Рішення № 69572155, 12.10.2017, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/2927/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2017 року м.Львів

Залізничний районний суд м.Львова у складі:

судді Постигач О.Б.

секретаря Обертас Н.М.

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, третя особа - приватний нотаріус Львівського нотаріального округу Сиротяк М.Р. про визнання договору недійсним, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся в суд із позовом, в якому просить визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, посвідчений 05 червня 2015 року приватним нотаріусом ЛМНО Сиротяком М.Р., укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_5; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на спірну квартиру; стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 збитки в сумі 10 000 грн. та моральну шкоду в сумі 3 тисячі гривень; стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_5 313 123,00 грн. сплачені за договором купівлі-продажу. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 05.06.2015 р. між ним та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу, згідно якого позивач продав відповідачу спірну квартиру за ціною в сумі 313 123,00 грн. Вказаний договір був укладений позивачем у зв'язку із тяжкими обставинами, що викликані неможливістю ним погасити кредитні зобов'язання, та на вкрай невигідних для нього умовах. Вказану квартиру позивач змушений був продати за значно нижчою ринковою ціною. Оскільки, відповідач скористався тяжкими обставинами позивача, то, згідно ч.2 ст. 233 ЦК України, зобов'язаний відшкодувати останньому збитки у розмірі 10 000 грн., які складаються з витрат на сплату судового збору та вартості роботи адвоката, а також просить стягнути моральну шкоду. Просить позовні вимоги задовольнити.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, вказали, що на час продажу квартири позивач був у важкому матеріальному становищі, що було зумовлене наявністю кредитних зобов'язань та був змушений вчинити правочин на вкрай невигідних для нього умовах, чим скористався відповідач. Вказав, що на момент укладення спірного договору у нього була заборгованість перед банком по сплаті відсотків у 7000 доларів США, яку банк погодився реструктурувати, а сам кредит перевести у гривневий еквівалент. У зв'язку із цим позивачу терміново необхідні були кошти для сплати цих відсотків. Згідно усних домовленостей, при укладенні спірного договору відповідач повинен був сплатити відразу 71000 грн., які позивач планував використати на погашення кредитної заборгованості. Однак, всупереч домовленостям, відповідач кошти сплатив через рік в лише сумі 242000грн.

Представники відповідача позовні вимоги заперечили повністю з підстав, викладених у письмових поясненнях, вказали, що договір купівлі-продажу був укладений сторонами за вільним волевиявленням. При укладенні спірного договору відповідачу не було відомо про наявність у позивача кредитних зобов'язань. Вказали, що оцінку майна замовляв сам позивач, що підтверджуєтеся його підписом на звіті про оцінку майна. Крім того наголосили, що позивачем не надано суду жодних доказів того, що відповідачем порушено умови виконання спірного договору щодо оплати вартості квартири. Просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

Третя особа - приватний нотаріус Львівського нотаріального округу Сиротяк М.Р. в судове засідання не звився, повідомлявся про розгляд справи належним чином.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, представників відповідача, допитавши свідків, дослідивши зібрані по справі докази, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до переконання, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 05.06.2015 року ОСОБА_1 /продавець/, який є власником квартири та ОСОБА_5 /покупець/ уклали договір купівлі -продажу квартири АДРЕСА_1. Згідно п.3 даного Договору продаж квартири за домовленістю сторін вчинено за 313123,00 грн.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (ст. 626 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. ст. 629, 638 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Така дія повинна бути правомірною, а її неправомірність є підставою для визнання правочину недійсним.

Частина 1 ст. 215 ЦК України передбачає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами)вимог, які встановлені частиною першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

У відповідності до ч.1-3, 5 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Тобто, такий правочини має дефекти волі і здійснюється за таких обставин, коли особа змушена вчинити правочин на невигідних для себе умовах.

Згідно зі ст. 233 ЦК України для визнання правочину недійсним необхідно встановити наявність двох обставин: тяжких обставин та вкрай невигідних умов вчинення правочину.

При розгляді зазначеної категорії справ потрібно враховувати такі фактори, як майновий і психічний стан осіб та їх близьких напередодні й на момент вчинення правочину; співмірність наданих послуг із вартістю переданого за правочином майна; враховувати вплив на формування волевиявлення сторін.

Тяжкі обставини треба розуміти як не будь-яке несприятливе матеріальне, соціальне чи інше становище, а як його крайні форми. Наприклад, важка хвороба особи чи її близьких, смерть годувальника, крайня нужденність її сім'ї, загроза втратити заставлене житло чи банкрутства, надзвичайно низька винагорода за виконану роботу або надану послугу, порівняно з вартістю відчужуваної речі, та інші обставини, для усунення чи пом'якшення яких необхідно терміново укласти цей правочин. Тяжка обставина є оцінювальною категорією і має визначатися судом з урахуванням усіх обставин справи. (Пункт 19, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»).

Як на підставу своїх позовних вимог, позивач, як на тяжкі обставини, покликався на кредитні зобов'язання згідно кредитного договору.

