Постанова № 69587941, 12.10.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код за ЄДРПОУ 34390710

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2017 р. № 820/2451/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бідонька А.В.,

при секретарі судового засідання - Кульчій А.М.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Гончаренка О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління Служби безпеки України в Сумській області, третя особа - Державна прикордонна служба України про скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Служби безпеки України в Сумській області, третя особа - Державна прикордонна служба України, в якому просить суд скасувати постанову Управління служби безпеки України в Сумській області про заборону в'їзду в Україну громадянину Російської Федерації ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 №1289 від 21.01.2014 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувана постанова є незаконною, прийнятою з порушенням норм Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", та такою, що порушує права та інтереси позивача.

У судове засідання представник позивача прибув, підтримав доводи, викладені у позовній заяві та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання прибув, проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи в судове засідання не прибув, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, встановив наступне.

Із матеріалів справи судом встановлено, що адвокат ОСОБА_1, що діяв в інтересах громадянина Російської Федерації ОСОБА_3, звернувся із адвокатським запитом до Державної прикордонної служби України про надання інформації щодо наявності заборони в'їзду в Україну громадянину Російської Федерації ОСОБА_3.

На вказаний запит головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України надано відповідь у формі листа, в якому повідомлено, що Державною прикордонною службою України виконується доручення Служби безпеки України в Сумській області від 01.07.2014 року № 11075 щодо заборони в'їзду в Україну громадянину Російської Федерації ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2

Також, адвокат ОСОБА_1, що діяв в інтересах громадянина Російської Федерації ОСОБА_3, звернувся із адвокатським запитом до Управління СБУ в Сумській області щодо відмови в'їзду в Україну громадянину Російської Федерації ОСОБА_3.

На вказаний запит Управлінням СБУ в Сумській області у листі № 68/Г-89/199/2 від 20.04.2017 року повідомлено, що відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" громадянину Російської Федерації ОСОБА_3 заборонено в'їзд в Україну строком на 5 років у зв'язку із забезпеченням національної безпеки України. Постанова про заборону в'їзду громадянину Російської Федерації ОСОБА_3 була знищена у відповідності до наказних вимог СБ України.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Закон України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України.

Згідно п. 6, 7 ст. 1 Закону іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав. Іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в'їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону правовий статус іноземців та осіб без громадянства визначається Конституцією України, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України. У разі якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж передбачені цим Законом, застосовуються правила, передбачені таким міжнародним договором України.

Згідно ст. 9 Закону іноземці та особи без громадянства в'їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку. Іноземці та особи без громадянства під час проходження прикордонного контролю у пунктах пропуску через державний кордон зобов'язані подати свої біометричні дані для їх фіксації. Строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону в'їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється:

в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку;

якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні;

якщо при клопотанні про в'їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи;

якщо паспортний документ такої особи, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі;

якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, органів доходів і зборів та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні;

якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов'язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в'їзду в Україну;

якщо така особа намагається здійснити в'їзд через контрольні пункти в'їзду - виїзду на тимчасово окуповану територію без спеціального дозволу або така особа під час попереднього перебування на території України здійснила виїзд із неї через контрольний пункт в'їзду - виїзду.

Вказаний перелік підстав для заборони в'їзду в Україну іноземцю або особі без громадянства є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Згідно з роз'ясненнями Пленуму Вищого адміністративного суду України, висвітленими в п. 18 Постанови № 1 від 25.06.2009 р. «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка погребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов'язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні» (в редакції Постанови від 16.03.2012 року) при вирішенні судами спорів про оскарження рішень про заборону в'їзду в Україну слід ураховувати, що застосування такої заборони визначене статтею 13 та частиною другою статті 26 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства". При цьому необхідність заборони в'їзду в інтересах забезпечення безпеки України або охорони громадського порядку визначається компетентними державними органами та має превентивний характер, який не потребує обов'язкової наявності порушень законодавства особами, яким заборонено в'їзд. Судам під час розгляду спорів про заборону в'їзду в Україну необхідно мати па увазі, що процедура заборони в'їзду в Україну не є прямим наслідком примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України. Підстави для заборони в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну визначені статтею 13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".

Згідно з пунктом 2 Інструкції про порядок прийняття Службою безпеки України рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затвердженою наказом Служби безпеки України від 01 червня 2009 року №344, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 20 серпня 2009 року за №785/16801 (далі - Інструкція) рішення про заборону в'їзду в Україну особі приймається в інтересах забезпечення безпеки України у разі, якщо є наявність достатньої інформації, отриманої в установленому законом порядку, про факт вчинення нею суспільно небезпечного діяння, незалежно від території його вчинення, яке суперечить інтересам забезпечення безпеки України, попередження, виявлення, припинення та розкриття якого віднесено до компетенції СБ України.

Положеннями пункту 8 Інструкції передбачено, що перший примірник затвердженої постанови та довідка зберігаються в підрозділі органу, який виніс постанову. Другий примірник постанови, завірений гербовою печаткою, направляється в ДКР. Направлення Державній прикордонній службі України доручення щодо заборони в'їзду в Україну особи забезпечується ДКР відповідно до Порядку надання Державній прикордонній службі та виконання нею доручень уповноважених державних органів щодо осіб, які перетинають державний кордон, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2013 року № 280.

Відповідно до пункту 10 Інструкції про надходження інформації про припинення існування обставин, на підставі яких особі було заборонено в'їзд в Україну, а також у випадку винесення судом рішення, яке набрало законної сили, щодо скасування заборони в'їзду функціональні підрозділи Центрального управління, регіональні органи інформують ДКР.

У цьому випадку функціональний підрозділ Центрального управління, регіональний орган, який приймав рішення про заборону в'їзду в Україну особі, готує з урахуванням порядку, визначеного пунктами 3, 4, 6 - 8 цієї Інструкції, постанову про скасування заборони в'їзду особи в Україну. У випадку скасування заборони в'їзду в Україну рішенням суду, яке набрало законної сили, ДКР негайно повідомляє про це Державну прикордонну службу України.

Зі змісту постанови Управління СБ України в Сумській області від 16.06.2014 року судом встановлено, що згідно з інформацією, отриманою СБ України у встановленому законодавством порядку щодо причетності ОСОБА_3 до протиправної діяльності, пов'язаної із сприянням НВФ Північного Кавказу та вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258-5 КК України та відповідно до ст. 13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" заборонено громадянину Російської Федерації ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в'їзд на територію України терміном на 5 років.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова прийнята згідно вказаного порядку та відповідно до вимог Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", тобто в межах компетенції Служби безпеки України.

З урахуванням викладеного, враховуючи те, що відповідач діяв в межах наданих йому повноважень та у повній відповідності до вимог Закону, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що орган державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особі зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, ще передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3 до Управління Служби безпеки України в Сумській області, третя особа - Державна прикордонна служба України про скасування постанови.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 11, 71, 72, 94, 160 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Управління Служби безпеки України в Сумській області, третя особа - Державна прикордонна служба України про скасування постанови - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови виготовлений 18 жовтня 2017 року.

Суддя Бідонько А.В.