Рішення № 69579824, 10.10.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.2017Справа № 910/15394/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Модус Будова"

до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 275 928,83 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Якубишин В.В. (представник за довіреністю від 09.10.2017р.);

від відповідача: Гутарін І.І. (представник за довіреністю № 3307 від 28.07.2017р.).

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СК Модус Будова" (надалі - позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (надалі - відповідач) суми заборгованості за Договором на закупівлю № ДОН/НХ-16811/НЮ від 12.12.2016р. в розмірі 275 928,83 грн., з яких 258 519,84 грн. сума основного боргу, 7 190,13 грн. пені, 8 367,07 грн. інфляційних втрат та 1 851,79 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх обов'язків за договором в повному обсязі не виконав, повну вартість отриманого від позивача товару у строки визначені Договором не сплатив.

Відповідач надав для долучення до матеріалів справи письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого не заперечує факту поставки товару за договором, вказує на часткову оплату вартості товару на суму 30 000,00 грн., не заперечує проти стягнення з нього суми основного боргу та відсотків річних, просить суд зменшити розмір штрафних санкцій до 50 % та відмовити позивачеві в задоволенні його вимоги щодо стягнення з нього суми інфляційних втрат в розмірі 8 367,07 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2017р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд призначено на 10.10.2017р.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи міститься достатньо доказів, які сприяють всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 10 жовтня 2017 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.12.2016р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено Договір на закупівлю № ДОН/НХ-16811/НЮ (надалі - Договір), предметом якого є поставка постачальником покупцю товару в асортименті та кількості згідно специфікації (додаток 1), яка є невід'ємною частиною договору (п. 1.1. Договору).

Згідно п. 1.2. Договору найменування товару: комплектуючі для виробництва металопластикових вікон.

В п. 1.3., 2.1. - 2.4. Договору сторони погодили виробника товару, вимоги щодо якості товару, дату виготовлення товару.

Як передбачено в п. 4.1. Договору товар повинен бути поставлений протягом 10 календарних днів від дня надання заявки покупцем.

Датою поставки товару вважається дата підписання накладної на приймання товару та підписання акту прийому-передачі товару обома сторонами Договору (п. 4.2. Договору).

За змістом п. п. 5.1. - 5.3. Договору ціна постачальника на комплектуючі для виробництва метало пластикових вікон визнана тендерними торгами і вказана у специфікації (Додаток 1), яка є невід'ємною частиною договору. Загальна сума Договору вкладає 1 442 599,44 грн. з урахуванням ПДВ 20 % 240 433,24 грн. та зазначається у звіті про результати здійснення процедури закупівлі. Ціна товару включає в себе вартість тари.

У відповідності до п. 6.2. Договору покупець здійснює оплату поставленого товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 банківських днів з дня отримання товару. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками накладної (залізничної накладної) та акту прийому-передачі на отримання товару.

За умовами п. 15.1. Договору термін дії Договору - з моменту його підписання сторонами і до 31.12.2016р.

В Додатку № 1 до Договору (Специфікація № 1) сторони погодили код товару, найменування, № креслен., марку (модель, ґатунок, розмір, ДСТУ), одиницю виміру, кількість, ціну без ПДВ, сума без ПДВ, що разом складає 1 202 166,20 грн., ПДВ 20% - 240 433,24 грн., а всього 1 442 599,44 грн.

30.12.2016р. між сторонами укладено Додаткову угоду № 2 до Договору, відповідно до п. 1. якої сторони домовились продовжити строк дії договору до 31.03.2017р. та ввести в дію Специфікацію № 2 (Додаток 2) на суму 288 519,84 грн., з урахуванням ПДВ 20 % 48 086,64 грн., що не перевищує 20 % від суми договору, згідно ч. 5 ст. 36 закону України «Про публічні закупівлі», у зв'язку з чим загальна сума договору збільшилася на суму 288 519,84 грн. (п. 2 Додаткової угоди № 2 від 30.12.2016р.) та внесено зміни до п. п. 1.1., 2.4., 5.1., 5.2., 15.1., 15.2. Договору (п. 3 Додаткової угоди № 2 від 30.12.2016р.)

