Рішення № 69555718, 11.10.2017, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/949/17

н/п 2/640/1239/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2017 року

Київський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Нев'ядомського Д.В.

при секретарі Коломойцеві М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в м.Харкові , Державної казначейської служби України , Київського відділу державної виконавчої служби м.Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області, Третя особа: Харківський регіональний Сервісний центр МВС України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції в м.Харкові , Державної казначейської служби України , Київського відділу державної виконавчої служби м.Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області, Третя особа: Харківський регіональний Сервісний центр МВС України про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок неправомірних дій , що полягали у незаконному вилученні транспортного засобу позивача, в подальшому який був доставлений на штрафний майданчик, у зв»язку з чим просить стягнути 10000 моральної шкоди та 1017 гривень 20 копійок матеріальної шкоди, що і стало підставою для звернувся до суду з вищезазначеним позовом для захисту своїх прав.

В судовому засіданні позивач свій позов підтримав, просив його задовільнити в повному обсязі.

Представник відповідача Управління патрульної поліції в м.Харкові в судове засідання не з»явився про причини неявки до суду не повідомив про слухання даної справи повідомлений своєчасно та належним чином.

Представник відповідача Державної казначейської служби України заперечував щодо задоволення позовних вимог та просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Представник відповідача Київського відділу державної виконавчої служби м.Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області просив справу розглядати без участі представника, надав до суду письмові пояснення, де зазначає що державним виконавцем вжито усі заходи передбачені Законом України «Про виконавче провадження» , 24.05.2016 року державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копія якого направлена сторонам виконавчого провадження за вих..№ 9074.ОСОБА_1 постанова була направлена за адресою:АДРЕСА_1, а тому він вважається повідомленим належним чином.

Третя особа: Харківський регіональний Сервісний центр МВС України надала письмове клопотання про розгляд справи за відсутності представника третьої особи, та при ухваленні рішення покладається на розсуд суду.

Вислухавши сторони, дослідивши надані сторонами докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що 15.02.2016 року відносно позивача було складено протокол у справі про адміністративне правопорушення та винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ПСЗ № 041144 за ч.1 ст. 122, ч.1 ст. 126 КПаП України та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн, наступного ж дня він сплатив адміністративний штраф , що підтверджується копією квитанції ПАТ «Акцент-Банк» № 0.0.506104499.1 від 16.02.2016 року,яка міститься в матеріалах справи.

Проте 13.01.2017 року, у м. Харкові, позивача було зупинено співробітниками поліції та вилучено транспортний засіб ВАЗ-210994, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1, якій належить позивачу на праві приватної власності з 19.03.2016 року у зв'язку з тим, що Київським відділом державної виконавчої служби м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області було відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ПСЗ № 041144 від 15.02.2016 року й ухвалено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження за номером ВП № 51519898 від 29.08.2016 року із оголошенням в розшук майна боржника.ОСОБА_1 пояснив співробітникам поліції що штраф накладений за адміністративне правопорушення він сплатив в повному обсязі та надав оригінал квитанції, проте співробітники поліції до уваги цей факт не було взято, та транспортний засіб ВАЗ-210994, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1 за рахунок позивача було доставлено на штрафний майданчик Харківського регіонального Сервісного центру МВС України (спец майданчик вул. Пушкінська м. Харкова).

Судом були витребувані та досліджені матеріали виконавчого провадження № 51519898 що, з яких вбачається, що 16.05.2016 року від Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції м.Харкова до Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції надійшла заява про примусове виконання у порядку статті 308 Кодексу України про адміністративне правопорушення, постанову у справі про адміністративне правопорушення про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 850 (вісімсот п»ятдесят гривень).

24.05.2016 року державним виконавцем була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження.

31.05.2016 року державним виконавцем була винесена постанова про стягнення з боржника виконавчого збору.

29.08.2016 року державним виконавцем була винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, а також постанова про розшук майна боржника.

Водночас, постановою про закінчення виконавчого провадження від 13.01.2017 року, ухваленою Київським відділом державної виконавчої служби м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області, виконавче провадження № 51519898 було закрито у зв'язку з тим, що згідно квитанції ПАТ «Акцент-Банк» № 0.0.506104499.1 від 16.02.2016 року про сплату адміністративного штрафу в розмірі 425 грн., позивачем було добровільно виконано постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ПСЗ № 041144 від 15.02.2016 року ще до відкриття виконавчого провадження у справі.Цією же постановою було скасовано арешт та розшук майна боржника.

