Ухвала суду № 69560284, 11.10.2017, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №295/5011/15-ц Головуючий у 1-й інст. Семенцова Л. М.

Категорія 27 Доповідач Шевчук А. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючої судді Шевчук А.М.,

суддів: Коломієць О.С., Микитюк О.Ю.,

з участю секретаря судового засідання Кравчук Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 і ОСОБА_2

на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 04 травня 2017 року,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Просило стягнути з відповідачів у солідарному порядку кредитну заборгованість. Свої вимоги обґрунтовувало тим, що 15 червня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» (надалі за текстом у відповідних відмінках - банк) та ОСОБА_1 (надалі - позичальник) укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 37 105 дол. США під процентну ставку 12,99% річних та з кінцевим строком повернення до 10 липня 2037 року. Додатковою угодою №1 до кредитного договору 15 червня 2007 року встановлено щомісячну суму мінімального необхідного платежу - 415,76 дол. США. У забезпечення виконання основного зобов'язання 14 червня 2007 року банк уклав із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договори поруки. У зв'язку з тим, що позичальник належно не виконує своїх зобов'язань, банк, скориставшись правом дострокового повернення в повному обсязі кредиту, просить стягнути: 32 389,53 дол. США, яка включає прострочене та дострокове тіло кредиту, 1 349,62 дол. США прострочених процентів за користування кредитом, 810 грн. 58 коп. пені за прострочення повернення кредиту та сплати процентів, 45 500 грн. 58 коп. штрафу.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 04 травня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором в сумі 33 739,15 дол. США та 810,58 грн. пені. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором в сумі 33 739,15 дол. США та 810,58 грн. пені. У задоволенні решти вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. Зокрема зазначають, що не отримували повістки про виклик у суд, а тому суд безпідставно розглянув справу за наявними у справі доказами. Позивач не надав первинних документів, які б підтвердили надання грошових коштів позичальнику. Банк також не підтвердив факт невиконання ОСОБА_1 умов кредитного договору. На думку відповідачів висновки суду про те, що кредитор змінив строк виконання основного зобов'язання, надіславши 26 березня 2015 року вимогу про дострокове повернення кредиту, не ґрунтуються на матеріалах справи.

Фактично рішення суду першої інстанції оскаржується позичальником та поручителем у задоволеній частині, тобто в частині стягнення з них простроченого та дострокового тіла кредиту, заборгованості за процентами за користування кредитом та пені за порушення строків повернення кредиту і сплати процентів. За таких обставин суд апеляційної інстанції, відповідно до принципу диспозитивності, не робить висновків щодо неоскарженої частини рішення, тобто щодо відмови банку в стягненні штрафу в сумі 45 500 грн.58 коп.

Відповідно до частини другої статті 305 ЦПК України неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом. Про судове засідання, призначене на 11 жовтня 2017 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повідомлені 22 серпня 2017 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення судових повісток, приєднаним до матеріалів справи. Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 також був належно повідомлений 03 серпня 2017 року (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення також приєднано до матеріалів справи). Незважаючи на завчасне (заздалегідь) повідомлення апеляційним судом учасників про судове засідання, представник ОСОБА_2 все ж таки подав клопотання про відкладення розгляду справи, пославшись на зайнятість в іншому судовому засіданні. При цьому до клопотання не приєднані документи, які б підтверджували причину неявки представника. За таких обставин, колегія суддів не може визнати причину неявки представника поважною. Окрім того, суд може відкласти розгляд справи в межах строків, встановлених статтею 157 ЦПК України, а апеляційне провадження відкрито 31 липня 2017 року. Клопотання про подовження розгляду справи представник до суду не спрямовував. Разом із тим, колегія суддів враховує вимоги ч.3 ст.27 ЦПК України про те, що особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. Справа не знаходить вирішення з 2015 року.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскарженій частині у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається та судом установлено, що 15 червня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №14/06/2007/840-I/07/14, за умовами якого банк надав кредит у розмірі 37 105 дол. США під процентну ставку 12,99% річних з кінцевим терміном повернення кредиту - 10 липня 2037 року (а.с.10-13). Кредит надавався для проведення розрахунків за договором купівлі-продажу, згідно з яким позичальник придбав у власність квартиру АДРЕСА_1.

Додатковою угодою №1 від 15 червня 2007 року сторони домовилися, що з червня місяця 2007 року щомісячна сума мінімально необхідного платежу складає 415,76 дол. США (а.с.14). Позичальник зобов'язався вносити черговий мінімальний платіж до 10 (включно) числа поточного місяця.

Проте, 10 вересня 2010 року сторони уклали додаткову угоду №1 до кредитного договору, якою виклали кредитний договір у новій редакції (а.с.15-19). Так, щомісячна сума мінімального необхідного платежу стала визначатися Додатковою угодою №2 від 10 вересня 2010 року (а.с.20-23). Змінився й кінцевий термін повернення кредиту -15 червня 2037 року.

З метою забезпечення своєчасного та повного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором 14 червня 2007 року між банком та ОСОБА_2, ОСОБА_3 укладено окремі договори поруки, відповідно до умов яких, поручителі зобов'язалися солідарно з позичальником відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов'язань ОСОБА_1 (а.с.24,26).

У зв'язку з укладенням з позичальником додаткової угоди банк 10 вересня 2010 року уклав додаткові угоди з поручителями також (а.с.25,27).

