Рішення № 69565413, 31.08.2017, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/15226/15-ц

Провадження № 2/761/155/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2017 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Малинникова О.Ф.

при секретарях - Данилевській Є.П., Салаті В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом Київської місцевої Прокуратури № 10 в інтересах Київської міської ради до ОСОБА_1 про витребування та повернення земельної ділянки, -

в с т а н о в и в :

У травні 2015 року до суду надійшла позовна заява Першого заступника прокурора Шевченківського району міста Києва (далі позивач) в інтересах у інтересах КМР до ОСОБА_1 про витребування та повернення земельної ділянки

У позовній заяві зазначено, що пунктом 5 рішення Київської міської ради від 24.06.2004 року "Про передачу громадянам у приватну власність земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд" затверджено проект відведення земельної ділянки та передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,10 га ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_2. На підставі вказаного рішення Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу (далі ГУ земельних ресурсів КМДА) виготовлено державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, який видано ОСОБА_2 27 жовтня 2004 року.

За договором купівлі - продажу від 31.03.2005 року, зареєстрованого у реєстрі за № 651 та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу (далі КМНО) Авдієнком В.П. земельна ділянка продана ОСОБА_1, як вказано у договорі за 633.600 грн. (експертна оцінка проведена 19 листопада 2004 року 414.060,52 грн.)

На виконання договору купівлі-продажу від 31.03.2005 № 651 (НОМЕР_3), ГУ земельних ресурсів КМДА видано ОСОБА_1 на зазначену ділянку кадастровий номер НОМЕР_2.

У січні 2013 року перший заступник прокурора Шевченківського району м. Києва звернувся до суду із позовом про визнання незаконним та скасування рішення УІІ-ї сесії XXIV скликання Київської міської ради від 24 червня 2004 року № 326-2/1536 в частині передачі ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_2; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий 27 жовтня 2004 року ОСОБА_2 на підставі вказаного рішення; визнати недійсним договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки вартістю 633 600 грн, укладений 31 березня 2005 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, який був виданий ОСОБА_1 на підставі зазначеного договору купівлі-продажу; відновити становище, яке існувало до порушення шляхом повернення в розпорядження Київської міської ради земельної ділянки площею 0,10 га, яка розташована за вказаною адресою

Рішенням апеляційного суду міста Києва від 23.04.2015 у справі №22-ц/796/3630/2015 частково задоволено позов до Київської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_1, визнано незаконним і скасовано рішення Київської міської ради від 24.06.2004 № 326-2/1536 в частині передачі ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2, визнано незаконним і скасовано державний акт на право власності на спірну земельну ділянку серії НОМЕР_4, виданий . на підставі рішення Київської міської ради ОСОБА_2

У задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсними договору купівлі-продажу від 31.03.2005 №651 та державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого ОСОБА_1 на підставі цього договору купівлі-продажу, а також відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом повернення спірної земельної ділянки в розпорядження Київської міської ради, судом відмовлено.

Позивачем зазначено, що факт скасування пункту 5 рішення VII сесії XXIV скликання Київської міської ради від 24.06.2004 № 326-2/1536 свідчить про незаконність передачі спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_2, посилаючись на невідповідність положень пункту 5 рішення ст. ст. 116, 125, 126, 155 ЗК України, а також державний акт на право власності на земельну ділянку є правовстановлюючим документом, який видається на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування, а тому вимога про скасування державного акта на право приватної власності на земельну ділянку є похідною і залежить від доведеності незаконності рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого виданий оспорюваний державний акт.

До прийняття Київською міською радою вищевказаного рішення та видачі ОСОБА_2 державного акту спірна земельна ділянка перебувала у власності територіальної громади м. Києва.

Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (п.5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно, зокрема, вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Згідно зі ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Оскільки добросовісне набуття в розумінні ст. 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є повернення майна з чужого володіння.

Посилаючись на ст. 1212 ЦК України, враховуючи те, що пункт 5 рішення VII сесії XXIV скликання Київської міської ради від 24.06.2004 № 326-2/1536 скасовано в судовому порядку, вважає, що земельна ділянка вибула з володіння територіальної громади міста Києва поза її волею та підлягає витребуванню від останнього набувача - ОСОБА_1

З огляду на викладене, позивач просив задовольнити вимоги:

1. Витребувати земельну ділянку площею 0,10 га, розташовану по АДРЕСА_2, кадастровий номер НОМЕР_2, вартістю 633 600 грн., у ОСОБА_1 (03049, АДРЕСА_1).

2. Зобов'язати ОСОБА_1 (03049, АДРЕСА_1) повернути земельну ділянку площею 0,10 га, розташовану по АДРЕСА_2, кадастровий номер НОМЕР_2, вартістю 633 600 грн., територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради (вул. Хрещатик, 36, м. Київ, 01044, код ЄДРПОУ 22883141).

