Рішення № 69556486, 11.10.2017, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/2369/17

Номер провадження 2/629/1217/17

З А О Ч Н Е Р I Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2017 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого судді - Смірнової Н.А., за участю секретаря Андрієнко С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лозова Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів та моральної шкоди, посилаючись на те, що вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем по справі з жовтня 2003 року. Даний шлюб було розірвано 20 лютого 2015 року. Від даного шлюбу є неповнолітній син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Згідно рішення Лозівського міськраойнного суду Харківської області від 14.07.2015 року з відповідача по справі на користь позивача були стягнуті аліменти на утримання дитини. Відповідач сплачував аліменти нерегулярно, внаслідок чого утворилася заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 23883 гривні. Відповідно до ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. В зв'язку з чим просить стягнути з відповідача на її користь неустойку у розмірі 7273 гривні 57 копійок. Також просить стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду у розмірі 5000 гривень, оскільки з вини відповідача вона та дитина були позбавлені належного матеріального забезпечення. Сплату судового збору просить покласти на відповідача по справі.

Позивач в судове засідання не з'явилася, але надала суду телефонограму в якій просила розглянути справу за її відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягає в повному обсязі. Крім цього просила в разі неявки відповідача по справі ухвалити заочне рішення.

Представник позивача ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася своєчасно та належним чином, про що свідчать довідки про доставку СМС-повідомлень про вручення судових повісток, причину неявки суду не повідомила.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, про що свідчать довідки про доставку СМС-повідомлень про вручення судових повісток, причину неявки суду не повідомив. Зі згоди позивача, наданої у письмовій заяві, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Статтями 1, 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 3 ЦПК України кожна особа має право на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних цивільних прав, свобод чи інтересів, у тому числі й у судовому порядку.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, можуть зокрема бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення та інші.

Перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

За положеннями ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі наданих доказів.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 10 жовтня 2003 року. Даний шлюб було розірвано 20 лютого 2015 року на підставі рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області. Від даного шлюбу є син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Син після розірвання шлюбу проживає з ОСОБА_1.

За рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 14.07.2015 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 30 квітня 2015 року і до досягненням дитиною повноліття. Рішення набрало законної сили, на час розгляду справи є чинним. На підставі вищевказаного рішення ОСОБА_1 був виданий виконавчий лист про стягнення аліментів.

У зв'язку з невиконанням відповідачем за позовом ОСОБА_2 указаного рішення суду у відповідача перед позивачем існує заборгованість по виплаті аліментів.

Згідно довідки Лозівського МР ВДВС ГТУЮ у Харківській області від 16.06.2017 року за період з 30.04.2015 року по 31.05.2017 року розмір заборгованості складає 23883 гривні.

Зазначені обставини не оспорюються сторонами.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину.

Згідно із ч. 1 ст. 187 цього Кодексу один із батьків може подати заяву за місцем роботи, місцем виплати пенсії, стипендії про відрахування аліментів на дитину з його заробітної плати, пенсії, стипендії у розмірі та на строк, які визначені у цій заяві.

За положеннями ст. 194 СК України аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за три роки, що передували пред'явленню виконавчого листа до виконання. Якщо за виконавчим листом, пред'явленим до виконання, аліменти не стягувалися у зв'язку з розшуком платника аліментів або у зв'язку з його перебуванням за кордоном, вони мають бути сплачені за весь минулий час. Заборгованість за аліментами, які стягуються відповідно до ст. 187 цього Кодексу, погашається за заявою платника шляхом відрахувань з його заробітної плати, пенсії, стипендії за місцем їх одержання або стягуються за рішенням суду.

Вказана норма матеріального права визначає порядок стягнення аліментів за виконавчим листом за минулий час та заборгованості за аліментами, що утворилася при їх відрахуванні за заявою платними, поданою до ст. 187 СК України.

Порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду передбачений ст. 74 ЗК «Про виконавче провадження» і відповідно до ч. 7 цієї статті суд вирішує питання заборгованості лише у разі спору про її розмір.

Таким чином, при відсутності такого спору заборгованість стягується державним виконавцем відповідно до положень ЗК «Про виконавче провадження», а не на підставі рішення суду про стягнення заборгованості.

За положеннями ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Відповідно до ст. 197 СК України, за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

У п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів. Суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, а за передбачених ст. 197 СК України умов - повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості.

