Ухвала суду № 69558007, 04.10.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 641/2932/17 Головуючий І інстанції - Чайка І.В.

Провадження № 22ц/790/4682/17 Головуючий ІІ інстанції - КісьП.В.

Категорія: трудові

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2017 року Апеляційний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Кіся П.В.,

суддів: - Бровченка І.О.,

- Кружиліної О.А.,

за участю секретаря - Пузікової Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу за апеляційною скаргою Харківського національного університету внутрішніх справ на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 16 червня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Харківського національного університету внутрішніх справ про визнання неправомірною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

05.05.2017 року ОСОБА_4 звернувся до Комінтернівського районного суду м. Харкова з зазначеним позовом.

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_4 зазначав, що з 07.11.2015 року він працює в Харківському національному університеті внутрішніх справ на посаді заступника декана з навчально-методичної роботи факультету № 2. ІНФОРМАЦІЯ_1 у позивача народилась донька - ОСОБА_5. Мати дочки позивача - ОСОБА_6 після закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, приступила до роботи з 03.04.2017 року. Відпустка по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку їй не надавалась. Позивач звернувся до відповідача із заявою про надання йому відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, до якої також були додані всі необхідні для цього документи. Однак, до теперішнього часу у позивача відсутні відомості про надання йому вищевказаної відпуски. Отже, на думку позивача, неприйняття відповідачем рішення щодо розгляду його заяви свідчить про його неправомірну бездіяльність у вирішенні цього питання чим порушує право позивача на відпустку.

З огляду на викладене, ОСОБА_4 просив визнати неправомірною бездіяльність відповідача у наданні позивачу відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та зобов'язати відповідача надати позивачу відпустку по догляду за дитиною - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 08.04.2017 року по ІНФОРМАЦІЯ_2, тобто до досягнення нею трирічного віку.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 16 червня 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано неправомірною бездіяльність Харківського національного університету внутрішніх справ, щодо відмови у наданні ОСОБА_4 відпустки по догляду за дитиною - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 08.04.2017 року та до досягнення дитиною трирічного віку. Зобов'язано Харківський національний університет внутрішніх справ надати ОСОБА_4 відпустку по догляду за дитиною - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, починаючи з 08.04.2017 року по ІНФОРМАЦІЯ_2, тобто до досягнення дитиною трирічного віку.

Додатковим рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 20 липня 2017 року суд вирішив стягнути з Харківського національного університету внутрішніх справ на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 1218 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 16 червня 2017 року, Харківський національний університет внутрішніх справ, в особі представника Фесик А.В., звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, вважає рішення незаконним та просить його скасувати і ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позову у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд не надав оцінки доказам, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та не сприяв повному і об'єктивному її розгляду.

Вказує, що суд першої інстанції неправильно застосував ч. 8 ст. 19 КЗпП України та ч.4. ст. 18 Закону України «Про відпустки». Не звернув уваги на те, що у випадку коли жінка приступає до виконання своїх посадових обов'язків на умовах неповного робочого часу, вона не позбавлена права одночасно перебувати у відпустці по догляду за дитиною. Вважає, що за таких умов інші родичі не мають права на оформлення відпустки по догляду за дитиною.

Висновки суду першої інстанції про те, що довідка про ненадання матері дитини відпустки по догляду за дитиною до 3-х років є тотожною з довідкою про вихід матері з такої відпустки до закінчення її терміну є хибними, оскільки норми частини 4 ст. 20 Закону „Про відпустки" не передбачають можливості надати інші, ніж передбачені цим законом документи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників, що з'явились, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи сторін, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У відповідності до ст.11 та ч.1 ст.303 ЦПК України суд першої інстанції розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог, а апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Судовим розглядом встановлено, що позивач працює в Харківському національному університеті внутрішніх справ на посаді заступника декана з навчально-методичноїроботи факультету № 2. ( а.с.5)

07.04.2017 року ОСОБА_4 звернувся до ректора ХНУВС з заявою про надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 08.04.2017 року.

До вищевказаної заяви позивачем були додані належним чином завірена копія свідоцтва про народження дитини, оригінал довідки Харківського національного економічного університету ім. С. Кузнеця № 61/19-118 від 03.04.2017 року та оригінал довідки УПСЗН від 04.04.2017 року.

Листом Харківського національного університету внутрішніх справ № 7/30 від 18.04.2017 року, який був адресований позивачу, останньому було відмовлено у наданні відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трьох років у зв'язку з тим, що мати дитини вийшла на роботу на 0,25 ставки, тобто на неповний робочий день.

