Постанова № 69588373, 12.10.2017, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2017 р. Справа № 818/1184/17

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Савицької Н.В.,

суддів - Кунець О.М., Соколова В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Чечелюк О.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-виробниче підприємство "Стандарт" до Державної фіскальної служби України про скасування рішень та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислово-виробниче підприємство «Стандарт» (далі по тексту - позивач, ТОВ «ПВП «Стандарт») звернулося в суд із позовом до Державної фіскальної служби України (далі по тексту ДФС України), в якій просить: скасувати рішення комісії ДФС України від 16.08.2017 № 88143/38867768, від 16.08.2017 № 88144/38867768, від 16.08.2017 № 88145/38867768, від 16.08.2017 № 88146/38867768, від 16.08.2017 № 88147/38867768, від 16.08.2017 № 88148/38867768, від 16.08.2017 № 88149/38867768, від 16.08.2017 № 88150/38867768 та від 16.08.2017 № 88151/38867768; та зобов'язати ДФС України зареєструвати податкові накладні, складені ТОВ «ПВП «Стандарт», від 20.07.2017 № 52, від 21.07.2017 № 53, від 24.07.2017 № 54, від 25.07.2017 № 55, від 26.07.2017 № 56, від 27.07.2017 № 57, від 27.07.2017 № 58, від 28.07.2017 № 59, від 28.07.2017 № 60, і вважати їх прийнятими та зареєстрованими датою направлення - 31.07.2017.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на підтвердження господарської операції було надано достатня кількість документів, зокрема факт передплати за договором поставки від 05.06.2017 № 05/06-17 з ТОВ «ІМПУЛЬС» підтверджується банківською випискою. Зазначає, що оскаржувані рішення ДФС України невмотивовані, а посилання на «недостатність документів/порушення законодавства» не може бути достатньою (мотивованою) відмовою в реєстрації податкової накладної.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача надав письмові заперечення (а.с. 85-89) і в судовому засіданні вказав, що оскаржувані рішення про відмову в реєстрації податкових накладних, винесені фіскальним органом, є обґрунтованими та правомірними, а відтак, визнанню протиправними та скасуванню не підлягають.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що між ТОВ «ПВП «Стандарт» та ТОВ «Імпульс» 05.06.2017 було укладено договір поставки № 05/06-17 (а.с. 28). У період з 20.07.2017 по 28.07.2017 ТОВ «ПВП «Стандарт» на підставі вказаного договору отримало передплату, що згідно з банківською випискою по рахунку № 26002210390368 з 20.07.2017 по 28.07.2017 підтверджується платіжними дорученнями № 1528 від 20.07.2017, № 1558 від 21.07.2017, № 1568 від 24.07.2017, № 1577 від 25.07.2017, № 1592 від 26.07.2017, № 1600 від 27.07.2017, № 1603 від 27.07.2017, № 1612 від 28.07.2017, № 1613 від 28.07.2017 на загальну суму 3 500 000 грн (а.с. 35).

У звязку з отриманням попередньої оплати за договором поставки № 05/06 від 05.06.2017, позивачем 31.07.2017 складено і направлено ДФС України на реєстрацію податкові накладні від 20.07.2017 № 52, від 21.07.2017 № 53, від 24.07.2017 № 54, від 25.07.2017 № 55, від 26.07.2017 № 56, від 27.07.2017 № 57, від 27.07.2017 № 58, від 28.07.2017 № 59, від 28.07.2017 № 60 (а.с. 11-19).

Відповідно до Квитанцій від 31.07.2017 (а.с. 11-19 зворотній бік), "реєстрація податкових накладних від 20.07.2017 № 52, від 21.07.2017 № 53, від 24.07.2017 № 54, від 25.07.2017 № 55, від 26.07.2017 № 56, від 27.07.2017 № 57, від 27.07.2017 № 58, від 28.07.2017 № 59, від 28.07.2017 № 60 зупинена з посиланням на п. 201.16 ст. 201 ПК України, оскільки податкова накладна не відповідає критеріям оцінки ступня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 № 567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 1512". Позивачу було запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН.