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Додатковою угодою №2 від 10 вересня 2010 року встановлений обов'язок ОСОБА_1 повертати кредит частинами відповідно до графіка, яким визначено дати та щомісячні суми мінімально необхідного платежу поточного місяця. Як убачається із таблиці загальної суми платежів за кредитом ОСОБА_1 не завжди вносив щомісячний платіж до дати платежу (включно), визначеної у графіку, допускав внесення меншої суми щомісячного мінімально необхідного платежу, ніж передбачено графіком, а також були місяці, коли щомісячний платіж не вносився взагалі, наприклад: червень 2014 року та листопад 2014 року (а.с.28). Тобто, позичальник не дотримувався графіка повернення кредиту та сплати процентів за користування коштами і порушення фінансової дисципліни з боку позичальника носило постійний характер. За таких обставин банк набув права вимагати дострокового повернення кредиту.

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором 27 березня 2015 року ПАТ «КБ «Надра» направило позичальнику вимогу від 26 березня 2015 року про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором, в якій зазначило про необхідність виконання даної вимоги протягом 30 календарних днів з дати її отримання шляхом сплати на користь банку заборгованості, що виникла за кредитним договором (а.с.30 та зворот).

Заборгованість за кредитним договором станом на 09 лютого 2015 року відповідно до розрахунку банка, який відповідачами не спростований, становить: 32 389,53 дол. США за простроченим та достроковим тілом, 1 349,62 дол. США за процентами за користування кредитом, 810,58 грн. пені за прострочення сплати кредиту, передбаченої п. 4.1 додаткової угоди №1 від 10 вересня 2010 року (а.с.28-31). У суді першої інстанції відповідачі не заявляли про застосування позовної давності

Досудова вимога банка у вказаний ним строк позичальником виконана не була. За таких обставин кредитор набув права вимагати задоволення своїх вимог у судовому порядку шляхом пред'явлення позову.

У абзаці третьому пункту 24 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимог про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

З таким позовом банк звернувся 02 квітня 2015 року та на час ухвалення рішення судом першої інстанції вимоги банка не були задоволенні.

Вищевикладеним спростовуються доводи апеляційної скарги відносно зміни кредитором строку виконання основного зобов'язання. Так, банк довів, що письмове повідомлення про дострокове повернення кредиту позичальнику направив, але ОСОБА_1 не спростував належними та допустимими доказами тих обставин, що банк такої дії не вчиняв та письмового повідомлення позичальник не одержував. Пред'явленням вимоги до поручителів є пред'явлення до них позову. Позов пред'явлений у шестимісячний строк, тобто порука не припинилася.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивачем не надано первинних документів, які б підтверджували надання ним грошових коштів спростовуються матеріалами справи, зокрема, копією меморіального валютного ордеру від 15 червня 2007 року №1 на суму 37 105 дол. США та заявою ОСОБА_1 від 24 квітня 2015 року в якій останній, звертаючись до банка з відповідним проханням, власноруч підтвердив факт отримання ним кредитних коштів в розмірі 37 105 дол. США (а.с.59-60,62). Окрім цих доказів, ОСОБА_1 не заперечує тієї обставини, що вносив на погашення кредиту та сплати процентів за користування грошима банку відповідні платежі, які відображені у розрахунку заборгованості за кредитом.

Інша справа, що ОСОБА_1 не надав доказів здійснення ним інших платежів, які б не були відображені у розрахунку заборгованості за кредитом, виконаним банком, а відтак не спростовував належними та допустимими доказами невиконання ним своїх обов'язків суворо дотримуватися положень договору та своєчасно у повному обсязі повертати кредит та сплачувати проценти за користування грошима, чим спростовуються доводи апеляційної скарги з приводу начебто не підтвердження банком невиконання позичальником умов кредитного договору.

За таких обставин банк змінив строк виконання основного зобов'язання та реалізував своє право на дострокове стягнення заборгованості у відповідності до вимог чинного законодавства, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин.

Суд першої інстанції повно встановив обставини справи, висновки їм відповідають, правильно застосував норми ст.ст.509,526,543,554,610,1050,1054 ЦК України при дотриманні норм процесуального права, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому згідно з ст.308 ЦПК України рішення суду в задоволеній частині колегія суддів апеляційного суду залишає без змін.

Хоча суд першої інстанції розглянув справу без участі відповідачів, які за фактом не були повідомлені про час та місце розгляду справи, але повістки відповідачам за зареєстрованим місцем їх проживання направлялися (а.с.129-130), які повернулися за терміном зберігання. У апеляційній скарзі зазначено, що відповідачі не отримували судових повісток, але у минулих судових засіданнях вони приймали участь (а.с.66), а відтак були обізнані із перебуванням справи на розгляді в суді. Відповідно до частини третьої ст.27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. За таких обставин, неотримання відповідачами судових повісток розцінюється як розпорядження процесуальними правами на власний розсуд. Так, про розгляд спору судом відповідачам було відомо, доказів того, що у них були перешкоди в отриманні поштової кореспонденції у матеріалах справи немає, а тому факт повернення суду повісток за терміном їх зберігання суд розцінює, як уникання від їх отримання. Окрім того, недотримання судом першої інстанції норм процесуального права не вплинуло на ухвалення обґрунтованого, правильного по суті й справедливого рішення, яке не може бути скасоване з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст.209,303,304,307,308,313-315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 і ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 04 травня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча Судді: