Вирок № 69552506, 13.10.2017, Лисичанський міський суд Луганської області

у.н. 415/2691/17-к

н.п. 1-кп/415/451/17

ВИРОК

Іменем України

13.10.17 м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Старікової М.М.

за участю:

секретаря Демченко Е.Є.

прокурора Коробейник Є.Ю.

захисника Стародубцевої Л.О.

обвинуваченої ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12017130240000505 від 13 березня 2017 року за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Стаханов Луганської області, громадянки України, з професійно-технічною освітою, не одруженої, інвалідом не являється, не працюючої, раніше судимої: 1) 01 жовтня 2013 року Стахановським міським судом Луганської області за ч.2 ст.185, ч.1 ст.190, ч.1 ст.70 КК України до 1 року 7 місяців позбавлення волі, звільнена від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік; 2) 20 грудня 2013 року Стахановським міським судом Луганської області за ч.2 ст.186 КК України до 4 років 3 місяців позбавлення волі, звільнена з місць позбавлення волі 08 липня 2015 року на підставі ст. 81 КК України умовно-достроково відповідно до ухвали Комінтерновського районного суду м. Харкова на не відбутий строк 8 місяців 15 днів; 3) 24 жовтня 2016 року Лисичанським міським судом Луганської області за ч. 2, 3 ст. 185, 70 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, зареєстрованої в АДРЕСА_3, проживаючої за адресою: АДРЕСА_4

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 187 ч.1 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

13 березня 2017 року, приблизно о 00 годині 10 хвилин, ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, маючи умисел на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, яке є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, знаходячись за місцем мешкання потерпілого ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, а саме: в залі квартири АДРЕСА_2, вдарила два рази скляною пляшкою в область потилиці потерпілого ОСОБА_3, в результаті чого той впав на підлогу. Після цього ОСОБА_3, взявши дерев'яну палицю піднявся з підлоги. Побачивши, як потерпілий піднявся, ОСОБА_2 вихвативши у нього дерев'яну палицю, почала наносити нею ще 5 ударів, чотири з яких в область голови та один в область лівого стегна. Далі ОСОБА_2 схопила дерев'яний табурет, який знаходився біля дивану та нанесла ним ще 6 ударів, чотири з яких в область голови та два в область спини, від вказаних ударів потерпілий знов впав на підлогу. В результаті всіх вищевказаних ударів ОСОБА_2, згідно з висновком судово-медичної експертизи № 67 від 20 квітня 2017 року, спричинила потерпілому ОСОБА_3 тілесні ушкодження у вигляді: забитих ран правої тім'яної області, правої надбрівної дуги, закритої черепно-мозкової травми, відкритого перелому кісток носа, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, після чого, взявши штани потерпілого, що лежали на дивані в той же квартирі та з лівого карману яких взяла гроші в сумі 800 гривень, які належать ОСОБА_3, спричинивши йому майнову шкоду на суму 800 гривень.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_2 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 187 КК України визнала повністю, від надання пояснень у вільній формі відповідно до ст. 63 Конституції України відмовилася, відповідаючи на питання суду зазначила, що час, місце та спосіб вчинення нею інкримінованого їй органом досудового розслідування кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно та відповідають дійсності, і вона їх в повному обсязі підтверджує. На даний час вона готова нести покарання за вчинений злочин. У скоєному щиро розкаялася, вину усвідомила, просила пробачити її та суворо не наказувати, зобов'язалася стати на шлях виправлення, а також відшкодувати майнову шкоду, завдану потерпілому в повному обсязі.

Потерпілий ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, надав суду заяву в якій просив проводити судовий розгляд даного кримінального провадження без його участі, у зв'язку з похилим віком та станом здоров'я з`явитися до суду не може, майнову шкоду не відшкодовано, просив призначити обвинуваченій суворе покарання.