В Додатку № 2 до Договору (Специфікація № 2) сторони погодили код товару, найменування, № креслен., марку (модель, ґатунок, розмір, ДСТУ), одиницю виміру, кількість, ціну без ПДВ, сума без ПДВ, що разом складає 240 433,20 грн., ПДВ 20 % 48 086,64 грн., а всього 288 519,84 грн.

Як видно з матеріалів справи, позивачем на виконання умов договору в редакції Додаткової угоди № 2 від 30.12.2016р. було поставлено відповідачу товар на загальну суму 288 519,84 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями видаткової накладної № РН-16811/1 від 31.03.2017р. та Акту прийому-передачі № 4 до Договору № ДОН/НХ-16811/НЮ від 12.12.2016р., Додаткова угода № 2 від 30.12.2016р. на вказану суму, а також товарно-транспортною накладною №РН-16811/1 від 31.03.2017р.

Товар було прийнято відповідачем, що підтверджується підписами його уповноваженого представника та відтисками печаток відповідача у зазначених вище накладних та Акті прийому-передачі та не заперечується відповідачем при розгляді даної справи.

Відповідач взяті на себе зобов'язання, зокрема, в частині проведення своєчасних та в повному обсязі розрахунків за отриманий товар виконав неналежним чином, вартість поставленого позивачем товару оплатив частково на суму 30 000,00 грн., що підтверджується доданою до матеріалів справи належним чином засвідченою копією платіжного доручення № 369913 від 10.07.2017р.

З огляду на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач звернувся до відповідача з претензією вих. № 05/07-1 від 05.07.2017р. на суму 299 143,69 грн., на яку відповідачем в листі № 2600/2262 від 22.07.2017р. була надана відповідь щодо часткової оплати вартості товару на суму 30 000,00 грн. та включення заборгованості в розмірі 258 519,84 грн. за договором у заявку на планове перерахування коштів, які у найкоротший термін буде перерахована на рахунок позивача.

У зв'язку з тим, що відповідач повністю не розрахувався з позивачем за поставлений товар, останній був змушений звернутись до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

У відповідності до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З врахуванням викладеного, беручи до уваги п. 6.2. Договору обов'язок відповідача щодо оплати вартості поставленого товару мав бути виконаний протягом 30 банківських днів з дня отримання товару, тобто останнім днем оплати вартості товару за вказаною вище видатковою накладною є 18.05.2017р., а прострочення виконання грошового зобов'язання у відповідача з наступного дня після спливу вказаного строку, а саме з 19.05.2017р.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Факти наявності боргу перед позивачем в розмірі 258 519,84 грн. доведений суду первинним доказами та не заперечується відповідачем, при цьому, доказів на підтвердження оплати вартості поставленого позивачем товару, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 258 519,84 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 7 190,13 грн. пені, 8 367,07 грн. інфляційних втрат та 1 851,79 грн. 3 % річних.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку з оплати вартості поставленого товару не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

За змістом ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно п. 9.2. Договору у разі порушення строків оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі облікової ставки НБУ від вартості несплаченого товару за кожен день прострочення.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами ст. 3 Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом перевірено наведений у позовних матеріалах розрахунок пені за прострочення поставки товару та встановлено, що він відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства та умовам Договору, розмір пені, не перевищує розрахованого судом, а відповідачем не подано суду контррозрахунку заявленої до стягнення з нього суми пені або доказів наявності заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку щодо обґрунтованості вимог позивача в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 7 190,13 грн.

Разом з тим, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно зі ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частина третя статті 551 Цивільного кодексу України передбачає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При застосуванні п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та зменшення розміру пені, суд виходить з того, що договір укладено між позивачем та філією відповідача (Регіональна філія «Донецька Залізниця»), яка здійснює свою господарську діяльність в тому числі в зоні проведення антитерористичної операції, що впливає на її фінансове становище.

