Постанова № 69579205, 17.10.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2017 року Справа № 917/2051/16

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Палій В.В. і Студенець В.І.

розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Кременчуцьке кар'єроуправління "Кварц", м. Кременчук Полтавської області,

на рішення господарського суду Полтавської області від 09.03.2017 та

постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.06.2017

зі справи № 917/2051/16

за позовом публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго", м. Полтава, в особі Кременчуцької філії, м. Кременчук Полтавської області (далі - Позивач),

до публічного акціонерного товариства "Кременчуцьке кар'єроуправління "Кварц" (далі - Відповідач)

про стягнення 40 935,73 грн. пені.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

Позивача - Бакланова Д.В.,

Відповідача - не з'яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 09.03.2017 (суддя Погрібна С.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.06.2017 (колегія суддів у складі: Пелипенко Н.М. - головуючий, Гетьман Р.А. і Хачатрян В.С.): позов задоволено; з Відповідача стягнуто на користь Позивача 40 935,73 грн. пені та 1 378 грн. судового збору.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Відповідач просить скасувати оскаржувані рішення та постанову попередніх судових інстанцій і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. Скаргу мотивовано порушенням і неправильним застосуванням господарськими судами у вирішенні спору норм матеріального та процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Позивачем подано до Вищого господарського суду України письмове клопотання, в якому він просив "прийняти та приєднати до справи копію платіжного доручення від 17 серпня 2017р. за № 4340 ("про погашення Відповідачем, ПАТ "Кременчуцьке кар'єроуправління "Кварц", суми боргу стягнутого за рішенням суду від 09.03.2017р. № 917/2051/16 в повному обсязі, а саме в сумі 40 935,73 грн.").

Вищий господарський суд України згідно з цим клопотанням приєднує до матеріалів справи згадану копію платіжного доручення. Водночас він бере до уваги, що відповідне доручення датоване 17.08.2017, тобто після прийняття оскаржуваних судових рішень з даної справи, а правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права у прийнятті цих рішень перевіряється судом касаційної інстанції саме на час ухвалення останніх. До того ж суд касаційної інстанції відповідно до частини другої статті 1117 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не має права, зокрема, збирати нові докази та вирішувати питання про їх достовірність. Про відмову від касаційної скарги Відповідач не заявляв, цю скаргу прийнято Вищим господарським судом України та вона підлягає розгляду по суті.

Сторони відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Суди попередніх інстанцій у розгляді справи виходили з таких обставин та висновків.

05.05.2009 Кременчуцькою філією відкритого акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (як постачальником) та закритим акціонерним товариством "Кременчуцьке кар'єроуправління "Кварц" (як споживачем) укладено договір про постачання електричної енергії № 323 (далі - Договір).

Додатковою угодою від 18.05.2011 до Договору змінено найменування сторін договору, а саме відкрите акціонерне товариство "Полтаваобленерго" - на публічне акціонерне товариство "Полтаваобленерго", а закрите акціонерне товариство "Кременчуцьке кар'єроуправління "Кварц" - на публічне акціонерне товариство "Кременчуцьке кар'єроуправління "Кварц".

Відповідно до пункту 1 Договору постачальник продає електричну енергію (як різновид товару) споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Підпунктом 2.3.3 Договору визначено, що споживач зобов'язувався оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків "Порядок розрахунків" (додаток № 2 до Договору) та "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії" (додаток № 3 до Договору). Так, згідно із зазначеними додатками розрахунковим вважається період з 0 годин 26 числа попереднього місяця до 0 годин такого ж числа поточного місяця. Розрахунки за електричну енергію провадяться споживачем виключного грошовими коштами на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання постачальника. Датою оплати є дата зарахування коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання постачальника за регульованим тарифом.

Відповідно до пункту 2 додатка № 2 до Договору платежі за електричну енергію здійснюються споживачем платіжними дорученнями на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання постачальника у таких обсягах та у строки:

- 35% від заявленого (договірного) електроспоживання на розрахунковий період до дати початку розрахункового періоду;

- 35% від заявленого (договірного) електроспоживання на розрахунковий період до 10 числа розрахункового періоду;

- 30% від заявленого (договірного) електроспоживання на розрахунковий період до 20 числа розрахункового періоду.

Додатковою угодою від 07.04.2016 до Договору сторони змінили пункт 2 додатка № 2 до Договору щодо порядку внесення планових платежів за електричну енергію, виклавши його в такій редакції: "Платежі за електричну енергію здійснюються споживачем платіжними дорученнями на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії у наступних обсягах та строки:

перший платіж у розмірі не менше 1/6 від вартості заявленого (договірного) електроспоживання на розрахунковий період до дати початку розрахункового періоду;

подальша оплата може здійснюватися щоденно або шляхом сплати 1/6 від вартості заявленого (договірного) електроспоживання на розрахунковий період, в кожен з наступних періодів:

2 платіж - з 01 до 05 числа розрахункового періоду;

3 платіж - з 06 до 10 числа розрахункового періоду;

4 платіж - з 11 до 15 числа розрахункового періоду;

5 платіж - з 16 до 20 числа розрахункового періоду;

6 платіж - з 21 до 25 числа розрахункового періоду.

При цьому розмір оплати в указані періоди повинен бути менше вартості (договірного) електроспоживання на розрахунковий період, на 5 днів вперед.

Споживач самостійно розраховує суму планового платежу шляхом множення чинного у розрахунковому періоді тарифу на обсяг електричної енергії, заявлений на поточний розрахунковий період та на відсоток планового платежу.