Крім повного визнання своєї вини обвинуваченою ОСОБА_2, її вина у вчинені інкримінованого їй кримінального правопорушення за вищевикладених обставин, повністю доведена та підтверджується усією сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, які узгоджуються між собою і не викликають сумнівів у своїй достовірності та допустимості:

- протоколом огляду місця події від 13.03.2017 року, проведеного з 05-30 до 07-00, в присутності понятих, під час якого за добровільною згодою власника ОСОБА_3 було оглянуто квартиру АДРЕСА_2, де було зафіксоване місце вчинення злочину, виявлено та вилучено: скляну пляшку 0,7л, металеву палицю з ручкою, 3 сліди пальців рук та змиви речовини бурого кольору ( а.с. 10-16);

- протоколом огляду місця події від 13.03.2017 року, проведеного в службовому кабінеті 2 ВП Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області з 10-10 до 10-35, в присутності понятих за участю ОСОБА_2, під час якого ОСОБА_2 за добровільною згодою видала свої речі, а саме джинси синього кольору та чоботи чорного кольору зі слідами речовини бурого кольору , які було вилучено та запаковано до 2-х картонних коробків жовтого кольору та опечатано бирками з пояснювальним написом та підписами понятих (а.с. 28-32);

- протоколом пред'явлення особи за фотознімками для впізнання з фототаблицею до нього від 13.03.2017 року, з якого вбачається, що в присутності понятих потерпілий ОСОБА_3 серед інших пред'явлених для впізнання фотознімків осіб під номером 2 (ОСОБА_2.) впізнав дівчину на ім'я Оксана, яка 13.03.2017 року за місцем його проживання спричинила йому тілесні ушкодження та заволоділа грошовими коштами у сумі 800 гривень ( а.с. 38-41);

- протоколом пред'явлення особи за фотознімками для впізнання з фототаблицею до нього від 14.03.2017 року, з якого вбачається, що в присутності понятих свідок ОСОБА_5 серед інших пред'явлених для впізнання фотознімків осіб під номером 4 (ОСОБА_2.) впізнала дівчину яка 13.03.2017 року близько 01.00. здійснювала покупки в магазині, де вона працює (а.с. 89-92);

- висновком судово-медичної експертизи № 67 від 20.04.2017 року згідно якого при зверненні в травмпункт 13.03.17 р гр. ОСОБА_3 був встановлений діагноз: Січені рани області обличчя, області черепа праворуч. При надходженні в травматологічне відділення 13.03.17 р у гр. ОСОБА_3 були виявлені забиті рани правої тім'яної області, правої надбрівної дуги, перенісся, нижньої повіки правого ока. Кісткові уламки в рані перенісся. 13.03.17 р проведена первинна хірургічна обробка ран правої тім'яної області, правої надбрівної дуги і ран області перенісся (відкритого перелому). 15.03.17 року оглянутий ЛОР лікарем, виставлений діагноз: Відкритий перелом кісток носа в стадії консолідації. Викривлення носової перегородки без порушення носового дихання. 22.03.17 р виписаний з відділення, виставлений заключний клінічний діагноз: Забиті рани правої тім'яної області, правої надбрівної дуги. Закрита черепно-мозкова травма. Струс головного мозку? відкритий перелом кісток носа. Контузія правого очного яблука. Рвана рана нижньої повіки правого ока. Ішемічна хвороба серця. Дифузний кардіосклероз, гіпертонічна хвороба 2 (гіпертрофія лівого шлуночка). Серцева недостатність 2А функціональний клас 2. Цукровий діабет вперше виявлений. При експертизі гр. ОСОБА_3 5.04.17 р були виявлені рубці правої тім'яної області. Утворилися ушкодження від взаємодії з тупими твердими предметами (предметом), можливо в строк і при обставинах, зазначених в постанові, тобто 13.03.17 року. Судово-медичних даних про те, що ушкодження виявлені при експертизі гр. ОСОБА_3 утворилися в різний період часу не має. Характер і локалізація тілесних ушкоджень вказує на те, що було не менше 3 контактів з травмуючими предметами, з них не менше 2 в правій тім'яній області, не менше 1 в області правого ока. Малоймовірна можливість утворення всіх вищевказаних ушкоджень внаслідок одноразового як довільного падіння, так і падіння з прискорення з положення стоячи на тверду поверхню. Забиті рани голови, відкритий перелом кісток носа відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров'я (а.с.136-138);

