Постанова № 69556727, 12.10.2017, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

12.10.2017 Справа № 644/ 3419 /17

н/п 2-а/644/154/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2017 року м. Харків

Суддя Орджонікідзевського районного суду м. Харкова - Сітало А.К., розглянувши в порядку скороченого провадження в приміщенні Орджонікідзевського районного суду м. Харкова адміністративну справу за позовомОСОБА_1 до Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова, третя особа - Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Індустріального району Харківської міської ради, про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому після уточнення позовних вимог просила: визнати протиправною бездіяльність Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова, яка полягає у невиплаті з 01 квітня 2017 року пенсії ОСОБА_1; зобов'язати відповідача поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з моменту припинення - 01 квітня 2017 року.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона з 2008 року здобула право на отримання пенсії за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням за № НОМЕР_1, яке видане 21 травня 2008 року Пенсійним фондом України. До липня 2014 року позивач перебувала на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України м. Сніжне Донецької області. З набранням чинності Постанови КМУ від 7 листопада 2014 року № 595, у населеному пункті де мешкала позивач, було припинено здійснення повноважень відповідного органу Пенсійного фонду України, а також зупинені до моменту повернення окупованої території під контроль органів державної влади України видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

У зв'язку з цим позивач була змушена залишити місце свого постійного проживання та не маючи інших джерел для існування крім пенсії, звернулася до Управління праці та соціального захисту населення щодо постановки на облік в якості внутрішньо переміщеної особи та із заявою про взяття на облік та виплату пенсії до іншого територіального органу Пенсійного фонду України.

З липня 2014 року позивача поставлено на облік до Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова, де вона перебуває на обліку станом на сьогодні.

У квітні 2017 року на картковий рахунок позивача не була зарахована щомісячна пенсія, яка не нараховується і на даний час.

27 квітня 2017 року позивач звернулася із заявою до відповідача, у якій вимагала пояснити причини не виплати пенсії, а також погасити заборгованість, на що отримала відповідь від 10.05.2017 року за № 83/Н-14. У відповіді зазначено, що виплата пенсії позивачу була зупинена на підставі наказу № 26 УПСЗН адміністрації Індустріального району Харківської міської ради від 06 квітня 2017 року, яке було прийняте на підставі Постанови КМУ №365 від 08.06.2016 року.

Позивач вважає такі дії відповідача протиправними і такими, що порушують її Конституційні права.

Індустріальним об'єднаним Управлінням Пенсійного фонду України м. Харкова надані суду заперечення проти позову в якому представник відповідача посилаючись на Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», постанову Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», постанову Кабінету Міністрів України від 12 серпня 2015 р. № 615 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 р. № 1596 і від 5 листопада 2014 р. № 637», просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, та зазначає, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Індустріальному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Харкова та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а також має статус внутрішньо переміщеної особи відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 6332016156, згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509.

Взяття на облік та виплата пенсій зазначеним особам здійснюється за матеріалами електронних пенсійних справ. Виплата пенсії позивачу здійснювалась по березень 2017 року.

З квітня 2017 року пенсійні виплати ОСОБА_1 були призупинені у зв'язку з Наказом Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Індустріального району Харківської міської ради від 06.04.2017 р. за № 26 про скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 6332016156, на підставі пп. 3, 4 ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».

Індустріальне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова у відповідь на заяву позивача від 27.04.2017 р. повідомляло позивача про вищевикладені обставини та можливість відновлення пенсійних виплат із переліком необхідних для цього документів.

Суд вирішив можливим розглянути справу на підставі наявних доказів та розглянути справу в порядку скороченого провадження, відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства.

Суд, дослідивши матеріали справи надані сторонами, вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій.

Згідно зі ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Індустріальному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Харкова та є внутрішньо переміщеною особою з тимчасово непідконтрольної органам державної влади України території. У зв'язку зі здійсненням антитерористичної операції на сході України позивач змушена була виїхати з м. Сніжне Донецької області до м. Харкова. Ці факти підтверджуються відміткою про реєстрацію у паспорті, копію якого додано до позовної заяви та довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 6332189599 від 25.04.2017 р., виданою Управлінням праці та соціального захисту населення адміністрації Індустріального району Харківської міської ради.

