Постанова № 69579194, 17.10.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2017 року Справа № 904/13/17 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі),суддів :Корнілової Ж.О., Нєсвєтової Н.М.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Головного управління державної міграційної служби України в Дніпропетровській областіна постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду 25.05.2017 р.у справі№904/13/17господарського судуДніпропетровської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "УЮТ-2011"доГоловного управління державної міграційної служби України в Дніпропетровській областіпростягнення суми

за участю представників від: позивачане з'явилися;відповідачане з'явилися;

В С Т А Н О В И В :

До господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "УЮТ-2011" про стягнення з Головного управління державної міграційної служби України в Дніпропетровській області заборгованості на загальну суму 12 615,85 грн., з яких 10 304,32 грн. заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги за період з 03.07.2014 р. по 01.12.2016 р. та 2 311,00 грн. інфляційні втрати.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2017 р. по справі №904/13/17 (суддя Бондарєв Е.М.) в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.05.2017 р. (судді: О.Г. Іванов, О.В. Березкіна, М.О. Дармін) рішення місцевого суду скасовано, позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись із постановою та рішенням судів попередніх інстанцій, Головне управління державної міграційної служби України в Дніпропетровській області звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення господарського суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, З 31.10.2013 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "УЮТ-2011" було визначено управителем будинку, споруди або групи будинків і споруд, розташованих на території Тернівського району м. Кривого Рогу (житловий масив Північного ГЗК, рудник Леніна).

01.11.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "УЮТ-2011" та Управлінням благоустрою та житлової політики виконкому міськради було укладено договір про надання послуг з управління будинку, спорудою або групою будинків і споруд у Тернівському районі (житловий масив Північного ГЗК, рудник Леніна).

Згідно пункту 1 предметом договору є передача замовником управителю функцій управління та надання послуг утримання будинку, споруди або групи будинків і споруд та об'єктів благоустрою, що розташовані на прибудинкових територіях (далі - об'єкт), для забезпечення споживчих властивостей та організації забезпечення потреби власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень (далі - мешканці об'єкта) у своєчасному отриманні житлово-комунальних послуг відповідної якості (далі - послуг), а замовник надає право Управителю відраховувати належну йому плату від загальної суми оплати за житлово-комунальні послуги, а також відшкодувати здійсненні ним необхідні витрати, пов'язані з управлінням об'єктом, у разі, коли управитель отримав на такі витрати письмову згоду.

Відповідно до п.2. мета договору є управління будинком, спорудою або групою будинків і споруд на території відповідного району створення мешканцям будинку належних умов проживання згідно з діючими стандартами, нормативами, нормами та правилами.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що управитель зобов'язаний укладати із споживачами договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотриманням умов його виконання згідно з типовим договором.

З 03.07.2014 р. ТОВ "УЮТ-2011" здійснює функції з управління будинком, спорудою або групою будинків і споруд на території Тернівського району, забезпечення функціонування будинку, споруди або групи будинків та прибудинкових територій відповідно до їх цільового призначення і збереження їх споживчих якостей, забезпечення потреб власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень в отриманні житлово-комунальних послуг відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Зокрема, на обслуговувані ТОВ "УЮТ-2011" знаходиться житловий будинок № 21 по вул. Черкасова у м. Кривому Розі, в якому Головне управління державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (далі ГУ ДМС України в Дніпропетровській області) є орендарем нежитлового приміщення № 1 загальною плошею 142,60 кв.м., що підтверджується листом Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради від 20.10.2016 р.

Судами встановлено, що факт використання вищезазначеного приміщення саме Відповідачем підтверджується договорами оренди, укладеними між Управлянням комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради та Головним управлінням державної міграційної служби України в Дніпропетровській області.

Як зазначає позивач, за період з 03.07.2014 року по 01.12.2016 рік позивачем було надано за адресою вул. Черкасова, 21, м. Кривий Ріг, тобто за адресою, за якою знаходиться об'єкт відповідача, послуги з утримання будинку і прибудинкової території на загальну суму 10 304,32 грн.