Такими обставинами у розумінні ст. 197 СК України є обставини, через які виникла заборгованість, тобто, обставини, які позбавляли відповідача можливості своєчасно та в повному розмірі сплачувати аліменти.

Таким чином, під час розгляду справи суд повинен установити обставини, з якими закон пов'язує звільнення від відповідальності платника аліментів за їх прострочення або зменшення розміру неустойки.

Як свідчать матеріали справи, відповідач не надав суду доказів у якості обставин для звільнити від сплати заборгованості за аліментами та зменшення неустойки.

В супереч вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України, з боку відповідача за позовом не надано жодних доказів, які підтверджують існування обставин, які б перешкоджали стягненню розміру неустойки.

З урахування вищевикладеного, суд дійшов висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Як вже зазначено вище, сума заборгованості в розмірі 23883 гривні за період з 30.04.2015 року по 31.05.2017 року не була оскаржена відповідачем і спір щодо вказаного розміру заборгованості відсутній.

При цьому суд вважає, що вказана заборгованість по аліментам виникла з вини відповідача, який не мав об'єктивних перешкод для своєчасної сплати аліментів.

Крім того, наявні у справі письмові докази, дають суду підстави для висновку про те, що відповідач був обізнаний про свій обов'язок сплачувати аліменти, проте дій направлених на оплату аліментів не вчиняв.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що у виникненні заборгованості зі сплати аліментів наявна вина відповідача. Достатніх доказів на підтвердження відсутності вини відповідача у не сплаті аліментів на протязі тривалого часу, останнім не надано.

Отже, з урахуванням встановлених судом обставин справи, які мають значення для вирішення даного спору, суд приходить до висновку про наявність передбачених законом підстави для покладення на відповідача відповідальності за прострочення виплати аліментів.

Відповідно до представленого позивачем розрахунку розмір неустойки за період з 30.04.2015 року по 31.05.2017 року складає 7273 гривні 57 копійок.

Вказаний розрахунок приймається судом. Підстави сумніватися у правильності представленого розрахунку заборгованості у суду відсутні, розрахунок є детально аргументованим, повно відображає порядок її нарахування з урахуванням виплат, які були здійснені відповідачем.

Даний розрахунок не оспорений відповідачем по суті, доказів, які підтверджують іншу суму заборгованості з його боку суду не представлено.

Щодо стягнення з відповідача моральної шкоди в сумі 5000 гривень, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтями 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною другою вказаної правової норми передбачено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, в тому числі, й відшкодування моральної (немайнової шкоди).

Право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, передбачено законодавцем у ст. 23 ЦК України.

Згідно зазначеної норми права моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Як роз'яснено в п.п. 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", з наступними змінами, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Отже, факт заподіяння позивачу ОСОБА_1, діями відповідача ОСОБА_2 моральної шкоди, та відповідними у зв'язку з цим душевними стражданнями й переживаннями, а також іншими негативними наслідками, які вочевидь мали місце, є беззаперечним і сумнівів не викликає.

Однак, при цьому розмір відшкодування зазначеної моральної шкоди у розмірі 5000 гривень у даному конкретному випадку, на думку суду, не відповідає вимогам ні розумності, ні справедливості.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що сума моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 повинна становити 1000 гривень, що в даному випадку є достатньою для компенсації позивачу негативних наслідків, пов'язаних із неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків.

Згідно із статтею 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Статтями 15, 16, 20 ЦК України передбачено право особи на судовий захист свого цивільного права у разі його порушення.

Відповідно до статей 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України суд стягує з відповідача по справі судовий збір у розмірі 1280 гривень на користь держави.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57-66, 88, 208-209, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, ст.ст. 194, 196, 197 Сімейного кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", суд, -

в и р і ш и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Ізобільний, Ставропольського краю, громадянина України, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Лозівським МРВ УМВС України в Харківській області 01.09.1998 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 7273 гривні 57 копійок та моральну шкоду у розмірі 1000 гривні.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Ізобільний, Ставропольського краю, громадянина України, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Лозівським МРВ УМВС України в Харківській області 01.09.1998 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 судовий збір на користь держави (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку 820019, р/р 31215256700001, код класифікації доходів бюджету 22030106) у розмірі 1280 гривень.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Н.А. Смірнова