Так, Згідно Кредитного договору № 014/0384/74/51553 від 31.08.2007 р., ОСОБА_1 отримав у ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» кредит у сумі 84 000 дол. США. Кредит надається на строк по 31.08.2027 р./а.с. 9-14/. п. 2.1 договору ці кредитні кошти призначені для використання на купівлю частини індивідуального житлового будинку з допоміжними будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_2. Забезпеченням зобов'язань є порука ОСОБА_9 та ОСОБА_8, а також приміщення аптеки загальною площею 109,4 кв.м, яке належить ТзОВ «Аптека№39» і знаходиться за адресою АДРЕСА_3.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_10 підтвердила факт наявності значної кредитної заборгованості у її сина - позивача ОСОБА_1, Вказала, що у зв'язку із різким збільшенням курсу долара та значною сумою боргу, її синові терміново були потрібні кошти для погашення відсотків, так як банк погодився реструктурувати борг та перевести його у гривневий еквівалент. Тому фактично вона спонукала сина до укладення спірного договору.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_11 повідомила, що є сусідкою позивача. Вказала, що зі слів позивача їй стало відомо про те, що позивач бажає терміново продати свою квартиру по АДРЕСА_1 так як йому необхідні кошти для погашення кредитної заборгованості перед банком.

Як вбачається з долученої до матеріалів справи копії рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 26.12.2014 р., за Кредитним договором №014/0384/74/51553 від 31.08.2007 р. з двох осіб в користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» солідарно стягнуто 91 118,86 доларів США /1183467,30 грн./. Крім цього, звернено стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки від 31.08.2007 р. № 5745 - на приміщення аптеки загальною площею 109,4 кв.м, яке належить ТзОВ «Аптека№39».

Враховуючи наведене, суд не може прийняти покликання позивача на вказані вище обставини як на тяжкі обставини, що змусили його укласти спірний договір купівлі-продажу квартири на вкрай невигідних для нього умовах, оскільки, позивач в своїх поясненнях вказав, що змушений був терміново продати спірну квартиру для уникнення звернення стягнення на заставлено майно, однак, як вбачається з рішення суду від 26.12.2014 р. таке звернення було накладено ще у 2014 р. і ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 29.09.2015р. це рішення Шевченківського районного суду м. Львова залишено без змін.

Також суд не приймає до уваги покликання позивача на те, що спірний договір-купівлі продажу квартири був укладений на вкрай невигідних умовах, так як реальна ринкова вартість квартири становила не 11 тисяч доларів США, а 27 тисяч доларів США, оскільки таке спростовується підписаним позивачем та нотаріально завіреним Договором купівлі- продажу квартири, а саме п.3.2, де вказано, що ринкова вартість квартири визначена згідно Звіту про оцінку майна, реєстраційний номер НОМЕР_1 від 02.02.2015 р., який також містить особистий підпис позивача. Судом на підтвердження цієї обставини не приймається інформаційна довідка-висновок про вартість майна (а.с. 44 ), оскільки така містить суперечності з приводу об'єкту та його місця розташування, така не є звітом про оцінку майна в розумінні ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», а тому не може бути доказом у справі.

Крім того, позивачем не надано суду жодних доказів того, отримані кошти за спірним договором були скеровані на погашення кредитної заборгованості, так як вбачається із долучених позивачем довідок фактичного погашення ним боргу після укладення спірного договору не відбувалось.

Суд критично оцінює доводи позивача в частині існування інших усних домовленостей з приводу взаєморозрахунків між сторонами по договору, оскільки доказів існування таких позивачем суду не надано. Натомість, як вбачається із п. 3.1 спірного договору, 71123 грн продавець отримує від покупця шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок продавця, а 242000 грн - покупець зобов'язався сплатити продавцю до 05.06.2016р. Сторонами в судовому засідання підтвердився факт отримання позивачем коштів в сумі 242000 грн в травні 2016р., однак позивач на підтвердження обставини не отримання ним коштів від відповідача в сумі 71123 грн не надав суду жодних доказів.

Крім того, позивачем не надано суду жодних доказів необхідності термінового продажу квартири, так само як і відсутність інших більш вигідних умов чи покупців для укладення договору. Суд критично оцінює доводи позивача, оскільки його твердження щодо необхідності термінового продажу квартири для отримання коштів спростовується самим договором, з якого вбачається, що суму платежу у 242000 грн відповідач міг і сплатив через рік після його укладення.

Оцінюючи зібрані докази у справі, суд вважає, що позивачем не доведено наявності тяжкої обставини і укладення договору на вкрай невигідних умовах, оскільки сама наявність кредитної заборгованості, яка забезпечена порукою та заставою нерухомості (приміщенням площею 109,4 кв м. ТзОВ «Аптека №39) не може свідчити про тяжку обставину та про недійсність спірного договору. Пунктом 5 вказаного Договору визначено, що сторони стверджують один одному та повідомляють усіх зацікавлених у тому осіб, що: на момент укладання цього Договору вони усвідомлювали і усвідомлюють значення своїх дій і могли (можуть) керувати ними; розуміють природу цього правочину, свої права та обов'язки за Договором; при укладенні Договору відсутній будь-який обман чи інше приховування фактів, які б мали істотне значення та були свідомо приховані ними; Договір укладається відповідно до вільного волевиявлення, що відповідає внутрішній волі учасників правочину, без будь-якого застосування фізичного чи психічного тиску; на вигідних для сторін умовах і не є наслідком помилки або результатом впливу тяжких обставин; правочин вчиняється з наміром створення відповідних правових наслідків (не є фіктивним) та не приховує собою інший правочин (не є удаваним)./а.с.5-8/. Договір скріплений підписами обох сторін, отже, їм зрозумілий його зміст та наслідки.

Згідно з ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено ті обставини, на які він покликається як на підставу своїх вимог, такі спростовані відповідачем та його представниками,матеріалами справи, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст.3, 10, 11, 57, 60, 61, 79, 209, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 233, 655 ЦК України, суд -,

в и р і ш и в :

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Львівської області через Залізничний районний суд м.Львова шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Постигач О.Б.