На підтвердження здійснення господарських операцій позивачем 09.08.2017 було направлено повідомлення № 52, № 53, № 54, № 55, № 56, № 57, № 58, № 59, № 60 (а.с. 51-59) з копіями документів, зокрема, щодо придбання сировини: договір поставки від 03.04.2017 № 55, видаткова накладна від 03.04.2017 № 118, видаткова накладна від 17.04.2017 № 127, видаткова накладна від 21.05.2017 № 161, видаткова накладна від 01.06.2017 № 200, видаткова накладна від 03.07.2017 № 246, видаткова накладна від 10.07.2017 № 259 (а.с. 20-26). На підтвердження попередньої оплати позивачем було надано: наказ ДСС від 23.05.2017 № 937, договір поставки № 05/06-17 від 05.06.2017, видаткова накладна від 28.07.2017 № 435, ТТН від 28.07.2017 № 435, видаткова накладна від 31.07.2017 № 441, ТТН від 31.07.2017 № 441, видаткова накладна від 02.08.2017 № 445, ТТН від 02.08.2017 № 445, банківська виписка по рахунку № 26002210390368 від 20.07.2017 по 28.07.2017 (а.с. 27-35).

Відповідачем прийняті рішення від 16.08.2017 № 88143/38867768, від 16.08.2017 № 88144/38867768, від 16.08.2017 № 88145/38867768, від 16.08.2017 № 88146/38867768, від 16.08.2017 № 88147/38867768, від 16.08.2017 № 88148/38867768, від 16.08.2017 № 88149/38867768, від 16.08.2017 № 88150/38867768 та від 16.08.2017 № 88151/38867768 про відмову в реєстрації податкових накладних від 20.07.2017 № 52, від 21.07.2017 № 53, від 24.07.2017 № 54, від 25.07.2017 № 55, від 26.07.2017 № 56, від 27.07.2017 № 57, від 27.07.2017 № 58, від 28.07.2017 № 59, від 28.07.2017 № 60 в Єдиному реєстрі податкових накладних у звязку з наданням платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або є недостатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування (а.с. 36-44).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених субєктом владних повноважень в основу оскаржуваних рішень від 16.08.2017 № 88143/38867768, від 16.08.2017 № 88144/38867768, від 16.08.2017 № 88145/38867768, від 16.08.2017 № 88146/38867768, від 16.08.2017 № 88147/38867768, від 16.08.2017 № 88148/38867768, від 16.08.2017 № 88149/38867768, від 16.08.2017 № 88150/38867768 та від 16.08.2017 № 88151/38867768 на відповідність вимогам частини 3 статті 2 КАС України, яка визначає, що в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку, суд зазначає, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення з таких підстав.

За приписами пункту 74.2. статті 74 ПК України в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики (пункт 74.3 статті 74 ПК України).

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» (далі іменується Порядок № 1246) податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - ПК України) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно з пунктом 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 ПК України; наявності помилок під час заповнення обовязкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України; дотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до пункту 13 Порядку № 1246, за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Аналогічні приписи містить підпункт 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України, згідно з якими реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 201.16.1. пункту 201.16 статті 201 ПК України у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; б) визначення критерію (їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зі змісту квитанцій по податковим накладним від 20.07.2017 № 52, від 21.07.2017 № 53, від 24.07.2017 № 54, від 25.07.2017 № 55, від 26.07.2017 № 56, від 27.07.2017 № 57, від 27.07.2017 № 58, від 28.07.2017 № 59, від 28.07.2017 № 60 вбачається, що контролюючим органом сформовано висновок про відповідність податкових накладних критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних в ЄРПН, затверджених Наказом № 567. У судовому засіданні представник відповідача пояснив, що в квитанції зазначено - "виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно УКТ ЗЕД".

Проте суд зазначає, що контролюючим органом було порушено норми пп. 201.16.1. п. 201.16 ст.201 ПК України, оскільки у квитанціях ним не зазначено конкретного чіткого критерію оцінки ступеня ризиків, достатнього для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування.

