінах сплати 30.05.2016 та 30.07.2016 погашена із затримкою більше 30 календарних днів платіжними дорученнями: №6920484 від 09.08.2016 (25956,83 грн.), №7007770 від 19.08.2016 (1700000 грн.), №7417340 від 16.09.2016 (124000 грн.), №311 від 19.09.2016 (1200 грн.), уточнюючим розрахунком до декларації з ПДВ №9172243634 від 19.09.2016 (771 грн.), уточнюючим розрахунком до декларації з ПДВ №9196970337 від 19.10.2016 (140 грн.), уточнюючим розрахунком до декларації з ПДВ №9197014470 від 19.10.2016 (18 грн.), платіжними дорученнями №8277843 від 31.10.2016 (124000 грн.), №473 від 31.10.2016 (1500 грн.), №8344684 від 11.11.2016 (296502,6 грн.), №566 від 22.11.2016 (26896,75 грн.), уточнюючим розрахунком до декларації з ПДВ №9226291834 від 24.11.2016 (398 грн.), платіжними дорученнями №582 від 25.11.2016 (3072 грн.) та №8758385 від 29.11.2016 (175652,68 грн.).

Не погоджуючись із висновками, які викладені в акті перевірки від 07.12.2016 № 4953/12-01/31995099, позивач подав до Тернопільської ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області заперечення до акта перевірки. Згідно листа від 20.12.2016 № 41751/7/19-18-12-01 ОСОБА_2 управління ДФС у Тернопільській області, комісією розглянуто заперечення від 12.12.2016 року за № 06-3/481 та прийнято рішення, що висновки викладені у зазначеному акті перевірки є обґрунтованими та відповідають вимогам чинного законодавства України.

На підставі акта перевірки від 07.12.2016 №4953/12-01/31995099 Тернопільською ОДШ прийнято податкове повідомлення - рішення від 20.12.2016 №0022301201, яким визначено штрафну санкцію з податку на додану вартість в розмірі 496021,58 грн. (20% * 2480107,86 грн.), з посиланням на ст.126 Податкового кодексу України (далі ПКУ) - за несплату грошового зобов'язання протягом строків, визначених ПКУ, у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання.

Не погодившись із винесеним оскарженим податковим повідомленням рішенням позивач звернувся до контролюючого органу вищого рівня зі скаргою про перегляд зазначених податкових повідомлень рішень. Згідно рішення від 27.02.2017 № 495/10/19-00-10-01-06/1991 ОСОБА_2 управління у Тернопільській області Державної фіскальної служби України скарга позивача залишена без задоволення, а зазначене податкове повідомлення - рішення - без змін.

Не погоджуючись із оскарженим податковим повідомленням рішенням позивач звернувся з позовом у суд.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Щодо встановлених порушень, суд зазначає, що порядок нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов'язання визначається Податковим кодексом України, в редакції, що діяла на момент здійснення операцій.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПКУ визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Погашення податкового боргу - це зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом (п.п.14.1.152 п.14.1 ст.14 ПКУ).

Згідно з п.54.1 та 54.5 статті 54 ПКУ, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою. Якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п.57.1 та п.57.3 ст.57 ПКУ платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.203.2 ст.203 ПКУ сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Пунктом 87.9 статті 87 ПКУ визначено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Відповідно до пп.1 п.1 р.ІІ Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 07.04.2016 №422, облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. Інформаційна система органів ДФС після відображення облікової операції забезпечує автоматичне проведення в ІКП розрахункових операцій.

Згідно з п.126.1 ст.126 ПКУ у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Суд звертає увагу, що пункт 126.1 статті 126 ПКУ не містить положень, які б виключали нарахування штрафу за порушення строків сплати узгоджених податкових зобов'язань, стягнутих за рішенням суду у разі розстрочення виконання такого рішення на підставі статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (постанова Верховного Суду України від 09.02.2016).

Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що проведення перевірки своєчасності сплати грошового зобов'язання у межах камеральної перевірки чинним законодавством у 2016 році не передбачено. Камеральна перевірка повинна бути проведена виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Крім того, слід зазначити, що нарахування штрафних санкцій платникові податку за наслідками проведення камеральної перевірки є можливим лише у разі виявлення помилок у звітності, поданій таким платником. В іншому ж випадку підставою для визначення штрафних санкцій щодо сплати податків та зборів є дані саме документальних перевірок.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 18 квітня 2016 року (справа №826/14668/14), від 17 березня 2015 року №К/800/67871/14, від 23 червня 2015 року №К/800/9651/15, від 10 листопада 2015 року №К/800/19897/15, від 02 грудня 2015 року №К/800/14438/14.

Суд приходить до висновку, що контролюючий орган до 01 січня 2017 року не був наділений правом перевіряти своєчасність справляння платниками податків узгоджених сум грошового зобов'язання в рамках камеральної перевірки, а як вбачається з акту перевірки, камеральна перевірка проводилась - 07.12.2016 року і предметом якої було питання своєчасної сплати узгоджених податкових зобов'язань.

Нормами Податкового кодексу України не передбачено проведення перевірки своєчасності сплати грошових зобов'язань у межах камеральної перевірки.

За наведених обставин, контролюючий орган провів перевірку не податкової звітності позивача, а перевірку своєчасної сплати позивачем узгодженої суми податкового зобов'язання, яка відповідно у 2016 році була предметом документальної перевірки, а не камеральної.

Під час проведення камеральної перевірки питання своєчасності сплати узгодженого грошового зобов'язання не досліджується. Перевірці підлягають виключно дані, зазначені у податкових деклараціях.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, досліджені в судовому засіданні докази, норми законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими, доказів, які б спростовували правомірність дій відповідача позивачем не представлено, а судом таких доказів не здобуто, в зв'язку з чим суд приходить до переконання, що в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до статей 11, 71 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Щодо відшкодування позивачу ОСОБА_1 підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" судових витрат суд зазначає, що зі змісту ст. 94 КАС України вбачається, що відшкодування судових витрат позивачу, який не є суб'єктом владних повноважень і в задоволенні позовних вимог якого відмовлено, не передбачено.

Керуючись ст.ст. 94, 11,71,158-167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до ОСОБА_2 управління Державної фіскальної служби в Тернопільській області про визнання протиправним та недійсним з моменту прийняття податкового повідомлення - рішення №0022301201 від 20.12.2016 р. та його скасування - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 17 жовтня 2017 року.

Головуючий суддя Подлісна І.М.