Постанова № 69574206, 10.10.2017, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.10.2017 Справа №607/4338/14-а

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Дзюбича В.Л.,

за участю секретаря Грабської Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Тернополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського об»єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання дій і бездіяльності протиправними, зобов»язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Тернопільського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Тернопільської області відповідно до якого із врахуванням уточнених позовних вимог просить:

1) визнати протиправними дії і бездіяльність Тернопільського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Тернопільської області стосовно не нарахування і не виплати йому основної пенсії за віком в повному розмірі і не нижчому від встановленого законом (на дату нарахування) прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 01.10.2013року;

2) визнати протиправними дії і бездіяльність Тернопільського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Тернопільської області стосовно не доплати йому 30 процентів від встановленого законом (на дату нарахування) прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю з 01.10.2013року по 02.08.2014 року включно;

3) зобов'язати Тернопільське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Тернопільської області перерахувати та виплатити йому різницю між нарахованою у відповідності до Закону України "Про статус соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" доплаті щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 30 процентів і встановленого законом (на дату нарахування) прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність і отриманою ним в розмірі 15 процентів доплатою щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю за час недоплати, починаючи з 01.10.2013 року по 02.08.2014 року включно;

4) зобов'язати Тернопільське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Тернопільської області у відповідно до Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" нараховувати і виплачувати йому основну пенсію в повному розмірі і не нижчому від встановленого законом (на дату нарахування) прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 01.10.2013 року і в подальшому;

5) зобов'язати Тернопільське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Тернопільської області обчислити йому пенсію за двоскладовою формулою - частина розміру якої має бути визначена відповідно раніше діючого законодавства як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії відповідно до статті 57 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із заробітку в зоні відчуження (територіях радіоактивного забруднення) і на основній роботі за жовтень-листопад 1986 року без неправомірних обмежень, а друга частина пенсії повинна бути обчислена відповідно до часті 1 статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із заробітної плати за період починаючи з 01 січня 2004 року та врахуванням страхового стажу, набутого за цей період, починаючи з 01.10.2013 року;

6) зобов'язати Тернопільське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Тернопільської області здійснити перерахунок другої складової його пенсії обчисленої згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» по стажу і заробітній платі із застосуванням показника середньої заробітної плати за попередній 2012 рік, починаючи з 01.10.2013 року.

В обґрунтування позову зазначив, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2-ї категорії і з 11.06.1999 року йому призначено пенсію за віком на пільгових умовах із зниженням пенсійного віку згідно ст.55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Відповідач з 11.06.1999 року (в тому числі з 01.10.2013 року та 01.01.2014 року) протиправно не нараховує йому пенсію за віком у повному розмірі та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, не відреагував на його заяву від 28.08.2013 року та не здійснив йому перерахунку пенсії за двоскладовою формулою відповідно до ч.2. ст. 27 Закону «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» та відмовляється перерахувати пенсію по стажу і заробітній платі із застосуванням показника середньої заробітної плати за попередній 2012 рік. Вказані дії відповідача вважає протиправними, такими, що суперечать положенням чинного законодавства, порушують його право на отримання належного пенсійного забезпечення та просить позовні вимоги задовольнити.

Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях до позову та просять їх задовольнити у повному обсязі відповідно до заяви про уточнення позовних вимог від 31.01.2017 року.

Представник Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області відносно позовних вимог заперечила та просить у задоволенні позову відмовити, з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2-ї категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1, виданим УПФ в м. Тернополі 15.03.2004 року.

З 11.06.1999 року позивачу призначено пенсію за віком на пільгових умовах як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ (далі-Закон № 796-ХІІ).

Після призначення пенсії ОСОБА_1 продовжив трудову діяльність, що підтверджується наявними у матеріалах справи індивідуальними відомостями про застраховану особу.

28.08.2013 року позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі із заявою про проведення перерахунку пенсії з донарахуванням страхового стажу та заробітної плати.

