Постанова № 69580759, 09.10.2017, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2017 р.Справа № 926/590/17

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Малех І.Б.

суддів Давид Л.Л.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Кришталь М.Б.,

розглянувши апеляційну скаргу Заступника прокурора Чернівецької області в інтересах держави в особі Івановецької сільської ради, вих.№05-1355-17 від 03.08.2017р.

на рішення господарського суду Чернівецької області від 09.03.2017р., суддя Желік Б.Є.

у справі № 926/590/17

за позовом: Фермерського господарства Виноградне, с.Іванівці, Кельменецького району, Чернівецької області

до відповідача: Виконавчого комітету Новодністровської міської ради, м.Новодністровськ, Чернівецької області

про визнання права постійного користування земельною ділянкою

за участю представників:

від прокуратури ОСОБА_2 (посвідчення №011146 від 24.10.2012 р.)

від Івановецької сільської ради не зявився

від позивача не зявився

від відповідача не зявився

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Чернівецької області від 09.03.2017 року, в справі №926/590/17 позов задоволено. Визнано за Фермерським господарством Виноградне(село Іванівці Кельменецького району Чернівецької області, код 22852442), як за юридичною особою право постійного користування земельною ділянкою (кадастровий №7322084400:01:003:0177), надане на імя засновника господарства ОСОБА_3, згідно з Державним актом на право постійного користування від 12.07.1996р., зареєстроване за №11.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, заступник прокурора Чернівецької області, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Чернівецької області від 09.03.2017 року, в справі №926/590/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. При цьому, апелянт, вказує на те, що право постійного користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення є виключно правом користування особи, якій це право надане, і яке після втрати чинності Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» та Земельного кодексу 1990 року не може бути передане іншій особі. Також, як зазначив апелянт, не передбачено автоматичного переходу права постійного користування від фізичної особи голови, засновника фермерського господарства до юридичної особи фермерського господарства.

У відзиві на апеляційну скаргу, представник позивача заперечив проти доводів апелянта, просив рішення господарського суду Чернівецької області від 09.03.2017 року, в справі №926/590/17 залишити без змін. При цьому зазначив, що судом першої інстанції належним чином встановлені всі обставини справи.

Представники Івановецької сільської ради, позивача та відповідача в судове засідання не зявились, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином повідомлялись про дату, час та місце судового засідання (арк. арк. справи 149 зворот, 150, 151).

Прокурор в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив задоволити в повному обсязі: скасувати рішення господарського суду Чернівецької області від 09.03.2017р. по справі № 926/590/17 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Розглянувши наявні в справі докази, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з наступних підстав.

Згідно з розпорядженням Кельменецької районної державної адміністрації від 29.04.1996р. №76 Про надання земельних ділянок для ведення селянських фермерських господарств, зазначається в позовній заяві, фізичній особі громадянину України ОСОБА_3 надано земельну ділянку, площею 17,5га, про що видано Державний акт на право постійного користування зазначеною земельною ділянкою, зареєстрований 12.07.1996 у реєстровій книзі за №11.

Спірна земельна ділянка надана ОСОБА_3, як фізичній особі-громадянину України, в постійне користування для ведення селянського(фермерського) господарства(а.с.14).

Оскільки, фактичним користувачем земельної ділянки, площею 17,5га, що зареєстрована за фізичною особою ОСОБА_3, є ФГ Виноградне, він(позивач) 30.11.2016р. з клопотанням про внесення в електронний реєстр речових прав на нерухоме майно, щодо права постійного користування земельною ділянкою Фермерським господарством Виноградне, звернувся голова ФГ Виноградне ОСОБА_3, який відповідно до пунктів 1.2, 1.3 ст.1 Статуту ФГ Виноградне є засновником і Головою цього господарства(а.с.46) і за яким Державним актом від 12.07.1996р. 1-ЧВ №000766 зареєстроване право постійного користування земельною ділянкою, площею 17,5га(зареєстровано у Книзі записів державних актів 12.07.1996р. за №11 а.с.15).

ФГ Виноградне, своєчасно сплачує податки від підприємницької діяльності господарства та за використання спірної в справі земельної ділянки. Наведене підтверджується довідкою Виконкому Івановецької сільської ради від 13.02.2015р. №865 та на лист-повідомлення Відділу статистики в Кельменецькому районі від 15.12.2016р. №21-122/102, згідно до яких, користувачем земельної ділянки, площею 17,5га, розташованій на території Івановецької сільської ради, являється ФГ Виноградне.

Фермерське господарство Виноградне, єдиним засновником якого зазначений ОСОБА_3І.(а.с.19), зареєстроване, як юридична особа 22.10.1996р. за ідентифікаційним №22852442, що підтверджується довідкою Державної реєстраційної служби України(а.с.18-20).

Відносини, повязані із створенням і діяльністю селянських(фермерських) господарств, регулювались на момент утворення ФГ Виноградне Законом України Про селянське(фермерське) господарство, законодавством про землю, іншими законодавчими актами України(ст.1 Закону України Про селянське(фермерське) господарство).

У відповідності до приписів статті 4 Закону України Про селянське(фермерське) господарство, в постійне користування земля надається громадянам для ведення селянського(фермерського) господарства.

Аналогічна норма передбачена і статтею 50 Земельного кодексу України(в редакції, чинній на момент надання спірної земельної ділянки в постійне користування для ведення селянського фермерського господарства).

Відповідно до приписів статті 19 Закону України Про селянське(фермерське) господарство, до складу майна фермерського(сільського) господарства у т.ч. входить право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, а також інші права, що передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Як вбачається зі ст.7 Статуту Фермерське господарство Виноградне землі господарства складаються в т.ч. з земельної ділянки, що належить засновнику господарства. Право володіння, користування та розпорядження земельними ділянками, що знаходяться у власності чи користуванні членів Фермерського господарства, здійснює Господарство(а.с.49).

Рішенням Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 року у справі «Рисовський проти України», було встановлено, що фізична особа на яку видавався державний акт на право постійного користування землею та саме фермерське господарство, як юридична особа є тотожними між собою. Такий висновок виходить с того, що уряд заперечуючи заяву заявника посилався на те, що земельна ділянка надавалась фізичній особі, а не фермерському господарству, як юридичній особі, в звязку з чим просив заяву заявника відхилити, проте такі твердження були відхилені Європейським судом, а заяву задоволено.

Також, постановою Вищого господарського суду України від 22.12.2016 року в справі № 908/531/16 касаційна скарга Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області була відхилена та були залишені в силі рішення 1 та 2 інстанції, якими позов фермерського господарства про визнання права постійного користування землею задоволений.

Відповідно до ст.ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд, вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте, з урахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Заступника прокурора Чернівецької області в інтересах держави в особі Івановецької сільської ради, вих.№05-1355-17 від 03.08.2017р. залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду Чернівецької області від 09.03.2017 року, в справі №926/590/17 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4.Матеріали справи направити на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений 17.10.2017 р.

Головуючий -суддяМалех І. Б.

СуддяДавид Л.Л.

СуддяПлотніцький Б.Д.