Постанова № 69588322, 12.10.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

12 жовтня 2017 р. № 820/2896/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Тітова О.М., суддів: Бадюкова Ю.В., Старосєльцевої О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Костіної А.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Умнікова І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна Сергія Володимировича про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка проявилась у не забезпеченні неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2016 року про поновлення ОСОБА_3 на посаді, не здійсненні заходів примусового виконання рішення у спосіб та в порядку, встановлені виконавчим документом та Законом;

- зобов'язати відповідача вжити заходів примусового виконання виконавчого листа Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2016 року № 820/2691/16 про поновлення ОСОБА_3 на посаді начальника Державної екологічної інспекції у Полтавської області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Полтавської області з 13 травня 2016 року, у спосіб та в порядку, встановлені виконавчим документом та Законом.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем в супереч закону України "Про виконавче провадження" не було направлено до органів досудового розслідування повідомлення про вчинення посадовими особами Державної екологічної інспекції України кримінального правопорушення, передбаченого статтею 382 КК України.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував та просив відмовити в задоволенні позову у повному обсязі, у зв'язку з тим, що на даний час у державного виконавця відсутні підстави вважати, що боржник умисно ухиляється від виконання рішення, випадки перешкоджання виконанню рішення відсутні, а тому у державного виконавця не має жодних правових підстав для направлення подання до органів досудового розслідування за фактом умисного не виконання боржником рішення суду.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, вивчивши матеріали виконавчого провадження, встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2016 року, позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної екологічної інспекції України № 172-0 від 13 травня 2016 року про звільнення ОСОБА_3 з посади начальника Державної екологічної інспекції у Полтавській області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Полтавської області з 13 травня 2016 року за прогул (в тому числі відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин, згідно з пунктом 4 статті 40 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_3 на посаді начальника ДЕІ у Полтавській області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Полтавської області з 13 травня 2016 року та стягнуто з ДЕІ України на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13 травня 2016 року по 02 червня 2016 року в розмірі З 332,28 грн.

Постанову суду в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді та виплаті середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць допущено до негайного виконання. В решті позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 серпня 2016 року у справі № К/800/22749/16 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ДЕІ України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02 червня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2016 року у зв'язку з тим, що касаційна скарга є необгрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не навів підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або процесуального права.

З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна Сергія Володимировича (далі - державний виконавець, Відповідач) від 21.06.2016 відкрито виконавче провадження ВП № 51481990 з виконання виконавчого листа Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2016 № 820/2691/16 про поновлення ОСОБА_3 на посаді начальника Державної екологічної інспекції у Полтавській області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Полтавської області з 13 травня 2016 року. Боржник у даному виконавчому провадженні - Державна екологічна інспекція України (а.с.46-47).

10.08.2016 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіним С.В.направлено вимогу про не виконання рішення суду (а.с.53-54).

23.01.2017 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіним С.В. винесено постанову про накладення на боржника штрафу в розмірі 5100,00 грн. за невиконання судового рішення (а.с.59-60).

Також, 27.03.2017 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіним С.В. винесено постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі 10200,00 грн. (а.с.74-75).

14.04.2017 заступником Директора Департаменту - начальником відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Ярушевською І.І. винесено постанову про перевірку виконавчого провадження, на підставі якої було скасовано постанову про накладення штрафу від 27.03.2017 № 51481990 (а.с.78-80).

20.04.2017 відповідачем боржнику направлено вимогу № 460/20 про не виконання рішення суду (а.с.86-87).

25.05.2017 боржником надано платіжне доручення № 2532 про сплату штрафу від 23.01.2017 на суму 5100,00 грн (а.с.90)

Матеріалами справи підтверджено, що 18.08.2017 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіним С.В винесено постанову про накладення штрафу на 10200,00 грн., яку направлено боржнику виконавчого провадження (99-101).

По суті спірних правовідносин, суду зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами ч.1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно ч. 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 18 частини третьої статті 18 Закону України від 21.12.2016 р. N 1798-VIII встановлено право виконавця вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Частиною 4 цієї ж статті Закону встановлено, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Згідно частини 6 статті 26 за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Відповідно до ст. 63 Закону за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до п.11 ч.1 ст.39 Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.

Проаналізувавши положення статті 63 Закону суд зазначає, що під час виконання рішень немайнового характеру державний виконавець фактично надає боржнику строк на добровільне виконання рішення, а у випадку повторного невиконання боржником рішення протягом наданого строку законодавець диференціює подальші дії державного виконавця залежно від участі боржника в процесі виконання рішення. Так, якщо рішення можливо виконати без участі боржника державний виконавець вживає заходів примусового виконання рішення, а якщо рішення неможливо виконати без участі боржника, державний виконавець після надсилання органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, тобто не вживає жодних заходів примусового виконання рішення.

