Постанова № 69564723, 12.10.2017, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2-а/754/691/17

Справа №754/9526/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2017 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - ЛІСОВСЬКОЇ О.В.

за участю секретаря - Грей О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Лівобережного об"єднаного управління Пенсійного Фонду України у м. Києві про визнання дій неправомірними та зобов′язання здійснити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, мотивуючи свої вимоги тим, що вона з 24.03.2014 року перебуває на обліку у відповідача та отримує дострокову пенсію за віком у розмірі 1 128,57 грн., яку обчислено з урахуванням страхового стажу 31 рік 9 місяців 28 днів та заробітної плати в розмірі 3 068,53 грн. Вона звернулася до Управління із заявою про перерахунок та виплату пенсії у зв'язку з підвищенням розміру прожиткового мінімуму у травні й грудні 2016 року та травні 2017 року, але відповідачем було відмовлено у перерахунку їй пенсії. Позивачка вважає відмову відповідача неправомірною, а тому звертається до суду з даним позовом, в якому просить суд визнати протиправною відмову Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України у м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті пенсії відповідно до ч. 3 ст. 46 Конституції України на рівні, не нижчому прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 01 травня 2016 року, а також зобов'язати відповідача здійснити ОСОБА_1 перерахунок та провести виплату пенсії відповідно до ч. 3 ст. 46 Конституції України на рівні, не нижчому прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 01 травня 2016 року з урахуванням виплачених раніше сум пенсії.

В судовому засіданні представник позивачки повністю підтримав адміністративний позов, просив його задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Зазначив, що дії Управління повністю відповідають вимогам діючого законодавства, а тому їй на законних підставах було у перерахунку пенсії відмовлено. Також представник вказав про те, що позивачем пропущено строк звернення до суду за вимогами про перерахунок пенсії з 01.05.2016 року по 30.03.2017 року, оскільки перший раз позивачка звернулася до Управління 31.03.2017 року, а відмови у перерахунку пенсії датовані 06.04.2017 року та 26.05.2017 року. На підставі викладеного представник просить у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою від 12.10.2017 року Деснянський районний суд м. Києва адміністративний позов ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії у частині позовних вимог за період з 01.05.2016 року по 30.03.2017 року включно - залишено без розгляду.

Вислухавши пояснення представника позивачки, представника відповідача, вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 46 Конституції України передбачає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок по доказуванню правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на положення наведеної процесуальної норми, виходячи із суті позовних вимог, під час розгляду даної справи стороні відповідача необхідно довести правомірність своїх дій та бездіяльності.

Судом встановлено, що з 24 березня 2014 року позивачка отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року, яку обчислено з урахуванням страхового стажу 31 рік 9 місяців 28 днів та заробітної плати в розмірі 3 068,53 грн.

31.03.2017 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою, в якій просила про надання інформації щодо нарахування пенсії, серед іншого, позивачка просила вказати чи дотримано вимоги ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» при розрахунку/перерахунку пенсії за віком з моменту її призначення по день звернення.

06.04.2017 року Лівобережним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України у м. Києві була надано відповідь № 5722/09/І-546, відповідно до якої було вказано, що розмір пенсії позивачки станом на 31.03.2017 року становив 1 128,57 грн. та повідомлено, що розрахунок пенсії відповідає чинному законодавству України та документам пенсійної справи.

10.05.2017 року ОСОБА_1 повторно звернулась до відповідача із заявою про проведення перерахунку та виплату пенсії у зв'язку з підвищенням розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність у травні й грудні 2016 року та травні 2017 року відповідно до ч. 3 ст. 46 Конституції України, ст. 28, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про державний бюджет на 2016 рік», Законом України «Про державний бюджет на 2017 рік».

