Ухвала суду № 69574528, 12.10.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И [1]

12 жовтня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого судді: Прокопчук Н.О.

суддів: Саліхова В.В.,Семенюк Т.А.

при секретарі: Булах А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу військової частини 1498

на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 07 лютого 2017 року

в цивільній справі за позовом Військової частини 1498 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа :Державна прикордонна служба України про виселення ,-

ВСТАНОВИЛА :

У березні 2016 року позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідачів. Зазначав, що у зв'язку із проходженням служби по контракту ОСОБА_1 на сім'ю з трьох осіб було надано в тимчасове користування службове житлове приміщення у вигляді двох кімнат в кімнаті АДРЕСА_1. Посилаючись на те, що ОСОБА_1 виключена зі списків особового складу органу Державної прикордонної служби України згідно з п.10 Положення про проходження громадянами України військової служби в Держаній прикордонній службі України та вибула у розпорядження Міністра оборони України, проте добровільно службове житло не звільнила, просив виселити відповідачів із спірного житлового приміщення без надання іншого житла.

Рішенням Солом'янського районного суду м.Києва від 07 лютого 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду позивач подав апеляційну скаргу в якій ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового про задоволення позову у повному обсязі. Посилається на незаконність та необгрунтованість судового рішення, неповноту з'ясування обставин, що мають значення для справи, помилковість тлумачення поняття укладеного з відповідачкою контракту як такого, що не відноситься до строкового трудового договору у розумінні ст.132 ЖК України, не врахування тієї обставини, що ОСОБА_1 та члени її родини починаючи з жовтня 2014 року втратили будь-який зв'язок з Державною прикордонною службою України, а відтак підлягають виселенню з відомчого гуртожитку без надання іншого житла.

В суді апеляційної інстанції представник позивача Сергєєв М.О. апеляційну скаргу підтримав з підстав, наведених в ній.

Представник третьої особи Шовкун С.І. просив апеляційну скаргу задовольнити.

Відповідач, її представник ОСОБА_6. яка також є представником інших відповідачів, просили апеляційну скаргу відхилити. Звернули увагу суду на те, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі понад 15 років й не може бути виселена без надання іншого житлового приміщення.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного .

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того,що кожен має право на житло і ніхто не може бути позбавлений житла інакше ніж на підставі закону та вважав,що правові підстави для виселення відповідачів без надання іншого житлового приміщення відсутні.

Колегія суддів з такими висновками суду погоджується.

Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом наказом т.в.о. коменданта окремої комендатури охорони і забезпечення №113-ос від 20 серпня 2014 року відповідачка ОСОБА_1 була призначена на посаду старшого офіцера відділення підготовки персоналу відділу персоналу за контрактом.

У зв'язку із цим Держприкордонслужбою у м. Києві 31 серпня 2006 року ОСОБА_1 на сім'ю з 3-х осіб: вона, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був виданий ордер НОМЕР_1 на право зайняття службового житлового приміщення Держприкордонслужби, що складається з двох кімнат загальною площею 55.0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1.

У вересні 2006 року між окремою комендатурою охорони та забезпечення Держприкордонслужби України та ОСОБА_1 був укладений договір про користування жилим приміщенням у гуртожитку Державної прикордонної служби України у м. Києві.

Розпорядженням Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації № 74 від 10 лютого 2014 року затверджено реєстр житлових будинків, які використовуються під гуртожитки.

До даного переліку внесено будинок АДРЕСА_1, який знаходиться на балансі Державної прикордонної служби України.

На підставі наказу Голови Державної прикордонної служби України №847-ос від 02 жовтня 2014 року ОСОБА_1 направлено для проходження військової служби в розпорядження Міністра оборони України з виключенням зі списків особового складу органу Державної прикордонної служби України.

Наказом № 146-ос, виданим комендантом Окремої комендатури охорони і забезпечення, відповідачка була виключена зі списків особового складу комендатури та всіх видів забезпечення.

Наразі ОСОБА_1 продовжує військову службу в якості старшого офіцера відділу спеціальної підготовки та методичного забезпечення наукового центру запобігання та протидії корупції Національного університету оборони України ім. І.Черняховського.

Згідно з довідками Національного університету оборони України № 432/71/1418 від 11.08.2016 року та Житлової комісії гарнізону м. Києва МОУ №78 від 11.08.2016 року ОСОБА_1 у списках осіб, які потребують поліпшення житлових умов в гарнізоні м.Києва не перебуває і жилим приміщенням у гуртожитку не забезпечена (т.1 а.с.204,205).

Правовідносини щодо користування та забезпечення жилими приміщеннями військовослужбовців та членів їх сімей, найманих працівників регулюється житловим законодавством, Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України 03 серпня 2006 року № 1081 і Інструкцією про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністра оборони України від 30 листопада 2011 року № 737 (зареєстрована МЮ України 10 січня 2012 року за № 24/20337). Розділом V цієї Інструкції також передбачені підстави надання житлової площі в гуртожитку та виселення з нього й інших осіб, які працюють (або працювали) у військових частинах, а також і гарантії дотримання їх житлових прав, передбачені чинним законодавством.