У разі відсутності інформації про тарифи на наступний розрахунковий період до дня здійснення платежу, споживач розраховує необхідну суму за тарифами, що діють у поточному розрахунковому періоді.

Остаточний розрахунок за минулий розрахунковий період здійснюється споживачем самостійно на підставі виставленого постачальником рахунка відповідного до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених ПКЕЕ."

Уклавши з Позивачем Додаткову угоду від 07.04.2016 до Договору, Відповідач погодився зі зміною порядку оплати електричної енергії, відповідно до якого оплата електричної енергії здійснюється шляхом внесення планових платежів впродовж розрахункового періоду.

Під час дії Договору Відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати замовлених обсягів електричної енергії виконував неналежним чином: планові платежі з оплати електричної енергії здійснював з порушенням порядку та термінів, визначених у додатку № 2 до Договору, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями за період з грудня 2015 року по жовтень 2016 року.

Пунктом 9 додатка № 2 до Договору передбачено, що у разі несвоєчасної сплати платежів, обумовлених даним порядком, постачальник проводить споживачу нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується.

Суди попередніх інстанцій, перевіривши наданий Позивачем розрахунок пені, врахувавши момент виникнення зобов'язання щодо оплати за кожний окремий розрахунковий період відповідно до вимог додаткової угоди від 07.04.2016 до Договору, яка не була визнана недійсною або скасована в установленому законом порядку, визнали його правильним та стягнули з Відповідача пеню в розмірі 40 935,73 грн.

Причиною подання касаційної скарги стала незгода Відповідача із задоволенням позову зі справи.

Відповідно до приписів Цивільного кодексу України (далі - ЦК України):

- сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (стаття 6);

- зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 525, 526);

- договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629);

- неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини перша та третя статті 549).

Згідно з пунктом 6.1 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики від 31.07.1996 № 28 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Правила), розрахунки споживача за використану електричну енергію здійснюються за розрахунковий період відповідно до умов договору. Розрахунковий період становить один місяць, за винятком випадку, передбаченого пунктом 6.8 цих Правил. Обсяги електричної енергії, які підлягають оплаті, мають визначатися відповідно до даних розрахункового обліку електричної енергії про її фактичне споживання за винятком випадків, передбачених цими Правилами.

Пунктом 6.6 Правил передбачено, що оплата електричної енергії, яка відпускається споживачу, здійснюється споживачем у формі попередньої оплати у розмірі вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії на відповідний розрахунковий або плановий період. Споживачі за взаємною згодою сторін (постачальника електричної енергії та споживача) можуть здійснювати оплату вартості обсягу електричної енергії плановими платежами з наступним перерахунком або оплатою, що провадиться за фактично відпущену електричну енергію.

Відповідно до пункту 6.7 Правил у разі застосування порядку розрахунків плановими платежами величина планового платежу, розрахункового та планового періодів обумовлюється в договорі. Після закінчення періоду, обумовленого в договорі, здійснюється коригування обсягів оплати, що була здійснена протягом цього періоду, відповідно до фактичного обсягу спожитої електричної енергії протягом відповідного планового періоду (планових періодів).

Остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами (пункт 6.11 Правил).

Пунктом 1.2 Правил визначено, що розрахунковий період - це період часу, зазначений у договорі, за який визначається обсяг спожитої та/або переданої електричної енергії, величина потужності та здійснюються відповідні розрахунки.

Відповідно до пункту 8.1 Правил постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право, зокрема, на стягнення пені та застосування інших санкцій за несвоєчасну оплату спожитої електричної енергії.

Згідно з положеннями ГПК України:

- правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом (стаття 42);

- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (частини перша і друга статті 43);

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх, зокрема, вимог (частина перша статті 33).

- оцінка доказів здійснюється господарським судом на основі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності (частина перша статті 43).

Як зазначено у пункті 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Прийняті судові рішення цим вимогам не відповідають.

Судами попередніх інстанцій не надали оцінки жодному з доводів Відповідача (які були викладені останнім у відзиві на позовну заяву та в апеляційній скарзі) стосовно, зокрема, того, що Відповідач не допускав заборгованості за фактично спожиту електричну енергію, а на кінець кожного розрахункового періоду завжди мав переплату стосовно фактично спожитої енергії, та стягнення пені за планову попередню оплату є неправомірним, оскільки відсутня, власне, заборгованість.

Відповідні обставини не отримали оцінки та не знайшли відображення у висновках та мотивуванні рішення і постанови попередніх судових інстанцій.

Крім того, з огляду на наведені законодавчі приписи попередні судові інстанції повинні були вичерпно з'ясувати, чи передбачена законом або договором сплата пені з планових платежів та чи може Відповідач вважатися боржником Позивача, здійснюючи планові платежі в оплату фактично не спожитої електричної енергії.

Не встановивши, таким чином, обставин, що входять до предмета доказування в даній справі, названі судові інстанції припустилися неправильного застосування вимог частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду господарським судом в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Касаційна ж інстанція згідно із згаданою частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, згідно з пунктом 3 статті 1119 та частиною першої статті 11110 ГПК України оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. У такому розгляді суду необхідно врахувати викладене, встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до закону. За результатами нового розгляду має також бути вирішено питання про розподіл судових витрат у справі.

Керуючись статтями 1117 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1.Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Кременчуцьке кар'єроуправління "Кварц" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Полтавської області від 09.03.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.06.2017 зі справи № 917/2051/16 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Полтавської області.

Суддя В. Селіваненко

Суддя В. Палій

Суддя В. Студенець