У запереченнях (ас.39) представник відповідача просив відмовити у позові, зазначивши, що позивач, звертаючись до суду з позовом посилався на Рішення апеляційного суду міста Києва від 23.04.2015 у даній справі. Однак, Ухвалою Колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 вересня 2015 року зазначене Рішення Апеляційного суду м. Києва від 23 квітня 2015 року скасовано і справа передана на новий розгляд до Апеляційного суду м. Києва. (ас.52-54) При новому розгляді Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва від 10 грудня 2015 року апеляційна скарга заступника прокурора м. Києва відхилена. Рішення Шевченківського районного суду від 18 грудня 2014 року про відмову у позові (у повному обсязі) про визнання недійсними Рішення КМР, державних актів на право власності на землю, договору купівлі-продажу від 31.03.2005 № 651 та державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого ОСОБА_1 на підставі цього договору купівлі-продажу, а також відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом повернення спірної земельної ділянки в розпорядження Київської міської ради залишено без змін.(ас.67-72)

У судовому засіданні прокурор (представник позивача) підтримав вимоги, зазначені у позовній заяві з посиланням на викладені обґрунтування, просив задовольнити позов у повному обсязі про витребування земельної ділянки та зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку на підставі ст..ст.216,330,388,1212 ЦК України.

Представник відповідача просив відмовити у позові з підстав зазначених у письмових запереченнях та враховуючи судові рішення прийняті вищестоящими судами стосовно справи № 22-ц/796/3630/2015.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Як вбачається із матеріалів справи, у позовній заяві Першого заступника прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах у інтересах КМР до ОСОБА_1, йшлося про витребування та повернення земельної ділянки, наданої ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_2 згідно із пунктом 5 рішення Київської міської ради від 24.06.2004 року "Про передачу громадянам у приватну власність земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд". На підставі вказаного рішення Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу (далі ГУ земельних ресурсів КМДА) виготовлено державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, який видано ОСОБА_2 27 жовтня 2004 року.

За договором купівлі - продажу від 31.03.2005 року, зареєстрованого у реєстрі за № 651 та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу (далі КМНО) Авдієнком В.П. земельна ділянка продана ОСОБА_1, як вказано у договорі за 633.600 грн. (експертна оцінка проведена 19 листопада 2004 року 414.060,52 грн.)

На виконання договору купівлі-продажу від 31.03.2005 № 651 (НОМЕР_3), ГУ земельних ресурсів КМДА видано ОСОБА_1 на зазначену ділянку кадастровий номер НОМЕР_2.

Прокурор у позовній заяві посилався на Рішення Апеляційного суду м. Києва від 23 квітня 2015 року (ас.19), яким Колегія суддів задовольнила позов у частині вимог Прокурора до КМР ОСОБА_2, та визнала незаконним і скасувала рішення суду у частині відмови у позові Прокурора у інтересах КМР до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянку та відновлення становища, яке існувало до порушення відмовлено.

Як встановлено судом, у січні 2013 року перший заступник прокурора Шевченківського району м. Києва звернувся до суду із позовом до Київської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення, державних актів на право власності на земельну ділянку, договору купівлі-продажу та відновлення становища, яке існувало до порушення. Прокурор просив суд визнати незаконним та скасувати рішення УІІ-ї сесії XXIV скликання Київської міської ради від 24 червня 2004 року № 326-2/1536 в частині передачі ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий 27 жовтня 2004 року ОСОБА_1 на підставі вказаного рішення; визнати недійсним договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки вартістю 633 600 грн., укладений 31 березня 2005 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, який був виданий ОСОБА_1 на підставі зазначеного договору купівлі-продажу; відновити становище, яке існувало до порушення шляхом повернення в розпорядження Київської міської ради земельної ділянки площею 0,10 га, яка розташована по АДРЕСА_2.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 18 грудня 2014 року у задоволенні позову прокурора відмовлено.

Рішенням Колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва від 23.04.2015 у справі №22-ц/796/3630/2015 частково задоволено позов першого заступника прокурора Шевченківського району міста Києва до Київської міської ради, ОСОБА_4, ОСОБА_5

Визнано незаконним і скасовано рішення Київської міської ради від 24.06.2004 № 326-2/1536 в частині передачі ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2.

Визнано незаконним і скасовано державний акт на право власності на спірну земельну ділянку серії НОМЕР_4, виданий ОСОБА_2 на підставі вказаного рішення Київської міської ради.

У задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсними договору купівлі-продажу від 31.03.2005 №651 та державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого ОСОБА_5 на підставі цього договору купівлі-продажу, а також відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом повернення спірної земельної ділянки в розпорядження Київської міської ради, судом відмовлено.

Ухвалою Колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 вересня 2015 року скасовано рішенням Колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва від 23.04.2015 року, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва від 10 грудня 2015 року апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва відхилено . Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 грудня 2014 року залишено без змін.

Ухвалою Колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 листопада 2016 року касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва відхилено. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 грудня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 10 грудня 2015 року залишити без змін.

