Постанова № 69584483, 10.10.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2017 р. Справа №805/2739/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича, при секретарі судового засідання Проніні Д.С. розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтоуправління «Донбас» м.Селидове

до Покровської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003111200 від 15.12.2016 року

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Шахтоуправління «Донбас», звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Покровської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003111200 від 15.12.2016 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Селидівським відділенням Красноармійської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області на підставі акту перевірки від 15.08.2016 року за №539/05-21-12/36982901 прийнято податкове повідомлення-рішення №0003111200 від 15.12.2016 року яким за порушення встановлених граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних застосовано штраф у загальному розмірі 14030364,32 грн. Позивач не погоджується з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, вважає його необґрунтованим та таким що суперечить нормам чинного законодавства України. Просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003111200 від 15.12.2016 року.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав викладених у письмових заперечення до позовної заяви.

Враховуючи вищевикладене та з урахуванням вимог ст. 41, ст. 122 КАС України, суд дійшов висновку щодо можливості розгляду справи за наявними в справі матеріалами та доказами.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Шахтоуправління «Донбас» зареєстроване в якості юридичної особи, включене до Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців за №36982901, перебуває на обліку як платник податків у Селидівському відділенні Покровської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області.

Відповідач, Покровська обєднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області є субєктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.

Як встановлено судом під час розгляду справи посадовими особами Покровської (Красноармійської) обєднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області на підставі п.75.1.1 ст. 75 Податкового кодексу України проведена камеральна перевірка даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних Єдиного реєстру податкових накладних) за період з 30.05.2016 по 31.07.2016 (включно) Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтоуправління «Донбас» за результатами чого складено акт №539/05-21-12/36982901 від 15.08.2016 року.

Згідно висновків акту перевірки, відповідачем встановлено порушення п.201.1 та п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті порушення граничних термінів реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних, що підлягають наданню покупцям платникам податку на додану вартість та розрахунків коригування до податкових накладних на загальну суму ПДВ 48650983,96 грн.

Акт перевірки було направлено позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення та отримане ним 06 вересня 2016 року.

Позивач не погоджуючись з висновками акту перевірки направив до відповідача заперечення до акту від 07.09.2016 року за №200-юр, які згідно листа Покровської (Красноармійської) обєднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області

від 23 вересня 2016 року за №4893/05-21-12/10 - залишені без змін.

16 вересня 2016 року відповідачем складено податкове повідомлення-рішення №0002051200 яким визначено до сплати суму штрафу у загальному розмірі 14030364,32 грн.

Позивач не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням звернувся зі скаргою до Головного управління держаної фіскальної служби у Донецькій області від 13.10.2016 року за №230-юр.

Головне управління держаної фіскальної служби у Донецькій області рішенням від 13.12.2016 року за №7188/10/05-99-10-01-12-1, в наслідок невірного визначення суми штрафу в розмірі 30 % скаргу позивача задовольнив частково та вирішив прийняти нове податкове повідомлення-рішення.

15 грудня 2016 року відповідачем складено податкове повідомлення-рішення №0003111200 яким визначено до сплати суму штрафу у загальному розмірі 14030364,32 грн.

Позивач не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням звертався зі скаргами до Головного управління держаної фіскальної служби у Донецькій області від 18.01.2017 року за №11-юр та Державної фіскальної служби України від 16.03.2017 року №46-юр, які залишені без розгляду (листи №952/10/05-99-10-01-12-1 від 07.02.2017 року та №10682/6/99-99-11-03-01-25 від 19.05.2017 року).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до п. 201.1, 201.7, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платник податку зобовязаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобовязаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Реєстрація податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов'язань, відображених у відповідних податкових. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Таким чином, Податковим кодексом України передбачений обовязок платника податків зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом 15 календарних днів, наступних за датою її складання, а за не здійснення такої реєстрації у встановлені терміни законодавством передбачена відповідальність.

Згідно із ст. 120-1 Податкового кодексу України порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 цього Кодексу, тягнуть за собою накладення на платників податку на додану вартість, на яких покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі 10 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації на 61 і більше календарних днів.

Відповідно до вимог п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (в редакції діючий на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Відповідно до п.п. 76.1 ст. 76 Податкового кодексу України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Отже, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 86.2 ст.86 Податкового кодексу України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після

реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання

протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42

цього Кодексу.

Аналізовані законодавчі приписи свідчать про те, що камеральна перевірка за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. Тобто, камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об'єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.

Аналогічна правова позиція висловлена в Ухвалі ВАСУ від 15.06.2016 по справі №К/800/49074/15.

Таким чином, основним завданням камеральної перевірки є перевірка складання податкових декларацій і розрахунків, що включає в себе арифметичний підрахунок підсумкових сум податкових зобов'язань, що підлягають сплаті до відповідного бюджету або бюджетному відшкодуванню, та перевірка правильності застосування ставок податків і податкових пільг, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування; виявлення арифметичних або методологічних помилок.

При цьому будь-які дослідження інших документів та даних, не зазначених у податкових деклараціях (розрахунках), при проведенні камеральної перевірки не проводяться. У разі якщо предметом дослідження мають бути документи по проведеним операціям, то така перевірка не може відноситися до категорії камеральної.

Судом встановлено та підтверджено змістом акту перевірки, що при проведенні камеральної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтоуправління «Донбас» відповідачем на підставі даних Єдиного реєстру податкових накладних станом за період з 30.05.2016 по 31.07.2016 (включно) та бази даних ДФС перевірялась не податкова звітність як така, а своєчасність реєстрації податкових накладних.

Отже, на підставі опрацювання відомостей, що містяться у базах даних податковою інспекцією і зроблено висновок про порушення позивачем п.201.1 та п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті порушення граничних термінів реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, при проведенні камеральної перевірки та оформленні її результатів податковим органом допущено порушення вимог чинного законодавства.

Крім того, суд приходить до висновку, що посадовими особами відповідача податкова звітність позивача відповідно до ст.76 Податкового кодексу України взагалі не перевірялась, оскільки не зазначено про виявлені порушення порядку заповнення декларацій, як і не вказано про неправильність застосування ставок податків і податкових пільг або виявлених порушеннях при правильності відображення показників, тощо.

Оскільки предметом камеральної перевірки є правильність складання податкових декларацій, документами, які мають відношення до такої перевірки, є саме податкові декларації (розрахунки), а у разі, якщо при проведенні камеральної перевірки буде виявлено порушення податкового законодавства, відповідач мав право призначити та провести документальну (виїзну, невиїзну або планову чи позапланову) перевірку позивача.

При цьому, з 01 січня 2017 року підпункт 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 доповнено абзацом другим згідно із Законом №1797-VIII від 21.12.2016 року наступного змісту: предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобовязання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Тобто, контролюючий орган до 01 січня 2017 року не був наділений правом перевіряти своєчасність реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних в рамках камеральної перевірки, тоді як камеральна перевірка позивача була проведена 15 серпня 2016 року.

Таким чином, невиконання відповідачем вимог підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті

75 та пункту 79.2 статті 79 Податкового Кодексу призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, яка викладена в постанові від 27 січня 2015 року № 21-425а14.

Крім того, пунктом 201.10 ст.201 Податкового кодексу України встановлено, що виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових

накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної

позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця

товарів/послуг.

Тобто, Податковим кодексом України передбачено, що контролюючий орган при

проведенні камеральної перевірки може перевіряти дані Єдиного реєстру податкових

накладних, та при виявленні розбіжності даних Єдиного реєстру податкових

накладних контролюючий орган може провести документальну позапланову

виїзну перевірку.

Відповідно до п.56.21. ст.5б ПК України, у разі коли норма цього Кодексу чи

іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми

різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж

нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне

(множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих

органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків,

так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Відтак, неузгодженість норм, які регламентують порядок проведення

камеральної перевірки, повинне тлумачитися на користь платника податків.

При цьому, встановлені Главою 8 розділу II Податкового Кодексу України правила щодо призначення та проведення перевірок є законодавчими гарантіями дотримання прав платників податків під час контролю за дотриманням вимог податкового та іншого законодавства, який здійснюється контролюючими органами в розумінні Податкового кодексу України в процесі адміністрування податків і зборів. Відповідні гарантії спрямовані на забезпечення нормального перебігу господарської діяльності платників податків, а так само на надання можливості платникові податків висловити свою незгоду із неправомірним, на його думку, проведенням контрольних заходів щодо такого платника.

Недотримання встановлених статтями 75-81 Податкового кодексу України приписів порушує відповідні гарантії захисту прав та інтересів платника податків, а отже, є порушенням суб'єктивних прав останнього в адміністративних правовідносинах.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що предметом камеральної перевірки є правильність складання податкової декларації, а тому документами що мають відношення до такої перевірки є саме податкова звітність платника податків з відповідного податку і ніяка інша, а у разі, якщо при проведенні камеральної перевірки, буде виявлено факт порушення податкового законодавства (порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних), податковий орган мав право призначити та провести документальну перевірку (виїзну, невиїзну або планову чи позапланову)

При цьому суд не погоджується з твердженнями позивача про невірне визначення відповідачем кількості календарних днів, на які порушено граничний термін реєстрації податкових накладних №82 від 29.04.2016, №83 від 29.04.2016, №87 від 29.04.2016, №92 від 29.04.2016 №93 від 29.04.2016, що в свою чергу призвело до неправильного визначення (завищення з 30% до 40%) суми штрафу при прийнятті податкового повідомлення-рішення.

Так, у Додатку 1 до Акту перевірки податковим органом зазначено про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Шахтоуправління «Донбас» граничних термінів реєстрації податкових накладних №18 від 24.06.2016, № 23 від 20.05.2016, № 10 від 17.06.2016, № 18 від 13.05.2016,№ 3 від 06.05.2016, № 67 від 29.04.2016, №69 від 29.04.2016, № 68 від 29.04.2016, № 64 від 29.04.2016, № 74 від 29.04.2016, № 73 від 29.04.2016, № 71 від 29.04.2016, № 72 від 29.04.2016, № 70 від 29.04.2016, № 95 від 29.04.2016, № 66 від 22.04.2016, № 55 від 15.04.2016, № 53 від 08.04.2016, № 65 від 27.05.2016, № 51 від 27.05.2016, № 66 від 27.05.2016, № 48 від 01.04.2016, № 82 від 29.04.2016, № 83 від 29.04.2016, № 87 від 29.04.2016, № 92 від 29.04.2016, № 93 від 29.04.2016, № 32 від 15.04.2016, № 33 від 15.04.2016, № 34 від 15.04.2016, № 35 від 15.04.2016, № 36 від 15.04.2016, № 37 від 15.04.2016, № 38 від 15.04.2016, № 39 від 15.04.2016, № 40 від 15.04.2016, № 41 від 15.04.2016, № 42 від 15.04.2016, № 43 від 15.04.2016, № 44 від 15.04.2016, № 83 від 180.3.2016. № 45 від 18.03.2016, № 47 від 18.03.2016, № 46 від 18.03.2016, № 48 від 18.03.2016, № 50 від 18.03.2016, № 49 від 18.03.2016.

Згідно спірного податкового повідомлення-рішення№0003111200 від 15.12.2016 року позивачу визначено суму штрафу у загальному розмірі 14030364,32 грн. з яких:

- за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ 2506103,25 грн. застосовано штраф в розмірі 10 % у сумі 250610,33 грн.;

- за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних від 16 до 30 календарних днів на суму ПДВ 14176170 грн. застосовано

штраф в розмірі 20 % у сумі 2835233,98 грн.;

- за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних від 31 до 60 календарних днів на суму ПДВ 18429642,76 грн. застосовано штраф в розмірі 30 % у сумі 5528892,85 грн.;

- за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних від 61 і більше календарних днів на суму ПДВ 13539067,95 грн. застосовано в розмірі 40 % у сумі 5415627,16 грн.

Позивач вказує на невірне визначення відповідачем кількості календарних днів, на які порушено граничний термін реєстрації податкових накладних №82 від 29.04.2016, №83 від

29.04.2016, №87 від 29.04.2016, №92 від 29.04.2016 №93 від 29.04.2016, що в свою чергу призвело до неправильного визначення (завищення з 30% до 40%) суми штрафу при

прийнятті податкового повідомлення-рішення.

Отже, відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобовязань платник податку зобовязаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі ЄРПН) у встановлений ПК термін.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Відповідно до п. 3 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 (у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) зі змінами і доповненнями (далі Порядок № 1246), реєстрації підлягають податкові накладні та/або розрахунки коригування (у тому числі ті, що не видаються отримувачу (покупцю) товарів (послуг) та залишаються у їх постачальника (продавця); складені під час отримання послуг від нерезидента, місцем постачання яких визначено митну територію України; складені в межах виконання угод про розподіл продукції; складені за операціями з постачання товарів (послуг), які звільнені від оподаткування) незалежно від суми податку на додану вартість, зазначеної в одній податковій накладній та/або розрахунку коригування.

Пунктом 2 Порядку №1246 встановлено, щ внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування, до Реєстру (далі - реєстрація) здійснюється шляхом подання протягом операційного дня зазначених документів в електронній формі ДФС з використанням електронного цифрового підпису та внесення відповідних відомостей до Реєстру. Операційний день триває з 0 до 23-ї години.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування приймаються до ЄРПН у разі дотримання вимог, установлених п. 192.1 ст. 192, пп. 200 прим. 1.3, 200 прим. 1.9 ст. 200 прим. 1 та пп. 201.1, 201.10 і 201.16 ст. 201 ПК, а також з урахуванням Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Порушення платниками ПДВ граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам ПДВ, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в ЄРПН, тягнуть за собою накладення на платників ПДВ, на яких покладено обовязок щодо такої реєстрації, штрафу у розмірі, визначеному ст. 120-1 ПК.

При цьому, п.49.20 ст.49 Податкового кодексу України, на який посилається позивач, регулює порядок та строки подання до контролюючих органів саме податкової декларації, а тому застосування зазначеної норми до строків реєстрації податкових накладних неможливе, оскільки податкові накладні не є формою податкової звітності підприємства в розумінні діючого законодавства.

Відповідно до приписів ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 3 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому суд зауважує, що оскільки відповідачем перевірка здійснена не в порядку та не у спосіб передбачений Податковим кодексом України, тому докази отримані під час проведення такої перевірки отриманні з порушенням закону.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем під час розгляду справи не доведено, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 15.12.2016 року №0003111200 було прийнято законно та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх фактичних обставин.

З огляду на вищевикладене позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись Конституцією України, ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 45-46, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтоуправління «Донбас» до Покровської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0003111200 від 15.12.2016 року задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Покровської (Красноармійської) обєднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області №0003111200 від 15.12.2016 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Покровської обєднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтоуправління «Донбас» (85400, АДРЕСА_1, ЄДРПОУ 36982901) судовий збір у розмірі 210455 (двісті десять тисяч чотириста пятдесят пять) гривень 46 копійок

Повний текст постанови складено та підписано 17 жовтня 2017 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кониченко О.М.