Проте суд зазначає, що співробітники Управління патрульної поліції в м.Харкові діяли в межах своїх повноважень та на підставі Закону України «Про Національну поліцію»,натомість Київський відділ державної виконавчої служби м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області всупереч Закону України ч.1 ст.28 «Про виконавче провадження» не надіслав боржнику постанову про відкриття виконавчого провадження, оскільки в матеріалах виконавчого провадження відсутній доказ належного сповіщення Мікаілова стосовно виконавчого провадження відносно нього, не виконав вимоги Закону України «Про виконавче провадження», внаслідок чого транспортний засіб позивача був вилучений та доставлений на штрафний майданчик, що спричинило позивачу матеріальну та моральну шкоду.

Статтею 56 Конституції України проголошено право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ст.1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно з ст.1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Умовою застосування судом цивільно-правової відповідальності за вказаною правовою нормою, яка поширюється на недоговірні зобов'язання, що виникають із правопорушень (деліктні) правовідносини, є встановлення факту неправомірності рішення, дії чи бездіяльності службової або посадової особи зазначених органів.

Згідно з ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода, зокрема, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України ( п.3, 9) N 4 від 31.03.95 р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема, в моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Частиною 3 ст.10, ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожен доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (п.27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції»).

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Відповідно до цієї норми обов'язок відшкодувати завдану шкоду фізичній особі покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна.

Згідно з ч.1 ст.11 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Враховуючи норми ст.ст.27,31 ЦПК України, позивач самостійно визначає предмет й підстави позову та на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета позову.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, позивач своє право на відшкодування майнової та моральної шкоди обґрунтував тим, що внаслідок неправомірних дій, йому була спричинена наступна майнова шкода: Позивач був вимушений сплатити за наступні послуги, які були понесені у зв»язку з незаконним вилученням транспортного засобу:

1.Сплата за послуги евакуатора по доставлянню транспортного засобу на штрафний майданчик (спец майданчик) Харківського регіонального Сервісного центру МВС України - 727,20 грн.;

2.Сплата за зберігання транспортного засобу на штрафному майданчику(спец майданчик) Харківського регіонального Сервісного центру МВС України -290,00 грн ;

а всього: 1017,20 грн.

Такі витрати позивача підтверджуються дослідженими в судовому засіданнями доказами: квитанціями.

Свої вимоги про відшкодування моральної шкоди позивач обґрунтовував тим, що він переносить глибокі моральні страждання, в результаті неправомірних дій, що виразилося стані тривоги, настороги, душевних хвилюваннях у зв'язку з неможливістю користуватися власним майном.

Право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, передбачено законодавцем у ст. 23 ЦК України.

Згідно зазначеної норми права моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Як роз'яснено в п.п. 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", з наступними змінами, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Але, з врахуванням перелічених факторів, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що заявлений позивачем розмір відшкодування моральної шкоди є недоведеним та таким, що у повній мірі не знайшов свого підтвердження в судовому засіданні, а наданий позивачем розрахунок не ґрунтується на законі.

Суд враховує обставини справи та вважає, що позивачеві були спричинені моральні страждання, які полягали у незаконному вилученні його майна та позбавленні можливості вільно ним користуватися і цей факт спричинив йому моральні страждання, проте, доказів, які б обґрунтували заявлену позивачем суму у 10000 гривень, суду не надано, розмір відшкодування за такі моральні страждання суд визначає, керуючись принципами справедливості, виваженості та розумності в розмірі 5000 гривень.

Оскільки належним відповідачем у справі саме про стягнення розміру відшкодування моральної та матеріальної шкоди є держава, суд стягує вказані кошти з держави в особі Державної казначейської служби України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 213 - 215, 218 ЦПК України, ст. 1166, 1167, 1173, 1174 ЦК України,-

В и р і ш и В:

Позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в м.Харкові , Державної казначейської служби України , Київського відділу державної виконавчої служби м.Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області, Третя особа: Харківський регіональний Сервісний центр МВС України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди- задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ІПН НОМЕР_2 моральну шкоду в розмірі 5000 гривень (п»ять тисяч гривень) та матеріальну шкоду в розмірі 1017,20 (одна тисяча сімнадцять гривень двадцять копійок).

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Київський районний суд міста Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Д.В. Нев'ядомський