Водночас, як зазначено в Ухвалі Колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 листопада 2016 року (далі Ухвала Колегії суддів ВССУ від 30 листопада 2016 року) відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що відсутні докази щодо належності спірної земельної ділянки до земель рекреаційного призначення, рішення про передачу земельної ділянки у власність громадянина прийнято з дотриманням вимог чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства, не надано доказів про наявність підстав для визнання договору дарування спірної земельної ділянки недійсними та витребування її з чужого незаконного володіння.

Перш за все, викладені позивачем у позовній заяві обґрунтування та доводи на їх підтримку були пов'язані із рішенням Апеляційного суду м. Києва від 23 квітня 2015 року, яким частково задоволено позов першого заступника прокурора Шевченківського району міста Києва до Київської міської ради, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання незаконним і скасовано рішення Київської міської ради від 24.06.2004 № 326-2/1536 в частині передачі ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та визнанням незаконним із скасуванням Державного акту на право власності на спірну земельну ділянку серії НОМЕР_4, виданий ОСОБА_2 на підставі вказаного рішення Київської міської ради.

У зв'язку із тим, що зазначене рішення залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 10 грудня 2015 року, а касаційна скарга заступника прокурора міста Києва відхилена Ухвалою Колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 листопада 2016 року, суд вирішуючи справу, що розглядається, згідно із ч.3 ст.61 ЦПК України враховує обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі за позовом першого заступника прокурора Шевченківського району міста Києва до Київської міської ради, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсним і скасування рішення Київської міської ради від 24.06.2004 № 326-2/1536, а також державних актів про право власності на земельну ділянку, договору купівлі-продажу та відновлення становища, яке існувало раніше.

Тобто, рішення Київської міської ради від 24.06.2004 №326-2/1536 в частині передачі ОСОБА_2, земельної ділянки площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_2 - має законну силу.

Враховуючи недоведеність незаконності рішення Київської міської ради від 24.06.2004 №326-2/1536, зокрема відсутність фактів порушення порядку зміни цільового призначення земельної ділянки при прийнятті рішення Київською міською радою, слід вважати, що Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4, виданий ОСОБА_2, виданий з додержанням всіх норм земельного законодавства України, та має законну силу.

Крім того, Колегією суддів ВССУ в Ухвалі від 30листопада 2016 року по розглянутій вищезазначеній справі було відмічено, що реституція як спосіб захисту цивільного права (ч. 1 ст. 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку із цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину. Норма ч. 1 ст. 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі.

У даній справі, що розглядається судом позивач, звертаючись до суду у квітні 2016 року та з уточненою позовною заявою (ас.92), позивач просив витребувати земельну ділянку площею 0,10 га, розташовану по АДРЕСА_2, у ОСОБА_1 та зобов'язати його повернути земельну ділянку площею 0,10 га, розташовану по АДРЕСА_2 територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради, посилаючись на ч.1 ст.388,330 та 1212 ЦК України

Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно, зокрема, вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Згідно зі ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Оскільки добросовісне набуття в розумінні ст. 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є повернення майна з чужого володіння.

Посилаючись на ст. 1212 ЦК України, позивач вважає, що пункт 5 рішення VII сесії XXIV скликання Київської міської ради від 24.06.2004 № 326-2/1536 було скасовано в судовому порядку, тому спірна земельна ділянка вибула з володіння територіальної громади міста Києва поза її волею та підлягає витребуванню від останнього набувача - ОСОБА_1

Водночас враховуючи вищевикладені обставини справи вимоги про витребування у добросовісного набувача ОСОБА_1, земельної ділянки площею 0,10 розташованій по АДРЕСА_2 з підстав зазначених позивачем з посиланням на вищенаведені статті не узгоджуються з можливістю його відчуження за положеннями зазначених статей. викладеними у цих статтях підставами для задово

Земельна ділянка площею 0,10 розташована по АДРЕСА_2, 31.03.2005 року була передана ОСОБА_1, у власність за відплатним договорам купівлі-продажу укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, який відповідно до чинного законодавства України був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Авдієнко В.П., та зареєстровано в реєстрі за номером №651.

Потрібно зазначити, що на момент оформлення договору купівлі-продажу вищевказана земельна ділянка не перебувала під забороною (арештом), судового спору по ній не було.

Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права. Згідно до ст. 153 Земельного кодексу України визначено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України. Згідно ст. 321 Цивільного кодексу України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.

Виходячи із наведеного, суд дійшов висновку про відмову у позові Київської місцевої прокуратури № 10 про витребування земельної ділянки площею 0,10 га, розташовану по АДРЕСА_2, у ОСОБА_1 та зобов'язанні повернути земельну ділянку територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради .

За таких обставин на підставі ст..ст.116,125,126 Земельного кодексу України, ст. ст. 321,330,388,1212 ЦК України та керуючись ст.ст.10,57.60,209,212,213,214, 215,294,296 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

У позові Київської місцевої Прокуратури № 10 в інтересах, Київської міської ради до ОСОБА_1 про витребування та повернення земельної ділянки - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційному суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя: О.Ф. Малинников.