- висновком судово - медичної експертизи (експертиза речових доказів) № 27 від 12 квітня 2017 року, проведеної на підставі постанови слідчого від 22 березня 2017, згідно якого кров потерпілого ОСОБА_3 відноситься до групи А з ізогемаглютинином анти-В. На скляній пляшці об. № 1, рукоятці тростини об. №2 і тростині об. № 3 стільці об. № 5-17 знайдена кров людини, де був виявлений антиген А і в слідах об. № 1,3,6,8,13,17 - ізогемаглютинин анти - В. Кров могла походити від особи з групою А з ізогемаглютинином анти-В. Нею міг бути ОСОБА_3 В змиві з металевої палки об.№4 знайдена кров людини , при встановленні груповох належності якої був виявлений антиген А, однак із-за впливу контрольного змиву з металевої палки в якому виявлена кров людини , результат відносно виявленого фактору не може вважатися достовірним (а.с. 140-144);

- висновком судово - медичної експертизи (експертиза речових доказів) № 28 від 12 квітня 2017 року, проведеної на підставі постанови слідчого від 22 березня 2017, згідно якого кров потерпілого ОСОБА_3 відноситься до групи А з ізогемаглютинином анти-В. На штанах джинсових об. № 1-5, парі на півчобіток об. № 6-9 гр. ОСОБА_2 знайдена кров людини , де був виявлений антиген А і в слідах об. №9 - ізогемаглютинин анти-В. Кров могла походити від особи з групою А з ізогемаглютинином анти-В. Нею міг бути ОСОБА_3П (а.с. 146-149);

Висновки експертів, вищевказані протоколи слідчих дій, що здійснені з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства України та покази самої обвинуваченої, суд визнає належними, допустимими та достовірними доказами.

Будь яких істотних порушень КПК України під час досудового слідства, які б вплинули на кваліфікацію дій обвинуваченої та поставили б під сумнів зібрані по справі докази, судом не встановлено.

Всі перераховані вище докази у своїй сукупності повністю підтверджують винуватість обвинуваченої ОСОБА_2 у вчиненні злочину за обставин, викладених у даному вироку, так як є послідовними, узгоджуються один з одним, відповідають фактичним обставинам справи, будь-які протиріччя в них відсутні, що свідчить про їх об'єктивність та правдивість.

Відповідно до ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Тож, у судовому засіданні прокурором було заявлене клопотання про відмову від допиту свідків зі сторони обвинувачення, зазначених у реєстрі, яке за ухвалою суду, постановленою у порядку, передбаченому ч. 4 ст. 371 КПК України, за згодою сторін кримінального провадження, з урахуванням положень ст. ст. 22, 26 КПК України, було задоволено.

Будь яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбачених КПК України, враховуючи, що суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх прав та виконання процесуальних обов'язків, надано не було.

Таким чином, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими у процесі судового розгляду й оціненими судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом і оцінюючи кожен доказ з точку зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності і взаємозв'язку, суд прийшов до висновку що винуватість ОСОБА_2 у вчинені нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), знайшла своє повне підтвердження у судовому засіданні, а її дії суд кваліфікує за ч. 1 ст. 187 КК України.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2004 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно з п.3 вищезазначеної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

При призначенні обвинуваченій ОСОБА_2 покарання, суд, на підставі ст.65 КК України, враховує:

- ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів;

- особу винної, яка не працює, інвалідом не являється, незаміжня, раніше судима ( а.с. 54-56), за місцем останнього мешкання характеризується задовільно (а.с.64), під диспансерним наглядом у лікаря психіатра не перебуває, на обліку у лікаря нарколога не числиться (а.с. 66,68);

- та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

В якості обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченої, згідно до ст. 66 КК України, суд визнає її щире каяття, визнання вини.

