Ухвала суду № 69579213, 17.10.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

17 жовтня 2017 року Справа № 904/1724/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М.суддівБарицької Т.Л. Картере В.І.розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіто"на ухвалу від та на постанову відГосподарського суду Дніпропетровської області 14.05.2015 Дніпропетровського апеляційного господарського суду 09.06.2015у справі№ 904/1724/15Господарського судуміста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Авіто"доПублічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Дніпропетровськ"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Вовк Ірина Іванівнапровизнання іпотеки та договору іпотеки припиненимиВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіто" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить змінити ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2015 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.06.2015 у справі № 904/1724/15.

Одночасно скаржник звернувся з клопотанням про відновлення строку для подання касаційної скарги на оскаржувані судові рішення.

Вищий господарський суд України, розглянувши матеріали касаційної скарги, не вбачає підстав для відновлення скаржникові пропущеного строку на оскарження судового рішення, оскільки причини, зазначені в клопотанні, не визнаються поважними, з огляду на наступне.

Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Порушення пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод констатував Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України".

Зокрема, Високий Суд вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення).

Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (див. пункти 22 - 23 Рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, пункти 37-38 Рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010).

Статтею 110 ГПК України встановлено, що касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Відповідно до частини третьої ст. 105 ГПК України постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Згідно із ст. 53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи зі своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Отже, закон пов'язує можливість відновлення пропущеного процесуального строку з наявністю саме поважних причин його пропуску; поважними причинами його пропуску визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Відновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яким суд користується виходячи із поважності причин пропуску строку скаржником.

Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вбачається із матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю "Авіто" касаційну скаргу подано через 1 рік та 8 місяців після прийняття постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.06.2015 у справі № 904/1724/15.

Судом касаційної інстанції встановлено, що представник скаржника був присутній у судовому засіданні 09.06.2015, що вбачається з протоколу судового засідання від 09.06.2015 (т. 2, а.с. 186); копія постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.06.2015 була отримана представником скаржника наручно 12.06.2015 (про що свідчить відмітка представника скаржника на оригіналі постанови, - т. 2, а. с. 191).

Будь-яких причин пропуску строку для подання касаційної скарги, які мали б об'єктивний характер та свідчили б про існування дійсних перешкод для своєчасного подання касаційної скарги (протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили), у клопотанні не наведено, а тому колегія суддів суду касаційної інстанції визнає, що можливість вчасного подання касаційної скарги на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.06.2015 залежала виключно від волевиявлення самого скаржника. Тому у задоволенні клопотання про відновлення строку слід відмовити.

Згідно із п. 5 частини першої ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

Разом з тим, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано доказів надіслання її копії іншій стороні (сторонам) у справі.

Вищий господарський суд України встановив, що скаржником не надано належних доказів надсилання копії касаційної скарги відповідачу - Публічному акціонерному товариству "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Дніпропетровськ" та третій особі - Приватному нотаріусу Запорізького міського нотаріального округу Вовк Ірині Іванівні, що є підставою відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1113 ГПК України для неприйняття касаційної скарги до розгляду та повернення її скаржникові. При цьому, додані до касаційної скарги фіскальні чеки № 3284, № 3285 від 25.04.2017 та описи вкладення від 25.04.2017 не приймаються судом касаційної інстанції в якості доказу надсилання копій касаційної скарги іншим сторонам у справі, оскільки вони свідчать про надсилання кореспонденції Публічному акціонерному товариству "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та Приватному нотаріусу Запорізького міського нотаріального округу Вовк Ірині Іванівні на одну адресу: АДРЕСА_1. В той час, як вбачається з матеріалів справи, а саме з копії Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, громадських формувань, зробленого за кодом ЄДРПОУ відповідача 00039002 - Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (т. 3, а.с. 40), зазначена юридична особа знаходиться за адресою: 01001, м. Київ, провулок Шевченка, 12 (така ж адреса зазначена у відзиві на касаційну скаргу (т. 5, а. с. 98), копіях довіреностей, виданих Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (т. 5, а.с. 35, 105); третя особа - Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Вовк Ірина Іванівна знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, така ж адреса зазначена позивачем/скаржником в касаційній скарзі, про отримання третьою особою поштової кореспонденції за даною адресою свідчать наявні в матеріалах рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення (т. 3, а. с. 5, 52, 92).

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіто" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2015 та на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.06.2015 у справі № 904/1724/15 підлягає поверненню скаржнику відповідно до п. п. 3, 5 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 53, 86, п. п. 3, 5 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Авіто" в поновленні строку на касаційне оскарження ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2015 та постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.06.2015 у справі № 904/1724/15.

2. Не приймати до розгляду та повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Авіто" касаційну скаргу з доданими до неї матеріалами на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2015 та на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.06.2015 у справі № 904/1724/15.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО СуддіТ.Л. БАРИЦЬКА В.І. КАРТЕРЕ