Постанова № 69563958, 09.10.2017, Чорнобаївський районний суд Черкаської області

Справа № 709/1605/17

2-а/709/55/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2017 року смт. Чорнобай

Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді - Чубая В.В.,

за участі секретаря судового засідання - Кіян С.О.,

позивача - ОСОБА_1.,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Бігун Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Чорнобаївського районного суду Черкаської області адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Золотоніського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Чорнобаївського районного суду Черкаської області з адміністративним позовом до Золотоніського об'єднаного управління ПФУ Черкаської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та віднесений до І категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, є інвалідом війни ІІ групи, а також інвалідом ІІ групи з числа учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 16 березня 2011 року зобов'язано управління ПФУ в Чорнобаївському районі Черкаської області провести, починаючи з 1 листопада 2009 року, перерахунок державної пенсії позивачу - інваліду ІІ групи, учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі відповідно зі ст.ст. 54, 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та відповідно до встановленого Законом України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати№ на відповідний рік прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, виходячи з розміру мінімальної пенсії, передбаченої ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». З травня по листопад 2011 року виплати здійснювалися відповідно до рішення суду, проте були припинені. При цьому позивача було переведено з пенсії по інвалідності на військову пенсію. Постановою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від

9 березня 2017 року такі дії управління ПФУ в Чорнобаївському районі визнано неправомірними. Після звернення позивача до управління ПФУ в Чорнобаївському районі із заявою його було переведено на пенсію по інвалідності, проте пенсійну виплату встановлено у розмірі

3345,60 гривень відповідно до положень постанови КМУ від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - постанова КМУ № 1210), про що позивача повідомлено листом від 8 серпня 2017 року. У зв'язку з цим, посилаючись на норми діючого законодавства, що регулюють відносини у сфері соціального забезпечення, позивач просив визнати такі дії неправомірними та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити державну пенсію у розмірі, встановлено постановою Апеляційного суду Черкаської області від 16 березня 2011 року, починаючи з

20 червня 2017 року.

Відповідач подав до суду письмові заперечення, в яких проти задоволення позовних вимог заперечив з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність. Стверджував, що постанову Апеляційного суду Черкаської області від 16 березня 2011 року виконано у повному обсязі. Зокрема, при нарахуванні та виплаті пенсії позивачу відповідач діяв відповідно до чинного законодавства. Постановою КМУ № 1210 затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, який визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до ст.ст. 54 і 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Даним Порядком визначено, що у разі коли розмір пенсійної виплати (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає в інвалідів - учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, III групи -

225 відсотків прожиткового мінімуму, для осіб, які втратили працездатність, виплачується щомісячна державна адресна допомога до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначених розмірів. У разі зміни прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, проводиться перерахунок зазначеної допомоги виходячи з розміру встановленого прожиткового мінімуму. На виконання вказаного Порядку відповідачем нарахована та виплачується пенсія у розмірі 3345,60 гривень.

У судовому засіданні позивач та його представник адміністративний позов підтримали у повному обсязі та просили задовольнити з підстав, викладених у ньому. При цьому представник позивача наголошував, що заперечення відповідача та додана до них судова практика не стосуються предмета спору у даній справі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала, наполягаючи на тому, що судове рішення про зобов'язання нарахувати та виплатити пенсію виконано відповідачем у повному обсязі.

Судом встановлено наступні обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.

Позивач є пенсіонером (вид пенсії по інвалідності ІІ групи - інвалід з числа учасників ліквідації аварії на ЧАЕС , інших ядерних аварій та випробувань), що підтверджується копією пенсійного посвідчення від 28 вересня 2011 року серії НОМЕР_1 (а.с. 4); учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та віднесений до І категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується копією посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи від 20 грудня 2007 року серії НОМЕР_2 (а.с. 4); є інвалідом ІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_3 від 19 листопада 2010 року; є інвалідом ІІ групи безтерміново, що підтверджується копією довідки до акта огляду МСЕК від 25 листопада 2010 року серії 10 ААА № 253430.