Позивач отримувала пенсію за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1, виданим 21.05.2008 року. Позивачем також відкрито рахунок в Ощадбанку, та надані реквізити відповідачу.

Позивач перебуваючи на обліку в Індустріальному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Харкова, до березня 2017 року, отримувала пенсію без затримок у повному обсязі, однак з квітня 2017 року виплати припинено без попередження та пояснення причин.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Відповідно до Преамбули Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058) цей Закон, зокрема, розроблений відповідно до Конституції Українита Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.

Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Положеннями ст. 4 Закону № 1058 встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону № 1058, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Положеннями ст. 5 Закону № 1058 передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Відповідно до Прикінцевих положень Закону України № 1058, до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Таким чином, положення цього Закону є пріоритетними в питаннях виплати пенсій.

Таким чином, правовим актом, яким, зокрема, визначено підстави припинення пенсійних виплат, є Закон № 1058. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом України № 1058, можуть застосовуватися за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

Підстави припинення виплати пенсії встановлені ст. 49 цього Закону, за приписами частини першої якої виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Закону № 1058, поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав, визначених ст. 49 Закону України № 1058.

Статус внутрішньо переміщеної особи врегульований Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 р. № 1706-VII, відповідно до статті 7 якого для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що призначення, виплата, припинення пенсійних виплат, у тому числі і внутрішньо переміщеним особам, має здійснюватися виключно на підставі норм Законів щодо пенсійного забезпечення на рівні з іншими громадянами України.

Під час судового розгляду справи встановлено, що рішення органом Пенсійного фонду щодо припинення виплати пенсії позивачу не приймалося.

Посилання відповідача, як на підставу припинення виплати позивачу пенсії, на наказ управління праці та соціального захисту населення адміністрації Індустріального району Харківської міської ради від 06.04.2017 року за №26 про скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 6332016156 на ім'я ОСОБА_1, суд вважає необґрунтованими, оскільки вказане рішення в розумінні вимог Закону України № 1058 не є рішенням територіального органу Пенсійного фонду, яким припиняється виплата пенсії.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Пунктом 54 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Пічкур проти України» зазначено про порушення статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі «Ілашку та інші проти Молдови та Росії», Європейський суд з прав людини визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем Молдавської Республіки Придністров'я (МРП). Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за ст. 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Пункт 333 цього рішення зазначає, що коли держава не може забезпечити дію своєї влади на частині своєї території відповідно фактичній ситуації (наприклад, сепаратиський режим, військова окупація), держава не перестає нести відповідальність та здійснювати юрисдикцію, що держава повинна усіма доступними дипломатичними та правовими засобами із залученням іноземних держав та міжнародних організацій продовжувати гарантувати права та свободи, передбачені Конвенцією.

Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» № 8 від 13.06.2007 р., зазначено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод. Суди при визначенні юридичної сили законів та інших нормативно-правових актів щодо їх діяльності повинні керуватися Конституцією України як актом прямої дії.

На підставі вищевикладеного, за відсутності факту прийняття відповідного рішення органом Пенсійного фонду України, суд дійшов до висновку про відсутність у відповідача правових підстав для невиплати позивачу з 01.04.2017 р. пенсії.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 19, 22, 46, 58, 64 Конституції України, ст. ст. 6-11, 69-71, 86, 94, 99, 158-163, 167,183-2, 186 КАС України, ст. ст. 47, 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) до Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (код ЄДРПОУ 41248021), третя особа - Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Індустріального району Харківської міської ради, про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова, яка полягає у припиненні з 01 квітня 2017 року виплати пенсії ОСОБА_1.

Зобов'язати Індустріальне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з моменту припинення - 01 квітня 2017 року .

Допустити до негайного виконання постанову суду в частині виплати пенсії у межах суми за один місяць відповідно до п.1 ч.1 ст. 256 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 13.10.2017 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду, через Орджонікідзевський районний суд м. Харкова.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції набирає чинності після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: А.К. Сітало