Рішення № 69579346, 13.10.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.10.2017 Справа № 904/8438/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікмаркет Стандарт", м. Нікополь Дніпропетровської області

до Відділу освіти і науки Нікопольської міської ради, м. Нікополь Дніпропетровської області

про стягнення 5 403 грн. 83 коп.

Суддя Рудь І.А.

Представники:

від позивача: Добра Я.О., дов.№б/н від 01.03.2017р.;

від відповідача: Шкуро Ю.А., дов. № 1091 від 21.09.2017р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нікмаркет Стандарт" звернулося до господарського суду з позовом, в якому просить стягнути з Відділу освіти і науки Нікопольської міської ради заборгованість в розмірі 5 403 грн. 83 коп., з яких: 5 029 грн. 58 коп. - сума основного боргу, 81 грн. 44 коп. - 3% річних, 292 грн. 81 коп. - інфляційні втрати, відповідно до умов договору про закупівлю 56.29.2-послуги їдалень (послуги їдалень з організації харчування школярів 1-4 класів середніх загальноосвітніх навчальних закладів) за державні кошти № 143 від 15.02.2016р. Також позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 2 000 грн. 00 коп.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх господарських зобов'язань.

02.10.2017р. відповідач подав до суду відзив, в яком просить суд задовольнити позов частково, а саме стягнути з Відділу освіти і науки Нікопольської міської ради на користь позивача основну заборгованість у розмірі 5 029 грн. 58 коп., інфляційні втрат у розмірі 106 грн. 18 коп., та 3 % річних у розмірі 48 грн. 78 коп., в частині стягнення витрат на послуги адвоката відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, у судовому засіданні оголошувалася перерва з 03.10.2017р. по 12.10.2017р.

В порядку ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи. оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

15.02.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нікмаркет Стандарт" (виконавець) та Відділом освіти і науки Нікопольської міської ради (замовник) було укладено договір про закупівлю 56.29.2-послуги їдалень (послуги їдалень з організації харчування школярів 1-4 класів середніх загальноосвітніх навчальних закладів) за державні кошти № 143 (далі - договір).

Виконавець зобов'язується протягом 2016 році надати замовникові послуги 56.29.2-послури їдалень (послуга їдалень з організації харчування школярів 1-4 класів середніх загальноосвітніх навчальних закладів.) (лот №16-КЗ НСЗШ № 16-115уч.), а замовник - прийняти і оплати такі послуги (п. 1.1. договору).

Кількість послуг та ціна зазначені в додатку №1 «Специфікація», що є невід'ємною частиною договору (п. 1.2. договору).

Виконавець повинен надати замовнику послуги, передбачені цим договором, якість яких відповідає умовам документації конкурсних торгів. Виконавець гарантує якість харчування сертифікатами, якісними посвідченнями та іншими документами за вимогами діючого законодавства (п. 2. договору).

Ціна цього договору становить 120 762,65 грн. (сто двадцять тисяч сімсот шістдесят дві грн. 65 коп.) без ПДВ (п. 3.1. договору).

Розрахунки проводяться шляхом перерахування замовником на рахунок виконавця коштів після пред'явленого належно оформленого рахунка та акту виконаних послуг з відстрочкою платежу до 60 календарних днів при умові відсутності фінансування (п. 4.1. договору).

Строк надання послуг: протягом 2016р. (п. 5.1. договору).

Місце надання послуг: загальноосвітні навчальні заклади м. Нікополя Дніпропетровської обл., відповідно додатку №2 «Місце надання послуг» (п. 5.2. договору).

Замовник зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги; приймати надані послуги з актом приймання-передачі (п. 6.1.1. та п. 6.1.2. договору).

Виконавець зобов'язаний: забезпечити надання послуг у строки, встановлені цим договором; забезпечити надання послуг, якість яких відповідає умовам, установленим розділом II цього договору (п. 6.3.1. та п. 6.3.2. договору).

Цей договір набирає чинності з 01 березня 2016 року і діє до 31 грудня 2016 р. в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 10.1. договору).

Сторони підписали та скріпили печатками Специфікацію до договору (а.с. 15). Також сторонами підписано додаток № 2 до договору «Місце надання послуг» (а.с. 16), відповідно до якого послуги надаватимуться Комунальному закладу «Нікопольська середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 16».

11.01.2017р. сторони підписали Додаткову угоду № 112 до договору (а.с. 18), в якій дійшли згоди внести зміни до п.3.1 договору виклавши його в такій редакції: «Ціна цього договору становить 21422,88 грн. (двадцять одна тисяча чотириста двадцять дві грн. 88 коп. (без ПДВ).». Сторони також домовились внести зміни до додатку №1 Договору та викласти в новій редакції.

31.01.2017р. сторони уклали Додаткову угоду № 241 до договору (а.с. 17), в якій вирішили, що до продовження строку дії договору, на період достатній для проведення процедури закупівлі на початку 2017 року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі, укладеному в 2016 році, якщо видатки на цю закупівлю затверджені в установленому порядку.

На виконання умов договору у лютому 2017 року позивач надав відповідачу послуги відповідно до договору на загальну суму 5 029 грн. 58 коп., що підтверджується підписаним сторонами та скріпленим їх печаткою Актом приймання-передачі послуг (а.с. 19). Господарський суд зазначає, що вказана накладна підписана сторонами без жодних зауважень чи заперечень.

Як вказано вище, відповідно до п. 4.1. договору, розрахунки проводяться шляхом перерахування замовником на рахунок виконавця коштів після пред'явленого належно оформленого рахунка та акту виконаних послуг з відстрочкою платежу до 60 календарних днів при умові відсутності фінансування.

Однак як стверджує позивач, відповідач в порушення умов договору свої зобов'язання по повній та своєчасній оплаті наданих послуг не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 5 029 грн. 58 коп.

Позивач стверджує, що звертався до відповідача із вимогою від 03.03.2017р. (а.с. 20), в якій просив сплатити заборгованість. Господарський суд зазначає, що докази направлення вказаної вимоги на адресу відповідача в матеріалах справи відсутні.

Господарський суд вважає за доцільне зазначити, що в правому нижньому куті вказаної вище вимоги знаходиться запис: «отримано 01.03.2017р.» та міститься підпис. Однак, вказаний запис не містить ані посади підписанта, ані його прізвища ім'я та по батькові, жодні відтиски штемпелів також відсутні. Вказане не дає змоги визначити хто саме отримав вказану вимогу. Також суд звертає увагу на невідповідність дат зазначених у вимозі, а саме: вимога складена 03.03.2017р. та отримана невизначеною особою 01.03.2017р., тобто до того як була складена.

Позивач зазначає, що у зв'язку із відсутністю жодної відповіді на зазначену вимогу, він вимушений був повторно звернутися до відповідача із Вимогою від 04.05.2017р. (а.с. 21), в якій також вимагав сплатити заборгованість. На підтвердження доказу направлення повторної вимоги на адресу відповідача, позивач надав копії фіскального чеку (а.с. 22) та опису вкладення (а.с. 23) датованих 05.05.2017р.

Господарський суд зазначає, що відповідно до вищевказаного фіскального чеку від 05.05.2017р. (а.с. 22) поштовому відправленню (вимозі (повторній) від 04.05.2017р. та копії довіреності) на адресу відповідача було присвоєно 13-символьний цифровий номер (штрихкодовий ідентифікатор) 4904409525459 (вказаний штрихкодовий ідентифікатор також продубльовано і на описі вкладення (а.с. 23)).

Згідно результату пошуку за штрихкодовим ідентифікатором 4904409525459 на WEB сторінці Укрпошти (http://ukrposhta.ua/ua/vidslidkuvati-forma-poshuku), вбачається, що відправлення за вищевказаним номером вручене адресату 12.05.2017р.

Однак, як зазначає позивач, відповідач відповіді на вимогу не надав, заборгованість не сплатив.

Із посиланням на положення ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував додатково до суми основного боргу та вимагає стягнути з відповідача 3% річних в сумі 81 грн. 44 коп. за загальний період з 01.03.2017р. по 13.09.2017р. та інфляційні втрати у розмірі 292 грн. 81 коп. за період з 01.03.2017р. по 13.09.2017р.

Заборгованість відповідача підтверджується: договором, копією Акту приймання-передачі послуг, обґрунтованим розрахунком суми позову тощо.

Доказів оплати вказаної заборгованості відповідачем сторонами до матеріалів справи не надано.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору про надання послуг є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

За умовами ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Як вказано вище, відповідно до п. 4.1. договору розрахунки проводяться шляхом перерахування замовником на рахунок виконавця коштів після пред'явленого належно оформленого рахунка та акту виконаних послуг з відстрочкою платежу до 60 календарних днів при умові відсутності фінансування.

В силу приписів Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти, і ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою в розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 цього Кодексу. Зазначена правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України у справі № 908/3165/15 та Верховного суду України у справі № 37/405.

Таким чином суд не бере до уваги відсутність в матеріалах справи виставлених рахунків-фактур за спірним актом приймання-передачі послуг.

Господарський суд зазначає, що наявний в матеріалах справи спірний Акт приймання-передачі послуг не містить дату його підписання чи складання. У зв'язку із чим строк (термін) виконання боржником зобов'язання з оплати наданих послуг встановити не можливо.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, оскільки встановити строк (термін) виконання боржником зобов'язання з оплати наданих послуг не можливо, то відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Як зазначено вище, позивач звертався до відповідача із Вимогою (повторною) від 04.05.2017р., яка отримана останнім 12.05.2017р.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до вимог ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України відповідач повинен був сплатити за надані послуги у строк до 19.05.2017р. включно.

Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов'язковим до виконання.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач подав до суду відзив, в яком просить суд задовольнити позов частково, а саме стягнути з Відділу освіти і науки Нікопольської міської ради на користь позивача серед іншого основну заборгованість у розмірі 5 029 грн. 58 коп.

Право відповідача визнати позов повністю або частково передбачено ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі ст. 78 Господарського процесуального кодексу України визнання позову відповідачем викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, що долучається до справи. У разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Дії відповідача не суперечать законодавству, не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

З огляду на викладене, господарський суд приймає визнання відповідачем позову в частині стягнення основного боргу у розмірі 5 029 грн. 58 коп.

Згідно положень ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно із п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.13р. № 14 з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши розрахунок 3% річних, наданий позивачем, судом встановлено, що розрахунок пені проведений неправильно, а саме позивачем застосовано неправильні початкові дати періодів нарахування.

З наявного в матеріалів справи розрахунку вбачається, що позивач нараховує 3 % річних на заборгованість за період з 01.03.2017р. по 13.09.2017р.

Відповідно до п. 4.1. договору розрахунки проводяться шляхом перерахування замовником на рахунок виконавця коштів після пред'явленого належно оформленого рахунка та акту виконаних послуг з відстрочкою платежу до 60 календарних днів при умові відсутності фінансування.

Наявний в матеріалах справи спірний Акт приймання-передачі послуг не містить дату його підписання чи складання. У зв'язку із чим строк (термін) виконання боржником зобов'язання з оплати наданих послуг встановити не можливо. Враховуючи вищевикладене, відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги. Як вказано вище, позивач звертався до відповідача із Вимогою (повторною) від 04.05.2017р., яка отримана останнім 12.05.2017р. Враховуючи вищевикладене, відповідно до вимог ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України відповідач повинен був сплатити за надані послуги у строк до 19.05.2017р. включно.

Враховуючи вищевказане прострочення виконання зобов'язання відповідача з оплати за надані послуги відповідно до договору починатиметься з наступного дня з 20.05.2017р. Таким чином початковою датою періоду нарахування 3% річних буде 20.05.2017р.

Отже, з урахуванням меж періодів нарахування 3% річних, зазначених позивачем у розрахунку, 3% річних підлягають нарахуванню на суму заборгованості за період з 20.05.2017р. по 13.09.2017р.

Відповідно до розрахунку здійсненого господарським судом, до стягнення з відповідача підлягають 3 % річних у розмірі 48 грн. 37 коп. Решта позовних вимог в цій частині задоволенню не підлягає.

Щодо нарахованого розміру інфляційних втрат.

Позивач нараховує інфляційні втрати за період з 01.03.2017р. по 13.09.2017р.

Однак, при розрахунку позивачем не враховано приписи абз. 3 п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013р., відповідно до яких розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Як, зазначено вище оплата за надані послуги мала бути здійснена до 19.05.2017р. включно, отже період нарахування інфляційних втрат повинен починатися з наступного місяця, тобто з червня 2017 року.

З урахуванням вищевикладеного, згідно розрахунку, виконаного господарським судом, до стягнення з відповідача підлягають інфляційні втрати за період з червня 2017 року по серпень 2017 року в розмірі 85 грн. 57 коп. Решта позовних вимог в цій частині задоволенню не підлягає.

За нормами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов'язання, чим порушив умови укладеного із позивачем договору поставки та вищевказані приписи чинного законодавства, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 5 029 грн. 58 коп. основного боргу, 48 грн. 37 коп. 3% річних, 85 грн. 57 коп. інфляційних втрат - є обґрунтованими і підлягають задоволенню. В решті позову слід відмовити.

Також, у позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на послуги адвоката у розмірі 2 000 грн. 00 коп.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Пунктом 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

На підтвердження понесення зазначених витрат позивачем до матеріалів справи надані:

договір про надання правової допомоги від 03.03.2017р. № 01/17, укладеного із адвокатом Доброю Яною Олександрівною, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 25.11.2016р. серія ДП № 3213, квитанція прибуткового касового ордера № 03/17 від 02.10.2017р., прибутковий касовий ордер № 03/17 від 02.10.2017р., тощо.

Водночас, відповідно до п. 5.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що стягненню з відповідача підлягають витрати позивача на адвокатські послуги в розмірі 500 грн. 00 коп.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 49, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відділу освіти і науки Нікопольської міської ради (53213, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, буд. 3, ідентифікаційний код 02142336) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікмаркет Стандарт" (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Кооперативна, буд. 3, ідентифікаційний код 40013869) 5 029 грн. 58 коп. (п'ять тисяч двадцять дев'ять грн. 58 коп.) основного боргу, 48 грн. 37 коп. (сорок вісім грн. 37 коп.) 3% річних, 85 грн. 57 коп. (вісімдесят п'ять грн. 57 коп.) інфляційних втрат, 1 528 грн. 85 коп. (одну тисячу п'ятсот двадцять вісім грн. 85 коп.) витрат по сплаті судового збору, та 500 грн. 00 коп. (п'ятсот грн. 00 коп.) витрат на послуги адвоката.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя І.А. Рудь

Повне рішення складено 17.10.2017