Відповідач відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2016 року

№ 988 «Про деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України» є правонаступником управління Пенсійного фонду України в Чорнобаївському районі Черкаської області внаслідок реорганізації.

Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 16 березня 2011 року у справі

№ 22а-554/2011 зобов'язано управління ПФУ в Чорнобаївському районі Черкаської області провести, починаючи з 1 листопада 2009 року, перерахунок державної пенсії позивачу - інваліду ІІ групи, учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі відповідно зі ст.ст. 54, 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та відповідно до встановленого Законом України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати№ на відповідний рік прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, виходячи з розміру мінімальної пенсії, передбаченої ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 6-7).

На виконання вказаного судового рішення відповідачем проведено відповідний перерахунок та виплату пенсії, призначеної позивачу відповідно ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

З листопада 2011 року нарахування та виплату державної пенсії у розмірі, визначеному зазначеним рішенням суду, припинено, що не заперечується відповідачем.

Постановою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 9 березня 2017 року у справі № 709/2543/16-а визнано неправомірними дії управління ПФУ в Чорнобаївському районі Черкаській області щодо припинення виконання ухвали Апеляційного суду Черкаської області у справі № 22а-554/2011 в частині визнання права на державну пенсію по інвалідності , призначення та перерахунку пенсії за Законом України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Листом, який позивач отримав 8 серпня 2017 року, відповідач повідомив, що 20 червня 2017 року його переведено на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», проте розмір пенсійної виплати, йому встановлено відповідно до вимог постанови КМУ № 1210

(а.с. 15).

Відповідно ч. 2 ст. 6, ч. 2 ст. 19 Конституції України органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження в межах встановлених цією Конституцією та законами України; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Згідно зі ст. 49 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсії особам, віднесеним до 1 категорії, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії, б) додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Пенсії особам, віднесеним до категорій

1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до п. 17 ч. 1 с. 87 Бюджетного кодексу України до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 5 частини другої статті 67-1 цього Кодексу), належать видатки на державні програми з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки, запобігання виникненню та ліквідації надзвичайних ситуацій та наслідків стихійного лиха.

Відповідно до абз. 8 п. 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, якими регулюються бюджетні відносини, зокрема питання соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, є складовою бюджетного законодавства відповідно до

п. 5 ч. 1 ст. 4 Бюджетного кодексу України. Отже, суди загальної юрисдикції України під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік.

14 червня 2011 року Верховною Радою України прийнято Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", який набрав чинності

19 червня 2011 року.

Пунктом 7 ч. 1 зазначеного Закону Прикінцеві положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" доповнено п. 4, яким встановлено, що у 2011 році норми і положення ст.ст. 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст.ст. 14, 22, 37 та ч. 3 ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

Визначення порядку та розмірів виплат зазначеним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06 липня 2011 року № 745, яка набрала чинності 23 липня 2011 року на виконання п. 7 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" встановлено розміри виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету.

Відповідно до ч. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2012 рік», ч. 4 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2013 рік» встановлено, що у 2012-2013 роках положення ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на відповідний рік.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» не було передбачено обмежень щодо застосування ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 31 липня 2014 року (набрав чинності 3 серпня 2014 року) доповнено розділ «Прикінцеві положення» Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік»

п. 67, відповідно до якого норми і положення ст.ст. 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік.

Таким чином, суд дійшов висновку, що регулювання пенсійних виплат змінилося у

2011 році, а саме визначення порядку та розмірів виплат зазначеним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України.

1 січня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28 грудня 2014 року. Відповідно до п. 63 цього Закону розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України доповнено п. 26, згідно з яким норми і положення серед інших ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 рок (набрав чинності 1 січня 2015 року) внесено зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Так, ст. 50 цього Закону на час виникнення спірних правовідносин передбачає, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Положення ч. 3 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на даний час передбачають, що умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.

Пунктом 3 ст. 116 Конституції України встановлено, що Кабінет Міністрів України забезпечує, зокрема, проведення політики у сфері соціального захисту.