При цьому, суд враховує, що щире каяття характерне тим, що воно засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, тобто характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

У судовому засіданні обвинувачена свою вину визнала у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаялася та неодноразово, в ході судового розгляду вибачалася за вчинене та висловлювала жаль з приводу вчиненого, критично оцінила свої дії, свідчить про те, що особа розуміє тяжкість наслідків від своїх дій та щиро кається, дійсно бажає виправити ситуацію, що склалася з її вини.

В якості обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої, згідно зі ст. 67 КК України, суд визнає вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння, вчинення злочину відносно особи похилого віку, а також рецидив злочинів, оскільки обвинувачена маючи судимості за вчинення умисних злочинів, знову вчинила новий умисний злочин.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням вимог ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, враховуючи обставини вчиненого злочину та його суспільну небезпеку, а також наявність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої, та беручи до уваги думку потерпілого, який просив призначити обвинуваченій суворе покарання, а також враховуючи дані про особу обвинуваченої та її репутацію, яка на час вчинення злочинів не працювала, єдиного джерела доходів не мала, маючи незняті та непогашені судимості за вчинення умисних корисливих злочинів, належних висновків для себе не зробила та знову у період невідбутого покарання, призначеного вироком Лисичанського міського суду від 24 жовтня 2016 року вчинила умисний корисливий злочин, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, додатковим об'єктом якого життя та здоров'я особи, що відповідно до ст. 3 Конституції України є найвищою соціальною цінністю, що свідчить про антисоціальну спрямованість особи обвинуваченої, її схильність до вчинення кримінальних правопорушень, а тому, суд вважає, що виправлення обвинуваченої ОСОБА_2 можливе лише із застосуванням покарання, пов'язаного з ізоляцією від суспільства - у виді позбавлення волі, в межах, передбачених санкцією ст. 187 ч.1 КК України.

При цьому, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, беручи до уваги щире каяття обвинуваченої та повне визнання вини останньою, поведінку обвинуваченої під час судового провадження, яка зробивши для себе належні висновки свою провину у вчиненні інкримінованого їй органом досудового розслідування злочину визнала у повному обсязі, дала критичну оцінку своїм злочинним діям, виказала готовність нести кримінальну відповідальність, а також те, що обвинувачена має задовільну характеристику за останнім місцем проживання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченій ОСОБА_2 міру покарання у виді позбавлення волі, найбільш приближену до мінімальної, в межах передбачених санкцією частини 1 ст. 187 КК України що, на переконання суду, буде необхідним для виправлення обвинуваченої, запобігання вчиненню нових злочинів, відповідатиме особі обвинуваченої та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання.

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що обвинувачена ОСОБА_2 дане кримінальне правопорушення вчинила в період невідбутого покарання за вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 24 жовтня 2016 року, яким останню було визнано винною у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 185 ч.2, 185 ч.3 КК України та на підставі ст. 70 КК України засуджено до 4-х років позбавлення волі з застосуванням ст. 75 КК України зі звільненням від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки, а тому суд вважає за необхідне застосувати правила ст.71 КК України, призначивши обвинуваченій ОСОБА_2 остаточне покарання, - за сукупністю вироків, частково приєднавши до призначеного за цим вироком покарання, покарання призначене вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 24 жовтня 2016 року.

При цьому суд враховує правову позицію викладену у п. 10 абз. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», відповідно до якої, виходячи з положень частини 2 статті 75 КК України, а також змісту частини 3 статті 78 КК України, у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування статті 75 КК про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання є неприпустимим, а тому підстав для призначення обвинуваченому ОСОБА_8 покарання із застосуванням ст.75 КК України - зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, суд не вбачає.

Обставин, які б суттєво знижували ступінь тяжкості вчиненого злочину та являлись передумовою для застосування вимог ст. 69 КК України судом не встановлено.