За вимогами ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Виходячи із системного аналізу вищенаведених норм права, суд зазначає, що під час винесення постанови про повторне невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та обов'язково повинен звернутись до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіним С.В., при повторному невиконанні боржником рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2016 року про поновлення ОСОБА_3 на посаді було винесено постанову про накладання штрафу у подвійному розмірі, у суммі 10200,00, однак відповідач всупереч вимогам ст.63, 75 Закону України "Про виконавче провадження"не звернувся до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Щодо тверджень відповідача що наданий час у державного виконавця не має жодних правових підстав для направлення подання до органів досудового розслідування за фактом умисного не виконання боржником рішення суду, оскільки у нього відсутні підстави вважати, що боржник умисно ухиляється від виконання рішення, колегія суддів не приймає до уваги з огляду на наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихін С.В. за повторне невиконання боржником рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2016 року зобов'язав боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі а, також виніс постанову про накладання штрафу у подвійному розмірі, як то передбачено вимогами Закону України "Про виконавче провадження", тобто відповідачем вчинялися дії, щодо повторного невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, чим самим спростовуються твердження відповідача, що боржник не умисно ухиляється від виконання рішення суду.

На підставі вищевикладеного, колегія судді приходить до висновку, що відповідачем не було дотримано порядку при винесенні постанови в разі повторного невиконання рішення суду боржником, та не направлено повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, а відтак позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльність відповідача, яка проявилась у не забезпеченні неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2016 року про поновлення ОСОБА_3 на посаді, не здійсненні заходів примусового виконання рішення у спосіб та в порядку, встановлені виконавчим документом та Законом підлягають - задоволеню.

Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача вжити заходів примусового виконання виконавчого листа Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2016 року № 820/2691/16 про поновлення ОСОБА_3 на посаді начальника Державної екологічної інспекції у Полтавської області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Полтавської області з 13 травня 2016 року, у спосіб та в порядку, встановлені виконавчим документом та Законом, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.10 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Суд вважає за необхідне зазначити, що іншими заходами примусового характеру, що передбачені цим Законом, у разі виконання рішення немайнового характеру можуть бути заходи, які передбачені статтями 64-67 Закону України "Про виконавче провадження".

Так саме статтею 65 Закону України "Про виконавче провадження", визначено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону. Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Тобто, спосіб захисту має враховувати суть правопорушення, допущеного суб'єктом владних повноважень - відповідачем.

Відповідно до правової позиції палати в адміністративних справах Верховного Суду України, викладеної у постанові від 24.01.2006 року, суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до приписів ч. 1 ст.244-2 КАС України (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" №192-VIII від 12.02.2015 року) висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

З урахуванням вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку про те, що належним способом відновлення порушеного права позивача є зобов'язання Старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна Сергія Володимировича вчинити дії щодо виконання виконавчого листа Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2016 року № 820/2691/16 про поновлення ОСОБА_3 на посаді начальника Державної екологічної інспекції у Полтавської області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Полтавської області з 13 травня 2016 року, у спосіб та в порядку, встановлені виконавчим документом та Законом.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам (пункт 1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" від 6 березня 2008 року № 2).

Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову, однак лише за умови, що встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача. Якщо ж права, свободи та інтереси позивача не були порушені, суд повинен відмовити у задоволенні позову і постановити окрему ухвалу, якою звернути увагу суб'єкта владних повноважень на недопустимість відхилення від принципів адміністративної процедури.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги ОСОБА_3 до Старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна Сергія Володимировича про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії підлягають частковому задоволеню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст.159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна Сергія Володимировича про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна Сергія Володимировича, яка проявилась у не забезпеченні неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2016 року про поновлення ОСОБА_3 на посаді, не здійсненні заходів примусового виконання рішення у спосіб та в порядку, встановлені виконавчим документом та Законом.

Зобов'язати Старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна Сергія Володимировича вчинити дії щодо виконання виконавчого листа Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2016 року № 820/2691/16 про поновлення ОСОБА_3 на посаді начальника Державної екологічної інспекції у Полтавської області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Полтавської області з 13 травня 2016 року, у спосіб та в порядку, встановлені виконавчим документом та Законом.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_3 (61000, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) сплачену суму судового збору в розмірі 1280 (одна тисяча двісті вісімдесят ) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Голодецького,13, код 00015622).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 17 жовтня 2017 року.

Головуючий суддя О.М. Тітов

Судді Ю.В. Бадюков

О.В. Старосєльцева