Як вбачається із копії листа Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України у м. Києві № 8220/09/І-546/1 від 26.05.2017 року, останнім було відмовлено в перерахунку пенсії ОСОБА_1, оскільки згідно документів пенсійної справи позивачки розмір її пенсії відповідає вимогам чинного законодавства, а саме: при проведенні перерахунків розмір пенсії підвищувався, а саме збільшувалася доплата за понаднормативний стаж, згідно встановлених розмірів прожиткового мінімуму, розмір її пенсії станом на травень 2017 року становив 1 129,12 грн.

Згідно із ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 28 Закону мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. За наявності страхового стажу меншої тривалості, ніж передбачено частиною першою цієї статті, пенсія за віком встановлюється в розмірі, пропорційному наявному страховому стажу, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 року № 265 визначено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам, крім осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною), не досягає 949 грн., таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного розміру.

Зазначена адресна допомога надавалась ОСОБА_1 до 01.05.2016, оскільки у зв'язку із підвищенням розміру прожиткового мінімуму пенсія позивачки почала перевищувати встановлений Постановою № 265 розмір 949 грн.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» передбачено, що прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, встановлено з 01.05.2017 - 1312 грн.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковим мінімумом є вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Згідно із ст. 2, 6, 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» мінімальний розмір пенсії за віком і мінімальний розмір заробітної плати віднесені до основних соціальних гарантій і не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму доходів громадян.

Таким чином, у разі зміни прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, який затверджується законом про Державний бюджет України, відповідач зобов'язаний призначити та виплачувати позивачу пенсію у розмірі, не нижчому ніж розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

В судовому засіданні встановлено, що в порушення вимог чинного законодавства відповідач неправомірно відмовив позивачці в перерахунку пенсії, зокрема ним не було враховано вимоги Конституції України, Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» та Закону України «Про прожитковий мінімум», згідно яких мінімальний розмір пенсії встановлюється не нижче прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Як зазначено у пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» оскільки Конституція України, як зазначено у статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати законність того чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції у всіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення повинні ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Разом з тим, суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що позивачка відноситься до категорії осіб, яким прожитковий мінімум становить 949,00 грн. у відповідності до Постанови №265, оскільки, на думку суду, ця норма суперечить вимогам ст. 8 Конституції України, згідно якої закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції та їй відповідають.

При прийнятті рішення суд також враховує, що згідно із частиною 1 ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (ч. 3 ст. 8 КАС України).

Частиною 2 статті 8 КАС України також передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" (пункт 1) України визнала обов'язковою юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції. Європейський суд з прав людини розкриває принцип верховенства права через формулювання вимог, які він виводить з цього принципу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню, а тому слід визнати протиправними дії Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України у м. Києві та зобов'язати відповідача провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії відповідно до вимог ч. 3 ст. 46 Конституції України на рівні, не нижчому прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, з 31 березня 2017 року з урахуванням виплачених раніше сум.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду з адміністративним позовом ОСОБА_1 сплатила судовий збір у розмірі 640, 00 грн., який підлягає стягненню з Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. 2, 6, 18, 71, 93, 94, 99, 100, 104, 159-163, 183-2, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, Конституцією України, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», Закону України «Про прожитковий мінімум», -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Лівобережного об"єднаного управління Пенсійного Фонду України у м. Києві про визнання дій неправомірними та зобов′язання здійснити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною відмову Лівобережного об"єднаного управління Пенсійного фонду України у м. Києві у проведенні ОСОБА_1 перерахунку та виплаті пенсії відповідно до вимог ч. 3 ст. 46 Конституції України на рівні, не нижчому прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, з 31 березня 2017 року.

Зобов′язати Лівобережне об"єднане управління Пенсійного фонду України у м. Києві здійснити ОСОБА_1 перерахунок та провести виплату пенсії відповідно до вимог ч. 3 ст. 46 Конституції України на рівні, не нижчому прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, з 31 березня 2017 року з урахуванням виплачених раніше сум.

Стягнути з Лівобережного об"єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 640, 00 грн.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Деснянський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: