Рішення № 69561735, 13.10.2017, Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №552/6483/16-ц

Провадження № 2/552/1795/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.10.2017 року Київський районний суд м.Полтави в складі:

Головуючого судді – Турченко Т.В.

При секретарі – Силка І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Полтаві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

18 листопада 2016 року позивач ОСОБА_2 акціонерне товариство Комерційний банк “ПриватБанк” звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В позовній заяві посилався на те, що 15.12.2008 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір № б/н, згідно якого відповідач отримала кредит у розмірі 3 500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач за вказаним договором належним чином його умови не виконує, в зв’язку з чим утворилася заборгованість. В зв’язку з чим просили суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в сумі 32 334 грн. 45 коп. та судові витрати.

В судове засідання ПАТ КБ «ПриватБанк» свого представника не направив, попередньо надав заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, просять задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 в судове засідання не з’явилися, попередньо надали заперечення на позовну заяву, в яких просили суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

За наявності у справі достатніх доказів, суд приходить до висновку про розгляд справи за відсутності сторін, що не з»явились.

Суд, вивчивши та дослідивши зібрані в справі докази, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 15.12.2008 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір № б/н, згідно якого відповідач отримала кредит у розмірі 3 500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Крім того, судом встановлено, що згідно п.5.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни тарифів та інших невід’ємних часток договору. Таким чином розмір кредитної ставки за кредитом може змінюватися банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах зазначених в п.4.9 Умов та правил надання банківських послуг і п.5.8 Правил користування платіжною карткою. Відповідно до п.6.3 до обов’язків позичальника відноситься отримання виписки про стан рахунків та про здійснення операцій по картрахункам.

Також судом встановлено, що ОСОБА_1 належним чином умов договору не виконує, в зв’язку з чим станом на 31.10.2016 року утворилася заборгованість за кредитом в розмірі 3 371 грн. 83 коп. та заборгованість по процентам за користування кредитом в розмірі 24 184 грн.79 коп.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Оскільки відповідач належним чином не виконує умови договору та не сплачує заборгованість по кредиту та відсотках, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» в частині стягнення заборгованості за кредитом в розмірі 3 371 грн. 83 коп. та заборгованість по процентам за користування кредитом в розмірі 24 184 грн.79 коп. підлягають задоволенню.

Також в своїй позовній заяві ПАТ КБ «ПриватБанк» просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за пенею та комісією в розмірі 3 000 грн., а також 250 грн. штраф (фіксована сума) та 1 527 грн. 83 коп. штраф процентна складова.

За висновком Верховного Суду України про застосування статті 257 ЦК України до правовідносин, у яких використовуються платіжні картки як спосіб надання/отримання кредитних коштів (постанови № 6-14цс14 від 19 березня 2014 року, № 6-95цс14 від 17 вересня 2014 року, № 6-103цс14 від 24 вересня 2014 року, № 6-134цс14 від 1 жовтня 2014 року), за таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту у повному обсязі – зі спливом останнього дня місяця дії картки (стаття 261 ЦК України).

У справі № 6-32674св14 (ухвала від 1 жовтня 2014 року) суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанції і направляючи справу на новий розгляд, вказав, що сплив позовної давності є підставою для відмови в задоволенні позову, якщо про застосування позовної давності у справі заявлено стороною. Оскільки відповідач заяву про застосування строку позовної давності не подавав, то застосування судом позовної давності є неправомірним. Разом з тим суд зазначив, що неподання заяви про застосування позовної давності було зумовлено неналежним повідомленням відповідача у справі про дату, час та місце розгляду справи. Крім того, суд послався на висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 6 листопада 2013 року (справа № 6-116цс13) щодо застосування позовної давності.

Так, у цій постанові Верховний Суд України висловив таку правову позицію.

Відповідно до статті 261 ЦК України початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов. Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами), починається стосовно кожної окремої частини від дня, коли відбулося це порушення. Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо за кожним простроченим платежем. У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу – до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов’язання має право заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами – стаття 1048 ЦК України), що підлягає сплаті. Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню в межах позовної давності за кожним із платежів.

У разі встановлення в договорі різних видів цивільно-правової відповідальності за різні порушення його умов одночасне застосування таких заходів відповідальності не свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Висновок про правильне застосування норм матеріального права щодо позовної давності міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 6 листопада 2013 року в справі № 6-116цс13.

Відповідно до цього висновку для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252–255 ЦК України.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Оскільки умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлено окремі самостійні зобов’язання, які деталізують обов’язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов’язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а тому й початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Судом встановлено і це досить повно підтверджується матеріалами справи, що відповідач ОСОБА_1 здійснила останній платіж 10 квітня 2014 року, а тому строк позовної давності слід рахувати починаючи з даного часу. Враховуючи те, що банк звернувся в суд з позовом про стягнення заборгованості за пенею та комісією, а також штрафів починаючи з 15.12.2008 року, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог в даній частин слід відмовити.

Також з відповідача відповідно до вимог ст.88 ЦПК України підлягають стягненню судові витрати понесені при подачі позовної заяви, а саме сума судового збору в розмірі 689 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.4-14, 88, 209, 213-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість по кредитному договору № б/н від 15.12.2008 року в розмірі 3 371 грн. 83 коп., 24 184 грн.79 коп. та судовий збір в розмірі 689 грн., а всього 28 245 грн. 62 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Полтавської області.

Головуючий Т.В.Турченко