Рішення № 69580042, 10.10.2017, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.2017р.Справа № 917/1504/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго", м.Полтава в особі Комсомольської філії Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго", вул. Портова, 25, м.Горішні Плавні, 39800, ідент. код 25717130

до Комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно - каналізаційного господарства" Горішньоплавнівської міської ради, вул. Портова, 27, м.Горішні Плавні, 39800, ідент. код 24388032

про стягнення 16 993, 29 грн.

Суддя Іванко Л.А.

Представники сторін:

від позивача:

від відповідача:

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.

Суть спору: розглядається позовна заява Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" до Комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно - каналізаційного господарства" Горішньоплавнівської міської ради про стягнення 9249,97 грн. - інфляційних, 1440,68 грн. - 3% річних, 6302,64 грн. - пені.

Відповідач надав суду клопотання (вх.12398 від 10.110.2017р.) в якому просить зменшити розмір штрафних санкцій, оскільки підприємство перебуває в складному фінансовому стані, яке виникло внаслідок заборгованості населення за спожиті послуги водопостачання та водовідведення, невиконанням державою взятих на себе зобов"язань з відшкодування різниці в тарифах.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:

12.03.2009р. між Комсомольської філії Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (позивач, постачальник) та Виробничим управлінням водопровідно - каналізаційного господарства (відповідач, споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії № 1/3 (договір).

Відповідно до умов Договору та положень «Правил користування електричною енергією», затверджених Постановою № 28 від 31.07.1996 p., Постачальник електричної енергії продає електричну енергію Споживачу, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Згідно п. 2.З.1., 2.3.3 Споживач зобов'язується виконувати умови цього Договору, оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків «Порядок розрахунків» та «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії». Так, згідно зазначених додатків розрахунковим вважається період з 25 числа попереднього місяця до того ж числа поточного місяця. Споживач самостійно знімає показники розрахункових лічильників 25 числа, . оформлює «Відомість про фактичні покази розрахункових приладів обліку електричної енергії», та надає її Постачальнику для здійснення розрахунку та оформлення «Акта про обсяги спожитої (переданої) Споживачу електроенергії».

Відповідно до визначеної величини коштів за фактично спожиту електричну енергію Постачальник електричної енергії виписує Споживачу рахунок на оплату електричної енергії, який має бути оплачений протягом 5 операційних днів від дня виписки рахунку. Однак Споживачем було порушено договірні зобов'язання перед Комсомольською філією ОСОБА_1» в частині оплати за спожиту електричну енергію протягом 2016 2017 .p.. які заключаються в порушенні термінів оплати. В наслідок цього, відповідно до Закону України №543/96 від 22.11.96р. „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та п.4.2.1. Договору Споживач несе відповідальність за внесення платежів, передбачених пунктом 2.3.3.Договору, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі однієї облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, компенсаційні нарахування та три проценти річних з простроченої суми.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач вказує, що відповідачем були порушені договірні зобов"язання перед ним в частині своєчасної оплати за спожиту теплову енергію у визначені Договором строки.

Викладене позивач підтверджує виставленими відповідачу рахунками на оплату отриманих послуг, та просить стягнути з відповідача:

- 6302,64 грн. - пені за період з 01.10.2016р. по 31.10.2016р.; з 01.05.2017р. по 31.05.2017р.

- 1440,68 грн. - 3 % річних та

- 9249,97 грн. - інфляційні нарахування за аналогічний період.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

На підставі вищевикладеного позивачем заявлено до стягнення: 6302,64 грн. - пені,9249,97 грн. - інфляційних, 1440,68 грн. - 3% річних.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних з урахуванням моменту виникнення зобов'язань щодо оплати за кожний окремий місяць.

Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

В п.п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що за змістом п.З ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання зобов'язання або його невиконання, незначності прострочення виконання зобов'язання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст.3 ЦК України).

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків^ кредитором (рішення Конституційного Суду від 11.07.2013 № 7-рп/2013).

Враховуючи баланс інтересів сторін у справі, що відповідач є неприбутковою, бюджетною установою, а також відсутність основного боргу за договором, суд прийшов до висновку про наявність виключних обставин, які дають підстави для зменшення розміру пені до 3151.32 грн.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Наданими до справи доказами підтверджуються факт існування між сторонами заснованих на договорі постачання електричної енергії правовідносин з приводу постачання теплової енергії в гарячій воді.

Статтею 275 ГК України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно повинно бути виконане у встановлений строк (термін).

З огляду на визначений сторонами в договорі порядок розрахунків за спожиту теплову енергію, дати здійснених відповідачем проплат рахунків, матеріалами справи підтверджено порушення відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення вчасних розрахунків за спожиту теплову енергію.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ст.ст. 547-548 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК).

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких обгрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

З врахуванням викладеного позовні вимоги в частині стягнення 3151,32 грн. пені, 9249,97 грн. інфляційних, 1440,68 грн. - 3 % річних обґрунтовані, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, відповідачем не заперечуються, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати, понесені позивачем при подачі позову накладаються на відповідача.

На підставі матеріалів справи та керуючись статтями 49, п. 3 ст. 83, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Припинити провадження в частині стягнення 15 656,59грн. основного боргу.

3. Стягнути з Комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно - каналізаційного господарства" Горішньоплавнівської міської ради, вул. Портова, 27, м.Горішні Плавні, 39800, ідент. код 24388032 на користь Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго", м.Полтава в особі Комсомольської філії Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго", вул. Портова, 25, м.Горішні Плавні, 39800, ідент. код 25717130 - 3151,32 грн. пені, 9249,97 грн. інфляційні, 1440,68 грн. 3% річних, 1600,00 грн. витрат по сплаті судового збору.3. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ з набранням рішенням законної сили.

Повне рішення складено 17.10.2017року

Суддя Іванко Л.А.