Підстав для зміни запобіжного заходу - у вигляді тримання під вартою у відношенні обвинуваченої ОСОБА_2, обраного, відповідно до ухвали слідчого судді Лисичанського міського суду Луганської області від 15.03.2017 року ( а.с.102-103), до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

Початок строку відбування покарання обвинуваченій ОСОБА_2 слід обчислювати з дня ухвалення вироку, тобто з 13 жовтня 2017 року, оскільки згідно до ч. 1 ст. 17 КПК України особа не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде встановлено обвинувальним вироком, тобто покарання може бути призначене лише з моменту винесення судом обвинувального вироку.

При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону від 26.11.2015 року), в строк призначеного обвинуваченій ОСОБА_2 за даним вироком покарання необхідно зарахувати строк попереднього ув'язнення обвинуваченої у межах даного кримінального провадження, із розрахунку один день позбавлення волі за два дні попереднього ув'язнення з моменту затримання - з 13 березня 2017 року (а.с. 42-43) до 20 червня 2017 року включно, та відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України ( в редакції Закону від 18.05.2017 року № 2046-УІІІ) з розрахунку один день позбавлення волі за один день попереднього ув'язнення за період тримання під вартою з 21.06.2017 року по день ухвалення вироку.

Цивільний позов у встановленому законом порядку потерпілим ОСОБА_3 не пред'явлений, що не позбавляє права останнього відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України звернутися до суду з відповідним позовом у порядку цивільного судочинства.

Вирішуючи питання про заявлений прокурором Лисичанської місцевої прокуратури в інтересах КУ «Територіальне медичне об'єднання м. Лисичанська», Лисичанська комунальна лікувально-профілактична установа ЦМЛ імені Титова цивільний позов про стягнення коштів, витрачених на лікування потерпілого від злочину, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 128 КПК України цивільний позов в інтересах держави пред'являється прокурором.

Цивільний позов може бути поданий прокурором у випадках, встановлених законом, також в інтересах громадян, які через фізичний чи матеріальний стан, неповноліття, похилий вік, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права.

Відповідно до ч. 1 ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Як вбачається з цивільного позову, прокурор Лисичанської місцевої прокуратури в інтересах КУ «Територіальне медичне об'єднання м. Лисичанська», Лисичанська комунальна лікувально-профілактична установа ЦМЛ імені Титова просить стягнути з обвинуваченої ОСОБА_2 матеріальну шкоду, понесену закладом охорони здоров'я на лікування потерпілого ОСОБА_3 у сумі 4883 гривні 04 копійки.

Обвинувачена ОСОБА_2 в судовому засіданні заявлений цивільний позов прокурора визнала повністю та не заперечувала проти його задоволення.

Виходячи з вимог п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України, згідно з яким у кримінальному провадженні підлягають доказуванню вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, суд вважає вимоги прокурора Лисичанської місцевої прокуратури в інтересах КУ «Територіальне медичне об'єднання м. Лисичанська», Лисичанська комунальна лікувально-профілактична установа ЦМЛ імені Титова про стягнення матеріальної шкоди, викладені у позовній заяві, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки винність обвинуваченої ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України, повністю доведена в судовому засіданні, а сума коштів, витрачених на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_3 за період його перебування на стаціонарному лікуванні у ЦМЛ ім. Титова міста Лисичанська за період з 13.03.2017 року по 31.03.2017 року підтверджена довідками з розрахунком вартості лікування, наданими суду і наявними в матеріалах кримінального провадження (а.с.118-119).

Арешт тимчасово вилученого майна, вилученого під час огляду місця події 13.03.2017 року, а саме: джинсів синього кольору з назвою «Caspita» та жіночих чоботів чорного кольору, що належать ОСОБА_2, накладений ухвалою слідчого судді Лисичанського міського суду від 15.03.2017 року - скасувати.

