Рішення № 69579350, 17.10.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.10.2017 Справа № 904/8451/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікмаркет Стандарт", м. Нікополь

до Відділу освіти і науки Нікопольської міської Ради, м. Нікополь

про стягнення 3 710,17 грн.

Суддя Ніколенко М.О.

Представники:

від позивача: Добра Я.О. - довіреність від 03.03.17;

від відповідача: Шкуро Ю.А. - довіреність № 1091 від 21.09.17.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нікмаркет Стандарт» звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Відділу освіти і науки Нікопольської міської ради про стягнення заборгованості у розмірі 3452,95 грн., інфляційних втрат у розмірі 201,03 грн., 3% річних у розмірі 56,19 грн. Також, у позові позивач просить суд покласти на відповідача витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 2000 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором від 15.02.2016 № 141 про закупівлю 56.29.2 - послуги їдалень (послуги їдалень з організації харчування школярів 1-4 класів середніх загальноосвітніх навчальних закладів) за державні кошти).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.2017 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 17.10.2017.

Через канцелярію суду, 17.10.2017 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він визнав позов в частині стягнення основного боргу у розмірі 3452,95 грн., 3% річних у розмірі 33,49 грн. та інфляційних витрат у розмірі 72,89 грн. В частині стягнення витрат на правову допомогу відповідач просив відмовити повністю.

Позивач у судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідача у судове засідання з'явився, частково визнав позовні вимоги, надав пояснення у справі.

В порядку статті 85 ГПК України, у судовому засіданні 17.10.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника сторони, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нікмаркет» (далі - позивач, виконавець) та Відділом освіти і науки Нікопольської міської ради (далі -відповідач, замовник) 15.02.2016 було укладено договір № 141 про закупівлю 56.29.2 - послуги їдалень (послуги їдалень з організації харчування школярів 1-4 класів середніх загальноосвітніх навчальних закладів) за державні кошти (далі - договір), відповідно до умов якого виконавець зобов'язується протягом 2016 року надати замовникові послуги 56.29.2-послуги їдалень (послуги їдалень з організації харчування школярів 1-4 класів середніх загальноосвітніх навчальних закладів) (лот №19 - КЗ НСЗШ №19 - 170уч.), а замовник - прийняти і оплати такі послуги (п. 1.1 договору). Згідно п.1.2 договору, кількість послуг та ціна зазначені в додатку №1 "Специфікація", що є невід'ємною частиною договору. Обсяги закупівлі послуг можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків (п.1.3. договору). Відповідно до п.3.1. договору ціна договору становить 178518,70 грн. без ПДВ. Ціна договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін (п.3.2. договору). Додатковою угодою № 118 від 11.01.2017 сторони змінили ціну договору - 28725,47 грн. (а.с. 18).

Згідно п.5.1 договору, строк надання послуг: протягом 2016 року. Місце надання послуг: загальноосвітні навчальні заклади м. Нікополя Дніпропетровської області, відповідно до додатку №2 "Місце надання послуг" (п.5.2. договору). Договір набуває чинності з 01.03.2016 і діє до 31.12.2016, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.10.1 договору). Дія цього договору може продовжуватись на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, обсягом, що не перевищує 20% суми договору, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ч. 1 ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 193 ГК України, визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивач виконав умови договору, у період з січень-лютий 2017 року надав відповідачу послуги з організації харчування шкільних їдалень учнів 1-4 класів на загальну суму 3452,95 грн. без ПДВ, що підтверджується актом приймання-передачі послуг, підписаним обома сторонами (а.с. 19).

Пунктом 4.1 договору встановлено, що розрахунки проводяться шляхом перерахування замовником на рахунок виконавця коштів після пред'явлення належно оформленого рахунку та акту виконаних послуг з відстрочкою платежу до 60 календарних днів при умові відсутності фінансування.

Акт виконаних робіт підписаний сторонами без зазначення дати його підписання. Однак, враховуючи що послуги надавались протягом січня-лютого 2017, то, відповідно такий акт не міг бути підписаний раніше останнього дня лютого 2017. Тобто акт підписаний не раніше 28.02.2017.

Відповідно, 60 календарних днів, передбачені п. 4.1 Договору, спливають 29.04.2017.

Однак, Відповідач порушив умови договору, і не сплатив вартість отриманих послуг у строк до 29.04.2017. У зв'язку із цим у нього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 3452,95 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву визнав суму основного боргу у розмірі 3452,95 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення суми основного боргу в розмірі 3452,95 грн. є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував відповідачу 3% річних у розмірі 56,19 грн. за період з 01.03.2017 по 14.09.2017 та інфляційні втрати у розмірі 201,03 грн. за період березень-серпень 2017 ркоу.

Розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, наданий позивачем, не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки неправильно враховує періоди нарахувань. А саме, позивачем не було враховано положення п. 4.1 договору, відповідно до якого оплата здійснюється із відстрочку до 60 календарних днів. У зв'язку із чим період прострочення платежу починається з 30.04.2017.

Так, за перерахунком суду 3% річних за період 30.04.2017-14.09.2017 склали 39,17 грн. та інфляційні втрати за період травень-серпень 2017 року складають 104,40 грн.

Також, у позові позивач просить суд покласти на відповідача витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 2000 грн.

Відповідно до ч.3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Пунктом 6.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" встановлено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, передбачених ст. 49 ГПК України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони.

В п.6.5 вказаної постанови зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Так, позивачем надано до суду квитанцію № 09/17 від 02.10.2017 на підтвердження оплати послуг адвоката у розмірі 2000,00 грн. згідно договору про надання правової допомоги № 01/17 від 03.03.2017 (а.с. 31, 37-39).

Розмір заявлених позивачем витрат на оплату послуг адвоката, не відповідає принципам співрозмірності і розумної, усталеній практиці розміру таких витрат, та договірним відносинам сторін.

На думку суду, розмір витрат на оплату послуг адвоката є співрозмірним в розмірі 5% від суми задоволених позовних вимог, що складає 179,83 грн.

За таких обставин, позовні вимоги слід задовольнити частково.

Згідно зі ст. 49 ГПК України, судовий збір слід покласти на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відділу освіти і науки Нікопольської міської ради (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, 3; ідентифікаційний код 02142336) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікмаркет Стандарт» (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Кооперативна, 3; ідентифікаційний код 40013869) основний борг у розмірі 3452,95 грн., 3% річних у розмірі 39,17 грн., інфляційні втрати у розмірі 104,40 грн., 1550,99 грн. витрат зі сплати судового збору та 179,83 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня підписання повного рішення.

Повне рішення складено 18.10.2017

Суддя М.О.Ніколенко