На підтвердження надання послуг позивачем надано рахунки №365 від 29.08.2017 року, 378 від 30.09.2014 року, №379 від 31.10.2014 року, №379 від 28.11.2014 року, №378 від 31.12.2014 року, №368 від 30.01.2015 року, №369 від 27.02.2015 року, №409 від 31.03.2015 року, №398 від 30.04.2015 року, №391 від 29.05.2015 року, №391 від 30.06.2015 року, №404 від 31.07.2015 року, №408 від 31.08.2015 року, №466 від 30.09.2015 року, №464 від 31.10.2015 року, №465 від 30.11.2015 року, №469 від 31.12.2015 року, №452 від 31.01.2016 року, №483 від 29.02.2016 року, №496 від 31.03.2016 року, №471 від 30.04.2016 року, №484 від 31.05.2016 року, №473від 30.06.2016 року, №473 від 31.07.2016 року, №463 від 31.08.2016 року, №461 від 30.09.2016 року, №440 від 31.10.2016 року, №445 від 30.11.2016 року, а також акти здачі-прийняття робіт від 31.07.2014 року, 31.08.2014 року, 30.09.2014 року, 31.10.2014 року, 28.11.2014 року, 31.12.2014 року, 30.01.2015 року, 27.02.2015 року, 31.03.2015 року, 30.04.2015 року, 29.05.2015 року, 31.07.2015 року, 31.08.2015 року, 30.09.2015 року, 31.10.2015 року, 30.11.2015 року, 31.12.2015 року, 31.01.2016 року, 29.02.2016 року, 31.03.2016 року, 30.04.2016 року, 31.05.2016 року, 30.06.2016 року, 31.07.2016 року, 31.08.2016 року, 30.09.2016 року, 31.10.2016 року, 30.11.2016 року.

Відповідачем було отримано рахунки та прийнято виконані роботи, але не було сплачено заборгованість, посилаючись на неукладення договору про надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій.

Позивачем було неодноразово направлено відповідачу проекти договорів про відшкодування витрат на утримання нежитлового приміщення.

Однак відповідачем було проігноровано звернення позивача ТОВ "УЮТ-2011" з пропозицією укласти договір.

Оскільки відповідачем не було оплачено за отримані ним житлово-комунальні послуги за період з 03.07.2014 р. по 01.12.2016 р. позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Головного управління державної міграційної служби України в Дніпропетровській області 10 304,32 грн. заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги та 2 311,53 грн. інфляційних втрат, що і є предметом спору.

Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що договірних відносин між сторонами не було, а тому нарахована сума позивачем є безпідставною.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та задовольняючи позову, апеляційний суд зазначив, що за відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг покладається на боржника відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України.

Вищий господарський суд України не може погодитись з висновками судів попередніх інстанцій та вважає їх передчасними, з огляду на наступне.

Відповідно до загальних умов виконання зобов'язання, установлених статтею 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань. Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а . замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено судами та вбачається з позовної заяви, позивач обґрунтовує позов тим, що відповідачем не було оплачено за отримані ним житлово-комунальні послуги саме за період з 03.07.2014 р. по 01.12.2016 р.

Але, суди не звернули уваги на наявний в матеріалах справи лист начальника управління комунальної власності міста виконкому міськради Т. Растєгаева від 20.10.2016 № 3688 про те, що відповідач в приміщенні по вул. Черкасова 21 обліковується на баласі УБЖП виконкому міської ради, перебуваючи в орендованому користуванні ГУ Державної міграційної служби в Днвпропетровській області згідно з договорами оренди від 12.05.2015 р. №22/57, від 12.09.2016 р. №2258.

Прицьому, копії цих договорів оренди наявні в матеріалах справи.

Отже, суди попередніх інстанцій повинні з'ясувати чіткий період знаходження відповідача в будівлі в яку позивач надає комунальні послуги.

Встановити, чи знаходився відповідач за адресою вул. Черкасова 21 з 03.07.2014 р.- 12.05.2015 р., чи отримував комунальні послуги в зазначений період років та чи було це на договірних правовідносинах.

Крім того, у справах про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання стаття 625 ЦК України до правовідносин, які виникають на підставі Закону України "Про житлово-комунальні послуги", застосуванню не підлягає. Крім того, стягнення на підставі статті 625 ЦК України вказаної заборгованості з урахуванням установленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми Законом України "Про житлово-комунальні послуги", у тому числі пунктом 10 частини третьої статті 20 цього Закону, не передбачено.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 р.).

Таким чином, оскільки суди не встановили тих фактичних обставин справи, від яких залежить її правильне вирішення, постановлені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління державної міграційної служби України в Дніпропетровській області задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.05.2017 р. та рішення господарського Дніпропетровської області від 14.03.2017 р. у справі № 904/13/17 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий - суддя Б. М. Грек

Судді Ж. О. Корнілова

Н. М. Нєсвєтова