Відповідно до ст. ст.122, 124 КПК України процесуальні витрати на залучення експертів у зв'язку з проведенням в рамках даного кримінального провадження стосовно ОСОБА_2 дактилоскопічної експертизи № 19/113/6-1/137е від 18.04.2017 року, що згідно довідки НДЕКЦ складає 550 грн. 25 копійок (а.с.133) підлягають стягненню з обвинуваченої ОСОБА_2 в дохід держави (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден. код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013).

Відповідно до ст. 100 КПК України речові докази :

- скляну пляшку з написом «Плакучая ива», рукоятку тростини та тростину, стілець, змиви з тростини, кров на марлі ОСОБА_3, та контрольну ділянку марлі, які згідно постанови слідчого від 05 травня 2017 року передані на зберігання до камери зберігання речових доказів Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області (а.с.182-183) підлягають знищенню;

- джинси синього кольору з назвою «Caspita» та жіночі чоботи чорного кольору, що належать ОСОБА_2 та знаходяться на зберіганні в камері зберігання речових доказів - підлягають поверненню власнику - обвинуваченій ОСОБА_2

Керуючись ст.ст. 368-370, ст. 373, ст. 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_2 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ст. 187 ч.1 КК України та призначити їй покарання - у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

На підставі ст.71 КК України, до призначеного за даним вироком покарання, частково приєднати невідбуте покарання за вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 24 жовтня 2016 року у виді 6 (шести) місяців позбавлення волі і, призначити ОСОБА_2 остаточне покарання, за сукупністю вироків, - у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили, залишити попередній, - тримання під вартою. Початок строку відбування покарання ОСОБА_2 обчислювати з 13 жовтня 2017 року.

Відповідно до ст. 72 КК України зарахувати в строк призначеного обвинуваченій ОСОБА_2 за даним вироком покарання строк попереднього ув'язнення обвинуваченої у межах даного кримінального провадження, із розрахунку один день позбавлення волі за два дні попереднього ув'язнення з моменту затримання - з 13 березня 2017 року до 20 червня 2017 року включно, та з розрахунку один день позбавлення волі за один день попереднього ув'язнення за період тримання під вартою з 21.06.2017 року по день ухвалення вироку.

Цивільний позов прокурора в інтересах КУ «Територіальне медичне об'єднання м. Лисичанська», Лисичанська комунальна лікувально-профілактична установа ЦМЛ імені Титова - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь КУ «Територіальне медичне об'єднання м. Лисичанська» Лисичанська комунальна лікувальна - профілактична установа Центральна міська лікарня імені Титова ( Банк ГУДКСУ у Луганській області, МФО 804013, розрахунковий рахунок 31410544700051 міський бюджет, Ід.код 37800278, код платежу 24060300), витрати на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_3 в сумі 4883 (чотири тисячі вісімсот вісімдесят три) гривні 04 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013) процесуальні витрати на залучення експертів за проведення дактилоскопічної експертизи № 19/113/6-1/137е від 18.04.2017 року у сумі 550 (п'ятсот п'ятдесят) гривень 25 коп.

Арешт тимчасово вилученого майна, вилученого під час огляду місця події 13.03.2017 року, а саме: джинсів синього кольору з назвою «Caspita» та жіночих чобіт чорного кольору, що належать ОСОБА_2, накладений ухвалою слідчого судді Лисичанського міського суду від 15.03.2017 року - скасувати.

Речові докази:

- скляну пляшку з написом «Плакучая ива», рукоятку тростини та тростину, стілець, змиви з тростини, кров на марлі ОСОБА_3, та контрольну ділянку марлі, які згідно постанови слідчого від 05 травня 2017 року передані на зберігання до камери зберігання речових доказів Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області - знищити;

- джинси синього кольору з назвою «Caspita» та жіночі чоботи чорного кольору, що належать ОСОБА_2 та зберігаються в камері зберігання речових доказів Лисичанського ВПГУНП в Луганській області - повернути власнику - обвинуваченій ОСОБА_2

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області, а обвинуваченою, яка перебуває під вартою, з дня отримання нею копії вироку.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченій, прокурору та направити потерпілому в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Суддя: М.М. Старікова