Постановою КМУ № 1210 було затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, який визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до ст.ст. 54 і 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

За змістом п. 12 вищевказаного Порядку у разі коли розмір пенсійної виплати (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає в інвалідів - учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, І групи - 285 відсотків, II групи - 255 відсотків, III групи - 225 відсотків прожиткового мінімуму, для осіб, які втратили працездатність, виплачується щомісячна державна адресна допомога до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначених розмірів. У разі зміни прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, проводиться перерахунок зазначеної допомоги виходячи з розміру встановленого прожиткового мінімуму.

Таким чином розмір пенсії ОСОБА_1 станом на момент звернення до суду становить 3345,60 гривень, з яких: 2099,20 гривень - основний розмір пенсії; 379,60 гривень - додаткова пенсія інвалідам ІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи; 524,80 гривень - підвищення інвалідам війни ІІ групи; 50,00 гривень - щомісячна цільова грошова допомога на прожиття інваліда війни; 292,00 гривень - державна адресна допомога.

З огляду на викладене, на думку суду, відповідач при виплаті пенсії позивачу у розмірі, встановленому постановою КМУ № 1210, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

При цьому слід зазначити, що на залежність розмірів соціальних виплат особі від економічних чинників вказано у Рішенні Конституційного Суду України від 19 червня 2001 року № 9-рп/2001, де вказано, що право на пенсію, її розмір та суми виплат можна пов'язувати з фінансовими можливостями держави, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами у той чи інший період її розвитку, а також з часом ухвалення відповідних нормативно-правових актів.

Окрім цього у абз. 5, 6, 10 п. 2.1 Рішення Конституційного Суду України від 26 грудня

2011 року № 1-42/2011 щодо відповідності Конституції України (конституційності) певних положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" зазначено, що Конституційний Суд України, вирішуючи це питання, враховує також положення актів міжнародного права. Так, згідно зі ст. 22 Загальної декларації прав людини розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави. Європейський суд з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії" констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" від 12 жовтня 2004 року.

Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Таким чином передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства.

Крім того, право встановлювати законодавчі обмеження щодо виплати пенсії узгоджується з правовою позицією Європейського суду викладеною у справі "Великоди Валентини Ніканорівни проти України", в якій суд прийшов до висновку, що положення Протоколу № 1 до Конвенції не встановлюють жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, запроваджувати чи ні будь-які форми системи соціального забезпечення, або обирати тип чи розмір пільг для забезпечення у рамках будь-якої такої системи. Стаття 1 Першого протоколу не гарантує як таке право на будь-які соціальні виплати у певному розмірі. "Вимога" може становити "майно" у розумінні статті 1 Першого протоколу, лише якщо достатньою мірою встановлено, що вона підлягає виконанню. З огляду на те, що до відповідного законодавства було внесено зміни та доповнення, не можна вважати, що надання заявнику права на пільгу у певному розмірі було встановлено достатньою мірою. Більше того, навіть припускаючи, що зміни та доповнення до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" становили втручання у право заявника на мирне володіння майном у розумінні статті 1 Першого протоколу, Суд нагадує, що перша та найважливіша вимога цього положення полягає у тому, що будь-яке втручання з боку державних органів влади у мирне володіння майном має бути законним та має переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання має також бути обґрунтовано пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, має зберігатися "справедливий баланс" між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту основоположних прав особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде накладений особистий та надмірний тягар.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для нарахування належних позивачу сум пенсії у розмірах інших, ніж встановлено постановою КМУ № 1210, а тому у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

З огляду на звільнення позивача і відповідача від сплати судового збору відповідно до

ст. 5 Закону України «Про судовий збір», судові витрати слід компенсувати за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 11, 71-72, 98, 158-163 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Золотоніського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю.

Судові витрати компенсувати за рахунок держави.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Чорнобаївський районний суд Черкаської області. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 13 жовтня 2017 року.

Суддя В.В. Чубай