Листом №528/Н-11 від 12.11.2013 року відповідач повідомив ОСОБА_1 про те, що проводити перерахунок раніше призначеної йому пенсії із врахуванням заробітної плати та страхового стажу працюючого пенсіонера недоцільно, оскільки при проведенні такого перерахунку із врахуванням поданих документів про стаж роботи та заробітну плату зменшується коефіцієнт заробітку та відповідно і розмір призначеної пенсії. У зв»язку із цим з 01.09.2013 року проведено перерахунок пенсії позивача лише із донарахуванням страхового стажу, який після призначення пенсії склав 38 років 6 місяців 14 днів.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 55 Закону № 796-ХІІ передбачено призначення пенсій за віком із зниженням пенсійного віку на 10 років особам, які працювали в зоні відчуження.

Статтею 49 Закону № 796-ХІІ передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно зі статтею 51 Закону № 796-ХІІ особам, віднесеним до категорії 2, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком.

Стаття 58 цього ж Закону передбачає пільги по виплаті пенсій працюючим пенсіонерам, згідно з якою пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, виплачуються в повному розмірі без урахування одержуваного заробітку (доходу).

Відповідно до статті 67 Закону № 796-ХІІ конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати. Тобто, стаття 67 Закону № 796-ХІІ може бути застосована відповідачем лише у випадку, коли йдеться про підвищення доплат, пенсій та компенсацій з урахуванням визначення розміру додаткової пенсії позивачу згідно з положеннями статті 51 цього ж Закону.

Згідно зі статтею 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІV(далі-Закон № 1058-ІV) мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Відповідно до частини третьої статті 46 Конституції України пенсії та інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

19.06.2011 року чинності Закон України від 14.06.2011 року №191-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», яким передбачено, що у 2011 році положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону № 796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи із наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

01.01.2012 року набрав чинності Закон України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» від 22.12.2011 року № 4282-VI, пунктом 3 розділу «Прикінцеві положення» якого передбачено, що у 2012 році положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52, 54 Закону № 796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи із наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.

01.01.2013 року набрав чинності Закон України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» від 06.12.2012 року № 5515-VI, пунктом 4 розділу «Прикінцеві положення» якого передбачено, що у 2013 році положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52, 54 Закону № 796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи із наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік.

Пунктом 9 ст.1 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 31.07.2014 року № 1622-VП, який набрав чинності 03.08.2014 року, Прикінцеві положення Закону № 719-VІІ були доповнені пунктом 6-7, за яким норми і положення, зокрема, статті 51 Закону № 796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету ПФУ та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік.

З аналізу наведених норм вбачається, що визначення порядку та розмірів виплат зазначеним категоріям громадян у відповідних бюджетних роках делеговано Кабінету Міністрів України.

Рішенням Конституційного Суду України від 25.01.2012 року №3-рп/2012 підтверджена законність повноважень Кабінету Міністрів України встановлювати розміри пенсійних виплат.

На виконання делегованих повноважень 23.11.2011 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали від внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно зі ст. 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Тобто, положення пункту 4 Прикінцевих положень Закону № 5515-VІ діяли протягом бюджетного року та закінчилися 31 грудня 2013 року.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 16.01.2014 року № 719-VII не були встановлені обмеження щодо виплати додаткової пенсії та не внесені відповідні зміни до Закону № 796-ХІІ, а відповідні повноваження щодо визначення розміру пенсії та додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров»ю, передбаченої статтею 51 Закону № 796-ХІІ, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету на 2014 рік, були надані Кабінету Міністрів України лише з 03.08.2014 року.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України.

Таким чином, з 01.01.2014 року відновили свою дію положення статті 51 Закону № 796-ХІІ, відповідно до яких щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком, які діяли до 02.08.2014 року включно.

За таких обставин, керуючись принципом законності та виходячи із визначених у ч.4 ст. 9 КАС загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суд приходить до висновку, що при визначенні розміру додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров»ю, яка виплачувалась позивачу у період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року підлягали застосуванню положення Закону № 796-ХІІ, а не постанови Кабінету Міністрів України №1210 від 23.11.2011 року, якою істотно звужено обсяг встановлених законом прав.

Враховуючи викладене, суд приходить до переконання про неправомірність дій відповідача щодо обчислення позивачу з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210 «Про порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають до часткового задоволення.