Задовольняючи позов ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що позиція відповідача про можливість надання позивачу відповідної відпустки лише за умови виходу матері дитини на роботу з повним робочим днем не ґрунтується на вимогах закону. Оскільки мати дитини працює та малолітня дитина потребує догляду, прийняття відповідачем рішення про відмову у наданні позивачу відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку є порушенням його соціальних прав.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції.

Так, відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_5 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 та її батьком є ОСОБА_4, тобто позивач по справі, а матір'ю - ОСОБА_6.

Згідно довідки Харківського національного економічного університету ім. С. Кузнеця № 61/19-118 від 03.04.2017 року, ОСОБА_6 працює у вказаному вищому навчальному закладі на посаді доцента на 0,25 ставки (основна робота); вона знаходилась у відпустці по вагітності та пологам з 28.11.2016 року по 02.04.2017 року, а відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років їй не надавалась. З 03.04.2017 року ОСОБА_6 приступила до роботи. ( а.с.9)

ОСОБА_6 не перебуває на обліку в УПСЗН та ніяких видів державної допомоги станом на 04.04.2017 року не отримує, що підтверджується довідкою Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Основ'янського району ХМР від 04.04.2017 року .

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про відпустки» право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі - підприємство).

Після закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. (ч. 1 ст. 18 Закону України «Про відпустки», ч. 3 ст. 179 КЗпП )

За змістом ч. 3 ст. 18 Закону України «Про відпустки» та ч. 7 ст. 179 КЗпП відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку також можуть бути використані повністю або частинами також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною.

При цьому відповідно до ч. 8 ст. 179 КЗпП та ч. 4 ст. 18 Закону України «Про відпустки» за бажанням жінки або батька дитини, баби, діда чи іншого родича, який фактично доглядає за дитиною, у період перебування їх у відпустці для догляду за дитиною вони можуть працювати на умовах неповного робочого часу або вдома.

Порядок надання соціальних відпусток визначено ст. 20 Закону України «Про відпустки», відповідно до частин 3, 4, 5 якої відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається за заявою жінки або осіб, зазначених у частині третій статті 18 цього Закону, повністю або частково в межах установленого періоду та оформляється наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу. Особам, зазначеним у частині третій статті 18 цього Закону (крім осіб, які усиновили чи взяли дитину під опіку у встановленому законодавством порядку, прийомних батьків і батьків-вихователів), відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на підставі довідки з місця роботи (навчання, служби) матері дитини про те, що вона вийшла на роботу до закінчення терміну цієї відпустки і виплату допомоги по догляду за дитиною їй припинено (із зазначенням дати). Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років не надається працівнику, якщо дитина перебуває на державному утриманні (крім прийомних дітей у прийомних сім'ях та вихованців у дитячих будинках сімейного типу).

Системний аналіз вищезазначених положень діючого законодавства дає підстави дійти висновку, що умовами реалізації права батька на використання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку є звернення до роботодавця з відповідною заявою про відпустку та надання за місцем роботи офіційних документів (довідок), які б підтверджували, що матір дитини вийшла на роботу та їй не здійснюється виплата допомоги по догляду за дитиною.

Суб'єктивне право, передбачене ч. 8 ст. 179 КЗпП та ч. 4 ст. 18 Закону України «Про відпустки», як міра юридично можливої поведінки матері та інших осіб, зазначених в ч. 3 ст. 18 Закону України «Про відпустки» та ч. 7 ст. 179 КЗпП, не може бути перешкодою в реалізації права батька на використання відповідної відпустки, якщо він фактично здійснює догляд за дитиною, а матір дитини вийшла на роботу, навіть з неповним робочим днем, та не скористалась правом на цю відпустку.

Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_4 було додано до заяви про відпустку необхідні документи, які підтверджують, що матір їх спільною дитини вийшла на роботу, не скористалась правом на відповідну відпустку та не отримує допомоги по догляду за дитиною, відмова Харківського національного університету внутрішніх справ у надані цієї відпустки позивачу є фактично та юридично необґрунтованою та неправомірною.

При цьому позиція відповідача ґрунтується на помилковому тлумаченні норм матеріального права та штучному звуженні прав позивача, оскільки відповідних обмежень ані Законом України «Про відпустки», ані КЗпП не передбачено.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду щодо наявності підстав задоволення позовуОСОБА_4

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Харківського національного університету внутрішніх справ відхилити.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 16 червня 2017 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий - П.В. Кісь

Судді: І.О. Бровченко

О.А. Кружиліна