Такий висновок суду базується на тому, що фіскальним органом у квитанціях зазначено лише загальне посилання на відповідність податкових накладних критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних в ЄРПН, затверджених Наказом № 567. Натомість, пп. 201.16.1. п. 201.16 ст. 201 ПК України вимагає від контролюючого органу зазначення конкретного виду критерію. Щодо критерію, зазначеного в квитанції №1 ("виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно УКТ ЗЕД"), слід зазначити, що даний критерій не відповідає жодному критерію, визначеному в пункті 6 Критеріїв оцінки ступня ризиків Наказу № 567. У судовому засіданні представник відповідача також не зміг чітко пояснити який саме критерій оцінки ступня ризиків було застосовано в даному випадку, оскільки ввезення на митну територію України товару позивачем не відбувалося, відповідно митні декларації не досліджувались, докази перевірки залишки товару відсутні. Відповідно представник податкового органу не зміг пояснити обставин, на підставі яких відповідач дійшов висновку про невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД, і не довів правомірність зупинення реєстрації вищезазначеної податкової накладної.

Слід зазначити, що пункт 6 Критеріїв оцінки ступня ризиків Наказу № 567 містить у собі визначення двох різних критеріїв: Моніторинг податкової накладної/розрахунку коригування здійснюється ДФС за такими критеріями:

1) обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній / розрахунку коригування, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 разу більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеного у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75% загального такого залишку) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється);

2) відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право субєкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними підпунктами 215.3.1 та 215.3.2 пункту 215.3 статті 215 розділу ПК України, стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, поданій на реєстрацію в Реєстрі.

Таким чином, фіскальний орган був зобовязаний у квитанціях від 31.07.2017 чітко вказати на конкретний вид критерію, який встановлений пунктом 6 Критеріїв оцінки ступня ризиків Наказу № 567.

Суд зазначає, що визначення фіскальним органом у квитанціях конкретного критерію ризику прямо впливає на можливість надання в подальшому платником податків відповідних документів, перелік яких міститься у Наказі № 567 «Вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» (далі іменується Вичерпний перелік документів).

Так, відповідно до пункту 1 Вичерпного переліку документів Наказу № 567 вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Перелік), у розрізі Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року № 567 (далі - Критерії):

1) для критерію, зазначеного у підпункті 1 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством;

2) для критерію, зазначеного в підпункті 2 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Із аналізу даних норм законодавства вбачається, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків.

Також зі змісту квитанцій по податковим накладним від 20.07.2017 № 52, від 21.07.2017 № 53, від 24.07.2017 № 54, від 25.07.2017 № 55, від 26.07.2017 № 56, від 27.07.2017 № 57, від 27.07.2017 № 58, від 28.07.2017 № 59, від 28.07.2017 № 60 вбачається, що фіскальним органом запропоновано платнику податків надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Таким чином у квитанціях фіскальним органом, в порушення підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України, не вказано ані конкретного виду критерію оцінки ступеня ризику (пункт 6 Критеріїв містить визначення двох різних критеріїв), ані конкретного переліку документів, вичерпний перелік яких встановлений Наказом № 567 (пункт 1 Вичерпного переліку документів містить два різні переліки, в залежності від визначеного ступеня ризику).

Таким чином, враховуючи позицію фіскального органу щодо необхідності надання платником податків переліку документів, йому необхідно чітко зазначати, яких саме документів бракує для прийняття Рішення про реєстрацію податкової накладної.

У відповідності до підпункту 201.16.2 пункту 201.16 статті 201 ПК України письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті «в» підпункту 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобовязання, відображеного у такій податковій накладній/розрахунку коригування. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту, розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику (підпункт 201.16.3 пункту 201.16 статті 201 ПК України).

Зазначена комісія приймає рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок роботи комісії визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних приймається та надсилається платнику податку протягом пяти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та документів, поданих відповідно до підпункту 201.16.2 ПК України.

У порядку, визначеному підпунктом 201.16.2 пункту 201.6 статті 201 ПК України, позивачем було направлено відповідачу копії документів до вищезгаданої господарської операціїї та податкових накладних.

Суд зазначає, що рішення комісії від 16.08.2017 № 88143/38867768, від 16.08.2017 № 88144/38867768, від 16.08.2017 № 88145/38867768, від 16.08.2017 № 88146/38867768, від 16.08.2017 № 88147/38867768, від 16.08.2017 № 88148/38867768, від 16.08.2017 № 88149/38867768, від 16.08.2017 № 88150/38867768 та від 16.08.2017 № 88151/38867768 про відмову у реєстрації податкових накладних від 20.07.2017 № 52, від 21.07.2017 № 53, від 24.07.2017 № 54, від 25.07.2017 № 55, від 26.07.2017 № 56, від 27.07.2017 № 57, від 27.07.2017 № 58, від 28.07.2017 № 59, від 28.07.2017 № 60 не містить конкретної інформації, щодо причин та підстав для прийняття такого рішення, а лише містить загальну фразу про те, що причиною його прийняття є: наданням платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування (а.с. 36-44).

Проте, в рішенні не зазначено які саме документи складені з порушенням законодавства та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

У судовому засіданні представник відповідача вказав, що оскаржувані рішення прийняті у звязку з наданням платником податків копій документів, які не є достатніми для прийняття Комісією ДФС рішення про реєстрацію податкових накладних. Натомість не зміг поясними суду чому надані позивачем документи не є достатніми для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

Абзацом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2017 № 190 «Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації» (далі - Постанова № 190) встановлено, що комісія Державної фіскальної служби (далі - комісія ДФС) приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації на підставі отриманих від платника податку на додану вартість відповідно до підпункту «в» підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) письмових пояснень щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, та/або копій документів, які платник податку має право подати до органу Державної фіскальної служби протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобовязання, відображеного у податковій накладній/розрахунку коригування.

Абзацом 2 Постанови № 190 визначено, що підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є:

ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16 статті 201 Кодексу ;

ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту «в» підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу ;

надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Таким чином рішення Комісії повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної, у даному випадку - або «надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування», або «надання платником податку копій документів, які не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування».

Проте, оскаржуване рішення не містять чіткого визначення підстав для прийняття Комісією рішення про відмову в реєстрації податкових накладних.

Відтак, суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення є необґрунтованими, оскільки платником податків надано всі необхідні документи, які засвідчують факт здійснення господарських операцій за податковими накладними, у реєстрації яких було відмовлено.

Так, платник податку надав фіскальному органу документи щодо походження товару, а саме: договір поставки від 05.06.2017 № 05/06, укладений з ТОВ «Імпульс», видаткову накладну, виписку з банківського рахунку, що підтверджує передплату за придбання сировини, яка було реалізована у подальшому ТОВ «Імпульс».

Суд також зазначає, що факт зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у ЄРПН не спростовує ані факту здійснення платником податків господарських операцій, ані факту наявності дати виникнення саме першої події (придбання товарів/послуг, або отримання коштів), що підтверджується тільки первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна/розрахунок коригування.

Таким чином суд дійшов висновку, що зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Імпульс», та на те, що такі документи були надані контролюючому органу, останній не мав правових підстав для відмови позивачу в реєстрації податкових накладних від 20.07.2017 № 52, від 21.07.2017 № 53, від 24.07.2017 № 54, від 25.07.2017 № 55, від 26.07.2017 № 56, від 27.07.2017 № 57, від 27.07.2017 № 58, від 28.07.2017 №5 9, від 28.07.2017 № 60.

Суд також зазначає, що оскаржувані рішення Комісії ДФС України від 16.08.2017 № 88143/38867768, від 16.08.2017 № 88144/38867768, від 16.08.2017 № 88145/38867768, від 16.08.2017 № 88146/38867768, від 16.08.2017 № 88147/38867768, від 16.08.2017 № 88148/38867768, від 16.08.2017 №88149/38867768, від 16.08.2017 № 88150/38867768 та від 16.08.2017 № 88151/38867768 є актами індивідуальної дії.

Правовий акт індивідуальної дії - виданий субєктом владних повноважень документ, прийнятий із метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообовязкових правил поведінки та стосується прав і обовязків чітко визначеного субєкта (субєктів), якому він адресований.

Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер.

Головною рисою таких актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень субєктами адміністративного права, які видають такі акти; розвязання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.

Натомість, оскаржуване рішення фіскального органу не відповідає критеріям чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії, та породжує його неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обовязку платником податків виконати юридичне волевиявлення субєкта владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 6 КАС України кожна особа має право звернутися до суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю субєкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з пунктом 2 частини 4 статті 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про зобовязання відповідача субєкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії.

За приписами пункту 2 частини 2 статті 62 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти постанову про зобовязання відповідача вчинити певні дії.

Аналізуючи дані положення Кодексу, можна дійти висновку, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобовязувати субєкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.

Окрім того, суд звертає увагу на приписи підпункту 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 ПК України, відповідно до яких, податкова накладна/розрахунок коригування, реєстрацію якої в ЄРПН було зупинено, реєструється у день настання однієї із таких подій: а) прийнято рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН; б) набрало законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН.

У першому випадку податкова накладна, реєстрацію якої в ЄРПН було зупинено, реєструється у день прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, яке ухвалюється саме Комісією ДФС.

У другому випадку податкова накладна, реєстрацію якої в ЄРПН було зупинено, реєструється у день набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної.

Таким чином нормами ПК України чітко визначено настання такої події як набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі ЄКПЛ або Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України як чинний міжнародний договір, згода на обовязковість якого надана Верховною ОСОБА_1 України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України № 475/97-ВР від 17.07.1997; Конвенція набула чинності для України 11.09.1997.

За приписами статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі «ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ» (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява № 28924/04) констатував: «50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обовязків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)».

У даному випадку задоволення позовної вимоги щодо зобовязання Державної фіскальної служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних: від 20.07.2017 № 52, від 21.07.2017 № 53, від 24.07.2017 № 54, від 25.07.2017 № 55, від 26.07.2017 № 56, від 27.07.2017 № 57, від 27.07.2017 № 58, від 28.07.2017 № 59, від 28.07.2017 № 60, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного зясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Таким чином суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, сплачена позивачем сума судового збору в розмірі 16 000 грн підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-виробниче підприємство "Стандарт" до Державної фіскальної служби України про скасування рішень та зобов'язання вчинити дії задоволено.

Скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України від 16.08.2017 № 88143/38867768, від 16.08.2017 № 88144/38867768, від 16.08.2017 № 88145/38867768, від 16.08.2017 № 88146/38867768, від 16.08.2017 № 88147/38867768, від 16.08.2017 № 88148/38867768, від 16.08.2017 № 88149/38867768, від 16.08.2017 № 88150/38867768 та від 16.08.2017 № 88151/38867768, якими відмовлено товариству з обмеженою відповідальністю "Промислово-виробниче підприємство "Стандарт" в реєстрації податкових накладних від 20.07.2017 № 52, від 21.07.2017 № 53, від 24.07.2017 № 54, від 25.07.2017 № 55, від 26.07.2017 № 56, від 27.07.2017 № 57, від 27.07.2017 № 58, від 28.07.2017 № 59, від 28.07.2017 № 60.

Зобовязати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкові накладні товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-виробниче підприємство "Стандарт" від 20.07.2017 № 52, від 21.07.2017 № 53, від 24.07.2017 № 54, від 25.07.2017 № 55, від 26.07.2017 № 56, від 27.07.2017 № 57, від 27.07.2017 № 58, від 28.07.2017 № 59, від 28.07.2017 № 60 датою направлення "31.07.2017".

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Державної фіскальної служби України (Львівська площа, 8, м. Київ-53, 04655, код ЄДРПОУ 39292197) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-виробниче підприємство "Стандарт" (вул. Пролетарська, 69, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 38867768) витрати на оплату судового збору в сумі 16 000 (шістнадцять тисяч) грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено 17.10.2017.

Головуючий суддя Н.В. Савицька

Суддя О.М. Кунець

СуддяВ.М. Соколов