Так, з наданого до матеріалів справи Звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 2016р. філією отримано збиток в розмірі 770 314,0 тис. грн.

Суд також бере до уваги часткове погашення суми боргу відповідачем у розмірі 30 000,00 грн., про що зазначалось вище та порівняно невеликий період прострочення виконання відповідачем зобов'язань (як встановлено судом прострочення виконання зобов'язання у відповідача виникло з 19.05.2017р.).

За таких обставин, суд вважає за можливе скористатися правом, передбаченим статтею 83 ГПК України та зменшити розмір пені на 50%, тобто до суми 3 595,07 грн.

До аналогічних висновків приходив Вищий господарський суд України у постановах від 09.12.2015р. у справі №910/10082/15 та від 19.10.2016р. у справі №910/1611/16.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до п. 2. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 N 52/30).

Судом перевірено наведений у матеріалах справи розрахунок інфляційних втрат та встановлено, що він не відповідає нормам цивільного законодавства та умовам Договору.

Так, позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат за період травень - червень 2017р., проте, з урахуванням вище наведених норм цивільного законодавства, розмір інфляційних втрат за травень 2017р. (з 19.05.2017р. по 31.05.2017р.) складає 0,00 грн., оскільки в межах заявленого періоду такі витрати не можуть бути нараховані.

За розрахунком суду, розмір інфляційних втрат за червень 2017р. складає 4 616,32 грн. = 288 519,84 х 101,6 % - 288 519,84.

Інших індексів інфляції позивачем у позовних матеріалах не вказано, інфляційних втрат за інші періоди не розраховано та не заявлено до стягнення з відповідача, а суд за відсутності у матеріалах справи відповідного клопотання (ст. 83 ГПК України) не може вийти за межі позовних вимог та самостійно нарахувати такі витрати за більший період.

Таким чином, за розрахунком суду обґрунтованою та такою, що підлягає до стягнення з відповідача є сума інфляційних втрат в розмірі 4 616,32 грн.

При цьому, судом частково враховано заперечення відповідача щодо стягнення з нього суми інфляційних втрат, наведені у відзиві на позовну заяву, в іншій частині (в частині задоволених судом вимог), заперечення відповідача судом не приймаються з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність.

Перевіривши наведений у матеріалах справи розрахунок 3 % річних, судом встановлено, що він відповідає нормам цивільного законодавства та умовам Договору, їх розмір є арифметично вірним, у зв'язку з чим вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1 851,79 грн. 3 % річних підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів, що підтверджують та обґрунтовують відсутність у нього підстав для невиконання зобов'язань, передбачених умовами Договору, укладеного з позивачем.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/15394/17 підлягають частковому задоволенню та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 258 519,84 грн. суми основного боргу, 3 595,07 грн. пені, 4 616,32 грн. інфляційних втрат та 1 851,79 грн. 3 % річних.

Судовий збір у розмірі 4 082,67 грн., пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

При цьому, судом також враховано, що згідно з п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (ідентифікаційний код 40075815, адреса: 03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Модус Будова" (ідентифікаційний код 37459324, адреса: 61058, м. Харків, вул. Данилевського, буд. 10) 258 519,84 грн. (двісті п'ятдесят вісім тисяч п'ятсот дев'ятнадцять гривень 84 коп.) суми основного боргу, 3 595,07 грн. (три тисячі п'ятсот дев'яносто п'ять гривень 07 коп.) пені, 4 616,32 грн. (чотири тисячі шістсот шістнадцять гривень 32 коп.) інфляційних втрат, 1 851,79 грн. (одну тисячу вісімсот п'ятдесят одну гривню 79 коп.) 3 % річних та 4 082,67 грн. (чотири тисячі вісімдесят дві гривні 67 коп.) судового збору.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.10.2017р.

Суддя С.М. Морозов