Зокрема, пунктом 5.10 визначено, що особа, яка звільнена з військової служби і має вислугу менше ніж 10 років, підлягає виселенню зі службового жилого приміщення з усіма членами сім'ї, які з нею проживають, крім випадків передбачених чинним законодавством. У разі, якщо особа, звільнена з військової служби не перебуває на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов у ЗС України, вона підлягає виселенню з гуртожитку з усіма членами сім'ї, які з нею проживають, крім випадків, передбачених чинним законодавством, незалежно від кількості вислуги років у календарному обчисленні.

Наказом Голови Державної прикордонної служби № 1040 від 20.12.2007 року,зареєстрованого у МЮ України 11.01.2008 року за № 16/14707 Затверджено Інструкцію про організацію забезпечення житловими приміщеннями В Державній прикордонній службі України положення якої повністю узгоджуються та дублюють положення Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями

Пунктом 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985р. № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» звернуто увагу на те, що вирішуючи спори про виселення з гуртожитків, судам слід з'ясовувати, крім інших питань, і підстави заселення у гуртожиток. Якщо гуртожиток надано у зв'язку з роботою, слід з'ясовувати вид трудового договору, укладеного між позивачем і відповідачем, і за яких підстав він був припинений, маючи на увазі, що згідно зі ст. 132 ЖК без надання іншого жилого приміщення можуть бути виселені сезонні, тимчасові працівники, які припинили роботу, особи, які працюють за строковим трудовим договором, а також інші працівники, які звільнилися за власним бажанням без поважних причин, або звільнені за порушення трудової дисципліни чи вчинення злочину. При припиненні трудового договору з інших підстав вони, як і особи, перелічені в ст. 125 ЖК, можуть бути виселені лише з наданням іншого жилого приміщення.

Статтею 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 5.12 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженою наказом Міністерства оборони України № 737 від 30 листопада 2011 року (далі Інструкція) передбачено, що гуртожитки призначені для тимчасового проживання курсантів (слухачів) і військовослужбовців рядового, сержантського, старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом і перебувають у шлюбі, та офіцерського складу під час навчання у військових навчальних закладах МО України або проходження ними військової служби.

Відповідно до п. 5.12 Інструкції не можуть бути виселені з гуртожитку без надання іншого жилого приміщення особи, зазначені у статті 125 Житлового кодексу України.

Статтею 125 ЖК України встановлено, що без надання іншого жилого приміщення у випадках, зазначених у статті 124 цього Кодексу, не може бути виселено, зокрема, сім'ї військовослужбовців.

Положеннями ст. 132 ЖК України визначено, що сезонні, тимчасові працівники і особи, що працювали за строковим трудовим договором, які припинили роботу, а також особи, що вчились у навчальних закладах і вибули з них, підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення з гуртожитку, який їм було надано у зв'язку з роботою чи навчанням. Інших працівників підприємств, установ, організацій, які поселилися в гуртожитку в зв'язку з роботою, може бути виселено без надання іншого жилого приміщення в разі звільнення за власним бажанням без поважних причин, за порушення трудової дисципліни або вчинення злочину. Осіб, які припинили роботу з інших підстав, ніж ті, що зазначені в частині другій цієї статті, а також осіб, перелічених у статті 125 цього Кодексу, може бути виселено лише з наданням їм іншого жилого приміщення.

Інструкцією про організацію забезпечення житловими приміщеннями в Державній прикордонній службі України передбачено обов'язок військовослужбовця звільнити надане у гуртожитку службове приміщення лише у випадку переведення для проходження служби в інший населений пункт та у разі вибуття на навчання ( п.2.19,2.21), а також у разі якщо наймач та члени його сім'ї систематично руйнують або пошкоджують житлове приміщення, або використовують його не за призначенням, вони підлягають виселенню без надання іншого житлового приміщення ( п.2.23).

Таких обставин судом не встановлено.

Враховуючи, що на час звільнення з Державної прикордонної служби України з переведенням для проходження служби у Збройних Силах України ОСОБА_1 мала стаж військової служби понад 10 років, за новим місцем проходження служби житлом не забезпечена, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що відповідно до ст. 125 ЖК України, відповідачі не можуть бути виселенні з спірного житлового приміщення.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно.

Всі висновки суду першої інстанції щодо пред'явлених у рамках даної справи позовних вимог повно та послідовно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення .

Обставин, які б давали суду апеляційної інстанції підстави для спростування указаних висновків суду, апеляційна скарга не містить.

Встановивши факти та зумовлені ними правовідносини, суд першої інстанції ухвалив правильне по суті рішення, підстав для скасування якого колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст. ст. 303, 304,308, 313-315,317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу військової частини 1498 - відхилити.

Рішення Солом'янського районного суду м.Києва від 07 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення ,але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий :

Судді :

Справа № 760/4838/16-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/4344/2017

Головуючий у суді першої інстанції: Шереметьєва Л.А.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Прокопчук Н.О.