Частиною 2 ст.27 Закону № 1058-ІV передбачено, що за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом-відповідно до цього Закону.

Статтею 57 Закону № 796-ХІІ визначено, що обчислення середньомісячного заробітку провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

У разі обчислення пенсії відповідно до частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за бажанням того, хто звернувся за пенсією, середньомісячний фактичний заробіток для обчислення пенсії може визначатися за будь-які 12 місяців підряд роботи на територіях радіоактивного забруднення.

Відповідно до ч.1 ст.43 Закону 1058-ІV перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Закон № 1058-ІV не містить застережень щодо неможливості застосування двоскладової формули при обчисленні пенсій, призначених до набрання ним чинності.

Зі змісту ч.2 ст.27 Закону 1058-ІV слідує, що необхідними складовими для обчислення пенсії за двоскладовою формулою є наявність страхового стажу після набрання чинності цим Законом та відповідна заява застрахованої особи.

Як встановлено судом, позивач ОСОБА_1 після набрання чинності Законом № 1058-ІV продовжує працювати на набув страховий стаж, на даний час нарахування та виплата йому пенсії здійснюються у відповідності до Закону № 1058-ІV, а відтак суд вважає, що позивач має право на обчислення пенсії за двоскладовою формулою відповідно до ч.2 ст.27 Закону№1058-ІV та ч.2 ст.57 Закону796-ХІІ, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині є підставними, обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо зобов»язання відповідача провести перерахунок призначеної йому пенсії із застосування показника середньої заробітної плати за 2012 рік суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.4 ст.42 Закону № 1058-ІV( у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через 24 місяці після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стражу після призначення пенсії. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати(доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті40 цього Закону.

Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що перерахунок пенсії застрахованій особі, яка продовжувала працювати, може здійснюватися на її вибір або лише з урахуванням додатково набутого страхового стажу за умови перерахунку пенсії із заробітної плати (доходу), з якої ця пенсія була обчислена, або з урахуванням як зазначеного стажу, так і заробітної плати, яку пенсіонер отримував уже після призначення пенсії.

Заробітна плата для обчислення пенсії в обох випадках розраховується за формулою, наведеною в ч. 2 ст. 40 Закону №1058-ІV:Зп+Зс х (Ск:К), де: Зп- заробітна плата(дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс-середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України за календарний рік. Що передує року звернення за призначенням пенсії; Ск-сума коефіцієнтів заробітної плати(доходу) за кожний місяць(Кз1+Кз2+…+Кзn); К-кількість місяців страхового стажу, за які розраховано коефіцієнти заробітної плати( доходу) застрахованої особи.

Таким чином, за змістом ч.2 ст.40 та ч.4 ст.42 Закону №1058-ІV у наведеній формулі визначення заробітної плати для обчислення пенсії (Зп = Зс х (Ск : К)) при здійсненні перерахунку пенсії можуть змінюватися лише показники суми коефіцієнтів заробітної плати за кожний місяць (Ск) та кількості місяців страхового стажу, за які розраховано коефіцієнти заробітної плати застрахованої особи (К). Показник середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії (Зс), який використовується при призначенні пенсії, є величиною незмінною і не підлягає коригуванню при перерахунку пенсії з урахуванням страхового стажу, набутого після її призначення. Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду України від 5 березня 2013 р. у справі № 21-22а13, від 12 березня 2013 р. у справі № 21-50а13, від 19 березня 2013 р. у справі № 21-67а13, від 26 березня 2013 р. у справі № 21-57а13, від 28 травня 2013 р. у справі № 21-143а13).

З врахуванням викладене, зважаючи на те, що пенсіонер має право вибрати метод обчислення заробітної плати для перерахунку пенсії, в тому числі і з урахуванням заробітної плати, яку він отримував до моменту перерахунку пенсії, але не має права вимагати застосування показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за перерахунком пенсії, суд вважає, що у відповідача відсутні обґрунтовані підстави для проведення перерахунку пенсії позивачу із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2012 рік.

У відповідності до ч.3 ст.46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999

року № 966-XIV прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України.

Відповідно до роз»яснень, викладених у п.10 Постанови Пленуму Вищого адміністративного Суду України «Про судову практику вирішення адміністративними судами спорів, що виникають у зв'язку із застосуванням статей 39, 48, 50, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 4 від 16.03.2012 року розмір мінімальної пенсії за віком, визначений статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", згідно з якою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Судам необхідно враховувати, що застереження з приводу поширення дії частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не є перешкодою для застосування мінімального розміру пенсії за віком для обчислення інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком.

Відповідно до положень ст.50 та 54 Закону 719-VІІ при визначенні розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

Відповідно до ч.1 Закону №1058-ІV мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

Оскільки пенсія позивачу має визначатися, виходячи з мінімальної пенсії за віком,яка встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то у разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму, перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

Відповідачем доведено обґрунтованість та підставність дій щодо призначення та виплати ОСОБА_1 пенсії у встановленому законом розмірі, що не є нижчим аніж розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а тому у суду відсутні підстави стверджувати про протиправність дій відповідача та порушення ним прав позивача на отримання належних йому пенсійних виплат в повному обсязі.

Також суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача нараховувати і виплачувати йому основну пенсію в повному розмірі і не нижчому від встановленого законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 01.10.2013 року та в подальшому до задоволення не підлягають, оскільки судовому захисту підлягають порушені права, свободи та інтереси, а не такі, які можуть бути порушені у майбутньому. Діючим законодавством не передбачено такий спосіб захисту порушених прав як зобов'язання вчинити певні дії у майбутньому.

За таких обставин, аналізуючи наведені обставини та досліджені докази, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити частково, визнати протиправними дії і бездіяльність Тернопільського об»єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області щодо недоплати ОСОБА_1 щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю у відповідності до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 30 відсотків від встановленого законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року та зобов»язати відповідача здійснити перерахунок вказаної пенсії у розмірі 30 відсотків від встановленого законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року та виплатити позивачу різницю між нарахованою та фактично отриманою пенсією. Також суду вважає, що слід зобов»язати Тернопільське об»єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області здійснити нарахування пенсії ОСОБА_1 за двоскладовою формулою у відповідності до положень Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування». У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними дій та бездіяльності відповідача та зобов»язання Тернопільське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Тернопільської області здійснити нарахування та виплату йому основної пенсію в повному розмірі і не нижчому від встановленого законом (на дату нарахування) прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 01.10.2013 року і в подальшому, а також зобов'язання відповідача здійснити перерахунок другої складової його пенсії обчисленої згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» по стажу і заробітній платі із застосуванням показника середньої заробітної плати за попередній 2012 рік, починаючи з 01.10.2013 року слід відмовити, оскільки судом встановлено, що пенсія позивачу нараховується та виплачується у розмірі встановленому законом та не є нижчою розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Показник середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії (Зс), який використовується при призначенні пенсії, є величиною незмінною і не підлягає коригуванню при перерахунку пенсії з урахуванням страхового стажу, набутого після її призначення, а тому у відповідача відсутні обґрунтовані підстави для проведення перерахунку пенсії позивачу із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2012 рік.

У відповідності до ст.94 КАС за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільського об'єднаного управління пенсійного фонду України Тернопільської області слід стягнути 73,08 грн. судового збору в дохід державного бюджету.

Керуючись ч.2 ст.11, ст.ст. 17,50, 72, 86, 99, 100, 158, 160, 162, 163, 186, 244-2 ч.1 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 3, 19 Конституції України, ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІV суд, -

п о с т а н о в и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії і бездіяльність Тернопільського об»єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області щодо не доплати ОСОБА_1 щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю у відповідності до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 30 відсотків від встановленого законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року.

Зобов»язати Тернопільське об»єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області здійснити перерахунок ОСОБА_1 щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю у відповідності до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 30 відсотків від встановленого законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року та виплатити різницю між нарахованою та фактично отриманою пенсією.

Зобов»язати Тернопільське об»єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області здійснити нарахування пенсії ОСОБА_1 за двоскладовою формулою у відповідності до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування».

У задоволенні решти позовних вимог-відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області 73,08 гривень судового збору в дохід державного бюджету.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддяВ. Л. Дзюбич