Ухвала суду № 69578735, 10.10.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У х в а л а

10 жовтня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Охрімчук Л.І.,

Романюка Я.М.,

Сімоненко В.М.,

розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України рішення Апеляційного суду Донецької області від 20 квітня 2016 року та ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 червня 2017 року, клопотання про звільнення від сплати судового збору у справі за позовом ОСОБА_4 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ювілейна, 53», управління муніципального розвитку Артемівської міської ради про визнання установчих зборів нелегітимними, визнання недійсними їх рішень, скасування реєстрації Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ювілейна, 53»,

в с т а н о в и л а :

Артемівський міськрайонний суд Донецької області рішенням від 28 грудня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнив: визнав недійсними статут і рішення установчих зборів засновників Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ювілейна, 53» (далі - ОСББ); скасував реєстрацію ОСББ; розподілив судові витрати.

Апеляційний суд Донецької області 20 квітня 2016 року скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовив.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 21 червня 2017 року рішення суду апеляційної інстанції залишила без змін.

19 вересня 2017 року ОСОБА_4 звернулась до Верховного Суду України із заявою про перегляд рішення Апеляційного суду Донецької області від 20 квітня 2016 року та ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 червня 2017 року з передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстав: неоднакового застосування судами касаційної інстанції статей 261, 267 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; невідповідності зазначеного судового рішення суду касаційної інстанції викладеним у постановах Верховного Суду України висновкам щодо застосування у подібних правовідносинах цих норм матеріального права.

Обґрунтовуючи підставу подання заяви про перегляд зазначеного судового рішення суду касаційної інстанції, передбачену пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, заявниця посилається на ухвали Верховного Суду України від 27 серпня 2008 року і 29 квітня 2009 року, постановлені ним як судом касаційної інстанції, ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 грудня 2014 року та постанову Вищого господарського суду України від 05 квітня 2017 року, в яких, на її думку, по-іншому застосовані вказані норми матеріального права. На підтвердження підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 355 ЦПК України, вона посилається на постанови Верховного Суду України від 21 травня 2014 року, 16 листопада 2016 року, 16 та 23 серпня 2017 року.

Водночас заявниця порушує питання про звільнення її від сплати судового збору за подання заяви про перегляд Верховним Судом України судових рішень, посилаючись на своє скрутне матеріальне становище, оскільки перебуває у відпустці для здійснення домашнього догляду за дитиною та проживає разом з матір'ю похилого віку, яка потребує медичного догляду.

Обговоривши вказане клопотання, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про його задоволення з огляду на таке.

Відповідно до частин першої, третьої статті 82 ЦПК України суд, ураховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх оплати.

Оскільки заявниця підтвердила відповідними доказами своє скрутне матеріальне становище, то клопотання про звільнення її від сплати судового збору за подання заяви про перегляд Верховним Судом України судових рішень підлягає задоволенню.

Перевіривши наведені в заяві доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що в допуску справи до провадження необхідно відмовити з огляду на таке.

За положеннями пунктів 1, 4 частини першої статті 355 ЦПК України підставами для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є: неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції, про перегляд якого подано заяву, викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

При цьому під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де тотожними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини справи, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Постановляючи ухвалу від 21 червня 2017 року, про перегляд якої подано заяву, суд касаційної інстанції погодився з висновками суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав для застосування наслідків спливу позовної давності, оскільки позивачка звернулась до суду за захистом порушених прав за межами трирічного строку позовної давності. При цьому суд зазначив, що відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності для неї почався з моменту, коли вона довідалася або могла довідатися про порушення свого права, тобто із січня 2012 року.

Разом з тим у наданих заявницею для порівняння ухвалах суд касаційної інстанції дійшов висновку про:

- наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки суд визнав причини пропуску позивачем позовної давності поважними (ухвала Верховного Суду України від 29 квітня 2009 року);

- відсутність правових підстав для застосування наслідків спливу позовної давності з огляду на те, що позивач не пропустив позовної давності, передбаченої нормою статті 257 ЦК України (постанова Вищого господарського суду України від 05 квітня 2017 року);

- направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з підстави порушення ним норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин справ, що мають значення для правильного її вирішення (ухвала Верховного Суду України від 27 серпня 2008 року та ухвала колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України від 17 грудня 2014 року).

Отже, порівняння наведених судових рішень не дає підстав для висновку про те, що суд касаційної інстанції під час розгляду двох чи більше справ з тотожними предметами спору, підставами позову та аналогічними обставинами й однаковим застосуванням норм матеріального права у спірних правовідносинах дійшов протилежних висновків щодо заявлених вимог.

У постановах, наданих на підтвердження підстави перегляду судових рішень, передбаченої пунктом 4 частини пер <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843417/ed_2016_11_02/pravo1/T030435.html?pravo=1>шої статті 355 ЦПК України, Верховний Суд України дійшов правових висновків про те, що:

- згідно із частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За змістом цієї норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й з об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти (постанова від 21 травня 2014 року);

- порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 60 ЦПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень (постанова від 16 листопада 2016 року);

- відповідно до статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. За змістом загальних норм права заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції. При цьому закон не встановлює вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак заяву про сплив позовної давності може бути викладено у відкликанні позову або у вигляді окремого клопотання - письмового чи усного, що відповідає вимогам статей процесуального законодавства (постанова від 16 серпня 2017 року);

- якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (або відмовити у задоволенні заявлених вимог у зв'язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір із застосуванням наведеної норми) (постанова від 23 серпня 2017 року).

Таким чином, висновки суду касаційної інстанції, зроблені в ухвалі, про перегляд якої подано заяву, не суперечать викладеним у зазначених постановах Верховного Суду України висновкам щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що в допуску справи до провадження Верховного Суду України необхідно відмовити.

Керуючись статтею 82 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1847/ed_2016_10_19/pravo1/T041618.html?pravo=1>, частиною другою статті 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а :

Клопотання ОСОБА_4 про звільнення від сплати судового збору за подання і розгляд заяви про перегляд Верховним Судом України судових рішень задовольнити.

Звільнити ОСОБА_4 від сплати судового збору за подання і розгляд заяви про перегляд Верховним Судом України рішення Апеляційного суду Донецької області від 20 квітня 2016 року та ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 червня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ювілейна, 53», управління муніципального розвитку Артемівської міської ради про визнання установчих зборів нелегітимними, визнання недійсними їх рішень, скасування реєстрації Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ювілейна, 53».

У допуску до провадження Верховного Суду України зазначеної справи про перегляд Верховним Судом України рішення Апеляційного суду Донецької області від 20 квітня 2016 року та ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 червня 2017 року відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Л.І. Охрімчук

Я.М. Романюк

В.М. Сімоненко